ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПЛАВАННЯ НА УКРАЇНІ.

I етап. Плавання на україні в стародавні часи.

Плавання на Україні – один із стародавніх національних видів спорту. Цьому сприяли і сприяють чудові природні умови: мережа повноводних річок, багато ставків і озер, мальовничі береги Чорного і Азовського морів.Із давніх-давен українці полюбляли плавання. Кожний, хто жив поблизу води, вважав своєю життєвою потребою навчитися плавати, бо плавання повсякдень було повязане з побутом, добуванням їжі, рибальством та іншими господарчими справами на воді і біля води.

У стародавні часи через Київ по Дніпру-Славутичу пролягав шлях до варягів і греків. Отже, українці мали змогу спілкуватися з сусідами, переймали їх життєвий досвід. За найбільшого розвитку культури країн античного світу, зокрема стародавньої Греції, розвивалося і плавання, адже більшість міст була розташована на берегах і островах теплого Егейського моря.

Плавання поширювалося як прикладна потреба і гігієнічна процедура. Воно мало і спортивне значення. За свідченням Павсанія, до програми щорічних свят у Герміоні входили змагання з музики і плавання. Геродот описував змагання з плавання і стрибків у воду. Плавання входило і до програми Істмійських ігор, які проводилися кожні три роки на честь бога морів Посейдона.

Здібними і завзятими плавцями були украінці-словяни. Про їхню спритність цікаву згадку у своїй праці “Тактика і стратегія” наводить візантієць Маврікій: “Вони особливо здатні переправлятися через річку, бо довше і краще, ніж інші люди, вміють триматися на воді”.

У стародавніх билинах “Слово о полку Игоревом” докладно розповідається про важливе значення, яке надавали словянські народи умінню плавати. Є історичні дані про те, що в походах на Візантію, зокрема, для облоги Константинополя, числені дружини князя Олега переправлялися човнами по Дніпру і Чорному морю. Під час боїв, коли греки підпалювали їх човни “грецьким вогнем” (горючою рідиною), словяни кидалися у воду і перепливали у повному озброєнні кілька сот метрів на інші човни та продовжували битися з ворогом.

У Стародавньому Іпатіївському літописі розповідається про патріотичний вчинок юного воїна, який зостеріг Київ від пограбування і зруйнування кочівниками-печенігами. Коли князь Святослав був у поході, печеніги обложили Київ і от-от мали здобути місто. Сміливий юнак усвідомивши небезпеку, переплив Дніпро і повідомив князя про загрозу. Князь повернувся з дружиною і розбив ворога.

Плавння того часу здебільшого мало прикладне значення або застосовувалося у військовій справі.У письмових документах згадується про те, як словянські воїни із зброєю в руках переправлялися через річку, влаштовували засідки. На мілких місцях вони занурювалися під воду, а дихали через очеретяні трубочки, один кінець взявши у рот, а другий виставивши на поверхню. У такий спосіб вони годинами могли вичікувати, або непомітно підкрадатися до ворога.

У літописній літературі є оповіді про ігри та розваги на воді. Ось одна з них. На початку липня на одній з проток Дніпра-Славутича, поблизу давнього Київа збиралися кращі плавці-нирці. У надвечіря вони стрибали у воду і починали голоруч ловити рибу, викидаючи її на берег. Риболовля тривала до вечірніх сутінок, доки не згасали останні промені сонця. Перемагав той, хто умудрявся спіймати якнайбільше великих рибин. У нагороду переможець одержував шовкову рибальську сітку, старанно сплетену князівськими служницями. Подібні ігри - розваги на воді будувалися на елементах змагання.(2 – c.6-7)