Вибори й референдум в Україні
Вибори – передбачена конституцією та законами форма прямого народовладдя, за якою шляхом таємного голосування формуються представницькі органи державної влади та місцевого самоврядування.
Виборча система — сукупність правил і законів, що забезпечують певний тип організації влади.
Виборчий процес - це врегульована Конституцією та законами України специфічна діяльність органів і громадян (суб'єктів виборчого процесу), спрямована на підготовку і проведення виборів з метою формування представницьких органів влади.
Виборчий фонд - це форма нагромадження коштів для підготовки і проведення виборів, що має один накопичувальний рахунок у національній валюті, на який надходять кошти для фінансування передвиборної агітації, операції з якими проводяться лише в безготівковій формі, а також поточні рахунки, з яких здійснюється фінансування витрат на агітацію, і утворений відповідно до закону в установленому виборчою комісією порядку кандидатом на пост президента або політичною партією (виборчим блоком політичних партій), що висунула кандидатів у депутати.
Виборчі дільниці - це первинні територіальні утворення, що формуються для підготовки організації і проведення голосування та підрахунку голосів виборців, включають в себе територію окремих сіл, селищ, міст, районів у містах, які входять до складу відповідного виборчого округу.
Виборчі комісії - це спеціальні колегіальні державні органи, уповноважені організовувати підготовку і проведення виборів та забезпечувати повне й однакове дотримання виборчого законодавства України на всій території України і щодо всіх видів виборів.
Виборчі округи - це територіальні утворення, що формуються для проведення виборів, включають в себе один або кілька районів, міст, районів у містах, утворюються в межах одного з регіонів України - Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, - з урахуванням їх внутрішнього адміністративно- територіального устрою.
Виборчі процедури - це конкретний порядок здійснення передбачених виборчим законодавством дій, прийняття відповідними виборчими комісіями рішень, які забезпечують реалізацію виборчих прав учасників виборів на відповідних стадіях виборчого процесу.
Виборчі списки - це виборчі документи, у вигляді яких здійснюється висування кандидатів у депутати за пропорційною виборчою системою.
Дозаконодавчий референдум - проводиться щодо законопроекту для визначення думки громадян.
Загальнонаціональні (загальнодержавні) вибори - це вибори, які проводяться на території всієї держави.
Загальнодержавний референдум – це референдум, який проводиться на території всієї держави.
Змішана виборча система – це система, яка передбачає поєднання у собі елементів мажоритарної та пропорційної систем.
Імперативний референдум – це референдум, рішення якого має вишу юридичну силу, є обов'язковими до виконання.
Інавгурація (лат. inauguro - посвячую) - це урочиста церемонія вступу на посаду новообраного глави держави.
Консультативний референдум - рішення має дорадчий характер, тому не є обов'язковим при вирішенні питань місцевого чи загальнодержавного значення.
Мажоритарна (фр. majorité - більшість) виборча система - це система виборів, яка базується на принципі, за якого обраними вважаються ті кандидати, які одержали передбачену законом більшість голосів виборців виборчого округу, в якому вони балотувалися; решта ж кандидатів вважаються необраними.
Мажоритарна система абсолютної більшості – для обрання кандидата вимагає зібрати більше половини голосів виборців, тобто діє формула 50 % + 1 голос. У разі якщо жоден кандидат не одержав більше ніж половину голосів, проводиться другий тур виборів, на якому представляється лише двоє кандидатів. Для перемоги необхідно набрати просту більшість голосів.
Мажоритарна система відносної більшості – є найпростішою різновидністю мажоритарної системи. У разі її запровадження обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців. За умов однакової кількості набраних голосів двома або більше кандидатами, використовується процедура жеребкування. При цій системі голосування відбувається в один тур.
Мажоритарна система кваліфікованої більшості – обраним вважається кандидат або список кандидатів, який отримав певну, кваліфіковану більшість голосів виборців. Кваліфікована більшість встановлюється законодавством і, як правило, перевищує абсолютну більшість.
Місцевий референдум - проводиться на території певної адміністративно-територіальної одиниці.
Місцеві (регіональні, локальні, комунальні, адміністративні, кантональні) вибори – це вибори, які проводяться на території певної адміністративно-територіальної одиниці або регіону.
Народний депутат (лат. deputatum - визначений) України - це представник Українського народу у Верховній Раді України, обраний і уповноважений народом протягом строку своїх депутатських повноважень виконування завдання, покладені на нього законом, зокрема виражати і захищати суспільні інтереси та інтереси окремих громадян, брати активну участь у здійсненні законодавчої, установчої, контрольної, зовнішньополітичної та інших функцій парламенту України.
Непрямі вибори – це вибори, коли питання про обрання вирішують не громадяни безпосередньо, а обрані ними особи - виборщики, депутати тощо.
Парламентарій – це обраний відповідно до закону представник народу у парламенті.
Парламентська більшість - це коаліція депутатських фракцій, що має у своєму складі більшість від загального складу парламенту, що дає їй право і можливість здійснювати контроль за його роботою, а також брати безпосередню участь у формуванні персонального складу уряду.
Післязаконодавчий референдум - проводиться для затвердження закону, прийнятого парламентом;
Принцип загального виборчого права означає, що активне виборче право, тобто право обирати, мають усі дієздатні громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Виборче право мають лише громадяни України. Зміст цього принципу полягає у неможливості обмеження виборчих прав громадян України через походження, соціальний чи майновий стан, расову чи національну приналежність, стать, освіту, політичні погляди, релігійні переконання, рід та характер занять.
Принцип прямого виборчого права означає, що отримання мандата кандидатом на зайняття тієї чи іншої виборної посади у представницькому органі можливе лише через волевиявлення виборців, тобто через їхнє голосування, яке є остаточним і наступному перегляду не підлягає. Принцип прямого волевиявлення передбачений і гарантований Конституцією України: "Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ".
Принцип рівного виборчого права вказує на те, що громадянин України на тих чи інших виборах має лише один голос, який є рівнозначним голосу будь-якого іншого виборця, котрий бере участь у голосуванні. Виборець голосує на виборах лише один раз і на тій виборчій дільниці, де внесений у список виборців. Не може бути привілеїв чи обмежень у голосуванні на виборах за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, мови.
Принцип таємного голосування вказує на законодавчу заборону будь-якого контролю за волевиявленням виборця (відеоспостереження, фотографування та ін.). Відмітки у бюлетені виборець має робити самостійно у спеціально обладнаній кабінці чи кімнаті, де повинен знаходитися сам. Якщо виборцем є особа, яка для реалізації свого права голосу потребує сторонньої допомоги (через неписьменність, ослаблений зір та ін.), то таку допомогу може надати найближчий її родич або стороння особа, яка не має якоїсь особливої особистої зацікавленості у результатах виборів, наприклад, не балотується на виборах, не є спостерігачем. Водночас члени виборчих комісій не можуть надавати таку допомогу.
Принципи виборчого права - це умови його визнання і здійснення, які разом забезпечують реальний характер волевиявлення народу, легітимність виборних органів публічної влади.
Пропорційна виборча система – це система, яка ґрунтується на пропорційній відповідності між кількістю завойованих голосів та кількістю отриманих мандатів. При застосуванні цієї системи округи завжди багатомандатні.
Прямі (безпосередні) вибори - це вибори, коли питання про обрання вирішують громадяни-виборці.
Ратифікаційний референдум - пов'язаний з ратифікацією міжнародно-правових актів та ін..
Референдне об'єктивне право - це сукупність якісно однорідних норм конституційного права та норм інших галузей права, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з безпосередньою реалізацією народного суверенітету шляхом проведення всеукраїнського та місцевих референдумів.
Референдне суб'єктивне право - це гарантоване Конституцією та законом право громадян України брати участь у прямому народному волевиявленні.
Референдний процес - це інститут конституційного права, що об'єднує конституційно-правові та інші галузеві норми права, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з ініціюванням, організацією та проведенням всеукраїнського і місцевих референдумів, а також реалізацією їх рішень на практиці.
Референдум (лат. referendum - те, що має бути повідомленим) - це прийняття рішень з найважливіших питань державного і громадського життя громадянами України шляхом прямого голосування.
Розпуск парламенту - це легітимне дострокове припинення повноважень парламенту за рішенням глави держави, прийнятим у випадках та порядку, встановлених законом, що тягне за собою припинення повноважень усіх його членів.
Стадії виборчого процесу - це етапи організації і проведення виборів, в межах яких здійснюються передбачені законом виборчі дії, а також виборчі процедури, що забезпечують реалізацію виборчих прав громадян та інших учасників виборів, цілісність, завершеність і легітимність виборчого процесу при формуванні представницького органу публічної влади.
Таємне голосування - це спосіб прийняття відповідних рішень органами влади, тип голосування на виборах до цих органів, що здійснюється за допомогою бюлетенів для голосування і за якого виключається можливість контролю за волевиявленням особи, що бере участь у такому голосуванні.
Факультативний (фр. facultative - вільний, необов'язковий) референдум - це референдум, проведення якого є одним з можливих, але не обов'язкових шляхів вирішення тих чи інших питань загальнодержавного чи місцевого значення.
Фальсифікація (від пізньолат. /аЬї/їсаСю - підроблення) виборів - це дія або комплекс дій, що виражаються в умисному спотворенні, викривленні, перекрученні, підтасуванні або завідомо неправильному тлумаченні чи неправдивому висвітленні подій і фактів виборчого процесу, які здійснюються шляхом підроблення виборчих документів, через приписування або завідомо неправильний підрахунок голосів чи результатів голосування на виборах, що суттєво впливає на характер волевиявлення громадян, які взяли участь у цих виборах.
Чергові вибори – це вибори, які проводяться у зв'язку із закінченням визначеного Конституцією строку повноважень виборного органу або посадової особи.
Центральна виборча комісія - це незалежний постійно діючий колегіальний державний орган, який забезпечує організацію підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, а також всеукраїнських референдумів і здійснює консультативно-методичне забезпечення виборів до місцевих рад, сільських, селищних, міських голів і проведення місцевих референдумів, чим забезпечує здійснення передбачених законом принципів і засад виборчого процесу, реалізацію виборчих прав громадян.
Церемонія (лат. саегетопїа - шанування, культ) - це офіційний урочистий акт, що проводиться за встановленою правовими нормами процесуальною процедурою (церемоніалом). До офіційних державних церемоній належать, зокрема, церемонія вступу на пост новообраного президента України, церемонія відкриття першої сесії новообраної Верховної Ради України.
Верховна Рада України
Апарат Верховної Ради України – це орган, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України.
Бюджет — це документ, в якому визначено всі прибутки і видатки держави на рік. Від нього залежать стан господарства і рівень життя кожного громадянина країни.
Верховна рада України - єдиний законодавчий орган державної влади України, який має колегіальну будову і складається з чотирьохсот п'ятдесяти народних депутатів України, обраних строком на п'ять років на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.
Депутатська недоторканність - це елемент статусу народного депутата України, що є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом своїх повноважень і передбачає звільнення його від юридичної відповідальності у визначених Конституцією випадках та особливий порядок притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання, арешту, а також застосування інших заходів, пов'язаних з обмеженням його особистих прав і свобод.
Законодавча влада – це гілка державної влади, функцією якої є законотворча діяльність.
Законодавча ініціатива — пропозиція прийняти його або внести зміни до діючого, що виходить від осіб чи установ, яким надано таке право. Право законодавчої ініціативи мають Президент України, народні депутати, Кабінет Міністрів і Національний банк України.
Законодавчою пропозицією – внесення змін до тексту законопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень), зміни порядку розміщення, об'єднання розділів, глав, статей, їх частин і пунктів, а також виділення тих чи інших положень в окремі розділи, глави, статті.
Законодавчий процес — це сукупність послідовних нормативно упорядкованих, врегульованих нормами законодавства дій суб’єктів права законодавчої ініціативи та законодавчого органу держави щодо розробки, обговорення та прийняття закону згідно з регламентно визначеними системами певних процесуальних дій уповноважених суб’єктів у межах відповідної процедури, що характеризуються наявністю юридично передбаченого фіксованого результату.
Кандидатура (лат. candidatus - вдягнений у біле; претендент на посаду) - це особа, яка названа чи висунута як кандидат на зайняття певної посади чи здобуття певного мандату шляхом обрання чи призначення її певним органом або групою осіб (суспільством в цілому).
Коаліція (лат. co-alere - спільне годування;від пізньолат. coali- tio - союз) - це стійке організоване і організаційно оформлене об'єднання двох або більше депутатських фракцій чи груп з метою вироблення і реалізації ними узгоджених рішень щодо спільної позиції з питань, які розглядаються парламентом або належать до його безпосередньої компетенції і здійснюються в процесі його поточної діяльності. Коаліція - це надфракційне утворення, метою якого є здійснення фракціями (групами) депутатів спільної діяльності, вироблення спільної чи принаймні узгодженої політичної лінії та послідовне втілення її у життя, спільна участь у формуванні уряду та інших органів державної влади, повноваження на утворення яких має парламент.
Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України - це добровільне об'єднання депутатських фракцій, яке формується у парламенті за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій, до складу якого входить більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.
Конституційна повноважність - це правомочність суб'єкта конституційно-правових відносин реалізовувати визначені законом конституційні повноваження.
Конституційний склад Верховної Ради України — чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.
Народний депутат України — особа, обрана до складу Верховної Ради України.
Порядок денний - це коло питань, які виносяться на обговорення колегіального органу публічної влади в порядку проведення засідань, зборів чи сесій цих органів.
Правовий статус народного депутата України - це його місце і роль у системі правовідносин як представника українського народу в парламенті, визначені і гарантовані Конституцією і законами України.
Прем'єр-міністр України - це глава Уряду України, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, що вноситься за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України або депутатської фракції у парламенті, яка володіє правами такої коаліції, керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
Регламент Верховної Ради України – це нормативно-правовий акт, який
приймається Верховною Радою України та встановлює порядок підготовки і
проведення сесій Верховної Ради України, засідань, формування державних
органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших
питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних
функцій Верховної Ради.
Розпуск парламенту - це легітимне дострокове припинення повноважень парламенту за рішенням глави держави, прийнятим у випадках та порядку, встановлених законом, що тягне за собою припинення повноважень усіх його членів.
Сесія Верховної Ради України– це основна організаційна форма роботи
Верховної Ради України, яка складається із пленарних засідань, засідань комітетів, тимчасових слідчих комісій і тимчасових спеціальних комісій, що проводяться в період між пленарними засіданнями, роботи народних депутатів у депутатських фракціях та з виборцями.
Стадія законодавчого процесу – це певна організаційно правова форма діяльності правомочних суб’єктів, уповноважених брати участь у законодавчому процесі, і взаємовідносин між ними з відповідними до змісту цієї діяльності юридичними результатами.
Стадії законодавчого процесу – це законодавчо закріплені періоди, що характеризуються системою певних процесуальних дій уповноважених суб’єктів у межах відповідної процедури та відносною завершеністю, яка втілюється в юридично передбачений фіксований результат. Тимчасова слідча комісія ВР - це колегіальний орган Верховної Ради України, що утворюється з числа народних депутатів України для здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.
Тимчасова спеціальна комісія ВР - це колегіальний орган Верховної Ради України, який формується з числа народних депутатів України для підготовки і попереднього розгляду питань, доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради, вивчення чи дослідження питань, віднесених до компетенції парламенту, що утворюється на визначений парламентом термін і припиняє свою роботу за результатами обговорення результатів своєї діяльності у відповідних комітетах та на парламентському пленарному засіданні.