15. Функції та повноваження окремих органів управління банків з різною формою власності

Структура управління державним банком має свою специфіку. Держава реалізує свої права власника також через органи управління і контролю. Однак вища управлінська ланка державного банку суміщає функції вищого органу управління та спостережного органу. Структура управління державним банком є такою:

Вищим органом управління акціонерного, пайового та кооперативного банку з недержавною формою власності є загальні збори учасників. Збори вирішують стратегічні завдання в діяльності банку:

Учасниками банку є акціонери акціонерного банку, учасники пайового банку та учасники (пайовики) кооперативного банку.

Загальні збори скликаються щорічно, не пізніше ніж через місяць після складання балансу банку за звітний рік.

Вищим органом управління державного банку є наглядова рада , діяльність якої визначається відповідним положенням, затвердженим на її засіданні, а повноваження визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність». Вони охоплюють:

• визначення основних напрямків діяльності банку, затвердження планів його діяльності та звітів про їх виконання;

• затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи дочірні підприємства, порядку розподілу прибутку;

• затвердження звітівта висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

• функції, аналогічні тим, що покладаються на спостережний орган банку з недержавною формою власності.

Наглядова рада здійснює контроль за діяльністю правління та захищає інтереси держави як акціонера, не втручаючись в оперативну діяльність банку.

Очолює вищий орган управління державного банку голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів.

Вищий орган управління будь-якого банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні.

Виконавчим органом державного банку є правління , повноваження якого визначаються статутом. Кандидатури голови та членів правління державного банку обов’язково узгоджуються з Національним банком України.

16. Структура функціональних підрозділів та служб банку.Основним критерієм функціональної структури комерційного банку є економічний зміст та обсяг операцій, що виконує цей банк. Відповідно до цього кожний банк створює підрозділи та служби які виконують певні операції за їхнім функціональним призначенням. Це означає, що структура банку прив’язана до тієї конкретної діяльності, яку він виконує. Функціональні структури – це більш-менш відособлені підрозділи (служби), що реалізують функції відповідно до розподілу всієї діяльності банку на визначені частки чи галузі, що досить легко розмежувати змістовно.

Важлива особливість даної моделі організаційної структури полягає в тому, що вона являє собою ефективний спосіб організації постійно повторюваних однотипних завдань, що не вимагають оперативного рішення. Це найпростіша, легко керована структура функціонального типу, як правило, характерна для малих банків. Функціонально організовані підрозділи і служби банку, що виконують масиви однотипних завдань, у свою чергу можна розділити на такі дві групи:

1.Основні (функціональні) підрозділи, що виконують завдання, констатуючи саму природу банківської діяльності, тобто безпосередньо створюють банківські продукти, що надають відповідні послуги клієнтам банку. До них можна віднести, наприклад такі підрозділи (управління, відділи): пасивних операцій; активних операцій; валютних операцій; операцій з цінними паперами; планово-аналітичне; маркетингу; бухгалтерського обліку та звітності та ін. 2.Забезпечуючі підрозділи. У технічному відношенні вони не беруть участь в основних операціях банку, виконують завдання допоміжного, обслуговуючого характеру, спрямовані на створення умов для надійного й ефективного функціонування підрозділів першої підгрупи. До них належать підрозділи (управління, відділи, служби): юридичне управління; кадрів; безпеки; інформаційного забезпечення; технічного забезпечення; господарське та ін.

Функціональний тип управління банком створює необхідні умови для підтримки виправданого рівня спеціалізації підрозділів банку і підвищення якості його послуг. Разом з тим даний тип побудови організаційних структур не завжди дозволяє ефективно координувати дії підрозділів при вирішенні комплексних проблем розвитку банків, оскільки виникають труднощі при встановленні зв’язків між функціональними відділами. У подібних випадках застосовуються, так звані адаптивні структури, що на відміну від структур функціонального типу більш гнучкі та рухомі, що дозволяє їм порівняно легко пристосовуватися до нових умов роботи.

19.Особливості комісійно-посередницьких операцій банку

Залежно від особливостей формування та розміщення ресурсів банку, його послуги можуть бути реалізовані у формі проведення трьох основних груп операцій: пасивних, активних та комісійно-посередницьких. Комісійно-посередницькі операції проводяться банком за дорученням і на користь клієнта за певну плату. У цьому випадку має місце не власне формування і розміщення ресурсів, а переміщення вже наявних у банку коштів клієнта за його розпорядженням або здійснення інших операцій, які не повязані безпосередньо з рухом грошей  так звані збалансовані послуги.

До складу цих опреацій належать: розрахункові, касові, валютні, трастові, консультаційні, гарантійні та деякі інші види банківської діяльності.

Провідне місце серед зазначених операцій належить розрахунково-касовому обслуговуванню клієнтів, що визначається базовою функцією банків ¾ посередництвом у платежах.

Розрахункові опреації пов’язані із здійсненням внутрішніх та міжнародних безготівкових розрахунків за дорученням клієнтів шляхом перерахування коштів по рахунках у банку. В банківській практиці розвинутих країн даний вид операцій залежно від способу організації розрахунків поділяється на три основіні групи: інкасові, акредитивні та переказні.

20.Економічна характеристика та джерела формування банківських ресурсів,їх класифікація.Поняття ресурсного потенціалу

Ресурси банку — це сукупність грошових коштів, що знаходяться у його розпорядженні й використовуються ним для здійснення активних та інших операцій.Таким чином, банківські ресурси можна вважати банківським капіталом.

Класифікація банківських ресурсів:

1)за економічним змістом

-власні

-запозичені

-залучені

2)за можливістю управляти

-постійні – капітал банку

- стабільні строкові депозити і позики

-не стабільні:депозити на вимогу; кошти в розрахунках; залишки на розрахунках 3)за місцем мобілізації:

-самостійно

-Мобілізовані іншими банками

4)За можливістю прогнозування

- прямого прогнозування

-побічного прогнозування

5)за ціною залучення

-Дорогі- поточні пасиви

-Дешеві-строкові депозити і позики,ставки за якими значно вищі;

-безоплатні

6)за часом користування

-постійні

-тимчасові

Більша частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залучених та позичених коштів, а не власних. Можливості комерційних банків у залученні коштів регулюються НБУ. Так, згідно з показником платоспроможності банку (адекватності капіталу), нормативне значення якого встановлює НБУ, залучені та позичені кошти не повинні перевищувати розмір власного капі­талу більше ніж у 12 разів.Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізич­них осіб через виконання депозитних операцій, з допомогою яких використовують різні види банківських рахунків.Запозичені банківські ресурси також характеризуються двома юридично-правовими формами реалізації: кредити, отримані від інших банків (у тому числі НБУ), та цінні папери субординованого боргу.

Поняття “ресурсний потенціал” – це потенційні можливості банку формувати свої ресурси. Позичковий потенціалбанківської системи – це величина нової грошової маси, яку банки можуть випустити в обіг через надання нових позик підприємствам і компаніям, а також фізичним особам [9]. Іншими словами, ресурсний потенціал – це максимум ресурсів, які банк може залучити на фінансовому ринку. Ресурсний потенціал залежить від грошово-кредитної політики центрального банку, від стану фінансового ринку та можливості банку купувати і перекуповувати ресурси на ньому, а також від якості активів.

17. Економічний зміст основних активних операцій .Активні операції банку — це операції з розміщення мобілізованих банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності. До них належать:— операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формах із метою підтримання ліквідності банку;— розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів;— касові операції з приймання і видавання готівки;— кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;— інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;— фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;— валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому та міжнародному валютних ринках;— депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та в інших банках;— операції з купівлі-продажу банківських металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;— операції з придбання основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів.

18. Економічний зміст пасивних банківських операцій.Пасивні операції — це операції з мобілізації ресурсів комер-ційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасив-ні операції з формування власних, залучених (депозитних) та по-зичених (не депозитних) ресурсів. Операції з формування власних ресурсів охоплюють:операції з формування статутного капіталу банку;операції з формування резервного фонду банку; операції з формування страхових фондів банку; операції з формування інших фондів банку спеціальногопризначення, які створюються за рахунок прибутку банку і вико-ристовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управ-лінською ланкою комерційного банку;операції, пов'язані з формуванням і розподілом банківськогоприбутку.Операції з формування залучених ресурсів називають пасив-ними депозитними операціями. Вони відображають процес залу-чення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштівюридичних, фізичних осіб, банків, які зберігаються на різномані-тних рахунках (строкових і до запитання). Вкладниками можутьбути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуютьсяв даному банку (клієнти банку), так і юридичні і фізичні особи,що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслугову-ються в іншому банку. У банківській практиці України передбачена можливість ви-бору банку для постійного обслуговування і для проведенняокремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших бан-ках. З цією метою банки відкривають рахунки до запитання (по-точні, бюджетні) та на строк (депозитні). Наявність залишкугрошових коштів на цих рахунках дає можливість банку, що об-слуговує власників рахунків, використовувати ці залишки як ре-сурси для здійснення активних операцій з метою отримання до-ходу. Пасивні депозитні операції створюють можливістькористування тимчасово вільними грошовими коштами іншихбанків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (коштидо запитання) та строкових депозитах (кошти на строк). Пасивні кредитні операції — це операції комерційного банку,пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (вінших комерційних банків та в НБУ).Пасивні інвестиційні операції — це операції комерційного ба-нку, пов'язані з випуском і розміщенням власних незабезпеченихборгових зобов'язань. Банки можуть емітувати облігації, які по-повнюють банківські ресурси коштами інвесторів на строк обігуцих цінних паперів.