Семінар Філософський смисл і соціокультурний зміст проблеми буття. Простір і час як форми присутності людини у бутті. (4 год.)

Мета: осмислити розмаїття моделей філософствування про буття, їх висхідні принципи та практичну спрямованість, просторово-часову визначеність життєдіяльності людей.

Питання для обговорення :

1. Життєві підстави філософствування про буття. Різноманітність стратегій філософствування про буття.

2. Специфіка класичної онтології: буття як космос; буття як телос; буття як субстанція.

3. Посткласична стратегія філософської онтології (А.Камю, Ж.-П.Сартр; М.Хайдеггер.)

4. Світоглядна значущість філософського розуміння буття:

• "буття-небуття" в системі відношень життя. Протиріччя "буття" і "небуття" як вихідна проблема "ситуації людини";

• "буття" як межа покладання смислу діяльності ("бути" чи "мати"?; "бути" чи "не бути" ("здаватись")?;

• "буття" і проблема самореалізації особистості. Ставлення людини до власної "ніщойності" ("за-буття", "іно-буття", "не-буття");

• час як вічність і як минущість: парадокси часу та проблема освоєння часу;

• час як межа покладання смислу діяльності людини: час як міра життя і простір розвитку людини. Проблема смислу життя, смерті, безсмертя. Життя як “зусилля в часі”.

Практичні завдання:

Прочитайте зазначені нижче уривки із зб. “Мир философии” – М., 1991 і спробуйте підготувати відповідь на наступні питання:

стор. 184-187 (Аристотель “Метафізика”) – Як осмислюється буття античними натурфілософами;

стор. 193-194, 195-196 (Августин – “Сповідь”) – Інтерпретація буття в середньовічній культурі;

стор. 225-227 (М. Бердяєв) – В чому вбачає М. Бердяєв обмеженість натуралістичної метафізики та класичного ідеалізму щодо розуміння буття? Який шлях здолання цієї обмеженості пропонує Бердяєв?

стор. 267-269 (Л. Фейєрбах) – В чому полягає аргумент Фейєрбаха проти теології в розумінні буття.

стор. 271-276 (В. Гейзенберг) – На підставі уривку з роботи Гейзенберга “Кроки за горизонт” відтворіть різноманітність підходів античних філософів щодо осмислення буття; перспективність атомістичного вчення про буття Левкіппа та Демокріта.

Э.ФРОММ «ИМЕТЬ ИЛИ БЫТЬ»

Понимание различия между обладанием и бытием

I. Первый взгляд значение различия между обладанием и бытием

Альтернатива "обладание или бытие" противоречит здравому смыслу. Обладание представляется нормальной функцией нашей жизни: чтобы жить, мы должны обладать вещами. Более того, мы должны обладать вещами, чтобы получать от них удовольствие. Да и как может возникнуть такая альтернатива в обществе, высшей целью которого является иметь – и иметь как можно больше – и в котором один человек может сказать о другом: "Он стоит миллион долларов"? При таком положении вещей, напротив, кажется, что сущность бытия заключается именно в обладании, что человек – ничто, если он ничего не имеет.

И все же великие Учители жизни отводили альтернативе "обладание или бытие" центральное место в своих системах. Как учит Будда, для того чтобы достичь наивысший ступени человеческого развития, мы не должны стремиться обладать имуществом. Иисус учит: "Ибо, кто хочет душу свою сберечь, тот потеряет ее; а кто потеряет душу свою ради Меня, тот сбережет ее. Ибо что пользы человеку приобресть весь мир, а себя самого погубить, или повредить себе?" [Евангелие от Луки, IX, 24-25]. Согласно учению Мейстера Экхарта, ничем не обладать и сделать свое существо открытым и "незаполненным", не позволить "я" встать на своем пути – есть условие обретения духовного богатства и духовной силы. По Марксу, роскошь – такой же порок, как и нищета; цель человека быть многим, а не обладать многим.

Долгие годы различие между бытием и обладанием глубоко интересовало меня, и я пытался найти его эмпирическое подтверждение в конкретном исследовании индивидов и групп с помощью психоаналитического метода. Полученные результаты привели меня к выводу, что различие между бытием и обладанием, так же как и различие между любовью к жизни и любовью к смерти, представляет собой коренную проблему человеческого существования; эмпирические антропологические и психоаналитические данные свидетельствуют о том, что обладание и бытие являются двумя основными способами существования человека, преобладание одного из которых определяет различия в индивидуальных характерах людей и типах социального характера.