3. Основні типологічні схеми легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

Типологічна схема 1.

Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами становить 10000 (десять тисяч) гривень[3].

Поряд з цим Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні[4] встановлені випадки, на які такі обмеження не поширюються, а саме:

·     розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами;

·     добровільні пожертвування та благодійну допомогу;

·     розрахунки підприємств (підприємців) за спожиту ними електроенергію;

·     використання коштів, виданих на відрядження;

·     розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції. Перелік товарів, що належать до цієї продукції, визначений Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України".

Тому, найбільш поширеним та відносно простим способом швидкого конвертування невеликих сум з поточного рахунку компанії - це зняти їх під розрахунки, наведені вище.

Щодо сільськогосподарської продукції, то така продукція нібито закуповується в індивідуальних сільських господарств або фізичних осіб з інших областей з оформленням спеціального акта про закупівлю.

Суть схеми полягає у тому, що перевіряти закупівлю на невеликі суми у сотні господарств контролюючими органами досить проблематично.

За такою схемою кошти нелегального походження набувають законного вигляду розрахунків за покупку, а обов’язковою умовою реалізації схеми є фальсифікація звітності.

Більш того, на даний час більшість банківських установ вкрай обережно ставляться до таких операцій, що проводяться по рахунках їх клієнтів. Однак, це не говорить про непридатність використання подібних операцій у схемах відмивання за наявності корумпованих зв’язків у відповідній банківській установі.