5. Особливості діяльності

Навіть максимально обмежена сенсорна сфера сліпоглухої дитини створює умови для його психічного розвитку. При підлягаючих зберіганню пізнавальних можливостях і правильній поведінці батьків сліпоглуха дитина здатна до певного спонтанного розвитку. Показником успішного розвитку є поява спілкування між дитиною і його близькими за допомогою природних жестів. Проте засвоєння словесної мови можливе тільки при спеціальному навчанні.

У розвитку сліпоглухої дитини дошкільного віку на провідне місце виступає формування перших засобів спілкування - жестів. Завдяки дорослому, дитина поступово засвоює черговість повсякденних побутових ситуацій (уранішній туалет, сніданок, ігри, обід, денний сон, підвечірок, прогулянка, вечеря, вечірній туалет і підготовка до сну і т. п.). Предмет або жест, що зображує дію з предметом, можуть стати сигналом кожної такої значимої для дитини побутової ситуації. Самостійне освоєння сліпоглухою дитиною спочатку окремих дій, а потім і цілого циклу дій усередині кожної побутової або ігрової ситуації дозволяє зробити природний жест знаком певного окремого предмета і дії з ним. Усе це готує заміну природного жесту умовним знаком (жестом мови глухих, дактильним або усним словом), дає можливість надалі замінити жест дактильним словом, а потім і письмовою фразою (написаною великими буквами або рельєфно-точковим шрифтом Брайля).

Величезне значення для формування правильних уявлень про оточуючий світмає для сліпоглухої дитини ліплення, моделювання, малювання і гра. Саме ці види діяльності дозволяють контролювати адекватність представлень дитини про те, що оточує, з їх допомогою відбувається узагальнення значення перших слів дітей, коли однією назвою можна позначити реальний предмет і його зображення, реальний предмет і предмет, що заміщає його в грі.

Проте сліпоглуха або сліпа дитина з додатковими порушеннями часто обмежена або навіть позбавлена можливості самостійно спостерігати і наслідувати дії дорослого. Його навчання йде через організацію спільних з дорослим дій (дорослий діє руками дитини або руки дитини "стежать" за діями дорослого), які поступово перетворюються спочатку на розділені з дорослим (дорослий починає дію, а дитина закінчує його) і, нарешті, вповністю навчивши дитину діяти самостійно, необхідно спробувати організувати його самостійні спостереження за зайняттям людей, що оточуютьїї. Дитину учать спокійно спостерігати руками за тим, як його близькі їдять, п'ють, одягаються і так далі. Завдяки цим спостереженням дитина отримує перші уявлення про дії інших людей, формуються умови для наслідування, що дуже важливо для повноцінного соціального розвитку людини. Розширюється і узагальнюється значення жестів і слів, що означають не лише конкретну чашку для питва самої дитини, але і інших чашок, з яких п'ють мама і папа, гості і так далі. Організовуючи спостереження дитини за повсякденними діями оточення, ми розширюємо його власний досвід і уявлення про зайняття інших людей. Наприклад, перш ніж приступити до навчання сліпоглухої дитини читанню іписьму, у неїтреба формувати "установку на читання" -їїучать, не заважаючи діям інших людей, спостерігати.

Спостереження за розвитком гри у дітей із складними сенсорними порушеннями показують, що сюжетні іграшки спочатку виступають у них як реальні предмети. Сліпоглуха або сліпа дитина намагається сама улягтися в лялькове ліжечко або попити з маленької чашки, після того, як дії з цими іграшками були продемонстровані дорослим за допомогою ляльки. За допомогою іграшок - зменшених копій реальних побутових предметів - відбувається подальше узагальнення предметних дій з ними, своєрідне моделювання реальних побутових ситуацій. У дошкільному віці лялька, як правило, не усвідомлюється такими дітьми як копія людини, але її цілком можна використати як модель людини для вдосконалення навичок правильного одягання різних частин одягу, застібання і розстібання застібок, причісування, для зображення з її допомогою дій реальних людей і так далі. Справжня ж сюжетно-рольова гра розвивається у таких дітей значно пізніше, в шкільному віці.

Будь-яка дитина не може розвиватися як особа, не опанувавши предметний світ, не навчившись самостійно орієнтуватися в часі і в навколишньому просторі, не володіючи навичками самообслуговування. У навчанні дітей із складними порушеннями цей період може зайняти і дошкільний і шкільний вік дитини. Оволодінняписьмомі читанням часто займає увесь шкільний період розвитку такої дитини.