Класифікація технологій

І. за Дж. Вудвортом (для промислових організацій):

• одиничне, індивідуальне, малосерійне виробництво;

• масове чи крупносерійне виробництво (основа – конвейєрні технології);

• безперервне виробництво (основа – автоматизоване обладнання).

ІІ. за Дж. Томпсоном (для непромислових організацій):

• багатоланкова технологія – характеризується взаємозалежністю задач, які повинні виконуватися послідовно;

• посередниціька технологія – характеризується зустричами груп людей, які є чи хочуть бути взаємозалежними. Використовується певний ступінь стандартизації взаємовідносин між людьми;

• інтенсивна технологія – характеризується використанням спеціальних прийомів, навиків, послуг, для того, щоб здійснити певні перетворення в конкретному матеріалі. який поступає у «виробництво».

Персонал

Люди є ключовим елементом внутрішнього середовища будь-якої організації. Виділяють три основні аспекти взаємодії людини і організації:

• поведінка окремої людини;

• поведінка людей в групах;

• характер поведінки керівника.

Серед основних факторів, які визначають успішність діяльності конкретного робітника виділяють такі:

Здібності – притаманні, заздалегіть задані якості людини. Організація намагається скористатися здібностями робітника і розширити їх для того, щоб скористатися вигодами від спеціалізації.

Обдарованість – наявний потенціал людини у відношенні виконання певної роботи. Обдарованість полегшує придбання відповідних навичок.

Потреби – внутрішній стан фізіологічної чи психологічної незадоволеності людини. Організація повинна створити необхідні умови для задоволення потреб робітників, що, в свою чергу, веде до намагання з боку робітника, як найкраще виконати доручену роботу.

Очікування – прогнози робітника щодо можливих наслідків своєї поведінки. Засновуються на попередньому досвіді та оцінці поточної ситуації. Задача менеджера – сформувати у робітника такі очікування, які б спрямовували його на ефективну спільну працю та досягнення організаційних цілей.

Сприйняття - інтелектуальне усвідомлення стимулів, отриманих від відчуттів. Особисте сприйняття одних і тих же стимулів визначає конкретну реакцію робітника та його подальші дії.

Цінності – загальні уявлення, віра з приводу того, що «гарно чи погано». Цінності визначають конкретні переконання стосовно принципів поведінки в організації, ведення підприємницької діяльності та досягнення загальних її цілей.

Організаційна (корпоративна) культура

Результатом і, одночасно, фактором формування конкретної структури елементів внутрішнього середовища організації є її організаційна культура

Організаційна культура — це система цінностей, переконань, вірувань, уявлень, очікувань, символів, а також ділових принципів, норм поведінки, традицій, ритуалів і т.д., які склалися в організації або її підрозділах за час діяльності та які приймаються більшістю співробітників.

Саме під впливом сформованої організаційної культури формується конкретний стан кожного з елементів внутрішнього середовища організації.

Елементи організаційної культури у загальному вигляді можна поідити на два види:

1. Матеріальні – структура об'єктів (як виробничих, так й інфраструктури), технологічні та управлінські процеси, знаково-символьна система, тощо.

2. Духовні – погляди, думки, еталони поведінки, цілі, міфи, історія, обряди, кадрова політика, тощо.

Серед основних критеріїв організаційної культури виділяють наступні:

1. Індивідуальність/колегіальність. В організації з індивідуальною культурою кожний робітник діє заради власних інтересів. В іншому випадку, кожний робітник належить більш-менш об'єднаній групі і не може не враховувати суспільні інтереси.

2. Зона влади. Визначає ступінь нерівності між людьми, яка вважається допустимою. Якщо приємним станом є відносна рівність - зона влади є низькою. У протилежному випадку – високою. У якості основного критерію зони влади виступає рівень доходів.

3. Уникнення невизначеності. Ця характеристика указує на ступінь намагання уникнути ситуації, в якій люди відчувають себе невпевнено. Культура, яка не сприймає невизначеність (високий рівень намагання уникнути невизначеності) відрізняється агресивністю, активністю, емоційністю і нетерпимістю. Культура, яка сприймає невизначеність (низький рівень намагання уникникнути невизначеність) характеризується меншою агресивністю, толерантністью.

4. Мужність/жіночість. Мужня культура характеризується прагненням до боротьби, самовпевненістю, намаганням досягнути матеріального успіху, повагою до сили. Жіноча культура передбачає сприйняття психологічних стимулів, намагання поліпшити якість життя і праці, сприймає почуття тощо.

5. Довгострокова/короткострокова орієнтація у поведінці членів організації. Даний аспект визначає перспективи подальшого співробітництва в межах конкретної організації.