Тахеометрична зйомка

Знімання використовується для складання планів вузьких смуг значної довжини, а також площадних масивів житлових кварталів, коли інші методи застосувати недоційно, або неможливо

Під час тахеометричного знімання контури та рельєф одержують полярним способом вимірюючи горизонтальні кути, відстані та перевищення. Вимірювання виконується 2Т30, Т5, Т15 або електронними тахіометрами.

При використані теодолітів застосовують машкові рейки по типу є росувні, телескопічні , розкладні.

При використані електроні тахіометри застосовують відбивачі з призмами.

Горизонтальні кути визначають між лінією яка прийнята за вихідну за якою орієнтується нуль лімба теодоліта або тахеометра і напрямком над точками місцевості. Відстані визначається за допомогою оптичного віддалеміра перевищення між станцією вимірюваного тахіометра визначається методом тригонометричного нівелювання.

При використані цифрових електронних тахіометрів усі дані одержують на цифровому табло, а інформацію зберігають на магнітних носіях.

Знімання виконують із точок геодезичної основи складаючи одночасно абрис – це схемптичне креслення виконано олівцем на око приблизно в масштабі майбутнього плану.

На абрисі вказують станцію вимірювання та станцію орієнтування. На абрисі показують всі споруди : місцеві предмети та контури площадні контури умовними знаками не заповнюють, а дають пояснювальних підпис.

На абрисі вказують усі пікети, які набралися в процесі знімання з їх номерами. Рельєф показують умовними горизонталями або лініями напрямів схилів.

Абрис на основі журналу вимірювання та абрис складається останню відповідальну справою.

Абрис забороняють перемальовувати тому має робочий вигляд .

Переваги знімання: полягає в можливості виконання польових робіт в найкоротших строки і при погодніх умовах не сприятливих для інших методів знімань. Паралельне виконання польових і камеральних робіт підвищують продукт ефективності тахеометричних методів.

Недоліки: в процесі складання плану в камеральних умовах виключається можливість його порівняння з місцевістю. Це призводить до пропусків окремих об’єктів та деяким спотворенням рельєфа місцевості. Можлива також поява мертвих зон.

Тахіометричні ходи

Для забезпечення необхідної точності знімання щільність пунктів знімальної основи повинна забезпечувати вимоги вказані в таблиці

Мінімально необхідна кількість точок на 1 км²

Таблиця…………………….

Згущення знімальної мережі здійснюють шліхом прокладання теодолітних та тахіометричних ходів.

Тахиометричні ходах вимірювання виконують там самим приладом, що і знімання напрямів ходів вибирають із розрахунком, щоб із цих точок ходу була можливість знімання усіх подробиць контурної частини і рельєфу.

Тахіометричні ходи горизонтально вертикальних кутів вимірюються так само як і в теодолітних ходів.

Довжини лінії тахіометричного ходу визначаєть оптичним нитковим віддалеміром двічі наводячи на різні поділки рейки одного боку або визначаючи віддалеміри по чорних і червоних стороннах. Розходження між визначенням не повинна перевищувати 0,33 м 100.

Якщо кути нахилу перевищують 3⁰ слід визначати горизонтальні прокладення.

Д=К*n

Знімання виконують одночасно із прокладання тахіометричних ходів.

Таблиця 2 Вимоги до тахеометричних ходів.

……………………….

Виконання тахеометричних знімань

Знімання виконують полярним способом переважно на характерних точках контурів та рельєфу, а також на місцевих предметах встановлюють по черзі рейку місця встановлення називають пікетом. Пікети вибирають з розрахунком, щоб на плані можна було відтворити рельєф, предмети і контури місцевості.

Порядок роботи на станції тахіометричного знімання

Знімання виконують при одному положені вертикального круга. Найчастіше круг вліво. Тахіометричне (теодолітне) встановлюють над станцією вимірювання (виконують центрування за допомогою виска з точністю до 1 см.

Приводять головну вісь обертання в прямовисне положення. Визначення місця нуля вертикального круга і його значення записують до журналу.

Формула……………….

Визначають висоту інструмента

І визначається з точністю 1 см задопомогою масштабної рейки або рулетки. Іноді висоту інструмента заміряють задопомогою рулетки або рейки. Значення і записують до журналу.

Орієнтують тахіометр

Орієнтування здійснюється за допомогою попередньої або наступної точки знімального ходу для орієнтування суміщають нуль лімба та алідади горизонтального круга. Відлік по горизонтальному кругу на точку орієнтування записують до журналу 0⁰00 (вкрузі вліво).

Відкріпивши алідаду горизонтального круга спрямовують зорову трубу на рейку, встановлюють на пікеті.

Визначають задопомогою ниткового віддалеміра.

Відстань від інструмента до пікета. Відлік записують до журналу. Наводять горизонтальною ниткою сітки ниток на поділки рейки, що = таким значенням.

Найчастіше наведення виконують на величину, що = висоті інструмента і.

Висота пікета буде визначатися за допомогою формули …………………..

……………………………………………

Встановлюють рейку на наступний пікет і здійснюють вимірювання вказані вище. Всі пікети нумеруют. Нумерація суцільна. Після закінчення на станції перевірюють орієнтування лімба на станції повторно навівшись на точку орієнтування. Розходження відліків записують до журналу.

Розходження не повинно перевищуватись більше ніж 1,5

Для перевірки орієнтування знаходяться місцевий предмет і записують значення горизонтального кута, який потім порівняють.

Якщо пікети взяли тільки для визначення планового положення без визначення висоти відліків по вертикального…, а в стовпчику перевищення ставиться прочик. В останнюму стовпчику журналу з написом примітка вказують місце положення взятого пікету.

Наприклад: кут будівлі, поворот в бордюру, ріг вулиці і тому подібне і окреме дерево.

Паралельно із набором пікетів складають абрис. Абрис можуть складати на сторінці журналу таким знімання або на окремому аркуші.

Під час зйомки пікети повинні бути розташовані рівномірно на всій території кількість пікетів буде тим більшою чим крупніший масштаб зйомки та менша висота переріза рельєфа, а також залежить від складності рельєфу.

Максимальна відстань між пікетами регламентується вимогами інструкції.

складання плану тахіометричного знімання

план створюється камеральним шляхом на основі полярних координат висот пікетів та абрисів.

Послідовність складання плану

Побудова координат сітки

Нанесення вихідних пунктів геодезичних основ точок теодолітних та тахеометричних ходів за прямокутними координатами

Накладання пікетних точок за даними польового журналу та обрису за допомогою тахографа або транспортира та масштабної лінійки

Виписка висот пікетів здійснює одночасно закладкою при висотах перерізу рельєфах 1 м та більше висоти виписують з точністю до 0,1 м , а при висотах 0,5 і 0,25 м без округлення до 100 м.

У відповідність з абрисом на плані рисують олівцем контури споруди і предмети місцевості та заповнюють умовними знаками

Виконують інтерполювання і ресовку рельєва по пікетах та укладання горизонталей

Перевірка та викресленого плана олівцем в полі, коректура ( виправлення).

Ви креслення плана тушу в 5 кольорах.

Викреслення плану виконання в такій послідовності

Внутрішня рамка окремі предмети та споруди місцевості (мости, труби на дорогах, окремі дерева, а також населенні пункти).

Написи: назви населених пунктів, річок, озер, урочищ, висоти точок та урізнення води пояснювання та цифрові характеристики.

Місця сполучення: залізниці, шосе, грунтові дороги

Гідрографія: річки, озера, ставки, джерела.

Границі, як адміністративні так і ґрунтові рослини.

Рельєф горизонталі, потощені та додаткові їх позначки, яри, вилаїни.

Заповнення викреслених контурів умовними знаками, луки, ліс.

Зовнішнє оформлення плану.

Польова підготовка аерознімків

Призначення та зміст планової перевязки

Основний метод топознімань-аерофотопографічний. Знімальною основою слугують контурні сітки точки на фотозображення, які називаються роз познаки (розпізнавальні знаки) РП.

Плановою основою слугують планові роз познаки, а висотною – висотні.

Всі аерознімки необхідно транспонувати, що звільняє їх від перспективних спотворень і приводить до масштабу створювального фото плану. Для транспонування кожен аерознімок повинен мати 4 планових розпознаків із відомими координатами.

Комплекс робіт по визначенню коордирдинат розпізнання знаків називається плановою перев’язкою або плановою підготовкою фотознімань.

Роботи, що виконують при плановій підготовці аерознімків

Складання проекту розміщення розпознаків

Проект складують на репродукції нинішнього монтажу. На основі нетранспонуваних аерознімків. Якщо аерофотознімання не виконане проект складається на тон. знімання.

Планова підготовка може виконуватися в двох варіантах:

соціальна – коли кожен аерознімок.

Розріджена – коли різнознаки розміщують рядами, розташованими в поперек до напряму маршруту початок і кінець маршруту кожного, забезпечується додавання плановими роз познаками (РП).

Ряди розпознаків на відстані l км, яка залежить від масштабу плану і визначення діючими інструкціями.

У випадку коли місцевість одноманітна та бідна природніми контурами перед аерофотозніманням на місцевості створюють штучні контури. Процес створення називається маркуванням розпознаків.

Маркування виконане різним способом і в лісі створюють вирубки; в степу створюють за допомогою трактора та плуга, порють борозни під прямим кутом, в пустелях викорчов руберойд (лист), тканин сувоїв, колір який контрактує із навколишнім грунтом.

На асфальті винор. фарбу

Розпізнавання розпознаків на місцевості і на аерознімку, наколювання і оформлення їх на аерознімку та на місцевості.

На місцевості плановий роз познак закріплюють кілком та окопкою у вигляді квадратом або кола зі стороною 1 м. кілок забивають в рівень із землею. Над кілком встановлюють візирну ціль – віху.

Оформлення на знімку

Лицевий бік:

Нако, який виконують голкою розміром не більш 0,1 м, обводять коло червоним кольором діаметром 1 см. справа вказують дріб чисельник який присвоюють за номером відповідного знімка, якщо на знімку декілька розпознаків додають букви РП 186 а, а в знаменнику записують відмітку висоти розпознака після прокладання висотного ходу.

Пункт державної геодезичної мережі повинні бути взяті в якості вже відомі координати і визначати не потрібно.

Пункт ДГМ на місцевій стороні оформлюють трикутник червоним кольором, з ліва червоним і дають назву пункта, справа в чисельнику дають висоту центра марки ( до сотих), а в знаменнику позначку землі.

Зворотній бік

Оформлення мяким олівцем. Накол обводять колом приблизно 3 мм. на якій вказують стрілкою з написом накол РП 186а, поряд складають абрис розташування роз познака у подібності до фотозображення. Поряд скл опис розташування : розпізнаня перетину польових доріг на півдні околиці населеного пункту …………………….

В якості планових розпознаків можуть бути:

Кущі, невеликі дерева, стовпці

Кути повороту, ділянок угідь

Кути канав, будівель мостів.

Методи та точність визначення планового положення розпознаків. Проведення геодезичних вимірювань

Координати розпознаків можуть бути визначення теодолітними ходами, кутовими засічками полярним способом та методом значення координат. Точність визначення координат наступна…

Визначення координат РП прямою кутовою засічкою за внутрішніми кутовими трикутниками ( за формулами Юнга)

Засічки використовують, коли в якості розпізнавання вибрано високий предмет (труби) ,

Дзвіниця церкви, на якій не можливо встановити теодоліт.

Польові вимірювання

Теодолітні вимірювання внутрішнього кути трикутника 1,2 для визначення координат слід використовувати правило нумерування вихідних пунктів: якщо стати на вихідну сторону ( це сторона, що з’єднує два вихідних пункта) і дивитися роз познака, ліворуч буде 1 пункт, правору 2.

Координати розпознаків визначення за формулами Юнга.

Формули…………………..

Координати визначені з одного трикутника є безконтрольними, тому їх визначають двічі з іншого трикутника.

Для визначення розвязку задач необхідно виконувати такі умови: кут засічки … гама повинна лижати в межах від 30 до 150.

Точність визначення засічку не повинна бути гіршою і не повинна перевищувати 0,2м в масштабів плану.

Якщо розходження допустимих межах знаходиться середнє значення координат.

Визначення координат роз познака прямою засічкою за формування Гауса. (тагнгес, котангенс) дирекцій ний кут

Метод використовується у випадку коли немає взаємної видимості між пунктами в трикутнику, але є видимість на суміжні пункти.

Польові вимірювання.

З розв’язком обертання геодез задач обчислюють дирекційні кути сторін.

За значенням дирекцій них кутів та виміряних горизонтальних кутів обчислюючи дирекційні кути…….

Координати обчислюють із двох найкращої комбінації дирекцій них кутів, кути вибирають таким чином, щоб їх різниця була в межах від 30 до 150 обчислення виконується за формулами Гауса.

Формула…………………………..

………………………….

Визначення координат роз познака зворотною засічкою за формулами

Зворотня засічка є найбільш економічною так як всі вимірювання виконують на розпознакові і немає потреби в переїздах з пункту на пункт. Для зворотрньої засічки необхідна обов’язкова видимість як мінімум на 4 вихідних пунктів з РП.

Вибравши початковий напрямок на вихідних пунктів за ходом годинникової стрілки нумерують решту вихідних пунктів. На розпознаків способом кругових прийомів визначають кругові напрямки (виконують два прийоми з перестановкою лімба на 90).

За формулами Делабра обчислюють початковий дирекцій ний кут з першого пункту на роз познак

Формула……………

За законом Деламбера знаходять румб, а за знаком чисельника і знаменника чверть в якій знаходять дирекцій ний кут …. (дивитися тему обернена геодезична задача).

Знаходять решту дирекцій них кутів з вихідних пунктів РП

Формула…………….

Координати розпознаків визначають із двох найкращих комбінацій кутів за формулами Гауса ( тангенсів або котангенсів, дивись формулу прямої засічки).

Визначення координат роз познака полярним способом (вусол)

Полярний метод використовується, коли вибранний роз познак розташований поблизу пункту ДГМ. Пункт одержав координати після виконання аерофотознімання і на фотозображенні не відтворенні.

Формула…………….

Польові вимірювання

Вимірюють горизонти кутів ……. і в прямому та зворотньому напрямках відстань Д.

З розвязку ОГЗ знаходять дирекцій ний кут (…..), а через виміряні кути …., двічі обчислюють значення дирекційного кута …. З індексом ….

Розходження β_А-РП не більше 1,5.

Формула…………..

З метою контроля за значеннями координат Х_РП, У_РП .та координатами d, з розвязку ОГЗ обчислюють значення d_Д-РП

……………….

Омега не повинно перевищувати 3^’

Контурно комбіноване знімання

Знімання називають зйомкою на фото планах.

Побудову планової і висотної основ аерофотознімання, польову підготовку і складання фото планів виконують так само, як і при стереофотографічних зніманнях. Подальші роботи в які входять дешифрування фото планів та ресовка рельєва на фото плані який закріплюють на мензуальному планшеті виконують в полі.

Ресовка рельєфа при комбінованому зніманні виконується швидше ніж при мензульному так як форми рельєфа зображені на фото плані ( видно структуру рельєфа).

По друге – ситуацію знімати не потрібно. (є фотозображення)

Для комбінованої зйомки необхідно лише висотна основа, яка створюється шляхом прокладання технічного нівелювання при висотах перерізу рельєфу 0,5 м 0,25 м та 1 м та тригонометрія нівелювання при висотах перерізу 2 м та більше.

Знімання рельєфа на фото планах здійснюється з точок висотних ходів ( висотних рохпознаків). Висотні розпізнаки на місцевості закріплюють деревяними кілками забитими врівень із поверхнею грунту (РВ).

Кілочок оформлюють невеликою окопкою на фото плані вибраний роз познак, наколюють 1 см і позначають в чисельнику РВ – 1, а в знаменнику підписують позначку чорними кольорома.

Кілочок оформлюють не великою окопкою на фото плані вибраний роз познак, наколюють голкою і обводять чоним колом діаметром 1 см і позначають в чисельнику РВ – 1, а в знаменнику підписують позначку чорним кольором.

РВ повинні вибиратися на чітких контурах точність визначення висоти повинна складати 0,1 від висоти перерізу рельєфа, тому забороняється вибирати РВ на крутих схилах, дні ярів, балок.

Місця положення висотних розпознаків можна визначити.

Полярним методом;

Методом створення між контурами на відстані

Засічкою від трьох контурів

Комбінованою та оберненою засічкою

Зйомка рельєфа

На топоплані на 1 д2 повинен бути підписано до 15 висотних точок зйомку виконують за допомогою мензули та пікрегеля.

Після набору висот пікетів виконують інтерполювання і рисовку рельєфа на фото плані.

При зніманні рельєфу можна користуватися без рейки з цією метою наводяться кіпрегелем під основу контура і вимірюють кут нахилу.

По фото плану задопомогою вимірника визначаються горизонтальне прокладання від станції вимірювання до вибраного об’єкта.