book_ukr

УДК 94(477)(075.8) ББК 63.3(4Укр)я73

І 90

Рецензенти:

д-р іст. наук, проф., чл.-кор. НАН України О. П. Реєнт, д-р іст. наук, проф. Б. І. Білик,

д-р іст. наук, проф. В. Й. Борисенко

Рекомендовано до друку Вченою радою Київського національного університету імені Тараса Шевченка

5 березня 2007 року

Гусєв, В. І.

І90 Історія України : підруч. для інозем. студ. вищ. навч. закл. / В. І. Гусєв, Г. Д. Казьмирчук, В. П. Капелюшний, М. Г. Казьмирчук, Г. С. Черевичний ; кер. авт. кол. Г. Д. Казьмирчук. – К. : Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. – 464 с.

ISBN 966-594-957-8

Це перший підручник з історії України для студентів-іноземців, які навчаються в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та інших закладах України. У книзі стисло викладено матеріал з вітчизняної історії від найдавніших часів до наших днів з урахуванням сучасних наукових підходів і поглядів.

Для іноземних студентів вищих навчальних закладів.

Гриф надано Міністерством освіти і науки України

(лист №1.4/18-Г. 1-1620 від 05.10.07)

УДК 94(477)(075.8) ББК 63.3(4Укр)я73

ВСТУП

Пропоноване видання з історії України є колективною працею фахівців Київського національного університету імені Тараса Шевченка, які мають багаторічний досвід викладання нормативного курсу вітчизняної історії студентам-іноземцям. Книгу підготовлено згідно з програмою та навчальними планами закладів вищої освіти України. При написанні підручника автори брали до уваги, що студентиіноземці недостатньо обізнані зі сторінками історії нашої держави. Ураховано й рівень їхньої мовної підготовки, тому всі теми висвітлено просто й доступно, що надає можливість слухачам, як свідчить практика проведення занять з ними, запам'ятовувати, освітлювати, осмислювати та використовувати набуті знання в навчальному процесі.

З перших лекцій студенти дізнаються про найдавніші часи української історії, про трипільську культуру як унікальне явище світової цивілізації, про походження слов'ян, їхні звичаї, побут, заняття, розселення, про те, які існували передумови утворення Київської держави, етапи її розвитку, причини занепаду та місце серед європейських держав тієї доби.

Студентам з іноземних держав важливо знати про значення ГалицькоВолинської держави – правонаступниці Київської Русі, про часи й обставини, за яких українські землі опинилися під владою іноземних країн у ХІV – першій половині XVII ст., про виникнення волелюбного українського козацтва, заснування ними Запорозької Січі, героїчну національно-визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої та про часи Руїни.

Звичайно ж, треба донести молодим іноземцям правду щодо Івана Мазепи, Пилипа Орлика та його оригінальної Конституції, про послідовний і спланований наступ російського царизму на українську козацьку державність, її остаточну ліквідацію наприкінці XVIII ст. й перебування українських земель під владою Російської та АвстроУгорської імперії до початку ХХ ст.

Належної уваги від слухачів-іноземців вимагає вивчення драматичних подій Української національно-демократичної революції 1917–1920 рр. Адже цієї доби українська спільнота після багатовікового перебування у складі Росії та Австро-Угорщини отримала можливість створювати національну державу як на Заході, так і на Сході. Однак вона, про що треба наголошувати молодим людям, загинула в боротьбі з більшовицькою навалою з радянської Росії та з допомогою держав Антанти й була в котрий раз поділена між іноземними державами.

3

Студенти-іноземці можуть переконатися в об'єктивному висвітленні в підручнику сторінок історії нашої держави у 20–30-ті рр. ХХ ст. У результаті сталінських кривавих експериментів будівництва соціалізму в СРСР загинули мільйони наших співвітчизників, а західноукраїнські землі пізнали на собі вади перебування у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини й Угорщини, населення чинило спротив їхнім режимам, про що свідчить діяльність Організації Українських Націоналістів та інших громадсько-політичних об'єднань.

Іноземні студенти повинні знати про трагічну долю України в роки Другої світової війни, про численні матеріальні й людські втрати під час фашистської окупації, про опір загарбникам з боку Української повстанської армії на західноукраїнських землях, розгортання партизанського руху та партійно-радянського підпілля у східних районах нашої республіки. Треба звернути належну увагу на вклад українського народу в розгром фашистської Німеччині та її союзників, роль УРСР у створенні Організації Об'єднаних Націй.

Студентам-іноземцям мають запам'ятатися сторінки вітчизняної історії, пов'язані з відбудовою народного господарства України в перші повоєнні роки, з початком десталінізації, з хрущовськими реформами та їхніми наслідками, з перебуванням при владі Л. Брежнєва та його оточення. Ідеться також про поступове наростання економічної кризи в Радянському Союзі, невдоволення населення своїм матеріальним становищем і зародження дисидентського руху в країні наприкінці 70-х – першій половині 80-х рр. ХХ ст.

Важливим у вивченні історії нашої держави для студентівіноземців є усвідомлення ними процесу перебудови в СРСР, його суперечливого характеру та особливостей здійснення в Україні. Їм необхідно осмислити причини виникнення багатопартійності, втрати авторитету КПРС серед трудящих, активізації їхньої участі в суспіль- но-політичному життя республіки, розуміння історичного значення проголошення незалежності України та її поступального розвитку наприкінці ХХ – початку ХХІ ст.

Для кращого засвоєння програмного матеріалу з курсу історії України в кінці викладу кожної теми подано контрольні запитання та завдання, роз'яснення основних термінів і понять, найважливіші події. Це сприятиме кращому засвоєнню матеріалу та допоможе в підготовці до семінарських занять.

Підручник може бути корисним дипломатичним представництвам іноземних держав, акредитованих у нашій країні, для ознайомлення з історією України, зокрема становленням її як держави, з особливостями суспільно-політичного, соціально-економічного розвитку, духовного життя, участю у світовій політиці тощо.

4

Лекція 1

СТАРОДАВНЯ ДОБА ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

План лекції

1.Початок цивілізації на території України. Трипільська культура.

2.Кіммерійці, скіфи, сармати та інші племена на території України: заняття й побут. Грецька колонізація Північного Причорномор'я.

3.Слов'яни, східні слов'яни: походження, розселення, соціальноекономічний розвиток, культура.

1. ПОЧАТОК ЦИВІЛІЗАЦІЇ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА

Історія людства починається з найдавніших віків з того моменту, коли людина виділилась як розумна істота з природного світу. Серед головних факторів цього процесу слід назвати працю, а також виготовлення та використання знарядь праці. На основі трудової діяльності починала формуватися й соціальна природа людини. У давній історії виділяються чотири періоди: кам'яний, мідно-кам'яний, бронзовий і ранній залізний віки. В основу такої періодизації покладено характер матеріалу, з якого виготовлялися основні знаряддя праці: каміння, мідь, бронза, залізо.

Розселення первісної людини в межах Східної Європи, зокрема України, відбувалось головним чином через західні регіони Малої Азії та Балкани. Цей тривалий процес розпочався близько мільйона років тому й продовжувався на всіх етапах кам'яного віку.

Найтривалішим із цих етапів був палеоліт – давній кам'яний вік. Він почався від появи людини й закінчився близько 10–11 тис. років тому. Первісні люди використовували примітивні знаряддя праці з каменю: ручне рубило, скребла, гостроконечники, займалися збиранням плодів, їстівних коренів, полюванням на тварин.

На території України відомо багато стоянок доби палеоліту. Серед них: Киїк-Коба, Холодний Грот, Заскельне (у Криму), Кодак і Орел (у Надпоріжжі), Деркул (на Сіверському Дінці), Антонівка (у Донецькій обл.), Іллінка (під Одесою), Радомишль і Рахта (на Волині), Короле-

7

ве в Закарпатті та ін. Вони свідчать, що первісні люди знали вогонь і могли ним користуватися, уміли споруджувати житла, використовувати кістки та шкіри тварин.

Близько 35–40 тис. років тому на зміну дородовій громаді приходить родова організація суспільства. Кожен рід включав у себе кровноспоріднених членів колективу. Спорідненість у роді визначалася за материнською лінією, оскільки за групових статевих зносин часто була відома тільки мати дитини. Жінка виступала також у ролі берегині сімейного вогнища. Усе це зумовлювало виникнення матріархату. На важливу роль жінки в пізньопалеолітичному суспільстві вказують численні знахідки тогочасних статуеток, що являли собою узагальнений образ матері – прародительки всього роду.

У пізньому палеоліті вже існує релігія, відмічається наявність обряду поховань. Тісно пов'язане з релігійно-містичними уявленнями, з намаганнями вгамувати сили природи палеолітичне мистецтво (ритуальні малюнки, а також різьбарство, виготовлення перших прикрас тощо).

Близько 10–11 тис. років тому на зміну палеоліту прийшов середньокам'яний вік – мезоліт (ІХ–VІ тис. до н. е.). У цей час з'являються великі знаряддя для обробки дерева – кремінні сокири й тесла. Ці знаряддя мають загальну назву – макроліти (від "макро" – великий). Проте в цей же період люди навчилися виготовляти мікроліти (від "мікро" – малий) – пластини завтовшки 1 мм. З них вироблялися наконечники списів, стріл, ножі, які набули особливого поширення.

Надзвичайно важливим досягненням мезоліту стало винайдення лука та стріл і мисливство стало провідною галуззю господарства людини. Тоді ж вона почала приручати тварин (першим був приручений собака, який ще не втратив ознак свого родича – вовка). На півночі сучасної України розвивалося рибальство, у тому числі й зимове підлідне, з використанням човнів, сіток, кістяних гарпунів. Зберігало свою роль і збиральництво. У цей період почала складатися родоплемінна організація суспільства.

Родоплемінний лад, що почав своє існування в мезолітичну епоху, продовжував розвиватися протягом нового кам'яного віку – неоліту (VІ–ІV тис. до н. е.). На території, яку нині займає Україна, саме в цей час людина переходить від таких способів і форм господарства, як збиральництво, мисливство, рибальство до нових форм – землеробства й скотарства. Про становлення землеробства свідчать численні знахідки відбитків зерен пшениці, проса, ячменю, жита на залишках посуду, а також наявність знарядь праці неоліту – зернотерок, мотик, серпів. У цю епоху були приручені майже всі великі господарські тварини – бик, свиня, коза, вівця.

8

Корінним зламом у історії людства стало освоєння металів. Першим металом, який використовувала людина, була мідь. Спочатку – самородна, а згодом навчилися виплавляти цей метал з руди. Але ще довго мідні знаряддя праці співіснували разом із виробами з каменю. Тому ця епоха в історії людства називається мідно-кам'яним віком – енеолітом (у межах України датується ІV–ІІІ тис. до н. е.).

В епоху енеоліту, як і в неолітичний період, територію України заселяли дві основні групи племен. До першої групи належали землероби, що жили на Правобережжі, до другої – скотарі, які мешкали в степових і лісостепових зонах Півдня та Південного Сходу. Таку поляризацію населення відповідно до основних форм ведення господарства вважають першим великим суспільним поділом праці. Спостерігаються помітні зміни в соціальній структурі суспільства, а саме визрівають умови для майнового розшарування та виділення родоплемінної верхівки. Зокрема з'являються вожді, посилюється роль батька в роду, племені.

Окрім подальшого розвитку землеробства й скотарства в часи енеоліту вдосконалюється керамічне виробництво, виникають гончарні печі, продовжує розвиватися глиняна пластика, з'являється монументальна кам'яна скульптура у вигляді стел, поширюються прядіння і ткацтво.

Велике значення для вивчення енеоліту в Україні має трипільська культура, яку було відкрито в ХІХ ст. В. Хвойкою поблизу села Трипілля на Київщині. Сфера її поширення в ІV–ІІІ тис. до н. е. – лісостепове Причорномор'я. Основними галузями господарства трипільців були землеробство та скотарство. Знаряддя праці виготовлялися переважно з каменю, рогу, кісток. Металевих виробів знайдено небагато.

Трипільські племена мали високорозвинене керамічне виробництво господарського й побутового посуду. На ньому траплялися зображення людей і тварин. Трипільці виліплювали з глини жіночі статуетки, фігурки тварин, моделі жител тощо. Свої будинки – одноабо двоповерхові – вони споруджували з глини на дерев'яному каркасі, прямокутної форми й розміром від 20 до 50 м2. Забудова поселень здійснювалася по колу. На Майданецькому поселенні (Черкащина) площею 300–400 гектарів будинки стояли десятьма концентричними колами, розділеними вулицями. У ньому зафіксовано залишки близько 2 тис. жител. Такі самі поселення-гіганти відкриті й поблизу сіл Доброводи й Талянки (Черкащина).

Можна з усією впевненістю стверджувати, що цілий ряд елементів трипільської культури – система господарювання, розташування поселень, характер орнаментальних мотивів розмальованої кераміки тощо – органічно ввійшов до культури українського народу.

Розвиток суспільних відносин і знарядь праці в період енеоліту сприяв створенню передумов для вступу людства в епоху бронзи (перший штучний метал – сплав міді й олова). У межах Східної Європи, у тому

9

числі й в Україні, ця епоха датується ІІ–І тис. до н. е. Бронзові знаряддя швидко витіснили мідні, оскільки були твердішими за них. Відбувався подальший розвиток продуктивних сил і виробничих відносин племен.

Унаслідок цього суспільство поступово переходило від первіснообщинного ладу до станово-класового. Поглиблювався суспільний поділ праці між окремими племенами. Ті, які проживали в степу, займалися кочовим скотарством. Що ж до лісостепових племен, то в їхньому житті особливе значення мало землеробство. Піднесенню продуктивності праці в сільському господарстві сприяло застосування тварин.

Подальшого розвитку набувало ремесло, у першу чергу бронзоливарне, а також гончарство, ткацтво, обробка каменю, різьбарство, плетіння тощо. Так в історії людства здійснювався другий суспільний поділ праці – відділення ремесла від інших занять, передусім найважливішого із них – землеробства.

Упроцесі поліпшення методів ведення землеробства й скотарства, піднесення ролі ремесла з'являється надлишок продуктів, що зосереджується

вруках окремих родів або племінної верхівки. Це стає однією з причин визрівання сутичок між ними та окремими племенами цих епох.

Уці часи зростає роль батька в роду, і врешті-решт установлюються патріархальні відносини, насамперед у степових скотарів. Шлюб також став патріархальним. Замість великих житлових будівель тепер дедалі частіше споруджували малі, в яких проживала вже тільки одна сім'я. Це переконливо засвідчує процес виділення патріархальної сім'ї в роду.

Значні зрушення відбувалися в епоху бронзи у сфері знань, мистецтва, духовного життя. Саме в цей період виникає монументальна кам'яна скульптура, ускладнюється система релігійних вірувань, з'являються зародки майбутнього письма – піктограми.

2. КІММЕРІЙЦІ, СКІФИ, САРМАТИ ТА ІНШІ ПЛЕМЕНА НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ: ЗАНЯТТЯ Й ПОБУТ.

ГРЕЦЬКА КОЛОНІЗАЦІЯ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР'Я

УІ тис. до н. е. на території України з'являються перші залізні знаряддя праці. Перехід до залізного віку означав створення передумов для розкладу родоплемінного ладу. Хоча далеко не всюди одразу виникло класове суспільство. Той час називають раннім залізним віком. Найрозвиненіші культури цього часу в Україні, у причорноморських степах, залишили кіммерійці, скіфи, сармати.

УХ–VІІ ст. до н. е. в степах Північного Причорномор'я мешкали кіммерійці – один з найдавніших народів. Його назву донесли до нас писемні джерела, зокрема "Одіссея" Гомера. Етнічну приналежність кіммерійців остаточно не з'ясовано. Однак більшість дослідників дійшла висновку про іранську основу кіммерійського етносу.

10