Іх етап. Сучасний період розвитку плавання на україні.

ІХ етап розвитку плавання на Україні – це сучасний етап. Він характеризується зміною політичного стану нашої Держави. У 1991 році Україна вийшла зі складу СРСР і придбала статус незалежної Держави. На початку цього етапу Україна перебувала в економічній кризі, у звязку з цим асигнувань на спорт відводилося дуже мало. Заняття в басейнах стали платними, тому набір дітей значно зменшився і, як результат усього цього, досягнення українських плавців значно знизилися.

На ХХV Олімпійських іграх у Барселоні в 1992 році українські плавці виступали в складі збірної команди СНГ. Низький рівень результатів не дозволив багатьом із українських плавців взяти участь у ХХУ Олімпійських іграх. Від України в збірній СНГ брало участь усього три плавця: Наталія Шибаєва (м.Харків), Павло Хникін (м.Вінниця) та Ольга Кириченко (м.Кривий Ріг). Павло Хникін виборов “срібло” у естафеті 4х100м вільним стилем і ІV місце на дистанції 100м батерфляєм із результатом 0.53,81 сек. Ольга Кириченко посіла 7 місце в плаванні на дистанції 200м вільним стилем. Харківянка Наталія Шибаєва не змогла показати високих результатів і не потрапила у фінальні запливи.(6 – с.43)

Економічна криза на Україні з кожним роком все поглибшувалася. Але плавання на Україні продовжувало розвиватися. Після Олімпійських ігор у Барселоні була створена збірна команда Украіни, як команда самостійної Держави. Першим головним тренером збірної України став Кінцель Валентин Васильович. Літом 1992 року в Харкові відбувся перший чемпіонат України з плавання. Зараз чемпіонати України проводяться щорічно - 2 рази на рік: зимовий та літній. Українські плавці починають брати участь у чемпіонатах Європи, Світу, виїзджають на міжнародні змагання як спортсмени самостійної Держави. Із 1994 року головним тренером збірної команди Украіни з плавання став заслужений тренер України та Болгарії Іван Григорович Сівак, який і по сьогодняшній день займає цю посаду.

Україна живе турботами становлення й подальшого розвитку як самостійна і суверенна Держава. Відбувається перебудова вищої школи. Істотні зміни відбуваються у структурі українського спорту. Утвердження статуту України як повноправного члена Міжнародної Федерації плавання, безумовно, сприятиме подальшому розвитку й примноженню славних традицій спортивного плавання.

На ювілейні ХХVІ Олімпійські ігри 1996 року в Атланту їздило 13 українських плавців. Список плавців, які пройшли офіційний відбір наступний: Юрій Власов (м.Донецьк), Павло Хникін (м.Вінниця), Ростислав Сванідзе, Володимир Николайчук, Денис Силант’єв (м.Запоріжжя), Денис Завгородній (м.Дніпропетровськ), Ігор Снітко (м.Харків), Олександр Джабурія (м.Одеса), Дмитро Івануса (Київщина).

Олімпійський дебют українських плавців вдалим не назвеш. Підсумок їх виступів був дуже скромний - жодної медалі, одне четверте та два шостих місця. Четверте місце на дистанції 100м брасом виборола Світлана Бондаренко, якісь соті частки секунди відокремили її від медалі. Денис Силант’єв був шостим на дистанції 200м батерфляй із рекордом України – 1.58,37 сек.. Установлено 6 національних рекордів. Три з них – у Павла Хникіна: у попередньому запливі на дистанції 100м в/с 0.49,69 сек., а у фіналі – 0.49,65 сек.. Його ж рекорд на стометрівці батерфляєм – 0.53,25сек.. Володимир Николайчук пропливає дистанцію 100м н/с за 0.55,71 сек. теж із національним рекордом. Із національним рекордом закінчили попередній заплив у чоловічій комбінованій естафеті 4х100м Хникін, Силант’єв, Николайчук і Джабурія – 3.42,29. 16 –річний вихованець ХГВУФК № 1 Ігор Снітко був 12-м на дистанції 400 м в/с та 16 на дистанції 1500 м в/с.

Українці боролися на рівні своїх можливостей, усі старалися, команда не загубилася серед інших. Було зроблено все, на що була спроможна країна за часів економічної кризи. На чемпіонаті Європи в Римі в 1994 р. українська збірна посіла тільки 7 місце. А за таких високих результатів, що панували в Атланті, виступ українських плавців неможна назвати невдалим.(6 – с.44-45)

Після ретельного аналізу невдач у Атланті були висунуті основні завдання для підвищення рівня спортивного плавання на Україні. По-перше - треба розширити коло претендентів до збірної команди. По-друге - необхідно поліпшити навчання тренерських кадрів. По-третє – збільшити кількість міжнародних змагань, насамперед із країнами СНД. Спілкування фахівців на таких турнірах дає непересічний досвід. По- четверте – орієнтувати й, відповідно, готувати спортсменів тільки на перемогу.

Вирішення цих завдань привело збірну України до низки яскравих перемог на чемпіонатах Європи та Світу, розіграшах Кубка Світу, стримкого прориву до еліти. Після Атланти з кожним чемпіонатом Європи та Світу наші атлети постійно поліпшували здобутки. Це стосується й результатів на дистанціях, і кількості нагород - 4 золоті медалі на чемпіонаті Континенту в Гельсенкі багато про що говорять. Про прогресивні зміни переконливо промовляють і високі позиції українців у світовому рейтингу. До еліти входять харківянка Яна Клочкова - у комплексному плаванні, запорожець Денис Силант’єв -у батерфляї, харківянин Ігор Червинський та його тезко Снітко - у вільному стилі на 1500м, Світлана Бондареко та Олег Лісогор – у брасі.

На ХХVІІ Олімпійські ігри до Сіднея вирушив майже вдічі більший склад збірної України з плавання. Аби стати учасником Ігор, плавцеві необхідно було виконати олімпійський норматив у категорії “В”, чи помітно вищий – “А”. Збірна України орієнтувалася на вищий норматив, що свідчить про прогрес вітчизняного плавання. Цей норматив виконали - 25 плавців, які й увійшли в склад олімпійської збірної. Це – Береснева Ольга, Тригуб Валентина (Донецька обл.); Бешевлі Надія, Гончаренко Артем, Клочкова Яна, Снітко Ігор, Червинський Ігор (Харківська обл.); Бондаренко Світлана, Силант’єв Денис, Бордунова Альбіна, Грицюк Олена, Николайчук Володимир, Огурцова Марія, Сванідзе Ростислав (Запорізька обл.); Волинець Олександр (Тернопільська обл.); Лапунова Олена (Дніпропетровська обл.); Лісогор Олег, Лозумирська Жанна, Мукомол Ольга, Фесенко Сергій (Київська обл.); Назаренко Дмитро (Рівненська обл.); Нікітіна Інна (Кировоградська обл.); Сердінов Андрій, Ширшов В’ячеслав (Луганська обл.); Хникін Павло (Вінницька обл.).(8 – с.53-54)

У перший змагальний день Олімпійських ігор Яна Клочкова на дистанції 400м комплексним плаванням виборола золоту медаль, установивши Світовий рекорд – 4.33,59 сек. А через два дні на дистанції 200 м комплексне плавання Яна також виборола золоту медаль із Олімпійським рекордом та рекордом Європи – 2.10,68 сек. Ще через три дні на дистанції 800м вільним стилем вона виборола срібну медаль із рекордом України – 8.22,66 сек.

Олімпійське хрещення Дениса Силант’єва відбулося в 96-му в Атланті, а в Сіднеї він виборов срібну медаль на дистанції 200м батерфляєм із рекордом України –1.55,79 сек.

Олександр Волинець на дистанції 50м вільним стилем посів 8 місце з результатом 0.22,51 сек, установивши 2 рекорди України: один у запливі –0.22,52 сек., а другий у півфіналі – 0.22,36 сек. Ігор Червинський на дистанції 1500м вільним стилем виборов 7 місце із результатом 15.08,80 сек. Жіноча команда естафетного плавання в складі: Надія Бешевлі, Валентина Тригуб, Олена Лапунова, Ольга Мукомол на дистанції 4х100м вільним стилем установила рекорд України – 3.49,11 сек., посівши 13-те місце. Усі інші спортсмени не портапили до фіналів.

Таким чином, здобутки українських плавців на Олімпійських іграх Сіднея – 2-і золоті медалі, 2-і срібних медалі; Світовий рекорд, рекорд Європи, 5-ть рекордів України.

У загальній картині виступів українських плавців у Сіднеї відбиваються з обєктивною закономірністю, як і в багатьох галузях нашого життя, істотні економічні, політичні, соціальні й інші зміни, що відбувалися в останнє десятиліття в суспільстві й у країні в цілому. Недостатнє фінансування, слабка матеріально-технічна база, часті організаційні перетрубації, відтік тренерів за межі України – це, й інші явища, гальмують розвиток нашого плавання.

За лідерами, що відзначилися на доріжках сіднейського басейну, в українському плаванні поки не видно інших потенційно сильних спортсменів. Потрібна дуже напружена праця для того, щоб утриматися на завойованих позиціях і примножити досягнуте.

Зрозуміло, що надалі неможна розраховувати на успіхи, покладаючись на ентузіазм провідних тренерів і їх вихованців, не піклуючись про створення належної матеріально-технічної бази для плавання. Думаючи про завтрашній день нашого плавання, сподіваючись на майбутні перемоги, варто згадати, що зараз в Україні закриті, чи використовуються для інших цілей, більшість плавальних басейнів, а необхідні умови нашим провідним плавцям можуть надати лише в 2-3-х із них.

Приблизно в чотири рази, порівняно з нещодавним минулим, скоротилася в Україні чисельність юних плавців, що займаються в ДЮСШ, і без виправлення цієї ситуації у подальшому буде дуже важко розраховувати на появу достойної зміни нинішнім зіркам.(9 – с.24-25)

5 квітня 2003 року в місті Харкові федерація плавання України вперше за часи свого існування провела зустріч українських олімпійців. Ця зустріч проходила під час чемпіонату України. Вона відбулася під назвою “Акція: плавці України – зустріч поколінь”. До Харкова приїхали всі олімпійці. І спортсмени, які змагалися на чемпіонаті України, мали змогу побачити живу історію українського плавання. Олімпійців дуже тепло приймали в басейні “Акварена”, а також Харківська обласна адміністрація провела для них урочитсий прийом, про що свідчять памятні фото.

Склад олімпійської команди, що вирушила до Афін у 2004 році, уже дійшов до 30 чоловік – це ті спортсмени, які виконали олімпійський норматив у категорії “А”. До збірної команди XXVIII Олімпійських ігор увійшли: м.Київ – Адвена Сергій, Амшеннікова Ірина, Димо Валерій, Клочкова Яна, Кокоша Максим, Лісогор Олег, Фесенко Сергій; Дніпропетровська область – Астененко Тетяна, Майструк Ірина, Сергеєв Сергій, Сердінов Андрій; Донецька область – Береснева Ольга; Запорізька область – Бондаренко Світлана, Мукомол Ольга, Николайчук Володимир, Самородіна Наталія, Силант’єв Денис; АР Крим – Борисік Ігор; Київська область - Бреус Сергій, Сизоненко Денис; Харківська область – Вереітінов Дмитро, Зубкова Катерина, Червинський Ігор; Тернопільська область – Волинець Олександр; Одеська оласть – Єгошин Юрій, Іллічов Павло; Луганська область – Лапунова Олена, Ширшов Вячеслав; Рівненська область – Назаренко Дмитро; Вінницька область - Хникін Павло.(10 – с. 36-37)

Чотири роки – це час, за який ростуть нові чемпіони, а старі відходять від спорту. Такі правила спорту, але в них, як і у житті, трапляються виключення…

Свій афінський заплив на 400м к/п (результат – 4.34,83 сек) Яна Клочкова назвала самим драматичним та захоплюючим у її карєрі. Усе вирішували останні метри. Їй дуже важко вдалося відірватися від американки Кейтлін Сандена. Їх розділили всього 12 сотих секунди. На 200 метрівці украінка не стала доводити до “інфаркту” своїх болільників, американка Аманда Берд відстала від Яни на 56 сотих секунди. Яна Клочкова подолала цю дистанцію за 2.11,14 сек.

Нажаль золотий почин Яни Клочкової наша “водна дружина” підхопити не змогла. Тільки Андрій Сердинов виудив із афінського басейну бронзову медаль. На дистанції 100м батерфляєм він установив рекорд Європи, показавши час 0.51,36 с.

Світлана Бондаренко у фінальному запливі на дистанції 100м брасом посіла 7 місце з часом 1.08,19 сек – це новий рекорд України. Світлані Бондаренко вже виповнилося 33 роки, вона майже чверть віка в плаванні. ЇЇ великий досвід та наполеглива праця дозволили так довго втриматися у вищому спорті. У інтервю вона сказала: “Наші виступи – це стимул для молодих плавців. Вони можуть багато долсягти навіть в країні, де практично нема гарних басейнів.”

Олег Лісогор був 8 на дистанції 100м брасом з часом 1.02,42 с. Після триумфального виступу на континентальній першості в Іспанії, де Олег виборов 3 золоті медалі, прихильники таланту броварчанина робили велику ставку на його перемогу в Греції. Але не вийшло. На виступ Олега вплинула стара травма ноги, яка не дозволила показати високий результат. На дистанції прийшлося працювати в повну силу лише трьома кінцівками - що можна вважати за подвиг.

Досягнення українських плавців відзначені не лише спортивними нагородами. Так, чьотирьохкратна олімпійська чемпіонка Яна Клочкова, указом президента країни Леоніда Кучми удостоєна вищої нагороди України – звання Героя України. Таким чином були відзначені видатні заслуги спортсменки перед Україною та її зусилля в підвищені авторитету країни на олімпійській арені.(11. – с28-34)

ХХІХ олімпійські ігри проходили у Пікіні 2008 р. До складу збірної команди україни увійшло 24 спортсмена. За результатами змагань 2 спртсмени потрапили до фіналу – це Борисик Ігор (100м брас) та Сердінов Андрій (100м бат.) і посіли 7 місця. До на півфіналів потрапили такі спортсмени: Лісог ор Олег (100 брас -9 місце), Адвена Сергій (200 бат. – 15 місце), Борисик Ігор (200м бр. – 14 місце), Фесенко Сергій (400м в/с 16 місце), Червінський Ігор на дистанції 10 км посів 12 місце.

Провал на олімпіаді в Пекіні змусив ФПУ змінити стратегію розвитку й виховання національної команди України з плавання. Пройшло три роки і ми побачили зовсім іншу команду – генерацію молодих талантів, готових поборотися на дорослих чемпіонатах Європи і cвіту. Перші перемоги, перші медалі надають усім нам оптимізму, але чи зможуть вони відстояти честь країни на Олімпійських іграх?

Омолодження команди приносить результати.

Коли Клочкова, Лісогор, Силант'єв, Сердинов регулярно привозили медалі з чемпіонатів Європи, Світу, Олімпійських ігор ніхто не замислювався про те, що потрібно готовити молодь їм на зміну. Були результати, і цього було досить. Але в одну прекрасну мить усі ці спортмени заявили про свій відхід з великого спорту. От тоді-то, за кілька місяців до Ігор, раптом виявилося, що замінити цих плавців ні ким, тому що до 2008 року дитяче і юнацьке плавання в Україні практично не розвивалося. Після Пекіна, коли керівники спорткомітетів і Федерації плавання тверезо оцінили ситуацію й почали планувати підготовку нової команди, виявилося, що українське плавання втратило масовість. Позначилася і відсутність басейнів і популяризація плавання, і пропаганда здорового життя в цілому.

От і вийшло так, що перед Сергієм Бондарем, головним тренером збірної України з плавання, поставили в якомусь змісті нереальнее завдання – підготувати всього за чотири роки не просто нову, а боєздатну команду, але ж, як показує європейська практика, на створення такої команди потрібно, як мінімум, два олімпійські цикла. І це за умови нормального фінансування.

Втім, Сергій Володимирович не став витрачати час, і почав хоробро обновляти склад, відправивши « на пенсію» практично усіх ветеранів, що виступали в Пекіні. Незважаючи на різку критику з боку деяких тренерів і плавців, тактика регулярного омолоджування складу незабаром дала свої результати.

Нова генерація української молоді спочатку відмінно показала себе на юніорській Європі в Празі 2009 (5 медалей, з яких 4 золота) і в 2010 у Гельсенки (13 медалей, 7 золотих), а потім і на Перших юнацьких Олімпійських іграх у Сінгапурі, де Дар'я Зевіна й Андрій Говорів завоювали 5 медалей (3 золота, срібло і бронзу). Більше того, наші юніори виправдали надії й на дорослих чемпіонатах. Яскравий приклад тому ЧЄ в Ейндховені, а потім і ЧС у Дубаі – де знов таки не обійшлося без нагород.

Недолік засобів, що виділялися на підготовку збірної, поставили Сергія Бондаря перед серйозним вибором. Він вирішив не розпорошувати їх на всю команду, а створити ідеальні умови для деяких найдужчих і перспективних плавців. Взявши за принцип – не кількість, а якість. І це, як бачимо, дало свої результати. Сьогодні тренер продовжує залучати ще більш молодих плавців, це при тім, що основу збірної становлять дівчата та юнаки 17-18 років. Схоже одна проблема зі зміною і підстрахуванням плавців успішно вирішена, а це вже чимале досягнення.

Бородьа за ліцензії на Олімпійські ігри.

Усім нам хочеться знову відчути смак перемоги на Іграх і розділити успіх разом з нашими плавцями, але сьогодні ніхто не готовий дати 100% гарантію того, що українці повернуться з Лондону з медалями. Так у нас сформувалася досить сильна команда, хлопці настроені дуже оптимістично, однак є ще безліч факторів, що впливають на кінцевий результат. І все-таки, чим більше дістанеться ліцензій, тим більше шансів на успіх.

Бородьба за путівки на Олімпійські ігри почалася з березня 2011. Ліцензії можна було заробити виступами на ЧС, ЧЄ, на деяких міжнародних і національних чемпіонатах. Завдяки тому. Що в Україні є судді міжнародної категорії й певна база для проведення підготовки до цих змагань відповідно до правил Міжнародної Федерації плавання (FINA), Зимовмй чемпіонат України й кубок України, які відбулися в березні й травні 2012 року також дозволяли поборотися нашим плавцям за ліцензії. На основі цих виступів була сформована збірна команда Укрваїни.

Українська команда одержала 3 лицензії «А», з результатами яких можна брати участь в Іграх. Крім цього, на сьогоднішній день ми маємо 13 чоловічих і 10 жіночих результатів, які відповідають ліцензіям «В». Однак через введення нової, більш твердої системі відбору, ліцензії категорії «В» не дають 100% гарантії участі в Іграх. Тут усе буде залежати від світового рейтингу, що оголосять 1 липня 2012 року.

Що стосується Кубка України, що пройшов наприкінці травня 2012 р. в Харкові – то він вийшов дуже видовищним і цікавим. Молоді плавці склали гідну конкуренцію тим зрілим спортсменам, які входять до складу збірної України з плавання. Сьогодні молодь показує результати, близькі до рекордів України. Більше того, Максим Шемберев у напруженій боротьбі обігнав Ігоря Борисика на дистанції 200 м брасом і завоював олімпійську ліцензію на цій дистанції. Це говорить про те, що нова генерація українських плавців набирає оборотів і керівництво збірної сподівається, що сьогоднішня збірна до Олімпійських ігор вийде на той рівень спортивних досягнень, що у свій час показували Яна Клочкова, Олег Лісогор, Андрій Сердінов і Деніс Силантьєв.

Чемпіонат світу з водних видів спорту, що пройде наприкінці липня 2012 р. в Шанхаї – буде відмінною можливістю не тільки завоювати нові титули й нагороди, але й поборотися за ліцензії.

На думку першого віце-президента Федерації плаванняА.Власкова, успішними виступами будуть вважатися ті, де будуть завойовані як мінімум одна, а як максимум – три медалі на Олімпіаді, незважаючи на те, скільки спортсменів поїде в Лондон. Успіх українського плавання залежить не від кількості, а від якості. У випадку.якщо в українській збірній буде представлена естафетна команда – це 10-12 плавців – шанси значно зростуть. Тому на майбутньому чемпіонаті світу в Шанхаї українські тренери збірної будуть намагатися, щоб команда в естафеті 2х200 м в/с зуміла потрапити в олімпійську збірну. Тоді Україна зможе виставити до 20 спортсменів. Крім того, активно розвивається плавання на відкритій воді, і спортивне керівництво сподівається, що двоє українських марафонців також завоюють путівки.

Підсумки виступів українських плавців на ХХХ Олімпійских іграх в Лондоні 2012 році.

Нажаль підсумки виступів плавальної збірної України сумні. З 14 спортсменів, що відправились на Олімпіаду, ніхто не зміг пройти у фінали, а у напівфінали пройшли тільки Говоров Андрій і Зевіна Дар'я. Кращим результатом української збірної стало сьоме місце у плаванні на відкритій воді (10 км) Береснєєвої Ольги. У чоловіків на цій же дистанції Червінський Ігор був лише 14. Наші плавці займали 23-е, 28-е, і майже 35-е місця у попередніх запливах.

Здавалося: готувалися, перемагали на міжнародних чемпіонатах найвищого рівня, отримали ліцензії – тобто мали всі шанси на успіх. Але на головних стартах 4-річча тільки двом спортсменам вдалося покращити особисті досягнення (Сергію Фролову на дистанції 1500 м та Ганні Дзеркаль на дистанції 200 м брасом).

За думкою Володимира Платонова (доктора педагогічних наук, професора), в результатах українських плавців нічого дивного немає. Хіба можна розраховувати на медалі, якщо нашим спортсменам не було забезпечено ні належних технічних умов, ні психологічного мікроклімату.

Чепіонат Европи з водних видів спорту в категорії Мастерс.

Самий грандіозний спортивний марафон з водних видів спорту, чемпіонат Європи серед ветеранів, пройшов в басейні готелю «Ялта» з 5 по 10 вересня 2011 року. За словами першого віце-президента Федерації плавання А. Власкова,, це головна спортивна подія року. Втім. Популяризація плавання й здоровий спосіб життя серед наших громадян – це тільки одне з декількох завдань, які ставлять перед собою організатори цього турніру.

На думку представників ФПУ, при порівняно невеликих витратах на організацію, проведення чемпіонату Європи змогло залучити в економіку України від 5 до 10 млн. евро. ЧЄ з водних видів спорту дуже актуальний і в плані реалізації доручення президента України Віктора Януковича, щодо розвитку туристичного Криму. За деякими даними, у вересні 2011 Україну відвідало близько 5 тисяч чоловік і, при гідній організації, є ймовірність, що всі вони захочуть відвідати Україну ще раз. І самим головним приводом приїхати в Україну за новими спортивними враженнями стане, звичайно ж, фінальна частина Євро-2012.

Чемпіонат Європи в Ялті – це й величезний досвід у проведенні таких масштабних спортивних змагань для Федерації плавання, і можливість проведення надалі інших міжнародних чемпіонатів і, звичайно ж, імідж України в очах світової громадськості.

Недавня модернізація басейну в отелі «Ялта» дозволила швидко перемінити морську воду на прісну, том що за регламентом Європейської федерації плавання LEN всі міжнародні змагання проводяться винятково в прісній воді. Теж саме стосується й рекордів.

Програма чемпіонату Європи з водних видів спорту складається із плавання, синхронного плавання, плавання на відкритій воді й стрибків у воду (останні вирішили провести в Києві, щоб розвантажити ялтинський басейн і дати можливість туристам ближче познайомитися зі столицею України).q

У ЧЄ змогли взяти участь спортсмени й аматори від 25 років і більше. Цікаво, що багато українських зірок плавання, які вже давно завершили професійну кар'єру, також брали участь в цьому марафоні.

Що стало вагомим кроком на шляху популяризації плавання в Україні.

Використана література.

1. Буркот К.Н. История развития плавання /К.Н.Буркот// Детский тренер – 2008. . – 2008. - № 3. С. 116-128.

2. Валентинов Б.В., Плавание. От Монриаля до Москвы.; Справочник, Москва.,»ФИС»; 1980 г.; 141 с.

3. Воронцов А.Р. История спортивного плавания: Лекция для студентов специализации и слушателей ВШТ / Воронцов А.Р. – М.: ГЦОЛИФК,1990. – 40 с.

4. Воронцов О.В. Первая Российская Олимпиада: Киев 20-24 авг. 1913 г. /Олег Воронцов. – М.: ФиС, 2006. 128 с.: ил.

5. Гущин А., Час розпрямитися пружині; Олімпійська Арена, Київ, № 3 за 2000 р; с. 53-54с.

6. Ляшенко А.М., Чайка О.В., Історичний екскурс у розвиток спортивного плавання на слобожанщині.; Джерело педагогічної майстерності, Методичний бюллетень, Випуск 2; Харків 1998 р.; с.-98-100.

7. Ляшенко А.М., Клімакова С.М., Дєлова І.О.. Історія розвитку плавання в Україні. Навчално-методичні розробки з предмету «Плавання з методикою навчання» для студентів факультету фізичної культури педагогічних ВНЗів. – Харків: ЧП «Овчаренко» 2005. -54 с.

8. Ляшенко А.М., Клімакова С.М. Історія розвитку плавання в Україні. Навчално-методичні розробки з предмету «Плавання з методикою навчання» для студентів факультету фізичної культури педагогічних ВНЗів. Вип.2 – Харків: ХНПУ, 2010.. - 62 с.

9. Нечаева Г., Яна Клочкова: Мені таке навіть не могло наснитися., Деніс Силантьєв – “І Знову вперед до нової вершини”; Олімпійська арена, Київ, № 4 за 2000 р.; с.6-9, с. 24-25.

10. Парфьонов В.О., Плавання, Підручник для педагогічних інститутів; “Радянська школа” – 1950 р.; 375 с.

11. Пименов А., Анализ подготовки в олимпийском четырехлетии 1981-1984 гг. И выступление сборной команды СССР по плаванию в международных соревнованиях "Дружба – 84; Москва,”ФиС” 1985 г.; 60 с.

12. Платонов В.П., С.Л. Фесенко, Сильнейшие плавцы мира; Москва, «ФиС»- 1990 г; 304 с.

13. Чернышов Б., Все о плавании, прыжках в воду и водном поло.; Москва, “Советский спорт”; 1989 г.; 90 с.

14. Шаповалов В.П., Плавання; “Січ” Дніпропетровськ - 1994 р.; 400 с.

15. Федоренко І., Через терни Ігор у Сіднеї до олімпійських зірок Афін.; Олімпійська Арена, Київ, № 4; с 36-37,54.

16. Мой спорт - № 9; - Четырежды золотая. Киев, с.28-34.

17. Мой спорт - № 9; - Четырежды золотая. Киев, с.28-34.

18. Інформаційний довідник. Про результати спортсменів україни у ХХІХ літніх Олімпійських іграх 2008 року у Пекіні. Київ – 2008. с. 29

19. Swim. Олимпийские игры 2012. ООО «Интерекспердрук» - Киев. № 4. 2012. с.20-22.

Контрольні питання.

1. Дайте характеристику етапам розвитку плавання на Україні – основні напрями розитку ( до 10 речень на етап).

2. Випишіть видатних спортсменів кожного етапу розвитку плавання на Україні.

3. Розвиток плавання на Слобожанщині (Харківщина) – основні напрями та події.

4. Випишіть українських Олімпійських чемпіонів з плавання.

53