23. Хімічні властивості: розчинність, кислотостійкість, лугостійкість, токсичність, корозійна стійкість, біокорозія.

Хімічні властивості характеризують здатність матеріалу до хімічних перетворень при взаємодії з речовинами, що контактують з ним. До них належать: розчинність, кислотостійкість, лугостійкість, токсичність та інші.

Кислотостійкість– це здатність матеріалу (виробу) чинити опір дії розчинних кислот або їхніх сумішей у межах, встановлених нормативними документами. Наприклад, кислотостійкість каналізаційних керамічних труб становить не менше 92 % (тобто втрати за масою – до 8 %).

Лугостійкість– це здатність матеріалу (виробу) чинити опір дії лугів у межах, встановлених нормативними документами.

Токсичність– це здатність матеріалу в процесі виготовлення й особливо експлуатації за певних умов виділяти шкідливі для здоров’я людини (отруйні) речовини.

Розчинність– це здатність матеріалу розчинюватись у воді, олії, бензині, скипидарі та інших речовинах-розчинниках.

Корозійнастійкість– це здатність матеріалу не руйнуватися під впливом речовин, з якими він стикається у процесі експлуатації.Корозійному руйнуванню піддаються не тільки метали, але й кам’яні матеріали, бетони, пластмаси, деревина. Корозія обумовлена хімічними та електрохімічними процесами, які відбуваються у твердих тілах при взаємодії із зовнішнім середовищем.

Біокорозія - корозія металів, спричинювана мікроорганізмами або продуктами їх життєдіяльності.

24. Технологічні властивості матеріалів: формувальність, подрібнюваність, розпилюваність, пробійність, полірувальність, технологічність.

Група технологічних властивостей характеризує здатність матеріалу до сприйняття певних технологічних операцій, виконуваних з метою зміни його форми, розмірів, характеру поверхні, щільності тощо. До них відносять, наприклад, формувальність, подрібнюваність, розпилюваність, пробійність, полірувальність.

Формувальністьхарактеризує здатність матеріалу набирати певної форми внаслідок різних механічних впливів (вібрування, пресування, видавлювання, прокатування). Вона залежить від в'язкопластичних властивостей вихідних мас (глиняне тісто, розчинова і бетонна суміш, полімерні маси).

Подрібнюваність– це здатність матеріалу до диспергації внаслідок механічної дії переважно ударних навантажень з утворенням зернистого матеріалу у вигляді щебеню та піску.

Розпилюваність–це здатність матеріалу сприймати пиляння без істотного порушення структури. Прикладами матеріалів, що піддаються розпилюванню, є деревина, м’які гірські породи.

Пробійністьвиражає здатність матеріалу утримувати цвяхи й шурупи за певних умов висмикування. Висока пробійність притаманна деревині й ніздрюватому бетону.

Полірувальність- це здатність матеріалу сприймати обробку тонкими абразивними матеріалами. При цьому створюється гладенька блискуча поверхня. Найчастіше поліруванню піддають природні кам’яні матеріали (мармур, граніт, кварцит).

25. Лакофарбові матеріали та покриття. Дайте характеристику компонентів лакофарбових матеріалів: плівкоутворювачі, розчинники, розріджувачі, пластифікатори, наповнювачі, пігменти.

Лакофарбовими називають матеріали, які здатні при нанесенні на поверхню утворювати тонкі плівкові покриття. Такі покриття зручні за методом нанесення, вигідні по вартості робіт та відзначаються довговічністю. Вони повинні відзначатись високою адгезією (лат. Adhaesio — прилипання) до вкриваємих поверхонь, стійкістю до тепла, світла та хімічних реагентів, водонепроникністю, гладкістю, твердістю та еластичністю утворюваної плівки, добрими захисними і декоративними властивостями.

Матеріали для створення лакофарбового покриття складаються з багатьох компонентів, суміш яких після нанесення тонким шаром на поверхню і висихання, створює плівку міцно зчеплену з нею. Основні компоненти:

Плівкоутворюючіречовини. Вони можуть утворювати плівки:

— не перетворювані — виникають після висихання розчинника

— перетворювані — виникають як наслідок складних фізико- хімічних процесів при висиханні розчинника.

В якості плівкоутворювачів використовують синтетичні та натуральні смоли (полімерні продукти), ефіри целюлози, рослинні масла (олії). Рослинні масла поділяють на: висихаючі (льняне, тунгове) для виготовлення лаків, фарб, оліф; напіввисихаючі (соєве, бавовняне, соняшникове) для виготовлення сумішей і виробництва оліф і фарб; невисихаючі (рицинове) для виготовлення (після спеціальної обробки) оліф і лаків.

Розчинники— леткі органічні рідини здатні розчинювати плівкоутворюючі речовини. У кожному розчиннику розчиняються тільки певні види плівкоутворювачів. Тому розрізняють активні розчинники та розріджувачі. Активні розчинники розчиняють тільки певний плівкоутворювач. Звичайно, для лакофарбових матеріалів використовують декілька розчинників підібраних так, щоб окремі розчинники випаровувались поступово і покриття висихало з певною швидкістю. Найбільш відомі ацетон, етиловий спирт, бутиловий спирт, толуол і ксилол.

Розріджувачі— розбавляють лакофарбовий матеріал до потрібної робочої в'язкості. Переважно використовують суміші летких органічних рідин. Для розріджування дозволяється використовувати тільки певні суміші розчинників і розріджувачів (бензол, сольвент, уайт- спіріт, і т.д.)

Пластифікатори— малолеткі рідкі органічні речовини, які сприяють збереженню еластичності плівки, підвищенню морозостійкості, понижують здатність горіння. їх вводять до складу матеріалів на основі полімеризаційних смол (перхлорвінілових, акрилових і т.д.) та ефірів целюлози. Найчастіше використовують дибутилфталат, ди- октилфталат тощо, які мають високу температуру кипіння та низьку здатність випаровуватись.

Наповнювачі— порошкоподібні неорганічні речовини, які вводять до складу матеріалів як для поліпшення властивостей покриття (підвищення атмосферостійкості, міцності та щільності плівки), так і для здешевлення. Найчастіше використовують крейду, тальк, барит і мікроазбест.

Пігменти— кольорові порошкоподібні речовини не розчинні в органічних розчинниках, воді та плівкоутворювачах і які здатні утворювати з плівкоутворювачами захисні, декоративно-захисні або декоративні покриття. їх класифікують за ознаками:

За походженням: природні — сурик, охра тощо;

синтетичні — ультрамарин;