Одним з найважливіших показників стану бойової готовності підрозділів є їхній рівень бойової і моральної підготовки і, насамперед, польової виучки.

Тактична підготовка є основою польової виучки частин і механізованих підрозділів військ. У процесі навчання по гуманітарній, вогневій, технічній, інженерній підготовці й інших дисциплінах особовий склад здобуває різні знання, уміння і навички. Але тільки тактична підготовка поєднує ці знання, уміння і навички в єдиний комплекс дій, дозволяє створити правильне представлення про характер сучасного бою, як ніякий інший предмет наближає умови до реальної бойової обстановки. Для цього потрібно вишукувати нові й удосконалювати існуючі методичні прийоми, технічні засоби навчання, матеріальне забезпечення занять, що дозволяють повчально відображати всю складність реальної обстановки на поле бою, її динамічність і швидкоплинність.

Тактична підготовка повинна забезпечувати готовність і здатність підрозділів до ведення бойових дій, насамперед, в умовах застосування зброї масової поразки, високоточної зброї. Щоб послабити психологічний вплив на людину цих видів зброї в бої, зберегти стійкість і боєздатність підрозділів, особовому складу необхідно не тільки знати їхній вражаючі фактори, але і вміти захищатися від них, використовувати засобу індивідуального і колективного захисту, захисні властивості місцевості і бойової техніки, відновлювати боєздатність і ліквідувати наслідку застосування противником зброї масової поразки в обмежений термін.

Тактична підготовка повинна забезпечувати постійну готовність підрозділів до ведення активних бойових дій у тилу противника в будь-який час року і доби.

2.2 Тактична підготовка як основа польової виучки військ. Завдання тактичної підготовки.

У ході занять по тактичній підготовці зважуються наступні задачі:

• ддля командира взводу — удосконалювання теоретичних знань і практичних навичок у підготовці до організації бою на макеті місцевості і на місцевості, прийнятті по сформованій обстановці обґрунтованого рішення, чіткій постановці бойових задач; в організації взаємодії між відділеннями, доданими вогневими засобами і сусідами; у безупинному управлінні підлеглими і вогнем у наступі; у вмілому командуванні взводом і наполегливим виконанням поставленої бойової задачі;

• ддля командира відділення — навчання чіткій постановці бойових задач солдатам; умілому управлінню вогнем і діями відділення у наступі; правильному використанню місцевості, зброї і бойової техніки;

• ддля навідника-оператора — навчання безупинному веденню спостереження за полем бою, своєчасному виявленню цілей і негайному знищенню їх по команді командира чи самостійно; умінню вести переговори по радіо і подавати команди по ТПУ; правильній підготовці, огляду й укладанню боєприпасів, перевірці озброєння і підтримці його в постійній бойовій готовності;

• ддля механіка-водія — навчання умілому використанню місцевості при водінні бойової машини в будь-яких умовах обстановки, часу року і доби, подоланню перешкод, загороджень і водяних перешкод; дотриманню встановленого місця в похідному і бойовому порядках взводу; забезпеченню найкращих умов для ведення вогню з бойової машини; доповіді про виявлених цілях і коректуванню вогню; маневруванню з метою збереження бойової машини від прицільного вогню противника на полі бою; доповіді командиру відділення про виявлену несправність чи про ушкодження бойової машини;

• ддля солдатів — навчання безупинному спостереженню за полем бою і доповіді командиру відділення про виявлених цілях; умінню по команді командира чи самостійно знищувати противника вогнем, вмілому і швидкому виконанню прийомів і способів ведення бойових дій у складі відділення і взводу у наступі як у пішому порядку, так і при діях на бойових машинах; умілому використанню своєї зброї і бойової техніки.

У ході занять і тактичних навчань особовий склад повинний одержати тверді навички в діях на полі бою:

• при захопленні (знищенні) об'єкта — потай виходити до об'єкта захоплення, розгортатися в бойовий порядок, переборювати загородження, стрімко атакувати об'єкт на бойових машинах і в пішому порядку, знищувати вогневі засоби (у першу чергу протитанкові) і живу силу противника, що обороняє об'єкт; уміло здійснювати обхід опорного пункту і проведення атак у фланг і тил; підтримувати взаємодію; знищувати противника, що контратакує, вогнем з місця і рішучою атакою; знищувати об'єкт вогнем, підривом, підпалом і механічним ушкодженням; організовано виходити з бою і діяти в пункті збору після виконання бойової задачі;

• в обороні — створювати кругову оборону; уміло використовувати місцевість для потайливого розташування і створення системи вогню в сполученні з загородженнями і природними перешкодами; уміло вибирати вогневі позиції і здійснювати їхнє інженерне устаткування з урахуванням захисту від впливу зброї масової поразки, запальних засобів, високоточної зброї; швидко готувати зброя і дані для стрілянини як удень, так і вночі; знищувати противника перед переднім краєм і при вклиненні його в оборону, завзято утримувати займані позиції, уміти вести бій при переході на запасну чи на нову позицію; швидко переходити від оборони до наступу;

• при веденні розвідки — вести спостереження за противником у складі розвідувальних органів, уміло діяти в засідці, нальоті, пошуку;

• по захисту від зброї масової поразки — швидко діяти по сигналах оповіщення, уміло використовувати засобу індивідуального і колективного захисту, захисні властивості бойової техніки і місцевості; діяти при подоланні зон зараження, у районах руйнувань і пожеж; проводити контроль радіоактивного опромінення (зараження) особового складу, бойової техніки і матеріальних засобів; проводити заходу щодо ліквідації наслідків застосування противником зброї масової поразки і відновленню боєздатності підрозділів;

• по протиповітряній обороні — вчасно виявляти повітряного противника й оповіщати особовий склад про нього; знищувати вертольоти і низько летять літаки противника вогнем з озброєння бойових машин і стрілецької зброї;

• при розташуванні на місці — уміло використовувати захисні і властивості місцевості, що маскують, для потайливого розташування бойової техніки й особового складу; вести безупинне спостереження й охорона, підтримувати постійну готовність до відображення наземного і повітряного противника;

• з питань тилового і технічного забезпечення бою — укладати боєприпаси, продовольство, засоби захисту і військово-технічне майно в бойові машини; забезпечувати боєприпасами в ході бою; робити допомога пораненим і хворим; проводити технічне обслуговування і ремонт озброєння і бойової техніки в польових умовах.

2.3 Злагодження підрозділів.

Бойове злагодження відділення і взводу проводиться на тактико-стройових, тактичних заняттях і тактичних навчаннях у складі підрозділу.

Сучасний етап розвитку Збройних Сил України характеризується появою нових тенденцій у формах і способах ведення бойових (спеціальних) дій військ та їх інженерного забезпечення. Обов’язковою умовою поліпшення як оперативності, так і, головним чином, якості організації інженерного забезпечення є узагальнення і подальший розвиток теорії та практики бойової підготовки, а також її невід’ємної складової – бойового злагодження частин і підрозділів інженерних військ.

Швидкоплинний характер сучасних локальних війн та збройних конфліктів, зміна форм і способів ведення збройної боротьби здійснюють безпосередній вплив на зміст та методику бойового злагодження новоприбулого особового складу та новостворених у короткі терміни органи військового управління, їх всебічну підготовку до спільного виконання завдань інженерного забезпечення. Адже військовозобов’язані, які давно звільнилися з лав збройних сил та тривалий час не проходили перепідготовку на зборах, фактично втратили свої професійні вміння та навички за військово-обліковою спеціальністю та неспроможні самостійно їх швидко відновити.

Особливого значення в системі професійної підготовки збройних сил, бойове злагодження набуло в період масового переоснащення армії новими перспективними засобами інженерного озброєння на початку Другої світової війни. В цей час процес бойового злагодження дій частин і підрозділів інженерних військ поступово набув рівноцінного значення поряд з індивідуальною підготовкою військовослужбовців.

У початковий період Великої Вітчизняної війни частини та підрозділи інженерних військ Червоної Армії доукомплектовувалися за рахунок приписного складу та військовослужбовців, які відстали від своїх частин або вийшли з оточення. Однак їх навчання злагодженим діям у складі заново сформованих підрозділів, через напружену і швидкоплинну обстановку на фронтах для більшості частин фактично не проводилося, що вилилося у значні втрати на початку війни

У післявоєнні роки збройні сили придбали багатий (як позитивний, так і негативний) досвід бойового злагодження, у ході підготовки ротацій обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані – розвилася і міцніла методологія бойового злагодження.

На мою думку, сьогодні система бойового злагодження – це сукупність взаємопов’язаних теоретичних та практичних прийомів, методів, методик, індивідуальних і групових форм та технологій навчання, що ґрунтуються на суб’єктно-діяльнісній концепції та утворюють систему цілеспрямованої підготовки органів управління та новоприбулого із запасу (інших військових частин) особового складу до спільного виконання ними завдань інженерного забезпечення бойових (стабілізаційних) дій військ (сил), ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, а також участі миротворчих підрозділів Збройних Сил України у міжнародних миротворчих операціях.

В основу бойового злагодження покладено комплекс тактичних, тактико-стройових, тактико-спеціальних занять і навчань у результаті проведення яких, рівень індивідуальної підготовки особового складу, його здатність до колективних дій у складі підрозділів (частин) та спроможність штабів (органів управління) організувати виконання завдань інженерного забезпечення будуть доведені до необхідного (або хоча б до мінімально необхідного) значення.

Як свідчить досвід військ, на початковому етапі бойового злагодження, індивідуальна підготовка молодого поповнення може бути організована одразу ж із прибуттям його до військової частини й проводитись за уточненою програмою бойової підготовки молодого солдата (матроса) у складі позаштатних (зведених) підрозділів у масштабі військової частини. У цей період військовослужбовці займаються за програмою молодого солдата, закінчують підготовку виконанням початкової вправи стрільби з автомата і складають Військову присягу. Відповідно до вимог керівних документів, зміст індивідуальної підготовки визначається рішенням командира військової частини (підрозділу)

Наступальний бій механізованого відділення

229. До початку наступу з положення безпосереднього зіткнення із противником відділення приховано займає вихідну позицію (вказане командиром взводу місце).

У вихідному положенні особовий склад механізованого відділення, як правило, розташовується в траншеї, а БМП (БТР) – на вогневій позиції поряд із траншеєю з метою підтримки атаки відділення вогнем, просування за ним під час наступу і швидкого відходу для посадки особового складу або в глибині вихідного району разом із іншими машинами взводу. Гранатометне і протитанкове відділення, займають вогневі позиції, на яких, як правило, відривають та обладнують окопи.

Із заняттям вихідної позиції (вказаного місця) командир відділення організує спостереження, систему вогню і маскування на випадок відбиття можливої атаки противника або знищення вогневих засобів під час вогневої підготовки атаки.

У вихідному положенні командир відділення ставить завдання спостерігачу, в якому вказує: орієнтири, відомості про противника, місце для спостереження, сектор спостереження, район особливої уваги, порядок доповіді.

На випадок відбиття атаки противника командир відділення ставить завдання, де вказує: передній край оборони противника і звідки можна чекати його несподіваної атаки, смугу вогню відділення (її межі праворуч, ліворуч) і додатковий сектор обстрілу; кулеметнику – вогневу позицію, основний і додатковий сектори обстрілу; гранатометнику – вогневу позицію, основний і додатковий сектори обстрілу; автоматникам – місця на позиціях; час готовності і дії з початком атаки противника.

Після цього, за необхідності, робить вказівки щодо дообладнання позицій, що займають у вихідному положенні, де визначається конкретний обсяг необхідних робіт, виконавці і час початку і закінчення робіт.

Під час підготовки наступу з ходу відділення займає визначене місце у вихідному районі роти згідно з розділом “Розташування на місці

Розділ 3. Методика розробки плану, безпосередня підготовка та проведення тактико стройового заняття з механізованим взводом.

3.1 Загальні положення тактико-стройового заняття.

Тактико-стройові заняття є основною формою одиночної підготовки солдата і першою ступінню бойового злагодження відділення і взводу. Вони передують тактичним заняттям.

Сутність тактико-стройових занять полягає в тому, що з особовим складом відділення і взводу практично відпрацьовуються прийоми і способи дій у наступі спочатку по елементах у повільному темпі, потім разом у межах установленого нормативами часу. Недостатньо освоєні прийоми і способи дій повинні повторюватися доти, поки ті, яких навчають, не навчаться виконувати їхній правильно в потрібному темпі (у встановлене нормативами час), а підрозділи не доможуться погоджених дій.

Процес злагодження підрозділів не повинний носити характер натаскування, йому зовсім протипоказані шаблон, механічне перенесення освоєних прийомів на дії в новій обстановці і на новій місцевості. Тактико-стройові заняття покликані сприяти розвитку в тих, яких навчають, ініціативи, творчості і спритності в застосуванні доцільних прийомів і способів дій при виконанні бойових задач.

Основний метод навчання на тактико-стройових заняттях — тренування у виконанні прийомів і дій на полі бою. Можуть застосовуватися також пояснення і показ. Заняття можуть проводитися на бойових машинах чи «піший по-машинному».

На тактико-стройових заняттях звичайно відпрацьовуються наступні прийоми і дії:

• прийоми і способи пересування на полі бою,( збір на площадці приземлення);

• способи атаки об'єкта противника;

• сполучення вогню і руху;

• дії по сигналах оповіщення;

• подолання загороджень, руйнувань, водяних перешкод, ділянок пожеж і місцевості, зараженої радіоактивними (отруйними) речовинами;

• ліквідація наслідків застосування противником зброї масової поразки і запальних засобів;

• способи відображення атаки (контратаки) противника, здійснення маневру в ході бою, переслідування противника.

• Командири взводів і відділень одержують практику в управлінні підлеглими шляхом подачі команд (сигналів) і віддачі коротких розпоряджень. Для управління підлеглими командири підрозділів повинні мати сигнальні прапорці, а вночі — електричні ліхтарі.

• На тактико-стройових заняттях недоцільно відпрацьовувати питання, що не містять елементів практичних дій на поле бою (з'ясування задачі, оцінка обстановки, ухвалення рішення і т.п.).

• Організують і проводять заняття з підрозділами безпосередні командири: з відділенням — командир відділення, із взводом — командир взводу. При відпрацьовуванні дій на бойових машинах тактико-стройові заняття доцільно проводити: з відділенням — командиру взводу; із взводом — командиру роти.

• На тактико-стройових заняттях створюється тактична обстановка, що дозволяє якісно відпрацьовувати кожне навчальне питання.

• Для вироблення єдиних поглядів і методичних прийомів при відпрацьовуванні навчальних питань тактико-стройового заняття перед відпрацьовуванням нової теми командиром роти проводяться інструкторсько-методичні чи показні заняття з командирами взводів чи командирами відділень, якщо по даній темі вони проводять заняття з особовим складом.

• Підготовка тактико-стройових занять — складний і трудомісткий процес, що вимагає від командира творчості, що відповідають теоретичних знань, навичок і методичного досвіду. Порядок і терміни підготовки заняття визначаються командиром роти чи іншим начальником.

• Підготовка заняття звичайно включає: визначення (уточнення) вихідних даних; вибір ділянки місцевості для проведення заняття; розробку плану проведення заняття; підготовку керівника і тих, яких навчають, матеріальної частини і матеріальне забезпечення.

• Для тактико-стройового заняття місцевість вибирається на тактичному навчальному полі чи поблизу району дислокації. Час на перехід до місця заняття і назад необхідно використовувати для відпрацьовування тактичних питань і нормативів.

3.2 Підготовка керівника заняття.

Заходу щодо підготовки тактико-стройового заняття з відділенням проводяться під керівництвом командира взводу чи роти. Командир відділення, готуючись до заняття, під керівництвом командира взводу усвідомлює з ротного розкладу тему і навчальні питання заняття, вивчає відповідні розділи Бойового статуту сухопутних військ, настанов, методичних посібників і заплановані для відпрацьовування на занятті нормативи. Потім на рекогносцировці, проведеної командиром взводу, він уточнює місця і порядок відпрацьовування навчальних питань, час на їхнє відпрацьовування і порядок позначення дій противника. Після рекогносцировки на підставі вказівок командира взводу командир відділення складає план (план-конспект) проведення заняття і представляє його за один-два днів до початку занять на твердження. При твердженні плану (плану-конспекту) командир взводу заслуховує командира відділення про порядок проведення їм заняття й інструктує, як методично доцільніше відпрацьовувати заплановані навчальні питання.

Командир взводу при підготовці до тактико-стройового заняття усвідомлює тему і навчальні питання заняття, визначає мети заняття, тактичні прийоми і тактична Обстановка, на тлі якої будуть відпрацьовуватися навчальні питання. Щоб правильно розкрити зміст теми заняття, командир взводу повинний вивчити ротний розклад занять, глибоко осмислити вимоги статутів і настанов, ознайомитися з методичними посібниками й іншою літературою по даній темі.

Навчальні питання заняття визначаються програмою бойової підготовки і розкладом занять. Вони, як правило, охоплюють визначений період бойових дій по темі, що відпрацьовується. Задача командира взводу полягає в тім, щоб викладені в ротному розкладі навчальні питання відпрацьовувалися цілком і з високою якістю.

Не можна перевантажувати заняття великою кількістю питань, що відпрацьовуються. На одному занятті звичайно відпрацьовуються два-три навчальних питання.

Для якісного їхнього відпрацьовування необхідний умілий вибір (уточнення) району занять, облік його розмірів і характеру місцевості. Їм може бути навчальне тактичне поле чи ділянка місцевості, що забезпечує якісне відпрацьовування намічених навчальних питань і найбільшу повчальність заняття.

Для навчання особового складу діям при захопленні об'єктів ділянка місцевості повинна забезпечити потайливе висування відділення (взводу) на рубіж переходу в атаку і розгортання його в бойовий порядок, стрімкість атаки, маневр вогнем і підрозділами з метою виходу їх на фланг і в тил противника. Разом з тим він повинний дозволяти керівнику заняття вести особисте спостереження за діями тих, яких навчають.

Командир взводу контролює хід занять у відділеннях, робить допомогу командирам відділень, але не підмінює їх.

В окремих випадках командир взводу може зібрати взвод і показати усім відділенням, як необхідно відпрацьовувати найбільш складні навчальні питання чи елементи. Методика проведення тактико-стройового заняття з взводом аналогічна методиці проведення занять з відділенням. З метою економії часу прийоми і дії виконуються на скорочених дистанціях і на невеликій ділянці місцевості, при цьому якщо прийом виконується в одному напрямку, його повторення може вироблятися в зворотному напрямку.

У ході заняття командир взводу може застосовувати наступні прийоми виправлення помилок тих, яких навчають,:

• якщо відділення допускають незначні помилки, — шляхом додаткової подачі команди (сигналу), не зупиняючи заняття;

• при грубих помилках, що можуть надалі негативно вплинути на весь хід заняття, — зупинити взвод і, розібравши помилки, відробити епізод заново.

Наприкінці заняття командир взводу може протягом 10—15 хвилин провести тренування в управлінні відділеннями по радіо і сигнальними засобами.

3.3Вихідні данні для проведення заняття.

Вихідні дані для підготовки заняття – тема, навчальні цілі та навчальні питання, склад тих, хто навчається, час (вдень, вночі), тривалість і район проведення заняття, витрата моторесурсів і імітаційних засобів, – в основному, визначаються Програмою бойової підготовки загальновійськових підрозділів, планом бойової підготовки та розкладом занять.

Загальний розрахунок відведеного часу робиться від початку висування підрозділу на місце заняття й до повернення в розташування, при цьому керівник повинен враховувати час, необхідний на відпрацювання питань у ході пересування, постановку завдання і розбір. Важливе значення для забезпечення відпрацьовування навчальних питань має вибір району заняття. Ним може бути тактичне учбове поле або ділянка місцевості, що забезпечує якісне відпрацьовування намічених навчальних питань і найбільшу повчальність заняття.

Для навчання діям у наступі ділянка місцевості повинна забезпечувати скритне висування відділення (взводу) на рубіж переходу в атаку й розгортання його в бойовий порядок, стрімкість атаки, маневр вогнем і підрозділом з метою нанесення удару противнику у фланг і тил.

При проведенні заняття з оборонної тематики місцевість повинна сприяти скритному розташуванню БМП (БТР) й інших вогневих засобів, організації системи вогню та зручному огляду в бік противника, а також забезпечувати відпрацювання питань інженерного обладнання позиції.

3.4 Рекогносцировки місця для проведення заняття.

Рекогносцировка - у військовій справі - огляд позицій противника в районі майбутніх бойових дій особисто командиром (командуючим) та офіцерами штабів для отримання переваги і прийняття рішення; в мирний час - при підготовці навчань та інших діях

Рекогносцировка проводиться з метою визначення умов прохідності місцевості, районів, ділянок і рубежів, найбільш вигідних для розташування своїх підрозділів у вичікувальних районах і на позиціях. Залежно від поставленого завдання під час рекогносцировки уточнюють дані про противника, виявляють танконебезпечні напрямки, природні перешкоди, а також відмічають на карті зміни місцевості, які можуть суттєво вплинути на виконання бойового завдання.

Командир підрозділу або начальник рекогносцирувальної групи з’ясовує отримане завдання, вивчає за картою місцевість в районі рекогносцировки, намічає маршрут руху, пункти зупинок і складає план рекогносцировки. Планом передбачаються мета і завдання рекогносцировки, пункти зупинок для роботи (робочі точки), завдання, які необхідно вирішити на кожному пункті, розрахунок часу і матеріальне забезпечення.

Рекогносцировка проводиться з намічених пунктів і під час пересування на танках, бойових машинах піхоти, бронетранспортерах або з вертольотів.

Найбільш характерними видами рекогносцировки є рекогносцировка маршруту .

Рекогносцировка маршруту проводиться з метою визначення умов руху по ньому та визначення заходів щодо подолання перешкод, оцінки маскувальних і захисних властивостей місцевості на марші, у районах привалів і відпочинку, а також умов розгортання і розосереджування.

При підготовці маршруту визначають відомості, які необхідно отримати, ретельно вивчають за картою маршрут руху і ділянки, на яких місцевість необхідно обстежити більш детально (місця переправ, шляхи обходу перешкод, рубежі можливого розгортання тощо). На такі ділянки місцевості, при необхідності, за картою складають схеми місцевості великого масштабу, на які наносяться з необхідною детальністю результати рекогносцировки. Під час руху за маршрутом обстежують стан всіх доріг, якими прокладено маршрут (ширину, матеріал покриття, його якість), а на ґрунтових дорогах — якість полотна (рівні, наявність колії, вибоїн). На дорогах визначають наявність дорожніх споруд (мостів, насипів, виїмок) і їх характеристики. Рухаючись за маршрутом, визначають і намічають на карті орієнтири, визначають стрімкість підйомів і спусків, їх довжину, наявність можливих перешкод, які можуть виникнути в результаті дій противника (засади, завали, пожежі), а також намічають шляхи їх обходу. Якщо маршрут прокладено поза дорогами, визначають його прохідність. Повздовж маршруту визначають захисні і маскувальні властивості місцевості.

Особливу увагу звертають при обстеженні водних перешкод, через які пролягає маршрут, на наявність переправ, бродів і підходів до них, а при обстеженні гідротехнічних споруд визначають характеристики і можливі зони затоплення у випадку їх зруйнування.

Якщо рекогносцировка проводиться взимку, необхідно визначити товщину снігу, а також льоду на ріках, озерах і болотах, через які прокладено маршрут. Особливо ретельно обстежуються поглиблення рельєфу (невеликі долини, лощини), які занесені снігом, а також незамерзаючі ділянки боліт і дороги на підйомах і спусках, вкритих ожеледицею.

В результаті рекогносцировки на карту наносять: маршрут руху, дорожні споруди та їх характеристики, а також можливі шляхи обходу у випадку їх зруйнування, можливі перешкоди повздовж маршруту; показують райони, придатні для маскування підрозділів від наземного та повітряного спостереження. Відомості, які неможливо позначити умовними знаками, записують у вигляді легенди на вільному місці карти.

Після цього командир батальйону (роти) назначає ротні (взводні) опорні пункти, зображення переднього краю, траншеї, ходи сполучення і визначає найважливіші ділянки місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони, визначає з урахуванням місцевості смуги вогню підрозділів і позицій штатної і приданої артилерії, позиції зенітного підрозділу і шляхи його маневру, напрямки і рубежі розгортання для контратак, місця загороджень і проходів у них, місця командно-спостережного пункту і розташування тилових підрозділів, а також автомобілів механізованих підрозділів.

Дані рекогносцировки командири підрозділів наносять на схему, складену за топографічною картою і уточнену на місцевості.

3.5 Порядок розробки плану проведення заняття. Затвердження плану проведення заняття.

План заняття складається з текстуальної та графічної частин. У текстуальній частині викладається зміст кожного навчального питання й вказуються порядок його відпрацювання (які прийоми або дії будуть відпрацьовуватися по елементах, які разом), час, що відводиться на відпрацювання навчального питання і кожного його елемента, дії керівника і тих, кого навчають, сигнали управління, порядок і способи позначення противника, нормативи, що відпрацьовуються, і розбір заняття.

Розробка ходу заняття є найбільш трудомісткою частиною роботи і вимагає від керівника заняття вдумливого та творчого підходу, певних методичних навичок.

Щоб використати навчальний час з максимальною ефективністю і виключити переходи, коли солдати або підрозділ для виправлення помилок, допущених при відпрацюванні того або іншого навчального питання, або його елемента, повертаються у вихідне положення, тренування доцільно проводити також під час руху у зворотному напрямку або по колу: місце закінчення відпрацювання одного питання (елемента) повинно бути вихідним для відпрацювання наступного.

У графічній частині кольоровими олівцями для кожного навчального питання відображається вихідна тактична обстановка і можливий (найбільш прийнятний) характер дій тих, кого навчають, при його відпрацюванні, а також положення підрозділу та противника до початку його відпрацювання тощо.

Крім того, у плані помічаються питання, які будуть відпрацьовуватися при проходженні відділення (взводу) у вихідне положення для заняття і при поверненні в частину або при переміщенні до нового місця занять.

План проведення тактико-стройового заняття розробляється командиром відділення в робочому зошиті, командиром взводу – на карті або схемі і за один-два дні до початку заняття подається на затвердження: 14командиром відділення – командиру взводу, командиром взводу - командиру роти.

Затвердження плану повинно стати додатковою формою підготовки керівника заняття, тому що командир взводу (роти), вивчаючи поданий на затвердження план і розмовляючи з керівником, визначає рівень його підготовки і, якщо необхідно, дає йому методичні поради й рекомендації щодо проведення та матеріально-технічного забезпечення заняття.

Після затвердження плану керівник заняття дає вказівки про підготовку озброєння й техніки, матеріально-технічного забезпечення, засобів зв'язку, організовує підготовку особового складу до заняття.

3.6 Підготовка особового складу до заняття.

Підготовка особового складу підрозділу до тактико-стройового заняття здійснюється під керівництвом командирів відділень або взводів у години самопідготовки, які плануються в розкладі занять роти.

Ця підготовка зазвичай включає: вивчення або повторення окремих статей Бойового статуту; повторення обов'язків посадових осіб під час різних видів бою; вивчення умов і тимчасових показників нормативів тактичної підготовки та інших предметів навчання, що підлягають відпрацюванню.

З метою найбільш раціонального використання навчального часу в години самопідготовки рекомендується ознайомити особовий склад з тими прийомами й діями, які йому потрібно буде відпрацювати на тактико-стройовому занятті. При підготовці до тактико-стройових занять із злагодження відділення та взводу доцільно самопідготовку особового складу проводити на макеті місцевості, що дозволить поєднати теорію з практичними діями на майбутніх заняттях.

У ході самопідготовки організовується вивчення заходів безпеки. З командирами відділень (взводів), якщо з ними з даної тематики не проводилися інструкторсько-методичні заняття напередодні, командири взводів (рот) проводять інструктажі на підготовленій до заняття ділянці місцевості або макеті місцевості і радіотренування.

Особлива увага на інструктажах звертається на те, щоб командири відділень (взводів) уміли в доступній формі і коротко не тільки розповісти про тактичні прийоми і дії, а й самі зразково виконували їх, пам'ятаючи, що допущені ними помилки можуть бути перейняті тими, кого навчають, і надалі буде важко домогтися їх виправлення.

Завершуючи підготовку до занять, командири відділень (взводів) організовують огляд і перевірку готовності озброєння і бойової техніки, якщо вона використовується, перевіряють засоби індивідуального захисту, прапорці, покажчики, переносні радіостанції, засоби імітації й інше майно, передбачене планом матеріального забезпечення даного заняття.

Таким чином, незважаючи на те, що ТСЗ є початковою за рівнем складності формою тактичної підготовки підрозділів, їх проведення потребує завчасної ретельної підготовки. Складність і відповідальність підготовки ТСЗ потребують від керівника теоретичних знань, достатнього досвіду і високої методичної майстерності. Наскільки якісно керівник підготовлений до заняття настільки повчально, цікаво і методично правильно вони будуть проведені.

3.7 Вивчення заходів безпеки, яких слід дотримуватись під час проведення заняття.

За організацію і забезпечення мір безпеки на заняттях по тактичній підготовці відповідають керівники занять. Вони зобов'язані:

• вивчити з особовим складом міри безпеки на майбутнім занятті, організувати видачу справних боєприпасів і імітаційних засобів, перевірити, щоб серед неодружених патронів не було бойових;

• вказати особовому складу порядок позначення імітаційних ділянок і інших небезпечних місць;

• перевірити справність виведеної на заняття бойової техніки, озброєння і транспорту;

• стежити в ході заняття за строгим дотриманням особовим складом установлених мір безпеки;

• після закінчення занять організувати огляд зброї, збір невитрачених боєприпасів і імітаційних засобів.

При пересуванні на транспортних засобах забороняється: