Оцінка якості й ефективності уроку

0 балів – цей вид діяльності відсутній;

1 бал – ця якість розвинена недостатньо;

2 бали – цей вид діяльності зустрічається епізодично;

3 бали – вид діяльності постійно зустрічається в роботі.

Райнко Н.І. розроблені методичні рекомендації з вивчення, виявлення, впровадження ППД та систематизовано його опис.

Вивчення передового педагогічного досвіду

1. Визначення теми досвіду.

2. Вивчення літератури з даного питання.

3. Складання плану вивчення:

• тема;

• вивчення літератури;

• консультація у методиста, наукового керівника;

• підбір прикладів з письмових робіт;

• збір матеріалів щодо вирішення проблеми;

• збір фактичного матеріалу, що характеризує ріст рівня навчальних досягнень та вихованості учнів;

• додаткова перевірка нових прийомів роботи.

4. Літературне оформлення:

• назва теми;

• значення успішного вирішення проблеми в поліпшенні знань учнів;

• прояв негативних сторін внаслідок недостатнього вирішення проблеми;

• досвід з вирішення проблеми;

• досягнення і недоліки;

• висновки і пропозиції.

5. Шляхи вивчення досвіду:

• бесіда з педагогом;

• ознайомлення з планами роботи;

• відвідування уроків – системи роботи;

• бесіда з учнями, колегами;

• відвідування уроків у паралельних класах;

• проведення контрольних робіт та усного опитування з метою виявлення рівня навчальних досягнень учнів.

6. Аналіз і узагальнення досвіду, форми поширення (статті, монографії, виставки, доповіді, педагогічний нарис, журнал: оперативні практичні форми – відкриті уроки, ШПД, семінари-практикуми).

Рекомендації студенту, який вивчає досвід роботи педагога

1. Проаналізуйте літературу з даної проблеми. Зверніть увагу на питання, які можна відпрацювати в процесі аналізу досвіду.

2. Зверніть увагу на те, що відомо про викладача, поспілкуйтесь із його колегами, учнями, батьками.

3. Відвідайте серію уроків, намагаючись виявити науково-методичну основу роботи педагога.

4. Здійсніть аналіз уроків відповідно до видів діяльності вчителя.

І. Організаційна діяльність:

• організація виконання дидактичної мети уроку;

• виконання викладачем психолого-гігієнічних вимог до уроку;

• використання основних прийомів активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці;

• використання технічних засобів навчання та наочних посібників, дотримання правил техніки безпеки.

ІІ. Виховна діяльність:

• виховання потреби в праці та вміння досягти позитивних результатів;

• взаємодопомога, уміння брати участь у колективній діяльності;

• реалізація принципів розумового, естетичного виховання та інших видів виховної роботи на уроці;

• стимулювання інтересу до навчального предмету;

• формування позитивних, соціально значущих якостей особистості, що відповідають загальній меті навчання, виховання та завданням даного регіону;

• забезпечення єдності організаційного, методичного та виховного впливу;

• визначення оптимального способу управління навчальною діяльністю, що відповідає конкретній навчальній ситуації;

• використання особистих якостей педагога у виховній роботі.

ІІІ. Дидактична та методична діяльність:

• реалізація основних принципів дидактики;

• визначення дидактичної мети уроку (чи іншої форми організації навчального процесу) відповідно загальній меті навчання та педагогічним можливостям навчальної групи;

• активізація пізнавальної діяльності учнів з використанням усіх типів предметних зв’язків;

• використання методів навчання, що відповідають дидактичній меті уроку;

• визначення рівневого навчання залежно від мети, складності навчального матеріалу та ступеня підготовки даної групи до його сприйняття;

• виконання вимог до контролю знань учнів та методики домашнього завдання.

5. Проведіть перевірку:

а) рівня засвоєння навчального матеріалу, який можна визначити з етапів формування розумової діяльності:

• сприйняття навчального матеріалу з метою знайомства з його змістом;

• осмислення матеріалу (зв’язок його з попередніми знаннями);

• закріплення навчального матеріалу та використання в заданих ситуаціях;

• творчість (використання знань у нових ситуаціях, які потребують аналізу);

б) ступеня складності навчального матеріалу, який можна визначити за такими характеристиками:

• описова, що передбачає висловлення стислого змісту матеріалу без характеристик та доказів;

• якісна, яка припускає теоретичне обґрунтування та розгорнуту характеристику;

• кількісна, з використанням вимірювальної техніки та математичних доказів;

• аксіоматична, яка заснована не на доказі, а в подальшому це висловлювання використовується як аксіома.

6. Проведіть аналіз рівня вихованості учнів у порівнянні з попередніми результатами.

7. Проаналізуйте досвід роботи викладача у спілкуванні зі школярами:

• загальні педагогічні проблеми, які він вирішує повністю; частково;

• наукова обґрунтованість досвіду;

• рівень новизни досвіду;

• можливість використання досвіду в інших умовах.

8. Внесіть пропозиції педагогу, щоб він описав систему своєї роботи. Якщо треба, допоможіть йому скласти план опису.

9. Допоможіть педагогу систематизувати матеріали з досвіду роботи: конспекти уроків, методичні розробки, дидактичні картки тощо.

10. Підготуйте підсумкову інформацію науково-методичного аналізу досвіду роботи.

11. Підсумки та пропозиції обговоріть на засіданні педради, методичної ради.

12. Визначте форму узагальнення та розповсюдження цього досвіду в школі, районі, області.

Вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду, як і спостереження та інші переглянуті вище методи дослідження, дозволяють лиш констатувати хід досліджуваних явищ та процесів. Однак у деяких випадках буває недостатнім обмежуватися лиш тим новим, що народжується безпосередньо в практиці. Наука повинна йти попереду практики, розробляти нові, більш ефективні шляхи і засоби досягнення поставлених цілей, перевіряти їх і запроваджувати в практику. Досягається це використанням у широкому масштабі за допомогою такого методу дослідження, як експеримент.

Особливість педагогічної науки в тому, що в ній знаходяться в діалектичному зв’язку теорія й практика. Тому таке значне місце в ній має експеримент, що дозволяє збагачувати дослідно-наукову теорію, яка може бути певним щабелем постійного процесу пізнання нового (В.І. Лозова).

Експеримент – один із основних методів наукового дослідження, у якому вивчення явищ відбувається в доцільно вибраних або штучно створених умовах, що забезпечують появу тих процесів, спостереження яких необхідне для встановлення закономірних зв'язків між явищами. Цінність експерименту – в об’єктивному пізнанні, оцінці й узагальнені явищ, що вивчаються. Це головний принцип наукового дослідження. Науковці в експерименті здобувають нові знання. Проте, коли питання стає відомим, доведеним, то здається, що лишилася лише теорія.

Під час виконання курсової роботи широкого використання набули різні види психолого-педагогічного експерименту, якому притаманна велика дієвість у вивченні різних сфер навчально-виховного процесу. У ході психолого-педагогічного експерименту науковець активно впливає на протікання досліджуваних явищ, змінює звичайні умови, цілеспрямовано вводить нові, виявляє певні тенденції, оцінює якісні та кількісні результати, установлює та підтримує достовірність виявлених закономірностей. Психолого-педагогічний експеримент, виявляючи та узагальнюючи факти, здійснює пізнавальну функцію; він же слугує інструментом створення нового в педагогічному процесі, виконуючи, таким чином, практичну функцію, яка у вигляді широкої дослідної роботи маже набувати масового характеру.

Педагогічний експеримент є комплексним методом дослідження, що охоплює методи спостереження, усного і письмового опитування, рейтингу, вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду та ін. Ці методи, що є складовими педагогічного експерименту, на першому етапі дослідження дозволяють виявити первинний стан теми, а потім об’єктивно і доказово провірити достовірність висунутої гіпотези.

Метод педагогічного експерименту виступає засобом вирішення таких завдань дослідження:

установлення залежності між певними педагогічними впливами (або системою таких впливів) і досягнутими при цьому результатами навчання, розвитку й виховання учнів;

виявлення залежності між певною умовою (або системою умов) і досягнутими педагогічними результатами;

визначення залежності між системою педагогічних засобів або умов і затратами часу й зусиль учителів та учнів на досягнення очікуваних результатів;

порівняння ефективності двох або декількох варіантів педагогічного впливу або умов і вибору із них оптимального варіанту за яким-небудь критерієм (ефективності, затрати часу, зусиль, засобів і т.д.);

доказ раціональності певної системи засобів за рядом визначених критеріїв одночасно за відповідних умов;

виявлення причинних зв’язків (Ю.К. Бабанський).

Безпосередньо педагогічний експеримент як метод дослідження включає три етапи: констатувальний, формувальний, контрольний.

Констатувальний етап педагогічного експерименту спрямований на вивчення початкового стану (напередодні формувального) тих якостей, процесів, явищ, що заплановані в гіпотезі, за допомогою обґрунтованих критеріїв та показників. На цьому етапі дослідник експериментальним шляхом встановлює лише стан педагогічної проблеми, що вивчається: констатує наявність зв`язків, залежностей між явищами, визначає вихідні дані для подальшого дослідження.

Формувальний етап педагогічного експерименту – це безпосередній процес реалізації мети, завдань та перевірки гіпотези, тобто створення експериментальної ситуації, сутність якої зводиться до того, щоб формувати такі внутрішні й зовнішні умови, освітнє середовище, у яких здійснюється задум дослідника. У цьому процесі доцільно фіксувати одержані проміжні дані зрізів щодо сформованості знань, умінь, вихованості певних якостей особистості тощо, а також ті труднощі, що виникають при впровадженні розробленої експериментальної системи, витрати часу, зусиль та ін.. Цей етап вимагає детального розкриття технології досягнення мети, чому сприяє ведення протоколів спостережень, аналіз результатів бесід, анкетування, письмових робіт, малюнків тощо. Тобто цей етап супроводжується застосуванням спеціально розробленої системи заходів, спрямованих на формування в учнів певних якостей, на покращення результатів їх навчання, виховання, трудової діяльності тощо.

Контрольний, завершальний етап педагогічного експерименту доводить конкретні результати проведеної експериментальної роботи, що відбивається в таблицях, графіках, рисунках, у яких представлено математичні дані порівняння за одними й тими ж критеріями й показниками змін, що відбулися в розвитку досліджуваного об’єкта та в поясненні окремих висновків. На цьому етапі визначається рівень знань, умінь та навичок за матеріалами формувального етапу педагогічного експерименту.

Аналіз зібраних під час дослідження фактів є справою не менш складнішою і відповідальною, ніж їх накопичення. Підготовкою до цього аналізу є систематизація отриманого фактичного матеріалу і його обробка. Осмислення і співставлення систематизованого і обробленого матеріалу дозволяє досліднику зробити узагальнення і відповідні висновки. Систематизація і обробка зібраних фактів помітно полегшується, якщо процес їх накопичення проводиться не механічно, якщо дані експерименту та інших методів дослідження постійно фіксувалися і супроводжувалися необхідними коментарями. Говорячи про це, корисно нагадати вислів Д.І. Менделєєва: «Незаписана думка – утрачений скарб».

Фіксування фактичних даних у ході експерименту, як і під час спостереження, може проводитися у формі звичайного запису, стенографічного, магнітофонного запису, фотографування. Використовуючи в більшості випадків звичайні записи, дослідник фіксує не тільки зміст і методи роботи з досліджуваними, але і їхні дії, реакції, збуджувальні їх мотиви, емоції і т.д.

Систематизацію, обробку й аналіз фактичного матеріалу, отриманого під час виконання курсової роботи, не можна розглядати в якості завершального її етапу і відкладати їх у «довгий ящик», оскільки критичне осмислення отриманих фактів, як позитивних, так і негативних, що виникло в ході дослідження, часто призводить до необхідності їх поповнення, проведення додаткових спостережень або експериментів.

У дослідженні широкого використання набули математичні методи, які допомагають установлювати не лише якісні зміни, що відбуваються з досліджуваними об’єктами, але й кількісні характеристики цих змін. Відомо, що в якості засобів для позначення та вираження узагальнюючих понять і суджень, побудованих на основі отриманих результатів дослідження, використовуються слово і число, які відповідають якісному і кількісному опису встановлених залежностей досліджуваних явищ.

Підкреслимо, що при написанні курсової роботи слід звернути увагу на органічне поєднання якісної і кількісної оцінки результатів проведеного наукового пошуку. Так, якісна характеристика багатьох явищ і процесів на основі ретельно розроблених параметрів і критеріїв за допомогою педагогічного і психологічного аналізу дозволяє зробити правильні висновки. До таких явищ, наприклад, належать організація активної пізнавальної діяльності учнів, формування в них певних якостей особистості та ін.. Математичні ж методи дослідження, опираючись на якісні характеристики, доповнюють їх у кількісному визначенні значень досліджуваних величин.