31.Форми державного правління :монархія республіка
Форма правління характеризує організацію верховної державної влади,
порядок утворення її органів. Існують такі її види.
Монархія – форма правління, за якої верховна державна влада повністю або
частково зосереджена в руках монарха і є спадковою. При абсолютній монархії
монарх є єдиним вищим органом державної влади. Представницькі органи або
повністю відсутні, або їхня роль мінімальна. Уряд призначається і керується
монархом. Форма правління, за якої владні повноваження монарха обмежені
іншими органами (парламент, уряд) і чітко визначені на конституційному рівні,
називається конституційною (обмеженою) монархією. Офіційно монарх є
головою держави. Він призначає склад уряду, але фактично здійснює це на основі
парламентської більшості. Формально уряд підзвітний монарху, та на практиці
несе відповідальність саме перед парламентом.
Іншою формою правління є республіка. Вона характеризується тим, що її
вищі органи державної влади формуються загальнонародними виборами і є
колегіальними. Республіка має такі різновиди. За президентської президент
обирається всенародно, очолює уряд і всю систему виконавчої влади. Уряд
підзвітний і підконтрольний лише президенту. Безпосередніх зв’язків між
парламентом і урядом немає. Кожен виконує свої окремі функції. У
парламентській республіці уряд призначається парламентом, є підзвітним і
підконтрольним теж парламенту. Посада президента при цьому не виключається,
але його повноваження голови держави мають суто представницький і
формальний характер. Для змішаної властиве поєднання елементів обох типів
республік. Президент обирається всенародно і має значні повноваження щодо
здійснення виконавчої влади. Уряд формується президентом за згодою
парламенту. Безпосередньо очолює уряд прем’єр-міністр. Однак президент
53
володіє повноваженнями спрямовувати діяльність уряду, а також визначати його
склад. Парламент теж має право впливати на його функціонування через
прийняття програм державної політики та інші механізми контролю.
Наступна форма держави – форма державного устрою відображає
територіальний устрій держави, характер взаємовідносин між її складовими
частинами, а також кожної з них із центром, механізм відносин між центральними
і місцевими органами влади. За формою державного устрою держави поділяються
так.
32 Держава та гражданське суспільство
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО – це сфера недержавних суспільних інститутів і відносин, сфера непримусової людської солідарності.
Поняття громадянського суспільства застосовується для пізнання усієї сукупності існуючих у суспільстві відносин, які не є державно-політичними, перебувають поза сферою державного директивного регулювання. У такому суспільстві самовияв вільних індивідів і добровільно сформованих організацій громадян захищені законом від прямого втручання і довільної регламентації з боку органів державної влади. Це справа розвитку вільного ринку, безперешкодного поширення духовних, моральних, національних цінностей тощо.
Підґрунтям громадянського суспільства є життя індивідів як приватних осіб, сукупність вільно встановлених міжособистісних зв'язків (сімейних, общинних, економічних, культурних, релігійних тощо), розмаїття властивих їм інтересів та можливостей виявлення останніх.
ТЕОРІЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА. Виникнення громадянського суспільства пов’язується з появою громадянина як самостійного, індивідуального члена суспільства, який усвідомлює себе таким, наділений певним комплексом невідчужуваних прав і свобод і відповідає перед суспільством за всі свої дії.
Взаємодія громадянського суспільства і держави виявляється в тому, що громадянське суспільство:
1) слугує соціальною основою держави, не існує поза державою;
2) розвивається в системі взаємодії з державою через партії, вибори, представницькі органи влади, а також через групи та об'єднання за інтересами (лобізм);
3) впливає на створення і функціонування державних органів у власних інтересах (частина партій діє в межах держави через парламентські фракції; лобісти взаємодіють з органами виконавчої влади через консультативні комітети при уряді, його міністерствах - це так зване функціональне представництво);
4) потребує від держави охорони і захисту життя, здоров'я, безпеки громадян, але не допускає її втручання в їх приватні інтереси;
5) використовує норми права, встановлені і закріплені державою у формах (джерелах) права - нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах, правових прецедентах тощо.
Роль цивілізованої держави у розвитку громадянського суспільства:
1) слугує формою, що організовує громадянське суспільство і створює умови для його розвитку;
2) є відносно самостійною щодо громадянського суспільства і здійснює солідарні публічні інтереси усіх членів суспільства;
3) встановлює "правила гри", яких повинні дотримуватися громадяни та їх об'єднання, створює сприятливі умови для їх існування і розвитку;
4) не втручається в приватну сферу сім'ї, побуту, культури (перший рівень громадянського суспільства): таке втручання можливе лише з метою забезпечення особистої або громадської безпеки;
5) не втручається в приватні (громадянські) правовідносини: у разі вступу в такі правовідносини втрачає можливість виявляти публічну владу, тобто зберігає всі ознаки публічно владної особи за межами приватних (громадянських) правовідносин;
6) надає необхідний захист громадянському суспільству, яке функціонує в межах її території, у тому, що належить до соціальної безпеки його суб'єктів;
7) виступає знаряддям соціального компромісу громадянського суспільства, пом'якшує соціальні суперечності між різними соціальними групами;
8) юридично забезпечує можливості громадянина бути власником, створювати громадські об'єднання, комерційні корпорації, брати активну участь у політичному житті суспільства;
9) має межі регулювання відносин у суспільстві, що визначаються конституцією держави, міжнародними стандартами прав людини.
І громадянське суспільство, і держава функціонують для задоволення потреб та інтересів людини. Європейська традиція виходить не зі співвідношення інтересів людини і держави, а зі справедливого балансу інтересів особи і суспільства. Цей баланс розцінюється Європейським Судом з прав людини як гарантія правомірності відносин "людина - держава".
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ДЕРЖАВИ І ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Характеризуючи взаємовідносини між громадянським суспільством і державою, слід підкреслити, що суспільство повинне мати пріоритет над державою, а не навпаки, бо остання існує як регулятор суспільних відносин і гарант здійснення прав особи.
Згідно з сучасним поняттям, поряд з державою повинно існувати громадянське суспільство, але так, щоб ці дві сили перебували в діалектичному взаємозв’язку. Головне для держави – створення передумов для формування плюралізму державних і приватних суб’єктів, тобто потрібна держава, яка б більше гарантувала соціальні права і менше займалася оперативним управлінням (рис. 8.6).
Одна з головних цілей демократичних перетворень в Україні полягає в тому, щоб стимулювати розвиток громадянського суспільства. Основну роль у цьому має відіграти налагоджений механізм правового регулювання.