Рекомендована література

1. Богдан С. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. - К.: Рідна мова, 1998.-476 с.

2. Зарецкая Е.Н. Деловое общение : Учебник: В 2 т. - Т. 1. - 2-е изд.-М.: Дело, 2004.

3. Коваль А.П. Ділове спілкування : Посібник. - К.: Либідь, 1992.

4. Кубрак О. В. Етика ділового та повсякденного спілкування : На­вчальний посібник з етикету для студентів. - Суми: ВТД «Універ­ситетська книга», 2002.-208 с.

5. Культура української мови : Довідник.-К.: Либідь, 1990.-304 с.

6. Культура фахового мовлення : Навч. посіб. / За ред. Н. Д. Бабич. -Чернівці: Книги XXI, 2006. - С. 76-128.

7. Мацюк 3., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкува­ння : Навч. посіб.-2-е вид.-К.: Каравела, 2008.-С. 52-81; 109-120.

8. Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура фахової мови : Навч. посіб.-К.: ВЦ «Академія», 2007.- С. 138-150

9. Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування : Навч. посіб. - К.: ВД «Професіонал», 2005. - С. 56-85.

10. Плющ Н. П. Формули ввічливості у системі українського етике­ту // Українська мова і сучасність.- К., 1991.-С. 92-98.

11. Радевич-Винницький Я., Костенко В. Етикет: кодекс добрих манер і правил поведінки. —К: Знання, 2006.-291 с.

12. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування : Навч. по­сіб.- 2-ге вид., перероб. і доп.- К.: Знання, 2006. - С. 25-35, 60-98.

13. Сербенська О. Культура усного мовлення : Практикум : Навч. по­сіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.-204 с.

14. Стельмахович М. Український мовленнєвий етикет // Народо­знавство.- 1997. -№ 38.

15. Струганець Л.В. Теоретичні основи культури мови : Навч. по­сіб. - Тернопіль, 1997.-96 с.

16. Томан І. Мистецтво говорити.- К: Політвидав України, 1986. - 239 с.

17. Чак Є. Мовленнєвий етикет: «Щасливенько» // Дивослово. -1998. -№ 10.

18. Шевчук С. В. Ділове мовлення. Модульний курс : Підручник. -3-тє вид.-К.: Вид. Арій, 2009.-С. 344-390.

ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Мовна культура людини - це дзеркало її духовної культури.

В. Сухомлинський

1.2.1. Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора

Слово, мова - показники загальної культури людини, її інтелекту, мовної культури. За В. Радчуком, «слово - візитна картка віку, професії, со­ціального стану» людини. Мовна культура шліфується і вдосконалюється у процесі спілкування, зокрема під час виконання професійних обов'язків. Вона виявляється у володінні професійною мовою, вмінні висловлюватися правильно, точно, логічно, майстерно послуговуватися комунікативно ви­правданими мовними засобами залежно від мети і ситуації спілкування. Усі ці критерії регламентує мовознавча наука - культура мови.

До якої би сфери не відносилося поняття «культура мови», воно завжди репрезентує три основні аспекти: ортологічний, комунікатив­ний і етичний.

Отже, культура мови - це галузь мовознавства, що кодифікує нор­ми, стандарти репрезентації мовної системи. Вона не лише утверджує норми літературної мови, а й пропагує їх, забезпечуючи стабільність і рівновагу мови.

Правильність мовлення - це базова вимога культури мови, її основа.

Чи важливо знати норми української літературної мови особі, що­денною практикою якої є ділове спілкування? На це запитання можна відповісти однозначно: - Так! Адже особа з низьким рівнем мовної культури, яка не вміє висловлювати свої думки, яка припускається по­милок під час спілкування, приречена на комунікативні невдачі. Осо­бливо важливо для всіх фахівців оволодіти нормами мови документів і усного ділового спілкування.

Нормативний аспект культури мови - один із найважливіших, але не єдиний. Можна, не порушуючи норми української літературної мови, справити негативне враження на співбесідника.