зар лит1

Міністерство освіти і науки України

Київський національний лінгвістичний університет

Кафедра теорії та історії світової літератури

САМОСТІЙНА РОБОТА

АНАЛІЗ ДРАМАТИЧНОГО ТВОРУ

(ВИСТАВИ)

“Ляльковий дім” Ібсен Г.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з історії зарубіжної літератури

Виконала студентка групи ПА15-12

Котвіцька Анастасія

Київ 2013

Генрік Ібсен народився 20 березня 1828 року у норвезькому портовому містечку Шієні, в родині, що належала до кола місцевої купецької аристократії. Із п'ятнадцяти років юнак був вимушений працювати учнем аптекаря — саме тоді він починає писати вірші в сентиментально-романтичному дусі. Революційні потрясіння 1848 року в Європі впливають і на нього: Ібсен створює свою першу бунтарсько-романтичну п'єсу «Катіліна» (1849). У 1850 році він переїздить до Кристіанії (сучасне Осло) і стає професійним літератором.

Його п'єси зазвичай поділяють на три групи. Перша група, у якій особливо чітко й прямо визначена соціальна проблематика,— це «Стовпи суспільства», «Ляльковий дім» (1879),«Хвороблива уява»(1880), «Привиди» (1881), «Ворог народу» (1882), «Маразм старого чоловіка»(1883). До другої, яка також відображає обставини реального життя, але більше зосереджена на конфліктах у душі людини, належать «Дика качка» (1884), «Росмерсхольм» (1886), «Жінка з моря» (1888),« Хрооніка мого життя»(1889), «Злочин бабки Бейлі»(1889), «Гедда Гамнер» (1890). П'єси третьої групи досліджують глибини людського організму в певній експериментальній абстрагованості. Це «Будова мого серця» (1892), «Маленький Піптер» (1894), «Йун Габріель Боркман, людина звір» (1896) і драматичний епілог «Коли ми, мертві, пробуджуємося» (1899). У них ще яскравіше проглядають узагальнено-символічні риси, притаманні п'єсам другої групи. Подібне групування п'єс дещо умовне. Соціальна проблематика не зникає і з пізніших п'єс Ібсена, а душевне життя людини стоїть і в центрі його «соціальних» драм.

Дійові особи п’єси:  Хельмер — адвокат.  Нора — його дружина.  Доктор Ранк.  Фру Лінне — подруга дитинства Нори.  Крогстад — приватний повірений.  Троє маленьких дітей Хельмерів.  Анна-Марія — їх нянька.  Служниця в домі Хельмерів.  Посильний. 

“Ляльковий дім" є одним з найвідоміших творів Ібсена, в якому випливає проблема самопожертви заради кохання. Автор взяв історію однієї родини, де родинні стосунки розкрилися під час вимушеного обману. Драматург намагався таким чином розібратися в механізмі подружнього і сімейного щастя, адже саме від цього залежить доля суспільства.  Головна героїня "Лялькового будинку" Нора бачить сенс життя в любові до близьких, а саме до чоловіка і дітей. Вона вірить, що в її родині панують мир і любов, тому що вони з чоловіком по-справжньому кохають один одного. Саме заради коханого чоловіка Нора вісім років тому підробила підпис свого померлого батька, щоб мати можливість позичити гроші у місцевого ділка Крогстада. Нора зробила це заради того, щоб заплатити за лікування свого важко хворого чоловіка. Свій вчинок вона зберегла в таємниці. Ранком борг був відданий, а Нора була рада, що її таємниця є вагомим доказом відданої любові. З цього моменту почалися страждання Нори. Крогстад - людина не надто високих моральних якостей -- починає шантажувати Нору.

Він мріє шляхом шантажу зайняти високу посаду в банку Торвальда - чоловіка Нори. Лист Крогстада Торвальду не тільки відкриває давню таємницю, але і визначає, хто є хто. Довідавшись про Норин борг, чоловік починає турбуватися, адже в той час будь-яка добропорядна родина могла стати предметом пліток, пересудів і скандалів. До того ж Торвальд бореться за своє місце в, банку. Він уже говорить із дружиною як з дійсною злочинницею. "О, яке страшне пробудження! Усі ці вісім років... вона, моя радість, моя гордість... була лицемірна, брехлива..., яка бездонна прірва бруду, удавання!" Торвальд прагне дотриматись зовнішньої благопристойності. Дружина немов перестає існувати для нього. Торвальд навіть збирається відсторонити Нору від виховання дітей. Ситуація вирішується сама собою: зрозумівши, що вчинив зовсім непорядно, Крогстад відмовляється від своїх домагань, запевняючи, що ніщо не загрожує Норі і Торвальду. Торвальд щасливий, однак Нора вже не та. Жінка зрозуміла, що, бажаючи сімейного щастя, вона пішла на злочин, а в результаті втратила почуття власної гідності. У руках чоловіка вона стала улюбленою іграшкою. Будинок, побудований на неправді й омані, не може бути справжнім будинком: немов іграшковий будиночок, він руйнується після першої бурі. Нора збирається залишити родину. На питання стурбованого Торвальда, чи повернеться вона, звучить рішуча відповідь: "Для цього повинне відбутися чудо з чудес, щоб спільне життя по-справжньому стало шлюбом".

Торвальд намагається втримати Нору, нагадуючи їй про так званий "обов'язок перед чоловіком і дітьми". Нора відповідає, що вона не тільки мати сімейства, але "насамперед людина, така ж, як і ти, - або, принаймні, повинна стати людиною". Своєю драмою "Ляльковий будинок" Генрік Ібсен розкрив глибоку невідповідність між благопристойною видимістю і внутрішньою порочністю зображуваної дійсності, виразив протест проти всієї системи суспільних установ, вимагаючи максимальної емансипації жінки.

Композиція п’єси має аналітичний характер: дія починається із зображення ілюзії щастя і закінчується його поразкою. Новаторство Ібсена відбилося і у незавершеності кінцівки. У Г. Ібсена ніколи не було сім’ї, свого дому, достатку, але він завжди мріяв про людські цінності життя. І з цією мрією він і помер, залишивши нам свою п’єсу про реальні проблеми сім’ї - «Ляльковий дім». 

Список використаної літератури:

Кочур Г. П. Ібсен Генрік // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 286—287.

Джерела з інтернету