3) Визначення величини податку на прибуток, що належить сплаті до бюджету;

При перевірці правильності розрахунку суми податку на прибуток ревізор керується чинними нормативними документами з питань оподаткування, а також переліком пільг, які надаються суб'єктам підприємницької діяльності при обчисленні податків.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається зменшенням валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизації.

Валовий дохід — загальна сума доходів платника податку від всіх видів діяльності.

Валові витрати виробництва і обігу платника податку — це компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані або виготовлені для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Амортизація основних фондів і нематеріальних активів — поступове віднесення витрат на відновлення їх вартості, спрямоване на зменшення прибутку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених податковим законодавством.

4) Визначення і розподіл чистого прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства;

Чистий прибуток підприємства визначається ревізором як різнії між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг. Напрями використання чистого прибутку визначаються підприємством самостійно.

Державний вплив на вибір напрямів використання чистого прибутку здійснюється через податки, податкові пільги, а також економічні санкції.

У випадках, передбачених законодавчими актами або статутом підприємства, частина чистого прибутку передається у власність членів • трудового колективу підприємства. Розмір цього прибутку і порядок його розподілу визначаються радою (правлінням) підприємства. Сума прибутку, що належить члену колективу, утворює його внесок до фонду підприємства.

3. Ревізія фінансової стабільності, платоспроможності та ліквідності підприємства

Завданнями ревізії фінансового стану підприємств, які працюють в умовах ринкової економіки, є:

• оцінка платоспроможності підприємств за звітний період у динаміці;

• визначення суми оборотних коштів (оборотного капіталу), збільшення його (зменшення) і співвідношення з короткостроковими зобов’язаннями,

• вивчення структури джерел коштів;

• розрахунок дебіторської заборгованості і запасів;

• оцінка прибутковості підприємств;

• обчислення рентабельності підприємств і факторів, що на неї впливають;

• визначення довгострокової платоспроможності.

Аналіз фінансово-господарської діяльності та стану активів і зобов'язань відіграє в ринкових умовах важливу роль.

Аналіз фінансового стану необхідний для поліпшення організації фінансів та підвищення ефективності їх використання в процесі господарської діяльності. Зміст аналізу полягає у вивченні розміщення і використання засобів виробництва, платоспроможності підприємства тощо.

Основними джерелами для проведення аналізу є звітні форми та розшифровки окремих рахунків.

Передусім необхідно звернути увагу на зміну валюти (підсумку) балансу. Зростання валюти балансу є позитивним показником, але у випадках, коли це зростання відбувається не за рахунок збільшення боргових зобов'язань, а внаслідок збільшення власного капіталу. Зменшення валюти балансу сповіщає про звуження діяльності підприємства. В даному випадку необхідно детально розглянути кожну причину звуження діяльності підприємства. Негативним явищем в балансі є зростання дебіторської та кредиторської заборгованості звітного періоду.

Для оцінки фінансового стану фірми необхідно знати, яким чином формуються її активи: за рахунок власних коштів чи за рахунок зовнішніх зобов'язань. Тому важливою аналітичною характеристикою фірми е її фінансова незалежність від зовнішніх позичкових джерел. Така незалежність характеризується коефіцієнтом фінансової незалежності (автономності) К _ф.н., який визначається відношенням суми власних коштів підприємства до підсумку балансу:

р.380ф.№1 +р.430ф.№1 + р.630ф.№1

Кф.н. =--------------------------------------------------

Р.640ф.№1

Оскільки коефіцієнт фінансової незалежності характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, то чим вище значення цього коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан. Вважається, що загальна сума зобов'язань не повинна перевищувати суми власних коштів. Тобто значення коефіцієнта фінансової незалежності не повинно бути менше ніж 0,5.

Важливим показником при аналізі фінансового стану є платоспроможність підприємства, яку визначають озрахункам коефіцієнтів ліквідності. Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко мобілізувати активи для погашення своїх зобов'язань.

Всі активи підприємства мають різну ліквідність - здатність швидко перетворюватись на грошові засоби.

Найбільш ліквідними активами є грошові кошти та їх еквіваленти, а також поточна дебіторська заборгованість. До високоліквідних активів відносять також цінні папери, що належать до поточних фінансових інвестицій. Менш ліквідними активами є товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Враховуючи рівень ліквідності активів, виділяють такі види платоспроможності:

1) грошову;

2) розрахункову;

3) фінансову.

Коефіцієнт грошової платоспроможності К_г.п. (коефіцієнт абсолютної ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових коштів, їх еквівалентів та поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань:

р.220ф.№1 + р.230ф.№1 + р.240ф.№1

К г.п. = ----------------------------------------------------------

р.620ф№1 + р.630* ф.№1

*По рядку 630 пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів» включається сума, яка стосується періодів, що не перевищують 12 календарних місяців з дати складання балансу.

Значення цього коефіцієнта повинно бути в межах 0,2-0,35. Коефіцієнт розрахункової платоспроможності Кр.п. (проміжний коєфіцієнт ліквідності) визначається відношенням суми залишків грошових інвестицій, дебіторської заборгованості, товарів та готової продукції до поточної кредиторської заборгованості:

До чисельника та знаменника можуть бути включені відповідно витрати та доходи майбутніх періодів, які не перевищують 12 календарних місяців з дати балансу.

Даний показник повинен бути вище від попереднього.

Коефіцієнт ліквідності платоспроможності (К_л.п.) визначається відношенням загальної суми оборотних активів та витрат майбутніх періодів до загальної суми зобов'язань та доходів майбутніх періодів.

р.260 ф.№1 + р. 270 ф.№1

К л.п. = -------------------------------------------

р.480ф.№1 + р.620ф.№1 + р.630ф.№1

Цей показник характеризує здатність підприємства погасити всі свої зобов'язання і повинен перевищувати 1.

Досить поширеним є середній коефіцієнт ліквідності (К_{лікв(сер})) та коефіцієнт критичної ліквідності (К_{лікв(крит)}). Перший з них не враховує рівнів ліквідності активів і тому буде не завжди правдивим, оскільки запаси і продукція на стадії незавершеного виробництва не скоро перетворюються на гроші. Тому реальнішим є коефіцієнт критичної ліквідності.

р.260ф.№1

К _{лікв.(сер.)} = ------------------------

р.620ф.№1

р.260ф.№1 – (р.100ф.№1 + р.11-ф.№1 + р.120ф.№1)

К _{лікв.(крит.)} = --------------------------------------------------------------------------

р.620ф.№1

Теоретично оправдано, коли К _{лікв.(крит.)} дорівнює 1, але в дійсності такого досягти важко. Тому цілком достатньо для К _{лікв.(крит.)} значення 0,8-0,9.

Рекомендується розраховувати коефіцієнт ліквідності на початок і на кінець звітного періоду та порівнювати їх між собою. Зменшення значення показників порівняно з попередньою звітною датою свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

Для детальнішого аналізу фінансового стану необхідно розрахувати показники оборотності запасів, дебіторської заборгованості, прибутковості тощо. Це вимагає залучення даних не лише балансу, а й інших форм звітності.

Коефіцієнт оборотності запасів (К_о.з.) визначається відношенням виручки від реалізації без врахування непрямих податків до середньої суми негрошових оборотних активів:

р.035№2

Ко.з. = --------------------------------------------------------------------------.