Тема 3. Основні категорії естетики. Семінарське заняття № 3.

Основні поняття: прекрасне, потворне, гармонія, міра, піднесене, низьке, героїчне, драматичне, комічне, трагічне, гумор, сатира, іронія.

Прекрасне – потворне, гармонія, міра,

Піднесене – категорія естетики, яка відбиває сукупність природних, соціальних та художніх явищ, які є винятковими за своїми кількісно-якісними характеристиками, завдяки чому вони виступають як джерело глибокого естетичного переживання.

Низьке – категорія естетики, яка відтворює граничні нега­тивні явища дійсності і особливості суспільного та індивіду­ального життя, які викликають у людини співвідносну есте­тичну реакцію (презирство й зневагу).

Героїчне – тлумачать як модифікацію категорії піднесене.

Комічне – породжується рухом історичного процесу, реальними суперечностями його розвитку; категорія класичної естетики. В історії естетики комічне характеризується як результат протиріччя, контрасту, розладу, протистояння потворного прекрасному, низького — піднесеному, внутрішньої пустоти — зовнішньому вигляду, що претендує на значущість. У комічному протиріччі присутні два протилежних започаткування, перше з яких вважається позитивним і привертає до себе увагу, але насправді виступає як негативна цінність. Джерелом комічного може стати не тільки підміна сенсу та змісту, але й порушення міри, створення ілюзії. Головними засобами створення комічного ефекту є гротеск (контраст реального й химерного) та гіпербола (перебільшення).

Трагічне – розкриває загибель або тяжкі страждання особистості, незамінність її втрати; безсмертні суспільні цінні започаткування, що закладені у неповторній індивідуальності, та її продовження у житті людства; вищі проблеми буття; суспільний сенс життя людини, активність трагічного характеру стосовно умов; філософськи усвідомлений стан світу; історично нерозв’язані протиріччя: трагічне, втілене у мистецтві, плідно діє на людей у плані очищення та піднесення їх почуттів.

Гумор – особлива форма комічного, яка відрізняється не­злобивим відношенням до хиб життєвих явищ, поведінки лю­дей, здатна викликати лише приязну посмішку. Гумор засно­вується на використанні засобів дотепності та гри слів

Сатира – форма комічного, сутність якої полягає у тому, що шляхом використання особливих засобів та прийомів дося­гається критика недоліків, пороків, суперечностей соціальної дійсності як така, що знищує їх

Іронія – форма комічного, що являє собою прихований глум, вибухова сила якого замаскована серйозною формою. Вона виявляє конфлікт нікчемного змісту з зовнішньо пристойною, респектабельною формою.

Тема 4. Мистецтво як вид естетичної діяльності Семінарське заняття № 4.

Основні поняття: художня діяльність, мистецтво, предмет мистецтва, художній образ, художній твір, зміст художнього твору, художня форма, художність, функції мистецтва.

Художня діяльність – це творчість не тільки за законами краси, але й за законами добра, справедливості тощо.

Мистецтво – одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів.( Етика та естетика / Навчальний посібник / Петрушенко В.Л. та ін. – Львів)

Предмет мистецтва –  є людина і дійсність, які інтерпретуються через систему художніхобразів.

Художній образ –  позначає таку сферу діяльності та її результати, що базується на матеріально-речовому втіленні таких образі та задумів, що постають скоріше (або більшою мірою) результатами творчої уяви, фантазії, інтуїції ніж ретельним відтворенням реальності.. ( Етика та естетика / Навчальний посібник / Петрушенко В.Л. та ін. – Львів)

Художній твір – термін, яким позначають твір, що має передусім естетичну або розважальну цінність.Здебільшого цей термін використовується, коли мова йде про твори літературийкіно, тоді як картини, статуї тощо частіше називають витворами мистецтва.

Зміст художнього твору – то життєвий матеріал, естетично освоєний письменником, і проблеми, порушені на ос­нові цього матеріалу. У сукупності це й складає тему твору, а також ідеї, які утверджує автор. Отже, тема та ідея — два поняття, якими означаємо основні складни­ки змісту.

Художня форма – це зовнішня оболонка художнього витвору, вибір митцем зображально-виражальних засобів і технічних прийомів. Форма зумовлює композицію, структуру, темпоритмову побудову художнього твору, які допомагають митцеві розкрити його основний зміст.

Художність –  це складне поєднання творчих і професійних якостей, які визначають кінцевий результат праці творця в мистецтві.

Функції мистецтва :

1. суспільно-перетворююча;

2. пізнавально-евристична;

3. художньо-концептуальна;

4. передбачення;

5. інформаційна та комунікативна;

6. виховна;

7. навіювання;

8. естетична;

9. гедоністична.