Аналіз уроку.

1. Тип уроку.

2. Кількість учнів у класі (на уроці).

3. Дисципліна на уроці.

4. Короткий аналіз організаційної частини.

5. Опитування вивченого матеріалу:

-метод опитування (біля дошки, з місця, за карткою, розв’язування задач, виконання вправ);

-форма опитування (індивідуальна, групова, фронтальна, письмова, усна);

-організація опитування (чітка, зрозуміла, нечітка, недостатньо чітка).

6. Чи активізують питання розумову діяльність учнів.

7. Опитано (з них оцінено).

8. Відповідність оцінки (правильно, завищено, занижено, мотивовано, невмотивовано).

9. Витрачено часу на опитування.

10. Перехід від вивченого матеріалу до нового.

11. Вивчення нового матеріалу:

- науковий рівень (високий, задовільний, недостатній);

- доступність викладання матеріалу (повна, обмежена, складна).

12.Послідовність викладання матеріалу (чітка, слабка, відсутня взагалі).

13.Зв’язок з практикою.

14.Мова вчителя (багата, грамотна, чиста, лаконічна, багатослівна).

15.Активізація учнів при поясненні матеріалу (скільки учнів піднято за власним бажанням, вчителем).

16.Засвоєння матеріалу учнями.

17.Наочність (достатня, недостатня, зайва, відсутня).

18.Здійснення індивідуального та диференційованого підходу до учнів.

19.Домашнє завдання (обсяг, інструктаж, диференціація, творчий характер).

20.Пропозиції:

- змістові;

- методичні;

- організаційні;

- психологічні.

Запропоновані схеми аналізу уроку є орієнтовними і їх можна використовувати повно або частково у залежності від мети відвідання уроку. Можлива зміна і послідовності аналізу уроку.

Схема аналізу календарного плану.

1. Назва навчального предмету.

2. Загальна кількість годин, відведених на предмет.

3. Кількість годин на тиждень.

4. До якої групи навчальних предметів належить.

5. Співвідношення теоретичних знань та практичних умінь і навичок.

6. Можливості предмету у розумовому розвитку дітей.

7. Кількість запланованих лабораторних і практичних робіт.

8. Виховні можливості предмету.

9. Необхідність у засобах: навчальні прилади, ТЗН, таблиці, дошка та ін.

10. Міжпредметні зв’язки.

Таким чином, відповідно до вимог Європейської кредитно-модульної системи вищої освіти загальна кількість навчального навантаження кожного студента у процесі тижневої безперервної пропедевтичної практики дорівнює 50 годинам.

Відповідно і методист-консультант у процесі практики виконує свій обсяг роботи, яка полягає в наступному.

№ з/п	Зміст роботи методиста-консультанта	Кількість годин
1	Участь у настановчій конференції: ознайомлення студентів з метою і завданнями педагогічної практики; знайомство студентів з формою звітної документації - щоденником психолого-педагогічних спостережень, правилами його ведення і оформлення; визначення норм і правил поведінки студентів у навчально-виховному закладі, їх статус, права і обов’язки.	2 (на потік)
2	Поточні консультації. Проводяться у кожному навчальному закладі, де студенти знаходяться на практиці.	2 ( на навчальний заклад)
3	Співбесіди із студентами. Проводяться з кожним студентом по мірі виконання ними запланованих завдань і підведенню підсумку роботи студента у період практики з наступним виставленням заліку.	1 (на студента)
4	Підсумкова конференція.	2 (на потік)

Таким чином, відповідно до вимог організації кредитно-модульної системи навчання діяльність студентів у процесі безперервної педагогічної практики максимально індивідуалізована і виконується самостійно кожним практикантом. Студент планує свою роботу, порядок і швидкість виконання завдань, визначає складність для нього цих завдань, необхідність отримання додаткової теоретичної інформації, потреби у консультації з методистом.

Залікові співбесіди-перевірки мають бути проведені безпосередньо на протязі наступного тижня після закінчення практики за графіком відповідно можливостей методиста і студентів.

Діяльність методиста обмежується консультаціями та заключною заліковою співбесідою.

Література.

1. Выбор методов обучения в средней школе /Под ред. Бабанского Ю.К. –М.: 1981.

2. Дидактика средней школы /Под ред. Онищука В.А. – К.: 1987.

3. Дидактика средней школы /Под ред. Скаткина М.Н. – М.: 1982.

4. Коллективная учебно-познавательная деятельность школьников /Под ред. Первина И.Б. – Мб: 1985.

5. Коротов В.М. Воспитывающее обучение. – М.: 1980.

6. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. – И.: 1981.

7. Лийметс Х.Й. Груповая работа на уроке. – М.: 1975.

8. Лихачев Б.Т. Воспитательные аспекты обучения. – М.: 1982.

9. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. –Х., 2002.

10. Лозова В.І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів. –Х., 2000.

11. Онищук В.О. Організація навчання в умовах кабінетної ситеми. –К.: 1980.

12. Онищук В.А. Урок в современной школе. –М.: 1986.

13. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок. – К.: 1989.

14. Полякова Е.Н., Балаева В.И. Анализ урока. – Саратов., 1975.

15. Учебные кабинеты в школах. –Свердловск., 1976.

16. Харламов И.Ф. Педагогика. – М.: 1990.

17. Шамова Т.И. Активизация учения школьников. – М.: 1982.

18. Чередов И.М. Формы учебной работы в средней школе. –М.: 1988.

19. Ягупов В.В. Педагогіка. – К.: 2002.

20. Яковлев Н.М., Сохор А.М. Методика и техника урока в школе. – М.: 1985.