Година Землі 2011 у суботу, 26 березня о 20:30 люди по всьому світі вимкнуть світло на одну годину, Годину Землі, щоб показати необхідність об’єднаних дій для боротьби зі зміною клімату.

Сміливо, просто та легко, Година Землі 2011 має на меті продемонструвати урядам країн світу, бізнес організаціям та людям, що дії проти глобального потепління не тільки необхідні, але й можливі.  Цього року  "Година Землі" - це більше, ніж година! Ми повинні діяти щодня, роблячи невеликі кроки назустріч майбутньому без зміни клімату, майбутньому, у якому всі забезпечені природними ресурсами, майбутньому, у якому людина живе в гармонії з природою! Світ не може більше чекати; і перший крок такий же простий, як вимкнути світло.

Зареєструватись на участь у акції можна за цим посиланням http://wwf.panda.org/uk/campaigns/eh11/

3. Екологічна політика України

3.1 Міжнародна співпраця України у галузі охорони навколишнього природного середовища

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки для життєдіяльності людини – невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Міжнародна екологічна співпраця в галузі охорони довкілля розпочалася в 50 – 60 роках, коли були досягнуті і підписані перші угоди про охорону Світового океану від забруднень нафтопродуктами, охорону природи й природних ресурсів. Протягом останніх 40 років під егідою ООН було створено десятки органів, центрів і програм з охорони довкілля:

- 1970р. – Міжнародна програма МАБ („Людина і біосфера”);

- 1972р. – ЮНЕП (Програма міжнародної співпраці з проблеми природного середовища);

- ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я);

- МКОСР(Міжнародна комісія з охорони довкілля та розвитку);

- ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН)4

АМО (Всесвітня метеорологічна організація) та інші.

У міжнародному співробітництві з охорони навколишнього середовища наша держава посідає одне з вагомих місць. Будучи членом ООН, Україна є суверенною стороною 18 міжнародних угод з питань екології, бере участь у 20 міжнародних конвенціях, а також понад 10 двосторонніх угодах, виконує міжнародні зобов’язання з охорони навколишнього середовища. Українська держава з перших днів незалежності активно співпрацює у міжнародних природоохоронних заходах та реалізації екологічних програм і проектів. Так, відповідно до Закону «Про природно-заповідний фонд України» від 26 листопада 1993 року видано Указ Президента України «Про біосферні заповідники», яким затверджено перелік біосферних заповідників в Україні, що внесені Бюро міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера» до міжнародної мережі біосферних заповідників. Станом на листопад 1993 р. таких заповідників було три: Асканія-Нова (Херсонська область), Чорноморський (Херсонська, Миколаївська області), Карпатський (Закарпатська область). Міністерству закордонних справ України і Академії наук України доручено підготувати матеріали, необхідні для підписання угоди з Республікою Польща та Словацькою Республікою про створення міжнародного біосферного заповідника «Східні Карпати».

Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища посідає одне з важливих місць у зовнішньополітичному курсі України. Україна підписала 44 двосторонні міжнародні угоди і договори, насамперед із сусідами Білоруссю, Грузією, Молдовою, Росією, Словаччиною та Польщею. Меморандуми про взаємопорозуміння щодо співробітництва в галузі охорони довкілля підписані з Австрією і Фінляндією. Угода про співробітництво в галузі охорони довкілля укладена урядом України з урядом Ізраїлю; про співробітництво в галузі ядерної безпеки і захисту від радіації — з урядами Фінляндії, Австрії та Росії. Динамічно розвивається співробітництво в галузі охорони довкілля, національних парків і біорізноманіття, раціонального використання природних ресурсів, управління водними ресурсами, токсичними відходами, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — з Данією, Нідерландами, США. Міжнародне співробітництво в галузі ядерної та радіаційної безпеки здійснюється Україною з МАГАТЕ і Європейським Союзом у рамках програми ТАСIS, а також на двосторонній основі — з США, ФРН, Канадою, Швецією та Японією. Україна підписала Меморандум про співробітництво урядів України та Канади з питань зміни клімату, а також Протокол про співробітництво з питань зміни клімату з Нідерландами і почала впровадження трьох спільних проектів.

Україна є суверенною стороною 26 багатосторонніх міжнародних договорів та 3 протоколів у галузі охорони довкілля. Готується підписання, ратифікації та приєднання ще до 20 міжнародних конвенцій, протоколів і угод. Україна (в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України) брала активну участь у розробці Орхунської конвенції, Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття 1992 р., Протоколу про воду і здоров’я до Конвенції про охорону і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер 1992 р., Протоколу про скорочення викидів азоту, легких органічних сполук, Протоколу про важкі метали до Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані.

Україна є членом провідних міжнародних організацій, діяльність яких пов’язана із вирішенням глобальних чи регіональних проблем, охорони довкілля (ЮНЕП, ЮНЕСКО, ВООЗ та ін.). Україна бере активну участь у діяльності Європейської Економічної Комісії, насамперед, її Комітету з екологічної політики.

З 1995 року Україна, як відомо, є членом Ради Європи — однієї з найвпливовіших організацій, в діяльності яких питання охорони навколишнього середовища займають важливе місце. Входження України до європейських політичних і економічних структур є одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики України на сучасному етапі. Програма міжнародного співробітництва з ЄС у галузі охорони довкілля передбачає гармонізацію національного законодавства із законодавством ЄС і, зокрема, підходів до створення системи національних екологічних стандартів, впровадження екологічно чистих технологій, ресурсо- та енергозаощадження, гармонізацію системи аналітичних вимірів і оцінку стану навколишнього середовища.

Україна була активним учасником Всесвітньої зустрічі глав держав та урядів в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) та Йоганнесбурзі (2002 р.), підписала прийняті там програмні документи та реалізує їх на національному рівні.

Важливою подією, що стимулювала розвиток міжнародного права навколишнього середовища на європейському рівні, стало прийняття Програми дій з охорони навколишнього середовища для Центральної і Східної Європи на Конференції міністрів охорони навколишнього середовища (Люцерна, Швейцарія, 28—30 квітня 1993 р.). Такі конференції стали традиційними. Вони відбувалися у 1995 році в Софії (Болгарія), у 1998 році — в Орхусі (Данія). У 2003 році в Києві працювала конференція «Довкілля для Європи», що свідчить про високий міжнародний авторитет України в галузі охорони довкілля.

Україна як член ООН є суверенною стороною багатьох міжнародних природоохоронних угод і разом з іншими країнами світу продовжує активно працювати над завданнями щодо врятування нашої планети від екологічного лиха.

Світовий банк і його складовий Інститут Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) звернувся до фінансування природоохоронних заходів в 1969 р. Тоді ж був створений спеціальний відділ з охорони природи. З того часу банк відігравав важливу роль у цій сфері, а до середини 1990-х років він уже фінансував багато проектів, які мають природоохоронну компоненту з суто природоохоронними цілями: відновлення лісових масивів, управління водними ресурсами, боротьбу з забрудненням.

Велика організація, якою є МБРР, спочатку створена для забезпечення економічного зростання, логічно дійшла до того, що охорона навколишнього середовища як на рівні регіону, так і в глобальному аспекті стала одним із пріоритетних напрямів його діяльності.

На верхньому рівні формування інвестиційної політики МБРР визначає пріоритетні проблеми в галузі охорони навколишнього середовища. До них належать: руйнування природного середовища проживання; деградація земель; деградація і вичерпання ресурсів свіжої води; міське, промислове і сільськогосподарське забруднення; глобальні проблеми (скорочення різноманіття біологічних видів, виснаження озонового шару, інші форми змін в атмосфері, які створюють умови для глобального потепління та ін.).

Інтеграція України в систему світового господарства дозволяє сподіватися, що вона попадає в орбіту діяльності МБРР. У зв’язку з цим потребує удосконалення технологія виділення коштів під конкретний проект. Самі по собі пріоритети сформульовані досить абстрактно і являють собою вершину піраміди. Кожному пріоритету відповідає деякий набір проблем. Цей етап вибору зветься ідентифікацією пріоритетної проблеми.

На наступному етапі виявляються прямі і побічні причини, які породжують розглянуті проблеми. Потім розглядаються можливі напрями втручання і загальна проблема інвестицій. На заключному етапі аналізу виявляються норми і джерела фінансової допомоги.

Конкретні приклади найбільш важливих програм: організація управління захистом навколишнього середовища і використання природних ресурсів на Філіппінах, охорона природи Середземноморського регіону, захист тропічних лісів та ін.

Природоохоронна спрямованість так чи інакше торкається кожного проекту, який фінансується банком. Перш ніж виділяти кошти, МБРР в обов’язковому порядку проводить оцінку шкідливого впливу на навколишнє середовище щодо кожного проекту. Це необхідний елемент прийняття рішень з проектів, і від їх результатів залежить рішення банку. В недалекому майбутньому можливо МБРР вийде і на наш ринок.

Подальший розвиток міжнародного співробітництва передбачає: укладання та координацію виконання двохсторонніх угод про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища з сусідніми державами України та державами, співробітництво з якими відповідає національним пріоритетам (на сьогодні укладено понад 30 угод), ратифікацію та координацію виконання вимог регіональних і глобальних природоохоронних конвенцій, розробку національних планів щодо виконання вимог конвенцій, пріоритетних з національної точки зору, перш за все Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату, Віденської Конвенції про охорону озонового шару, Конвенції ООН про збереження біологічного різноманіття, Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків і міжнародних озер, Конвенції про захист Чорного моря від забруднень та ін., координацію реалізації положень Пан-Європейської екологічної політики, розробленої в процесах "Довкілля для Європи", "Транспорт і довкілля", та координацію підготовки і проведення в 2003 році у Києві Пан-Європейської Міністерської конференції "Довкілля для Європи", розробку та реалізацію комплексу заходів, що випливають із стратегічного рішення про асоційоване членство в Європейському Союзі.

Отже, у міжнародному співробітництві з охорони навколишнього середовища наша держава посідає одне з вагомих місць. Україна є суверенною стороною 18 міжнародних угод з питань екології, бере участь у 20 міжнародних конвенціях, а також понад 10 двосторонніх угодах, виконує міжнародні зобов’язання з охорони навколишнього середовища. Україна є членом провідних міжнародних організацій, діяльність яких пов’язана із вирішенням глобальних чи регіональних проблем, охорони довкілля.

Що стосуєтся екологічних програм що проводятся на території України, то слід відзначити програми що керуются WWF:

1. Дунайський регіон (відновлення плавнів, екотуризм)

2. Карпатський регіон (визначення і класифікація типів оселищ в Україні).

Дунайський регіон: Дельта Дунаю – прородні ворота у Європу

Майбутнє Дельти Дунаю знаходиться на роздоріжжі. У той час як регіон має величезний економічний потенціал, сучасні шляхи розвитку загрожують його сутності – унікальній екологічній цінності Дельти. Метою цього проекту є збереження біорізноманіття Дельти Дунаю, допомагаючи, в той самий час, місцевому населенню отримувати соціально-економічні вигоди. Через глобальну екологічну важливість, важливість для місцевої економіки та розвитку політичного інтересу у останні десятиліття, Дунайська дельта може слугувати демонстраційним проектом сталого керування дельтою на основі природної екосистеми. Цей проект, на відміну від попередніх, які фокусувалися на діяльності у окремих країнах (наприклад, проект Партнери по Ветландам діяв тільки у українській частині Дельти), включає транскордонне відновлення ключових природних процесів по всій Дельті Дунаю. Крім відновлення заплави ріки, проект буде сприяти розвитку екотуризму, а також повинен надати альтернативи сталому судноплавству по внутрішнім водним шляхам та розвитку портів у Дунайському регіоні. Мы сподіваємося, що шляхи розвитку туризму та судноплавства у Дельті суттєво змінять регіон найближчим часом у позитивний бік (що є метою цього проету), а чи в негативний (теперішня ситуація). Вступ Дельта Дунаю розташована у політичних межах Молдови, Румунії та України. Дельта являє собою одні з найбільших плавнів у світі – унікальне місце мешкання, яке поєднує канали, очеретяні зарості, озера та стави. Численні також і споруди, створені людиною, - це протиповеневі дамби, рисові поля, гаті, польдери, шлюзи, системи зрошення та інші гідравлічні конструкції. Важливість Дельти для охорони навколишнього середовища полягає у природному стані і різноманітних природних процесах, які сприяють багатству її живої природи. У Дельті Дунаю зустрічаються 12 різних типів місць мешкання, 1,600 видів рослин та більше 4,300 видів тварин. Дельта є важливим місцем гніздування популяцій декількох рідких та під загрозою знищення видів коловодних птахів, у тому числі розового та кучерявого пеліканів, орлана-білохвоста та великого підорлика, малу рибалку та лукового дерихвоста.  Дельта Дунаю отримала міжнародне визнання за її цінність та унікальні особистості: - внесення у 1991 р. згідно Рамсарської конвенції у перелік ветландів міжнародного значення; - занесення до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 1991 р.; - визнання Дельти біосферним заповідником згідно програмі ЮНЕСКО Людина та Біосфера у 1992 р. До того ж, Дельта Дунаю була занесена Всесвітнім фондом природи WWF у список 200 найбільш цінних та тих, що знаходяться під загрозою знищення, екорегіонів світу (WWF Глобал 200).  Цілі проекту - Значно підвищити потенціал Дельти Дунаю для підтримання одного з найбільш цінних куточків дикої природи Європи. - Досягнути світової моделі сталого управління та розвитку дельти. Рішення  Роботи з відновлення в Україні будуть доповнені двома модельними територіями та впровадженням природного випасання ще у одному регіоні. Дві нові модельні території отримають розвиток у Румунії. Також, метою проекту є підтримка реставраційної діяльності місцевими партнерами та урядами у обох країнах.  До того ж, буде налагоджена співпраця з місцевими туроператорами для підтримки розвитку екотуризму. У румунській частині Дельти буде побудований модельний будиночок для туристів та надана підтримка для створення путівника по дикій природі.  І останнє, але не менш важливе, - научними спеціалістами буде розроблений План сталого судноплавства у Дельті Дунаю. Метою є визнання країнами регіону цього плану та надання допомоги у його реалізації. Проект складається з 3 модулей з окремими цілями: - Модуль А: До 2009 року будуть підтримуватися ключові природні процеси у українській та румунській частинах Дельти Дунаю та/чи буде відновлено біля 16,000 га земельних та водних систем. - Модуль В: До 2009 року сталий туризм стане головною стратегією підтримання ключових природних процесів, а також буде усуненний негативний вплив несталого туризму у Дельті. - Модуль С: До 2009 року будуть надані сталі альтернативи розвитку портів та судноплавства у Дельті Дунаю, які будуть слугувати символом модельного транскордонного управління.

Карпатський регіон: визначення і класифікація типів оселищ в Україні

Основна мета проекту - це підтримка науковців та урядовців з метою адаптації принципів Директиви збереження природних оселищ (Habitats Directive) Європейського Союзу в Україні. Завдання проекту: • Підготовка каталогу типів оселищ Українських Карпат та Закарпатської рівнини згідно принципів Директиви збереження природних оселищ (Habitats Directive); • Розвиток бази даних для визначення і класифікації типів оселищ в Україні (ґрунтуючись на програмі програмному пакеті Turboveg щодо аналізу та оцінки рослинності).  • Навчання науковців і працівників системи природо-заповідного фонду методики визначення і класифікації типів оселищ, включаючи їх картування, опрацювання даних та визначення управлінських завдань у відповідності до принципів Директиви збереження природних оселищ (Habitats Directive).  • Визначення можливих рекомендацій та наслідків організаційного та інституційного характеру щодо адаптації введення стандартів та методології Європейського Союзу для визначення та класифікації типів оселищ. • Поширення інформації серед громадськості щодо важливості введення стандартів та методології Європейського Союзу для визначення та класифікації типів оселищ. Проект є важливим з точки зору уніфікації та стандартизації методики визначення і розвитку екологічної мережі України (як частини пан-європейської) та принципів охорони довкілля. Це перший проект в Україні що підтримує адаптацію принципів Директиви збереження природних оселищ (Habitats Directive) Європейського Союзу в Україні та допомагає розвинути мережу експертів в Україні щодо визначення і класифікації типів оселищ. Також проект визначить шляхи такої адаптації та поінформує громадськість. Діяльність проекту в Україні визначається численними угодами між урядами України та Європейського Союзу про партнерство та співпрацю, Постановами Кабінету міністрів, Угодами між урядами України та Нідерландів (співпраця у галузі охорони довкілля) та Законом України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу», 2004). Кінцевим результатом роботи має бути: перекладені та поширені серед громадськості документи Європейського Союзу щодо принципів Директиви збереження природних оселищ (Habitats Directive), підготовлений каталог типів оселищ Українських Карпат та Закарпатської рівнини, підготовлена база даних визначення і класифікації типів оселищ в Україні, проведено навчання науковців і працівників системи природо-заповідного фонду щодо методики визначення і класифікації типів оселищ та визначено особливості адаптації принципів Директиви збереження природних оселищ в Україні. Підтримка цього проекту реалізована Міністерством сільського господарства, охорони довкілля та якості харчування королівства Нідерланди (програма BBI-MATRA), а також деякі заходи та публікації підтримані у рамках проекту "Збереження та стале використання природних ресурсів Українських Карпат" (2007-2012).