Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпоргалки.docx
Скачиваний:
63
Добавлен:
05.02.2016
Размер:
10.56 Mб
Скачать

68. Начертите разрез по внешней стене одноэтажногоздания - стена из кирпича

90. Начертить винтовую лестницу при высоте этажа3, 0 м

30. Классификация строительных систем, конструктивных систем, конструктивных схем.  будівельна система – комплексна характеристика конструктивного рішення будівлі за матеріалом, технології зведення, основних несучих та огороджувальних конструкцій у поєднанні з вибраною конструктивною системою.

Технологічні методи зведення будівлі

  • Традиційна (з цегли) основана на зведенні несучих стін у техніці ручного мурування цегли, дрібних блоків або каменів вагою до 16 кг

  • Індустріальний (великоблокова)(спосіб зведення:повнозбірний, монолітний, збірно-монолітний) будівельна система заснована на механізованому монтажі стін будівел висотою до 16 поверхів із великорозмірних цегляних або бетонних блоків м=3-5тон

  • Панельна будівельна система основана на механізованому монтажі стін із залізобетонних панелей, висота в 1 або 2 поверх, маса до 10 тон та довжина до 7.2м

  • Обємноблокова система основана на механізованому монтажі просторових залізобетонних елементів вагою до 25 тон

  • Каркасна буд сист основана на механізованому монтажі несучого каркасу

Конструктивна система – взаємозв’язана сукупність верт та гориз несучих та огороджуючи конструкці, які забезпечують міцність стійкість та просторову жорсткість будівлі

В конструктивній системі виділяють верт та гориз несучі констр

Горизонтальні (перекриття, покриття) передають навантаження на верт конструкції

Вертикальні конструкції сприймають навантаження

5 основних: конструктивних систем: стінова, каркасна, обємноблокова, стовбурна, оболонкова.

В рамках кожної конструктивної системи існують додаткові класифікаційні ознаки, які визначають конструктивну систему.

32. 62 Элементы скатной крыши с наслонными стропилами

Несущие конструкции скатных крыш состоят из стропил и обрешетки. Стро­пила — основная несущая конструкция крыши, которая опирается на стены или на отдельные опоры здания. Конструкции стропил подразделяются на две основные группы: наслонные и ви­сячие.

Основным элементом наслонных стропил являются наклонные одно-, двух-и многопролетные балки, располагаемые вдоль скатов (стропильные ноги), ра­ботающие на изгиб по балочной схеме. Помимо этих элементов наслонные стро­пила включают также систему прогонов, стоек, подкосов, лежней, поддерживаю­щих стропильные ноги и передающих нагрузку на нижерасположенные стены или столбы.

Наслонные стропила (рис. VII.4) применяют в тех случаях, когда в здании имеются два или несколько рядов вертикальных опор (стен или столбов), рассто­яние между которыми (Lпролет) не превышает 5—8 м. Такие пролеты легко перекрыть наклонными балками (стропильными ногами) из досок, брусьев или бревен, располагаемыми вдоль скатов, на расстоянии друг от друга в осях (шаг стропил) порядка 0,8—1,2 м и более. Величина шага стропил устанавливается рас­четом. Внутренние стены (рис. VII.4 б) и столбы доводят обычно только до уров­ня, превышающего верх чердачного перекрытия на 15—20 см, так как нет смысла загромождать конструкциями пространство чердака или мансарды. Их заменяет система стоек (шаг 4—6 м), опирающихся на лежни и поддерживающих верхний продольный брус — прогон. Стропильные ноги укладывают на прогоны, а нижние концы этих ног на подстропильные брусья — мауэрлаты. Мауэрлаты укладыва­ются по верхнему обрезу стен и служат для равномерного распределения нагруз­ки от стропильных ног на стену. Для жесткости и устойчивости стропильных ног между стойками и прогонами вводят подкосы, разгружающие прогоны и образую­щие с ними подстропильную раму.

Рис. VII.5. Схемы наслонных стропил:

а—и - схемы стропил (размеры в метрах) (а—е — односкатных, ж—и — двухскатных); а—в -схемы работы одно- и двухпролетных стропильных ног; 1 — стропильная нога; 2 — мауэрлат; 3 — подкос; 4 — лежень; 5 — стойка; 6 — прогон; 7 — распорка; 8 — схватк

В местах пересечения скатов крыши наслонные стропила делают из диаго­нальных (накосных) стропильных ног и коротких стропильных ног (нарожни-ков), опирающихся одним концом на накосные стропильные ноги, а другим -на мауэрлат. Диагональные (или накосные) стропильные балки, укладываемые в местах накосных ребер крыши, опираются в коньке либо на коньковый прогон, либо на прибоины стропильных ног (детали «В» и «Г» на рис. VII.6). Стропиль­ные ноги, устанавливаемые в углах, врубаются в диагональные балки, распола­гаясь с ними в одной плоскости. Эти диагональные балки имеют большую дли­ну и большие нагрузки и потому поддерживаются дополнительными опорами в пролете в виде подкосов, стоек, шпренгелей (рис. VII.6 д). Стропильные ноги и накосные стропильные балки не должны соприкасаться с каменной кладкой кар низов стен во избежание загнивания. Для устройства обрешетки на карнизных свесах применяются деревянные антисептированные доски шириной 25—40 мм, прикрепленные гвоздями сбоку к стропильным ногам и как бы продолжающие их вдоль ската в сторону свеса. Эти прибоины называются кобылками. На диа­гональных стропильных ногах эти кобылки прибиваются с двух сторон — вдоль двух скатов (рис. VII.6 а)

Все размеры стропильных ног, обрешетки, подкосов и других элементов оп­ределяются расчетом. Ширина досок, применяемых для стропил, обычно равна 40—50 мм, высота — 150, 180, 200 мм; брусьев — 60—140 мм. Средний шаг стро­пильных ног —1м. При большой снеговой нагрузке на пологих крышах шаг стропильных ног уменьшают до 0,8—0,6 м, а на крышах с уклоном более 45° его можно увеличить до 1,2—1,4 м. Мауэрлаты выполняются из брусьев сечением 140х 160 мм или 160х 180 мм, либо из бревен 180—200 мм, отесанных на два канта. Лежни имеют те же сечения при установке их на стены и расчетные сече­ния — при установке их на столбы. Мауэрлаты и лежни антисептируются и изо­лируются от каменных стен прокладкой из рулонного гидроизолирующего мате­риала. Сопряжения стропильных элементов между собой выполняются: для эле­ментов из брусьев и бревен — на врубках, шипах, скобах; для элементов из до­сок — на гвоздях, нагелях, металлических накладках.

33. Горищні скатні дахи з наслонними кроквами Дах горищний скатна складається з несучих конструкцій та покрівлі. Між таким дахом і горищним перекриттям знаходиться горище, використовуваний для розміщення вентиляційних каналів (коробок), розлучень трубопроводів і т.д. При значних ухилах горищні простору нерідко використовуються для вбудованих в них приміщенні. Висота горища в найнижчих місцях, наприклад біля зовнішніх стін, повинна бути не менше 0,4 м для можливості періодичного огляду конструкцій. Вибір конструкції даху залежить від величини перекриваються прольотів, ухилу даху, а також вимог довговічності, вогнестійкості та теплотехнічних властивостей. Найбільшого поширення набули наслонние і висячі крокви. Похилі крокви складаються з кроквяних ніг, підкосів і стійок. Вони спираються нижніми кінцями кроквяних ніг на підкроквяні бруси - мауерлати, а верхніми - на горизонтальний брус, званий верхнім коньковим прогоном. Роль мауерлатів полягає в тому, щоб створити зручну опору для нижніх кінців крокв. Верхній прогін підтримується стійками, що встановлюються на внутрішні опори. Відстань між стійками, що несуть конькові прогони, приймають рівним 3 ... 5 м. Для збільшення поздовжньої жорсткості конструкцій крокв ставлять поздовжні підкоси, розташовані в кожної стійки. Якщо в будівлі є два ряди внутрішніх опор у вигляді поздовжніх капітальних стін чи стовпів, колон і інших елементів, то укладають два поздовжніх прогону. Похилі крокви застосовують у будівлях за наявності проміжних опор та прольотів розміром до 16 м. Останнім часом набули поширення збірні дерев'яні наслонние крокви, заздалегідь виготовлені на заводі. Комплект таких крокв складається з окремих конструктивних елементів і має скорочену назву - кроквяний щит, кроквяна ферма. Можливо такий пристрій наслонних крокв із збірного залізобетону.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]