- •1.Соціологія в системі соціально-гуманітарного знання.
- •2.Соціологія, психологія ті соціальна філософія: Спільності ті відмінності предметних полів.
- •3. Структура соціологічного знання
- •4.Поняття парадигми в Соціології. Основні сучасні парадигми в соціології.
- •5.Закони і категорії соціології
- •6.Соціологічні методи та їх характеристика.
- •7.Емпіричне соціологічне дослідження.
- •8.Суспільство у вченнях мислителів Середньовіччя.
- •9.Суспільство у працях філософів нового часу.
- •10.Особливості та передумови виникнення соціології як науки. О. Конт.
- •11.1 Огюст Конт і зародження позитивіської соціології.
- •11.2 Эволюционизм г.Спенсера
- •11.3 Соціологія Карла Маркса
- •11.4 Натуралізм в соціології XIX століття
- •11.5 Географічний напрям.
- •11.6 Расово-Антропологічна школа
- •11.7 Соціальний дарвінізм та органіцизм.
- •11. 8 Психологізм в соціології на рубежі XIX-XX століть
- •12.9 Соціологічна концепція Тьоніса
- •12.10 Формальна соціологія Зіммеля.
- •12.11 Еміль Дюркгейм.
- •12.12 Вебер
- •12.13 Парето
- •12. 14 Торстейн Веблен и американский институционализм
- •12.15 Чикагська школа та емпірична соціологія
- •12.16 Британська школа соціальної антропології
- •12.17 Сорокін
- •12.18 Колумбійська школа соціології
- •12. 19 Соціологія Парсонса
- •12.20 Мертон
- •13.21 Символічний інтеракціонізм
- •13.22 Феноменологічний напрямок в соціології.
- •13. 23 Теорія соціального обміну
- •13. 24.Психоаналітична орієнтація
- •13. 25 Постмодернізм
- •13. 26 Неофункціоналізм
- •13.27 Неомарксизм
- •13. 28 Неоструктуралізм
- •14.Особливості системного підходу до аналізу суспільства
- •15 Базові системні ознаки суспільства та їх характеристика.
- •16. Основні критерії класифікації та типологізації суспільства
- •17. Соціологія культури у системі наук про культуру
- •18. Особливості соціологічного підходу до дослідження особистості.
- •19.Структкра культури
- •20 Основні критерії типологізації культури
- •21. Формы культуры
- •22. Культурні універсалії
- •23. Етноцентризм та культурний релятивізм.
- •24 Поняття культурна ідентичність та його характеристика
- •25. Культурні конфлікти та їх різновиди.
- •26. Специфіка соціологічного підходу до дослідження особистості.
- •27. Співвідношення понять «індивід», «особистість», «індивідуальність» та їх характеристика.
- •28. Поняття соц. Середовища формування та життєдіяльності особистості мікро……
- •29. Соціологічні концепції особистості та їх характеристика.
- •30 Поняття «соціалізації» особистості. Агенти та інститути соціалізації. Основні моделі соціалізації.
- •31. Соціалізація та соціальна адаптація: сутність та співвідношення понять.
- •32. Соціальні стереотипи та соціальні міфи і їх вплив на формування особистості
- •33. «Соціальний статус», «соціальна роль» та «соціальна позиція» як основні поняття рольової теорії особистості.
- •34. Соціальні диспозиції та соціальні еспектації як рушійні механізми рольової поведінки особистості
- •35. Соціальні потреби та соціальні інтереси в структурі діяльності особистості.
- •36. Поняття «рольові приписи» та «рольові очікування» та їх характеристика. «Рольовий конфлікт» та його різновиди
- •37. Класифікація типів особистості.
- •38 Проблеми відчуження особистості.
- •39. Поняття «соціальна структура суспільства» та його характеристика.
- •40 Типи і види соціальних структур і критерії їх виокремлення.
- •42. Основні принципи та критерії стратифікаційного аналізу
- •43Класоподібні групи( класи, касти, стани, характеристика)
- •44. Середній клас: проблема визначення та структурації.
- •45. Соціальна мобільність: основні різновиди та функції.
- •46. Основні канали соціальної мобільності.
- •47. Поняття маргінальності, її основні типи та їх характеристика.
- •48. Поняття соціальної групи. Критерії класифікації соціальних груп
- •49. Різновиди соціальних груп та їх характеристика.
- •50. Масові спільноти та масові соціальні групи.
- •51. Квазігрупа.
- •52.Соціальна спільнота: поняття,роль....
- •53. Основні різновиди соціальних спільнот та їх характеристика
- •54. Етнічні спільноти
- •55.Соціальні інститути
- •57.Поняття «девіантна поведінка» :сутність, різновиди.
- •58.Соціальний контроль та його різновиди
- •59. Типологізація соц.Інститутів
- •60. Основні критерії ефективності соціальних інститутів
- •61. Дисфункції соціальних інститутів та їх різновиди.
- •62.Основні різновиди соц.Інститутів та їх характеристика.
- •63.Інституціалізація соц.Інституту
- •64.Інститут шлюбу.
- •66.Поняття соціальної організації.
- •67.Критерії типологізаційних соціальних організацій.
- •68. Соціогрупова структура організації і особливості її дослідження.
- •69. Промислова організація як особливий різновид соціальних організацій.
- •70. Бюрократична організація та її ознаки.
- •71.Конфлікти в соціальних організаціях.
- •72. Організаційні патології: поняття та основні різновиди
- •73. Організаційна культура: поняття та роль у підтриманні життєдіяльності соціальної організації.
- •74. Специфіка соціологічного підходу до дослідження соціальних змін.
- •75. Основні різновиди соціальних змін.
- •76. Основні причини та фактори соціальних змін.
- •77. Поняття моделі соціальних змін та основні проблеми їх створення.
- •78. Особливості співвідношення понять «соціальні зміни» та «соціальний розвиток»
- •80.Основні різновиди форм соціального розвитку суспільства та їх характеристика
- •81. Нелінійний характер соціального розвитку. Поняття біфуркації.
- •82. Поняття модернізації як особливого засобу розвитку суспільства. Основні різновиди модернізації.
- •84. Поняття соціальної конвергенції та його характеристика.
- •85. Глобалізація як сучасна форма соціального розвитку.
- •86. Основні концепції глобалізації та їх характеристика.
- •87. Соціологія управління: об’єкт, предмет та основні напрямки досліджень.
- •88. Соціологія релігії: предмет, завдання, напрямки дослідження.
- •89. Основні напрями дослідження сучасної соціології політики.
- •91. Соціологія молоді: основні проблеми та напрямки дослідження.
- •92. Соціологія міста та села: об’єкт, предмет, завдання.
- •93. Основні напрямки сучасної соціології права.
- •94. Соціологія праці: об’єкт, предмет, завдання.
- •95. Соціологія освіти: предмет, завдання, напрямки досліджень.
4.Поняття парадигми в Соціології. Основні сучасні парадигми в соціології.
Поняття "парадигма" ввів у науковий обіг американський соціолог Т. Кун. Під соціологічною парадигмою розуміють сукупність основних принципів і положень певної теорії, що мають власний поняттєвий апарат і визнаються групою вчених.
Соціологія належить до наук із багатопарадигмальним статусом. Це означає, що для соціології характерним є плюралізм у розумінні суспільства, а отже, можливість усебічно охопити та детальніше вивчити соціальне життя в ньому.
Розрізняють парадигмальні імена в соціології (наприклад, О. Конт, Г. Спенсер, Е. Дюркгейм, К. Маркс, М. Вебер, Дж. Мід, Т. Парсонс та ін.) і парадигмачьні школи в соціології (зокрема, Чиказька, Франкфуртська, Колумбійська, Гарвардська школи тощо).
За характером методологічних підходів до вивчення суспільства розрізняють структурні (макросоціологічні) парадигми й інтерпретивні (мікросоціологічні). У свою чергу, структурні парадигми поділяють на функціоналістські та конфліктні.
Визначними класиками функціоналістських парадигм є Г. Спенсер та Е. Дюркгейм. Засновником сучасного структурного функціоналізму вважають американського соціолога Т. Парсонса, декана факультету соціології Гарвардського університету, котрий очолив його після П. Сорокіна. Значний внесок у розвиток структурного функціоналізму зробив американський соціолог Р. Мертон.
Функціоналістські парадигми націлюють дослідника на розгляд суспільства з позицій системноорганізованого явища, що складається з частин, які взаємодіють і становлять єдине ціле. При цьому певні частини суспільства є також складноструктурованими.
Функціоналісти наголошують на стабільності, сталості, гармонії, порядку, солідарності, співробітництві в суспільстві. Суспільство ж розуміють як таке, що тяжіє до рівноваги, самозбереження, а розвиток у ньому тлумачать як повільні, поступові еволюційні зміни.
Конфліктні парадигми розглядають суспільство як суперечливе єдине ціле внаслідок існування конфліктів у ньому з різною природою, розв'язання яких і поява нових зумовлюють постійний розвиток соціуму та зміни в ньому. Прибічники конфліктних парадигм акцентують увагу на існуванні розбіжностей, протилежностей, суперечностей між різними соціальними суб'єктами, розв'язання яких є джерелом постійного оновлення суспільства, отже, його генези.
Класики конфліктного підходу - К. Маркс, Г. Зіммель, Л. Гумплович. Сучасні теоретики конфліктного підходу в соціології - Р. Міллс, Р. Дарендорф, Л. Козер.
Наприкінці XX ст. провідною стає думка сучасних учених про доцільність поєднання функціоналістського та конфліктного підходів для пояснення суспільних процесів.
Інтерпретивні парадигми пояснюють суспільство з погляду буденного життя людини в її найближчому оточенні, а тому предметом їхнього розгляду є переживання, думки, прагнення, мотивації, суб'єктивні відчуття людей, суб'єктивні смисли, що їх вкладає людина в різні судження, дії. Найбільш плідно інтерпретивні парадигми почали вивчатися з 60-х pp. XX ст. їх розглядають як подальший розвиток "розуміючої соціології", започаткованої М. Вебером.
Найбільш відомі серед цих парадигм: теорія соціальної дії (М. Вебер), теорія символічного інтеракціонізму (Цж. Мід), феноменологія (А. Щюц, Т. Лукман), етнометодологія (Г. Гар-фінкель, Е. Гоффман), теорія соціального обміну (Д. Хоманс, П. Блау).
За змістом і методами дослідження структурні парадигми тяжіють до політології, права, економіки, а інтерпретивні тісно пов'язані з психологією, педагогікою, етнографією та іншими "поведінковими" дисциплінами, котрі ще називають біхевіо-ристичними.
Кожному типові парадигм відповідають певні методи дослідження. Так, структурним парадигмам відповідають "жорсткі" (кількісні, статистичні) методи збору інформації. Приміром, при вивченні суспільства загалом, його соціальних інститутів, взаємозв'язку між ними виникає потреба у знанні, заснованому на описові, на поясненні узагаль-нювальних даних.
Інтерпретивним парадигмам відповідають "м'які" (якісні) методи. Вони застосовуються тоді, коли досліднику необхідно знати не тільки певний стан речей, а й виявити внутрішні, латентні, приховані механізми, які неможливо ґрунтовно дослідити за допомогою масових опитувань і збору кількісних даних. Наприклад, при вивченні життєвого світу людини, його самосвідомості, мотиваційної сфери соціолог повинен здобути такі знання, які б ґрунтувалися на розумінні та поясненні. Видів "м'яких" методів дослідження дуже багато. Серед них можна виокремити: історію сім'ї, історію життя людини, біографічний метод (біографічне інтерв'ю, соціальна автобіографія), групові дискусії, метод "фокус-груп", глибинні інтерв'ю та ін.