Особливі методичні прийоми проведення екскурсій

Існують методичні прийоми, які, крім показу i розповіді, також дозволяють краще засвоювати матеріал екскурсії.

Як додаткові епізоди в екскурсію можуть включатися зустрічі екскурсантів з учасниками історичних подій. Виступи учасників подій мають бути короткими i не повторювати інформацію, повідомлену екскурсоводом.

Екскурсії, особливо на історичну тематику, можуть містити елементи ритуалу, які мають виховний вплив на екскурсантів. Екскурсанти вшановують пам’ять загиблих хвилиною мовчання, покладають квіти, влаштовують масову ходу, мітинги тощо.

Іноді екскурсоводи застосовують прийом дослідження. Він активізує увагу екскурсантів, тому часто використовується у роботі з дітьми, особливо у природознавчих екскурсіях (визначається глибина криниці, швидкість течії річки, сила вітру). Цей прийом часто використовується разом iз прийомом завдань i вимагає від екскурсовода дотримання техніки безпеки, чіткої організації самостійної діяльності екскурсантів.

Особливої уваги вимагають також прийоми демонстрації наочностей, які включено до «портфеля екскурсовода». Найбільш широкого використання набув ілюстративний прийом, який супроводжує показом фотографій, малюнків рослин i тварин розповідь про флору і фауну даної місцевості. Ефективним вважають i прийом коментування використання якого починається з показу експоната, після чого відбувається розповідь. Наприклад, при показі палацу демонструється фотографія його внутрішнього оздоблення з подальшим коментарем екскурсовода. Використовується i прийом контрасту коли об’єкт демонструється для того, щоб переконати екскурсантів у тому, наскільки змінилася певна місцевість. Прийом ґрунтується на порівнянні інформації, яка сприймається візуально.

Важливим резервом для підвищення дієвості екскурсії е використання технічних засобів — магнітофона, кіноапаратури, фільмоскопа, епідіаскопа тощо. 3а допомогою цих засобів посилюється зоровий ряд екскурсії, що допомагає глибше розкрити її тему. Використовувати такі засоби доцільно для показу будинків, споруд, пам'ятників, які не збереглися. 3начно підвищує можливості активізації зорового ряду екран, виведений в салоні автобуса, на який транслюються картосхеми, копії документів, рукописів тощо.

Також можна прослухати виступи учасників подій у магнітофопному записі. При переїзді групи до місця, де жив або творив видатний митець, композитор, письменник в екскурсію включають виконання їх творів у звукозаписах. Такі музичні i літературні записи не повинні бути занадто тривалими, адже вони є лише частиною екскурсії, підпорядковуються її темі i не являють собою самостійного заходу.

Осо6истістъ екскурсовода

Професійна майстерність екскурсовода — це особливий вид мистецтва, який побудовано на:

• активному використанні i вмілому поєднанні показу i розповіді;

• участі в процесі сприйняття взаємодії таких компонентів, як екскурсовод, екскурсант i екскурсійні об’єкти; використанні методичних прийомів проведення екскурсії;

• володінні специфічними вміннями i навичками, які притаманні даній професії.

Екскурсійна майстерність — це особливий вид мистецтва, який крім власної специфічної професійної основи, включає елементи інших видів майстерності (педагогічної, лекторської та ін.). Така майстерність незаперечно визначається рівнем якості виконання тих методичних рекомендацій, які забезпечують високу якість подання екскурсійного матеріалу. В той же час, робота екскурсовода має творчій характер, який значною мірою реалізується завдяки особистим рисам екскурсовода.

Рівень екскурсійної майстерності залежить від низки факторів, які можна поділити на дві групи:

1)фактори, які не залежать від екскурсовода: рівень підготовки методичної документації, відбір екскурсійних об’єктів, побудова маршруту, матеріал для розповіді, зміст «портфеля екскурсовода»;

2)фактори, які безпосередньо залежать від екскурсовода: загальна ерудиція, рівень знань по темі, володіння екскурсійною методикою, культура мови, практичні вміння i професійні навички.

Друга група факторів е безпосереднім відбитком індивідуальних якостей і рис екскурсовода як особистості.

Кожна особистість визначається трьома основними особливостями:

1. стійкість властивостей (рис) особистості;

2. цілісність особистості як єдність певних властивостей (рис) i якостей;

3. активність особистості яку засвідчує багатоаспектна діяльність.

Екскурсовод, з огляду на особливості своєї професії, поставлений в умови, які сприяють виявленню його активної життєвої позиції. Його завдання — найбільш повно використовувати ці умови для своєї повсякденної діяльності.

В діяльності екскурсоводів можуть виявлятися всі три рівні активності життєвої позиції. Високий — характеризується соціальною активністю, творчою діяльністю, гарною роботою, почуттям моральної відповідальності. Життєва позиція середнього рівня активності має однобічний характер, не виходить за межі нормативних знань від i до. Життєва позиція низького рівня активності характеризується пасивністю, недостатністю знань, навичок, вмінь i досвіду.

Активна життєва позиція — спосіб участі людини в діяльності суспільства. Живцева позиція людини відображається у її ставленні до суспільно праці, державної i приватної власності, інших людей i самого себе. При оцінці рівня активності життєвої позиції людини розглядаються не поодинокі факти, а сукупність усіх можливих видів активності: суспільної, трудової, моральної, ідейно-пізнавальної.

Соціологи виділяють високий, середній i низький рівень життєвої активності, які залежать від формування поглядів особистості, виховання світогляду i впевненості, напрацювання професійних вмінь, а також якостей конкретної особистості, 'іі прагнень i бажань.

Крім трьох рівнів активності, виділяють пасивну i негативну життєву позицію. Пасивна — формується на тлі життєвих негараздів i зривів у роботі, моральної нестійкості. Негативна — характеризується активністю особистих інтересів на шкоду колективним, кар’єризмом, необ’єктивною критикою, порушеннями трудової дисципліни, аморальною поведінкою.

Важливу роль у формуванні особистості екскурсовода відіграю1ь задатки i здібності, без розвитку яких припиняється розвиток особистості. 3адатки будь-якої людини — пам'ять, спостережливість, уява, кмітливість — якщо їх розвивати, можуть стати основою надзвичайних здібностей. Слід враховувати, що одна й та сама людина може мати розвинені здібності, які характерні для кількох подібних професії.

3адатки — природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи мозку. 3адатки складають природну основу розвитку здібностей людини.

3дібності — індивідуальні риси особистості, які є суб'єктивною умовою успішного здійснення певного роду діяльності. 3дібності людини поділяються на загальні i спеціальні. 3агальні потрібні для оволодіння усіма видами діяльності (розумова активність, працелюбність, спостережливість, настирливість, швидкість орієнтація, зосередженість уваги). Спеціальні здібності е основою для оволодіння навичками i вміннями конкретної професії, забезпечують досягнення високих результатів у певній сфері.

ІІід впливом практичної діяльності у екскурсовода формуються спеціальні здібності. Для екскурсовода так само, як, наприклад, педагога, характерні чотири види здібностей.

Конструктивні здібності виражаються у вмінні відібрати i правильно оформити екскурсійний матеріал, дохідливо i переконливо подати його, а у випадку необхідності перебудувати план проведення екскурсії, схему використання методичного прийому. Даний вид здібностей виступає основою розумової діяльності екскурсовода.

Організаторські здібності виражаються у вмінні здійснювати керівництво екскурсійною групою, спрямовувати увагу екскурсантів на необхідні об’єкти, а також у вмінні забезпечити виконання програми туристів i екскурсантів, які прибули з іншого міста.

Комунікативні здібності виражаються у вмінні встановити ділові відносини з групою, зберегти їх протягом всього часу спілкування з екскурсантами, правильно побудувати стосунки з водієм автобуса на маршруті, працівниками музеїв, виставок, з методистами секції, іншими екскурсоводами, керівниками груп, організаторами подорожей і екскурсій.

Аналітичні здібності створюють основу для самокритичного аналізу роботи об’єктивної оцінки якості проведення екскурсії , ефективності використання методичних прийомів.

Невід'ємною рисою екскурсовода як особистості є впевненість. Вона ґрунтується на знаннях, ідейності i активній життєвій позиції екскурсовода._. ІІри проведенні екскурсій, викладенні теми екскурсовод повинен зважено виявляти тенденційність: чітко i цілеспрямовано формулювати думки, правильно, з позицій науки розкривати події i явища, виявляти наполегливість при їх тлумаченні.

Ефективність екскурсій також значною мірою залежить i від темпераменту екскурсовода. У відповідності з типом темпераменту (сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік) проявляється різноманітність поведінки, вияву почуттів, тривалості переживань, швидкості змін емоцій стану екскурсовода. Слід пам'ятати, що вияв темпераменту є результатом загальної культури людини, поведінка може і повинна підкорятися її волі і залежить від вміння управляти власними емоціями.

Для екскурсовода-сангвініка, наприклад, характерні швидкий темп мови, часті зміни настрою, швидка реакція на дії екскурсантів. Холерик при відсутності відповідного контролю — неврівноважений, запальний, образливий, поспішний у розповіді. флегматик, навпаки, повільний у реакціях, має одноманітні жести i міміку, нетовариський. Меланхолік характеризується замкненістю, недостатньою активністю, млявістю рухів.

Кожен екскурсовод повинен мати чітке уявлення про типи темпераменту, їхні прояви, сутність i характер емоцій, джерела їх виникнення, роль у формуванні переконаності екскурсантів. Розуміння цього дасть можливість викликати у слухачів емоції, які позитивно впивають на ефективність сприйняття екскурсійного матеріалу. Організатор протягом екскурсії повинен поторгуватися про те, щоб у екскурсантів протягом усієї екскурсії зберігався інтерес і певний емоційний підйом. Екскурсовод дбає про те, щоб емоції екскурсантів набули характеру співпереживання, особистої причетності до подій, про які йдеться в екскурсії. При цьому йому доводиться зважати на індивідуальні особливості учасників екскурсії, їх настрої, мотиви, які спонукали до участі в екскурсії.

В залежності від теми, яка розкривається, екскурсоводу необхідно враховувати i рівень загальної освітньої підготовки людей та рівень їх естетичного розвитку. Емоційним реакціям у екскурсантів заважають занадто глибокі пояснення матеріалу, а також спроби спростити його. Полегшуючи розумову діяльність слухачів, екскурсовод втрачає контакт з групою. Спрощений матеріал, недоречні приклади, відсутність новизни не викликають жодних емоцій навіть тоді, копії власними емоціями екскурсовод намагається врятувати справу.

Рівень проведення екскурсії, ефективність сприйняття матеріалу екскурсантами залежать i від психічного стану особистості, якого виявляється в підвищенні або зниженні активності (увага, емоції, i безпосередньо залежить від конкретних умов життя i праці, мікроклімату в колективі, стану здоров'я, атмосферних процесів (погода тиск тощо).

Сприйняття матеріалу екскурсії ґрунтується на поєднанні трьох видів психічних процесів: пізнавальних (відчуття, уявлення, мислення,); емоцій переживання); вольових (зусилля для утримання уваги, роботи пам'яті та ін.). Ці психічні процеси тісно пов'язані між собою i визначаються властивостями особистості, іі психічним станом, а також зовнішніми впливами вона відчуває в певний момент.

Розрізняють декілька видів психічного стану особистості — загальний емоційний (настрій), інтелектуальний, творчий, вольовий (готовність до активних дій.

Для успіху діяльності в екскурсійній сфері важливо, щоб людина ~ керувати своїм психічним станом. При спілкуванні з аудиторією кволість і невпевненість неприпустимі так само як,підвищена збудженість, дратівливість,напруженість у голосі,жестах, міміці. Тон спілкування має бути жвавим,. переконливим, захоплюючим.

Самоконтроль, як внутрішня складова діяльності особистості, здібності до самоаналізу, самокритики i самообмеження в поведінці. Рівень самоконтролю, його постійність i результативність залежать від таких якостей особистості, як світогляд, ідейна переконаність, свідомість, культура.

Екскурсовод повинен бути готовий не тільки бачити наявні недоліки i помилки у власній повсякденній роботі, але й виявляти i усувати їх причини, сприяти тим самим вдосконаленню своєї індивідуальної майстерності.

Обов'язковими якостями особистості екскурсовода є оптимізм, життєрадісність, жвавість, бажання і вміння бачити в навколишньому світі життєдайні, позитивні сторони. Крім того, однією з якостей екскурсовода е вміння отримувати моральне задоволення від виконання своєї роботи.

Конкретні індивідуальні особливості кожного екскурсовода формують особисту манеру проведення екскурсій. Індивідуальність екскурсовода характеризується номенклатурою методичних прийомів, якими він володіє. Така номенклатура не у всіх однакова. Одні використовують на практиці всі або майже всі відомі прийоми, інші — обмежуються двома-трьома найбільш популярними, треті — початківці, а також екскурсоводи, які погано володіють професійною майстерністю, — майже не використовують_. методичні прийоми під час екскурсій, що знижує їх якість.

Оцінка якості екскурсії

Підвищення якості екскурсійної роботи забезпечується розширенням мережі екскурсійних закладів, удосконаленням теорії екскурсійної справи, урізноманітненням тематики екскурсій, підготовкою кваліфікованих кадрів розробкою методики підготовки i проведення екскурсій, розвитком видавничої діяльності.

Забезпечення високої якості екскурсійної роботи можливе при удосконаленні змісту екскурсій, розробці та впровадженні різник методик, а також використанні продуманої техніки проведення екскурсій.

Якість — це порівняння нової форми проведення екскурсії iз старою, оцінка такої форми При оцінці якості екскурсії враховується якість тексту (контрольний та індивідуальний), якість постановки (режисерського задуму) — рекомендованої методики проведення, якість (рівень) виконання – проведення екскурсії, забезпечення необхідних умов для її проведення.

Всі екскурсії в залежності від рівня іх підготовки та методики проведення можуть мати такі рівні оцінки:

а) екскурсія без жодного методичного прийому, показ та розповідь інертні;

б) екскурсія тільки з прийомами розповіді (лекція);

в) екскурсія, в якій використовуються методичні прийоми показу об’єктів (пасивний показ);

г) екскурсія, що містить методичні прийоми показу та розповіді - досить вдала;

д) екскурсія як синтез прийомів показу та розповіді - відмінна.

Недоліки екскурсій:

− лекційність (розповідь переважає над показом), інформаційне перевантаження (велика кількість цифр, фактів); незавершеність викладу основник питань i підтем (відсутність висновків); ескізність показу та розповіді (поверховість);

− переважання часткового, випадкового, другорядного.

Невисока якість екскурсії призводить до зниження активності екскурсантів (6ез бажання виходять 3 автобуса, взагалі не виходять, залишають маршрут).

Якість проведення екскурсії залежить від ії правильної підготовки. Формулювання мети, теми, вивчення літератури i музейних експозицій, написання тексту, самостійна робота, вивчення рекомендацій з екскурсійної справи, прослуховування інших екскурсоводів, засвоєння методичних прийомів показу та розповіді на практиці, знайомство 3 пам'ятками історії та культури, - все це важливі складові, виконання яких впливає на якість готового екскурсійного продукту, а також якість роботи працівників екскурсійної сфери.

Особистість та індивідуальність екскурсовода затверджуються його авторитетом. Авторитет екскурсовода ґрунтується на знаннях вміннях, навиках, моральних якостях, практичному досвіді. Розвиваючи індивідуальну майстерність, екскурсовод повинен пам’ятати що складовими авторитету є:

а) авторитет положення, який визначається тим, що екскурсовод є керівником екскурсії, очолює групу екскурсантів i керує їхньою діяльністю;

б) авторитет знань, оскільки в переважній більшості випадків екскурсовод глибше знає тему, ніж будь-хто з екскурсантів

в) авторитет вмінь (навички використання методики і техніки проведення екскурсій), який створюється досвідом екскурсовода;

г) культура мови i невербальні засоби впливу;

д)взаємовідносини з екскурсантами, вміння створити необхідний мікроклімат у группі, завдяки особистій високій культурі поведінки.

Слід пам'ятати, моральний престиж i авторитет професії екскурсовода, не переходять автоматично на всіх виконавців екскурсійного обслуговування. Індивідуальна майстерність кожного екскурсовода повсякденно перевіряється i підтверджується його практичною діяльністю, яка розкриває творчу, ініціативну, оригінальну особистість_, окремі складові індивідуальної професійної майстерності.