Лекція 2. Трудові ресурси та трудовий потенціал суспільства.

1. Характеристика населення, кількісні та якісні показники.

2. Сутність трудових ресурсів, їх структура та показники.

3. Поняття, структура і показники трудового потенціалу.

4. Відтворення трудових ресурсів.

5. Суть, види, форми і причини міграції.

6. Показники природного і механічного руху населення.

1. Характеристика населення, види його руху, кількісні та якісні показники.

Населення – це всі люди незалежно від їхніх характеристик, тобто це найширше поняття для означення людських ресурсів. Населенням – це сукупність людей, які проживають на певній території – країні, районі, місті, регіоні,селі тощо. Саме населення, з однієї сторони, є джерелом ресурсів для ринку праці, а з іншої – споживачем, через якого створюється попит на товар. У цьому ж розумінні в економічній літературі може використовуватись категорія „народонаселення”.

Населення– це природно-історична сукупність людей, яка формується і безперервно відтворюється як в процесі виробництва, так і самого життя. Воно характеризується як елемент продуктивних сил, так і як носій виробничих відносин. Водночас, існує ще третій аспект, притаманний лише населенню – відтворення самого населення.

Розвиток суспільства свідчить, що найістотніший вплив на розвиток національної економіки справляє населення, а воно характеризується нерівномірним розподілом як за територіальною ознакою, так і відповідними відмінностями за віком, статтю, освітою, професійно-кваліфікаційним рівнем.

Економічно активне населення (всі, хто працює або шукає роботу)		Економічно неактивне населення	Населення молодше 15-ти та старше за 70 років
Зайняті	Безробітні

Схема 1. Класифікація населення за методикою МОП

Трудові ресурсі (працездатне населення у працездатному віці + працюючі підлітки + працюючі інваліди + працюючі пенсіонери - непрацюючі льотні пенсіонери)

Населення, яке не належить до трудових ресурсів (діти та непрацюючі пенсіонери, у тому числі льотні, підлітки)

Схема 2. Класифікація населення за традиційною методикою

Середньорічна чисельність на середину року визначається як середня арифметична чисельність населення на початок та кінець року або шляхом додавання до початкової чисельності населення половини її приросту.

Чисельність населення у всіх країнах визначається за допомогою перепису населення. В Україні останній перепис було здійснено у 2001 році. На основі даних перепису населення базуються сі подальші розрахунки щодо динаміки даного показника. Важливу роль відіграє прогнозування чисельності населення, яке допомагає оцінити демографічну ситуацію в країні, чисельність трудових ресурсів, зміну освітньо-кваліфікаційного рівня населення країни, простежити вплив багатьох соціально-економічних та екологічних факторів на процес відтворення населення. Короткостроковий прогноз чисельності населення складається на основі метода ретроспективної екстраполяції, на більш довгий термін – на основні методу пересуву по рокам.

Структура населення може бути представлена за допомогою наступної схеми:

Населення

Працюючі Непрацюючі

Економічно активне населенні Економічно неактивне населення

Безробітні Зайняті Непрацюючі пенсіонери та інваліди

Економічно активне населення – частина населення, яка забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг. Рівень економічної активності населення розраховується по формулі:

Р е.а.н. = Д е.а.н./ Ч н. , де

Р.е.а.н. – рівень економічної активності населення,

Ч е.а.н. = частка економічно активного населення,

Ч н. – загальна чисельність населення,

Економічно неактивне населення – населення, яке не входить до складу економічно активного населення, враховуючи осіб молодшого віку, встановленого для виміру чисельності.

Безробітні (за визначенням МОП) – особи у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані у державній службі зайнятості), які задовольняють трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові вийти на роботу на протязі наступних двох тижнів. Згідно з українським законодавством безробітними вважаються громадяни, які не мають роботи та прибутків, зареєстровані у державній службі зайнятості, шукають роботу та готові до виходу на неї.

Існують різні види руху населення: природний, просторовий (міграція), соціальний (соціальна мобільність), економічний.

Природний рух– це безперервний процес оновлення населення за рахунок появи одних життів та зникнення інших. Отже, об’єктом дослідження природного руху є чисельність народжуваних, померлих, число зареєстрованих шлюбів, а також чисельність всього населення.

У природному русі розрізняють традиційний (високий рівень народжуваності і смертності) і сучасний(зменшення рівня народжуваності, зменшення рівня смертності і зростання середньої тривалості життя) типи відтворення.

Просторовий рух (міграція)– це переміщення населення і він зумовлений такими причинами: політична, економічна, релігійна.

Соціальний рух населення виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою, структурою зайнятості, статево-віковим складом і багатьма іншими характеристиками.

Економічний рух населенняпов’язаний зі зміною його трудової активності, що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці.

Додаткове завдання до ПЗ: продивитись статистичні данні України за останні роки, проаналізувати вище окреслені показники та їх динаміку. Знайти аналогічні дані по країнам світу та проаналізувати динаміку, співставити з даними України, зробити висновки.

Рух, тип та режим населення впливають на його динаміку, обсяг та якість ресурсів для праці. Виділяють природний, механічний (міграційний), соціальний та економічний рухи.

2. Сутність трудових ресурсів, їх структура та показники.

Трудові ресурси – частина працездатного населення країни, яка володіє фізичними та розумовими здібностями та знаннями, здатна працювати у народному господарстві. У кількісному вимірі ТР – все працездатне населення країни.

Трудові ресурси розрізняють за: статтю, віком, освітою, громадськими групами, місцем проживання, професією, національністю та мовою, релігією, зайнятістю за сферами.

У структурі ТР виділяють активну (функціонуючу) та пасивну (потенціальну) частини.

До ТР в Україні відносяться:

А) населення у працездатному віці, за виключенням непрацюючих інвалідів праці та війни 1 та 2 груп, та непрацюючих осіб працездатного віку, які отримують пенсії за старість на пільгових умовах;

Б) населення молодше та старше працездатного віку, яке зайняте у народному господарстві.

Працездатний вік в Україні з часом буде змінюватись. Межа працездатного віку дуже різниться про країнах світу.

Працездатне населення – сукупність осіб, переважно у працездатному віці, які здатні за своїми психофізіологічними даними до участі у трудовій діяльності.

Загальна працездатність – наявність у людини фізичних, психофізіологічних, вікових даних, які визначають здатність до праці та не обумовлюють необхідність спеціальної підготовки.

Професійна працездатність – здатність до конкретного виду праці, яка набувається у ході спеціалізованого навчання.

Кількісні зміни чисельності Тр визначаються абсолютним приростом, темпами росту та приросту. Абсолютний приріст визначається на початок та кінець року. Темп росту – відношення абсолютної кількості ТР у кінці періоду до їх величини на початку періоду.

На Тр суттєвий вплив здійснюють сучасні тенденції демографічного розвитку суспільства.

Освітній та професійно-кваліфікаційний аспекти ТР.

Важливе значення для раціонального формування та розподілу Тр має розроблення системи їх балансів:

• зведений баланс робочих місць та трудових ресурсів

• баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках, професіоналах, фахівцях і технічних службовцях та джерел їх забезпечення

• балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників

• балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і розподіл її після завершення навчання

• балансові розрахунки потреби у професіоналах, фахівцях, міжгалузевий баланс затрат праці

• баланс робочого часу.

Баланс Тр – система взаємозв’язаних показників, які характеризують формування та розподіл Тр. Він складається із 2 частин ресурсної (ТР) та розподільної (розподіл ТР).

3. Поняття, структура і показники трудового потенціалу.

Термін "потенціал"був введений 10-15 років тому. Трактування даного терміну означає наявність у будь-кого (окремої людини, групи людей, суспільства в цілому) прихованих, ще практично не виявлених можливостей або здібностей до життєдіяльності у відповідних сферах. Трудовий потенціал–це форма прояву людського фактору на виробництві.

Стосовно людських ресурсів трудовий потенціал – це інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населення. Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства.

Рівнями прояву трудового потенціалу виявляються: індивідуальний (ТП людини); колективний (ТП підприємства); суспільний (ТП суспільства).

Трудовий потенціал суспільства – конкретна форма матеріалізації людського фактору, показник рівня розвитку та межі творчої активності працюючих.

ТП суспільства визначається:

-у кількісному відношенні: через можливості суспільства щодо залучення до загально корисної праці населення різної статі та віку;

- у якісному відношенні: реальні можливості щодо реалізації через участь у процесі суспільно-корисної праці всього розмаїття індивідуальних здібностей та якостей – знання, вміння, навички, яких набувають робітники у процесі виховання, підготовки до праці, трудової діяльності, перенавчання, підвищення кваліфікації.

Структура ТП представляє собою співвідношення різних демографічних, соціальних, функціональних, професіональних та інших характеристик груп робітників та відносини між ними.

На рівні суспільства трудовий потенціал характеризується такими узагальненими показниками, як здоров'я, рівень освіти, організованість, творчий потенціал та активність, моральність тощо. Здоров'я населення країни характеризується середньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за різними віковими групами залежно від різних причин, розміром і часткою витрат на охорону здоров'я тощо. Моральність суспільства визначається його релігійністю, ставленням до інвалідів, дітей, престарілих, показниками соціальної напруги, злочинності тощо. Творчий потенціал і активність проявляються темпами науково-технічного прогресу в країні, доходами від авторських прав, кількістю патентів міжнародних премій та ін. Організованість на рівні суспільства можна оцінити якістю і стабільністю законодавства, обов'язковістю дотримання законів і угод, стабільністю політичної ситуації, якістю доріг і громадського транспорту тощо. Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років навчання у розрахунку на одну людину, часткою витрат на освіту в державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо. Ресурси робочого часу оцінюються кількістю працездатного населення, кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття, кількістю відпрацьованих людино-днів за рік тощо.

Відносно до підприємств показник ТП визначається за формулою: Фп = Фк-Тнп или Фп=Ч*Д*Тсм,

Де Фп – сукупний потенційний фонд робочого часу підприємства,

Ч – чисельність працюючих,

Д - кількість днів праці у періоді,

Тсм – тривалість робочого дня, зміни, часи.

4. Відтворення трудових ресурсів.

Під відтворенням населення розуміють процес безперервного оновлення поколінь людей у результаті взаємодії народжуваності та смертності. Розрізняють три типи відтворення населення. Для розширеного відтворення характерно перевищення народжуваності над смертністю; просте відтворення характеризується рівною кількістю народжуваності та смертності; при обмеженому відтворення смертність перевищує народжуваність, відбувається абсолютне скорочення населення країни.

Відтворення населення має не тільки демографічний, а також соціальний та економічний аспекти. Воно визначає формування трудових ресурсів, освоєння територій, стан продуктивних сил, розвиток соціальної інфраструктури та інше.

Різниця між числом народжених та померлих при позитивному результаті називається природнім приростом населення.

Типи відтворення– це екстенсивний тип та інтенсивний.

Екстенсивний тип відтворення ресурсів для праці означає зміну їхньої чисельності без зміни якісних характеристик економічно активного населення.

Інтенсивний типвідтворення пов’язаний із зміною якості людських ресурсів: зростання освітнього рівня, кваліфікації, покращення здоров’я та розумових здібностей, що означає нарощування трудового потенціалу. Зокрема, трудовий потенціал – це можливі (потенційні) кількість та якість праці, якими володіє суспільство при даному рівні розвитку науки і техніки.

Відтворення - процес безперервного відновлення суспільного виробництва матеріальних благ і послуг — є необхідною умовою існування суспільства за будь-якої суспільно-економічної формації. Процес відтворення ТР складається з таких фаз: формування та відшкодування, розподілу й перерозподілу і оптимального використання.

1. Фаза формування та відшкодування. Мета цієї фази - найповніше задоволення потреб суспільства у високоосвічених та кваліфікованих громадянах, які здатні забезпечити ефективне функціонування та розвиток усіх сфер організації соціального життя - політичного, економічного та духовного. Фаза включає відновлення населення, підготовку та перепідготовку кадрів, відшкодування фізичної та духовної здатності робітників.

2. Фаза розподілу та перерозподілу. Мета фази - забезпечення найефективнішої зайнятості працездатного населення, оптимального розподілу та перерозподілу кваліфікованої робочої сили між галузями суспільного виробництва, а також між галузями світового господарства та різними регіонами.

3. Фаза оптимального використання є поточною в процесі відновлення, оскільки в ній реалізується здатність людини до творчої праці, виробляються духовні та матеріальні блага, забезпечуються збільшення виробництва та підвищення якості суспільної праці.

Усі фази органічно пов'язані між собою.

Тенденції відтворення ТР у світі такі:

• Деякі з промислово менш розвинених країн мають відносно високі рівні смертності та ще більш високі рівні народжуваності. Темпи приросту чисельності їх населення складають 2-3% на рік.

• Країни з середнім рівнем розвитку характеризуються низьким рівнем смертності та високим, хоча постійно знижуваним рівнем народжуваності.

• Більшість високо розвинених країн мають низькі рівні смертності, народжуваності.

Теорія «демографічного переходу» - при низьких рівнях промислового розвитку народжуваність та смертність високі, чисельність населення зростає повільно. З покращенням якості життя смертність знижується, уповільнення народжуваності на 1-2 покоління призводить до розриву між рівнями народжуваності та смертності, який приводить до швидкого зростання чисельності населення. Але як тільки люди звикають зо високорозвиненого суспільства та життя народжуваність також знижується.

5. Суть, види, форми і причини міграції.

Міграція робочої сили– переміщення працездатного населення з одного регіону в інший, а також з однієї країни в іншу в пошуках роботи, вищої заробітної плати і кращих умов життя.

Міжнародна міграція робочої сили складається зімміграціїтаеміграції. Міграція робочої сили зростає в період економічної кризи. В умовах розгортання НТР виникла така форма міжнародної міграції робочої сили, як міграція науково-технічних кадрів.

Міграція робочої сили– перенаселення населення з одних країн в інші терміном більш ніж на рік, викликані причинами економічного й іншого характеру.

Імміграція– в’їзд працездатного населення в дану країну через її межі.

Еміграція– виїзд працездатного населення з даної країни за її межі.

Міграційне сальдо– різниця імміграції з країни й еміграції в країну.

”Відплив мозків”– міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів.

Рееміграція – повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання.

Міграція населення– складне соціальне явище. Її характер, напрямки й інтенсивність визначаються зміною структури економіки і продуктивних сил, соціальної і трудової мобільності населення.

Міграція являє собою механічне переміщення населення з перетинанням адміністративних границь з наступним поверненням до місця постійного проживання чи без.

Причини міграціїможуть бути економічні, національні, політичні, екологічні тощо.

Особливе місце серед причин і мотивів міграції населення займає якість навколишнього природного середовища, що є найважливішою умовою, яка визначає якість життя і стан здоров’я людей.

Слід підкреслити, що міграцію розрізняють:

• внутрішню (усередині країни),

• зовнішню (з перетинами державного кордону).

Водночас, за часовими ознакамивиділяють міграцію:

Безповоротна міграціяпов’язана зі зміною постійного місця проживання (переїзд із села в місто, з одного регіону в інший, з одної країни в іншу).

Тимчасова міграціяприпускає переселення на заздалегідь обумовлений термін (наприклад, робота за контрактом на кілька років).

Сезонна міграціяпредставляє щорічне переміщення людей у визначені періоди року (наприклад, сільськогосподарські роботи).

Маятникова міграціявключає регулярні поїздки до місця роботи чи навчання за межі свого населеного пункту.

За формами реалізаціїрозрізняють організовану і неорганізовану міграцію

Організована міграція здійснюється за допомогою державних і суспільних органів.

Неорганізованаміграція проводиться силами самих мігрантів без матеріальної й організаційної допомоги з боку яких-небудь установ.

У процесі міграції населення складається визначене розміщення трудових ресурсів на конкретних територіях, формується відповідне співвідношення між попитом та пропозицією робочої сили.

6. Показники природного і механічного руху населення.

Показники природного руху населення розподіляють на абсолютні і відносні.

До абсолютних показників природного руху населення належать: кількість народжених; кількість померлих; середня тривалість життя;

• кількість зареєстрованих шлюбів; кількість розлучень в даній країні за певний проміжок часу.

Виділяють три групи за рівнем і тенденціями народжуваності:

І група – низька народжуваність (коефіцієнт народжуваності дорівнює 14,5-17,5 народжених на 1000 населення);

ІІ група – середня народжуваність (коефіцієнт народжуваності дорівнює 20,9-26,5 народжених на 1000 населення);

ІІІ група – високий рівень народжуваності (коефіцієнт народжуваності більше 26,5 народжених на 1000 населення);

До відноснихпоказників належать:

1. Коефіцієнти народжуваності і смертності:

Кн = (Н / Чс) х 1000 і Кс = (П / Чс) х 1000,

де Кн і (Кс) – коефіцієнти народжуваності (смертності);

Н – число народжених за рік;

П – число померлих за рік;

Ч_с– середньорічна чисельність населення.

2. Коефіцієнти шлюбності та розлучень:

Кш = (Ш / Чс) х 1000 і Кр = (Р / Чс) х 1000,

де Кш і (Кр) – коефіцієнти шлюбності (розлучень);

Ш – кількість зареєстрованих шлюбів на даній території за певний проміжок часу;

Р – кількість зареєстрованих розлучень на даній території за певний проміжок часу;

Чс – середньорічна чисельність населення.

Різниця між числом народжуваних і померлих називається природним приростом населення.

Середньорічна чисельність населеннявизначається на середину року як середня арифметична на початок і кінець року або шляхом додавання до початкової чисельності населення половини її приросту.

Абсолютний розмір природного приросту визначається формулою:

ПП = Н – П,

де ПП – природний приріст чисельності населення за досліджуваний період (рік);

Н – чисельність народжених за період (рік);

П – чисельність померлих за той самий період.

Виходячи з формули, зазначимо, що природний приріст – ПП може набувати додатних значень, тобто характеризувати абсолютне збільшення чисельності населення в досліджуваному періоді за рахунок того, що Н > Пнульового значення при незмінній чисельності населення та від’ємних значень – при скороченні чисельності населення.

Показники механічного рухунаселення також поділяють на абсолютні і відносні.

До абсолютних відносять такі: число прибулих на дану територію за рік; число вибулих з даної території за рік; сальдо міграції, або механічний приріст, який визначається як різниця між числом прибулих і числом вибулих; міграційний оборот, або валова міграція визначається як сума прибулих і вибулих на дану територію за рік.

До відносних показників міграції відносять коефіцієнти:

• прибуття –визначається як відношення кількості прибулих на дану територію за рік (Пр) до середньорічної чисельності населення даної території (Чсер), в розрахунку на 1000 душ населення:

Кпр = (Пр /Чсер) х 1000;

• вибуття – визначається як відношення кількості вибулих з даної території за рік (В) до середньорічної чисельності населення даної території (Чсер), у розрахунку на 1000 душ населення:

Квиб = (В / Чсер) х 1000;

• механічного приросту –визначається як відношення різниці прибулих і вибулих з даної території за рік (Пр – В) до середньорічної чисельності населення даної території (Чсер), в розрахунку на 1000 осіб населення:

Кмпр = (Пр – В) / Чсер х 1000;

• механічного обороту –визначається як відношення суми прибулих і вибулих з даної території за рік (Пр+В) до середньорічної чисельності населення даної території (Чсер), в розрахунку на 1000 душ населення;

Кмоб = (Пр + В) /Чсер х 1000.