Методична розробка теми: «Вітаміни»

Мета: Вивчити хімічну будову , біологічні функції вітамінів, добову потребу в чих речовинах. Звернути особливу увагу на зв’язок вітамінів із ферментами, розглянути явище вітамерії, класифікацію, номенклатуру вітамінів, причини і наслідки гіпо- і гіпервітамінозів.

Вітаміни- це група низькомолекулярних органічних біологічно активних сполук різної хімічної природи, які синтезуються переважно в рослинних організмах і в невеликих кількостях потрібні для забезпечення нормальної життєдіяльності людини і тварини. Вітаміни не є пластичним матеріалом або джерелом енергії. Вони необхідні для здійснення механізмів ферментативного каталізу і беруть участь в обміні речовин як біокаталізатори і регулятори біохімічного забезпечення життєвих функцій організму.

Потреба людини в різних вітамінах коливається в досить широких межах. Недостатнє надходження того чи іншого вітаміну з їжею веде до його дефіциту і розвитку відповідної хвороби, вітамінної недостатності, в основі якої лежать первинні дефекти, обумовлені порушенням біохімічних (найчастіше ферментативних) процесів, що залежать від даного вітаміну.

Якщо з тих чи інших причин порушується надходження вітамінів до організму, можуть розвинутися два ступені вітамінної недостатності: гіповітаміноз і авітаміноз. Так, Під авітамінозом розуміють стан глибокого дефіциту того чи іншого вітаміну з розгорну­тою клінічною картиною його недостатності (цинга, рахіт, бері-бері, пелагра та ін.).

Авітамінозу звичайно передує стан гіповітамінозу. При цьому в організмі спостері­гаються загальні (неспецифічні) ознаки захворювання: знижується працездатність, порушується загальний стан:головні болі, апатія або, навпаки, дра­тівливість, погіршення апетиту, знижується опір до інфекцій і стійкість до нервових переван­тажень.

Недостатнє надходження з їжею в організм деяких вітамінів, зокрема вітаміну А, може стати фактором ризику розвитку раку легень і сечового міхура, ерозій і виразки шлунка, а також підвищити схильність до алкоголізму.

Крім гіпо- і авітамінозів виділяють пограничні стани, при яких надходження віта­мінів в організм знаходиться на нижній межі фізіологічної потреби, внаслідок чого будь-які запаси певних вітамінів в організмі відсутні.Збільшення потреби у вітамінах (хвороба, стрес, фізичне навантаження, вплив шкідливих факторів навколишнього середовища) при­зводить до швидкого розвитку гіповітамінозу. Тому особливо збільшується небезпека розви­тку гіповітамінозу в осіб з підвищеною потребою у вітамінах.

Стан, який розвивається внаслідок вживання надмірної кількості вітамінів, називається гіпервітамінозом.

Установлено, що природні вітаміноносії дають кращий лікувальний ефект, ніж їх син­тетичні препарати, що не містять мікроелементів і включають домішки іншої хімічної при­роди.

Вітаміни, які надійшли в кров, за певних умов можуть не засвоюватися тканинами, а значить, не включатися в процеси життєдіяльності. Таким чином, порушення в організмі можуть виникнути не тільки від відсутності або малого вмісту вітамінів у їжі, але й при підвищеній в них потребі. Авітаміноз і гіповітаміноз, які виникли від недостатності вмісту вітамінів в їжі, називаються екзогенними (зовнішніми), а ті, що пов'язані з по­рушенням обміну речовин, - ендогенними (внутрішніми).

Разом з тим доведено, що надмірні дози вітамінів, особливо вітаміну С і Е не вплива­ють на працездатність людей, які виконують важку фізичну працю та спортсменів. Вве­дення вітаміну Е в умовах високогір'я і вітамінів групи В і С в умовах спекотного клімату покращують фізичний стан людини. За останні роки стало відомо, що високі дози вітаміну С, Ві, Вз, В₆можуть бути токсичними. Наприклад, великі дози вітаміну С можуть спричинятися до формування конкрементів у нирках, а великі дози вітаміну В₆можуть при­зводити до сенсорної невропатії.

У наш час відомо близько 20 сполук, віднесених до вітамінів.

Усі вітаміни за ознакою розчинності поділяють на дві великі групи. Першу групу складають вітаміни, розчинні в жирах: А(ретинол), Д (кальциферол), Е (токоферол), К (філохінон), провітамін А (каротин).

Другу – вітаміни, розчинні в воді: В₁(тіамін), В₂(рибофлавін), РР (нікотинова кислота), В₃(пантотенова кислота), В₆(піридоксин) , В₁₂(ціанокобаламін), В₉(фолієва кислота), Н (біотин), Р (біофлавоноїди), С (аскорбінова кислота).

Крім цих двох великих груп, є група, яка називається вітаміноподібними речовинами: В₁₃ (пангамова кислота), В₄ (холін), рамінбензойна кислота, Р (поліненасичені жирні кислоти).

Лабораторна робота

«Якісне визначення аскорбінової кислоти в реакції з 2,6‑дихлорфеноліндофенолом»

Дослід 6. Якісне визначення аскорбінової кислоти в реакції з 2,6-дихлорфеноліндофенолом.

Обладнання.Штатив з пробірками,градуйовані піпетки.

Реактиви і матеріал дослідження.Капустяний або картопляний сік,0,02%-й розчин 2,6-дихлорфеноліндофенолу.

Виконання досліду. До 1 мл. капустяного або картопляного соку добавляють 1 мл. розчину 2,6-дихлорфеноліндофенолу.Вміст пробірки збовтують. Розчин знебарвлюється внаслідок утворення лейкооснови індикатора. При наступному добавлянні 2,6-дихлорфеноліндофенолу розчин забарвлюється у рожевий колір,оскільки всю аскорбінову кислоту вже окислено і 2,6-дихлорфеноліндофенол більше не відновлюється.

Роблять висновок,аналогічний висновку досліду 5.

Запитання і завдання для самоконтролю.

1.Визначення вітамінів.

2.Біологічна роль вітамінів.

3.Які вітаміни відносяться до жиророзчинних,а які до водорозчинних?

4.Що викликає недостатність та надмірна кількість вітамінів в організмі?

5.Які симптоми при гіповітамінозі людини?

6.Що виникає при дифіциті вітамінів?