Аудит у системі фінансово-економічного контролю
У світовій практиці бізнесу аудиторський контроль на взаємній заінтересованості підприємств, фірм з боку власників (акціонерів), держави в особі податкової служби аудиту в реалізації своїх послуг.
У своїй діяльності аудиторська організація керується законодавством і власними госпрозрахунковими відносинами. В умовах конкуренції в аудиторському бізнесі це економічно сприяє якісному проведенню контрольних перевірок.
У свою чергу приватне підприємство має можливість кваліфіковано незалежного від будь-якого відомства контролера – ревізора (аудитора), а держава – забезпечити контроль за достовірністю фінансової звітності, – і як наслідок правильність оподаткування, не витрачаючи на це бюджетних коштів державного бюджету.
Аудиторська форма контролю передусім поширюється на міжгалузеві концерни, асоціації, об’єднання, орендні, акціонерні, спільні приватні підприємства, які входять до підпорядкування міністерств і відомств, комерційні банки, кооперативи і громадські організації.
Отже, аудит фінансово-господарської діяльності у сфері виробництва, обігу і споживання суспільно необхідного продукту в умовах ринку сприяє задоволенню попиту покупців активним впливом на збільшення випуску конкурентоспроможних товарів, послуг на ринку, зростанню прибутків підприємств і через систему податків збільшенню відрахувань до державного бюджету.
Істотні відмінності між аудитом, судово-бухгалтерською експертизою і ревізією фінансово-господарської діяльності зумовлені юридичною природою, їх цілями і завданнями, які вони вирішують. Якщо ревізія комплексно досліджує фінансово-господарську діяльність підприємства з метою подальшого удосконалення її, то судово-бухгалтерська експертиза вивчає окремі недоліки, виявленні ревізією для документального обґрунтування позовних вимог, предявленних у слідчі або судові органи до конкретних матеріально відповідальних осіб чи посадових осіб.
Аудит досліджує лише ті питання, які на його вирішення поставив за договором замовник, або які передбачені законодавством.
Суттєва відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності і судово-бухгалтерської експертизи полягає в тому, що параметри його дослідження обмежені колом питань, поставлених на його вирішення замовником або законодавством, а також цільовим використанням висновків аудиторів у підприємницькій діяльності.
2.Процедури аудиторського контролю
Проф. М.Т. Білуха розглядає аудиторські процедури як "систему методичних дій на суб'єкти і об'єкти розширеного відтворення суспільно необхідного продукту, які здійснюються органами управління за допомогою контрольних функцій аудиту""[43, с. 28]. На наш погляд, наведене визначення має ряд недоліків:
а) аудит не охоплює повною мірою всі стадії розширеного відтворення;
б) методичні дії здійснюються не органами управління суб'єкта перевірки, а аудиторами.
Слід відмітити, у більш пізніших виданнях Білуха М.Т. при визначенні аудиторських процедур уже не наголошує на тому, що аудиторські процедури здійснюються органами управління підприємства [48, с. 126].
У визначенні суті аудиторських процедур проф. В. Труш акцентує увагу на сукупності певних дій аудитора з перевірки фінансової (бухгалтерської) звітності [32, с. 69]. Але, на нашу думку, при визначенні суті аудиторських процедур нелогічно обмежуватись лише перевіркою фінансової звітності. Аудиторська діяльність, крім перевірки фінансової звітності, включає також виконання аудиторами (аудиторськими фірмами) різноманітних послуг.
Зарубіжні економісти дещо інакше трактують поняття аудиторських процедур. Так, Е. А. Аренс і Дж. К. Лоббек під аудиторськими процедурами розуміють "групи конкретних детальних інструкцій про особливості збирання свідоцтв того чи іншого типу на кожному етапі аудиту" [29, с. 169].
Дж. К. Робертсон застерігає, що "не слід плутати аудиторські стандарти з аудиторськими процедурами — конкретними діями аудиторів із метою отримання даних під час аудиторської перевірки" [119, с. 16].
Таким чином, вивчення зарубіжної і вітчизняної економічної літератури дозволяє зробити висновок, що більшість авторів характеризують процедури аудиту, в першу чергу, як конкретні дії аудитора.
На нашу думку, із врахуванням викладених вище зауважень, аудиторські процедури — це система методичних дій аудитора, спрямованих на отримання достатніх і надійних доказів щодо об'єктів аудиту.
На зміст аудиторських процедур впливають такі фактори:
види діяльності суб'єкта перевірки;
форма і система обліку;
система внутрішнього контролю;
застосування електронної обробки даних в системі бухгалтерського обліку.
3.Нормативне регулювання аудиторської діяльності в Україні
Залежно від внутрішніх пріоритетів щодо забезпечення інформаційних потреб користувачів фінансової звітності в основі регулювання аудиторської діяльності можуть бути різні базові підходи.
Перший базовий підхід існує в тих країнах, де користувачами аудиторських висновків є перш за все представники органів державної влади, тому аудиторська діяльність знаходиться під жорстким регламентом з боку держави.
Другий базовий підхід пов'язаний з розширенням кола користувачів фінансової звітності. В такій ситуації аудит орієнтований на потреби широкого кола громадськості, а саме переважно потреб акціонерів, інвесторів, кредиторів та інших зацікавлених юридичних та фізичних осіб. Саме тому в таких країнах аудиторська діяльність є певною мірою саморегульованою.
Враховуючи те, що історично аудит - це форма незалежного економічного контролю, а представники органів державної влади є одними з користувачів фінансової звітності та аудиторських висновків, то в першому випадку аудит залежатиме від державних структур, які регулюють аудиторську діяльність. Таким чином, другу форму регулювання аудиторської діяльності можна розглядати як більш прогресивну, яка дозволяє формувати об'єктивні зовнішні умови для незалежності аудиту.
В Україні регулювання аудиту здійснюється на базі другого (громадсько-орієнтованого) підходу.
Система регулювання аудиторської діяльності в Україні має такі елементи:
1) сукупність законів та інших регламентуючих документів, щодо здійснення аудиторської діяльності, таких як:
- Закон України "Про аудиторську діяльність",
- Закони, які визначають обов'язковість проведення аудиту,
- Стандарти аудиту (в Україні в якості національних використовуються Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики),
- Кодекс етики професійних бухгалтерів
Господарський кодекс та інші нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність. 2) орган управління системою організації аудиторської діяльності - Аудиторська палата України (АПУ), яка:
- проводить атестацію (сертифікацію) аудиторів,
- веде реєстр суб'єктів аудиторської діяльності,
- здійснює контроль якості роботи аудиторів і дотримання учасниками ринку аудиторських послуг законодавства і стандартів аудиту (див. Додаток Б.З).
Аудиторська діяльність - це один з видів підприємницької діяльності. Отже, загальну сукупність нормативно-правових документів, що регулюють цей особливий вид підприємницької діяльності можна поділити на дві категорії:
- сукупність нормативно-законодавчих та регламентуючих документів щодо здійснення аудиторської практики,
- сукупність нормативно-правових документів, які регламентують здійснення підприємницької діяльності (Конституція України, Господарський кодекс, закони з оподаткування).
Основний нормативний документ, який регламентує здійснення аудиту в Україні - Закон України "Про аудиторську діяльність" (надалі Закон про аудит). Перша його редакція була прийнята 22 квітня 1993 року. З цього моменту вважається офіційне визнання аудиту, як професійної діяльності у сфері незалежного економічного контролю.
Особливості договору на проведення аудиту.
1. Договір на проведення аудиту є основним документом, який засвідчує факт досягнення домовленості між замовником та виконавцем про проведення аудиторської перевірки.
2. Договір документально засвідчує, що сторони дійшли згоди з усіх пунктів, обумовлених у ньому. Для того, щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе обов'язків, умов їх виконання та прийнятого розміру відповідальності, необхідно максимально ясно обумовити у договорі всі суттєві аспекти взаємовідносин, які виникають у зв'язку з його укладанням.
3. Укладанню договору може передувати обмін листами між аудитором та клієнтом. Лист-пропозиція аудитора підтверджує його згоду з поставленим завданням і масштабом аудита й може містити положення, які стосуються меж відповідальності аудитора перед клієнтом, форми подання звіту аудитора та його висновків, та інші моменти, про які аудитор вважає необхідним домовитися до початку перевірки. Надсиланню листа-пропозиції може передувати етап обстеження об'єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи, якщо аудитор вважатиме за необхідне проведення такого обстеження.
4. Після обміну листами та на їх основі складається договір на проведення аудиту. Листи можуть бути невід'ємною складовою частиною або додатком до договору, якщо це буде обумовлено умовами договору.
Зміст договору
5. Зміст договору на проведення аудиту може бути різним залежно від конкретних обставин, проте існує ряд моментів, які у будь-якому випадку повинні знайти відображення у договорі. Обов'язково у договорі мають бути обумовлені наступні положення:
- мета аудиту; та ін.