30

зміст

вступ………………………………………………………………………3

1. Сутність дебіторської заборгованості та характеристика, визнання і оцінка заборгованості покупців………………………………………………….5

2. Первинний облік розрахунків з покупцями …………………...……..11

3. Аналітичний і синтетичний облік розрахунків з покупцями та резерву сумнівних боргів …………………………………………….………17

4. Особливості бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями в умовах використання комп’ютерної техніки…………………………………22

Висновки………………………………………………………………25

Список використаних джерел………………………………...27

Додатки…………………………………………………………………29

Вступ

Необхідність проведення дослідження з обраної теми, а саме: "Облік розрахунків з покупцями " зумовлено виникненням багатьох проблем у сфері торгівлі з приводу розрахунків з покупцями , правильний облік розрахунків з покупцями, правильне та раціональне ведення зведеного та синтетичного обліку розрахунків з покупцями , ефективного використання засобів сучасної техніки при обліку розрахунків. Які в результаті своєї діяльності намагаються врегулювати взаємовідносини між підприємствами, організаціями, установами та населенням, що обумовлені дією ринку, носять характер грошових розрахунків. Ці взаємовідносини основані на використанні грошей у залежності від їх функцій, як коштів обертання платежу. При цьому підприємства являються замовниками для одних та покупцями для інших.

Облік розрахунків з покупцями є однією з актуальних тем сьогодення, яка вимагає швидкого та ефективного вирішення.

Розрахунки з покупцями є одним з найважливіших питань сьогодення, які розглядають дуже багато спеціалістів. Вивченню обліку розрахунків з покупцями присвятили свої праці багато науковців та спеціалістів України та інших країн світу, таких як Бутинець Ф.Ф., Грабова Н.М., Завгородній В.П., Литвин А.С., Сопко В.В., Ткаченко Н.М., та іншими розроблено ефективні і обґрунтовані концепції в системі управління та бухгалтерського обліку.

Дана тема актуальна не тільки для держави в цілому, але й для конкретного підприємства, Адже здійснюючи облік розрахунків з покупцями та на конкретному підприємстві можна раціонально та ефективно організувати облік розрахунків з покупцями, зменшити час, який затрачається на обліковий процес та використати вивільнений час на інші важливіші питання, зменшити фінансові та трудові витрати тощо.

Аналізуючи підприємство, його діяльність можна розробити систему заходів щодо покращення його діяльності. Покращення стану розрахунків з покупцями, підвищення рівня розрахунків та задоволення потреб сторін.

Мета даної курсової роботи - розкрити облік розрахунків з покупцями на базовому підприємстві.

Завдання курсової роботи:

- визначити сутність дебіторської заборгованості та оцінку заборгованості покупців;

- охарактеризувати первинний облік розрахунків з покупцями на прикладі ТОВ «Велика кишеня»;

- зробити аналіз аналітичного і синтетичного обліку розрахунків з покупцями та резерву сумнівних боргів на прикладі ТОВ «Велика кишеня»;

- визначити особливості бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями в умовах використання комп’ютерної техніки на прикладі ТОВ «Велика кишеня»;

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є ТОВ «Велика кишеня», основна діяльність якого спрямована на розрахунки з покупцями.

Предметом дослідження є відносини між ТОВ «Велика кишеня» та іншими суб’єктами господарювання, що обумовлені дією ринку, носять характер грошових розрахунків.

Таблиця 1

Основні економічні показники діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Велика кишеня» за 2013–2014 рік

Показники	2013 рік	2014 рік	Абсолютне відхилення + (-)
Статутний капітал, тис. грн.	5 130	5 133	+3
Дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	4 100	6 700	+2 600
Собівартість реалізованої про­­дукції, тис.грн.	3 400	5 800	+2 400
Чистий прибуток (збиток), тис.грн.	540	710	+170
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги	2 201,8	2 717,8	+516
Середньоспискова чисельність працюючих, чол.	556	596	+40
Середньомісячна заробітна плата працівників, грн.	330	380	+50
Первинна вартість основних засобів, тис.грн.	2 230	2 420	+190
Витрати на оплату праці	2 050	2 260	+210

1. Сутність дебіторської заборгованості та характеристика, визнання і оцінка заборгованості покупців

Розрахункові взаємовідносини між підприємством і його покупцями виникають у процесі господарської діяльності підприємств і цим відносинам, як правило передує укладення договорів (контрактів) купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, договорів підряду на виконання різних робіт, надання послуг тощо. Це найбільш розповсюджена та важлива основа виникнення зобов'язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин у ринковій економіці.

Слід зазначити, що розрахункові взаємовідносини між постачальниками нерідко відбуваються на підставі товарообмінних договорів, тобто між контрагентами відбувається товарний обмін – господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) [3, c.133].

Для правильної організації бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями важливим є визначення моменту виникнення зобов'язання, оскільки юридичні та економічні аспекти цього питання не збігаються.

У процесі договірних відносин та розрахункових операцій між контрагентами виникає дебіторська заборгованість. Зважаючи на важливість управління дебіторською заборгованістю для забезпечення фінансової стійкості підприємства, необхідно проаналізувати її сутнісні характеристики, дослідити поняття і класифікацію.

Основними нормативно-правовими документами, які регламентують відображення дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» та 13 «Фінансові інструменти» . Однак, сутність дебіторської заборгованості тлумачиться у цих стандартах неоднозначно [7, c.211].

Так у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату. При цьому дебіторами є всі юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів. Під таке трактування підлягає як заборгованість дебіторів, яка утримується підприємством до дати погашення, так і заборгованість дебіторів призначена для перепродажу.

Заборгованість дебіторів, що призначена для перепродажу, придбавається або створюється підприємством з метою отримання прибутку або у вигляді відсотків, дивідендів, тощо, або ж від короткотермінових змін ціни(суми) такої дебіторської заборгованості. Тому така заборгованість, згідно п.4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», є фінансовим активом призначеним для перепродажу і повинна відображатися та оцінюватися в обліку відповідно до цього стандарту.

При складанні фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується за такими ознаками:

• зв’язок із нормальним операційним циклом;

• термін погашення;

• об’єкти, щодо яких виникли зобов’язання дебіторів;

• своєчасність сплати боржником дебіторської заборгованості.

При визначенні сумнівності заборгованості для обліку важливим є поділ заборгованості за забезпеченістю (гарантія, застава, порука, вексель). На нашу думку, слід окремо виділяти заборгованість забезпечену і незабезпечену.

З викладеного вище, класифікацію дебіторської заборгованості можна відобразити так, як показано в табл. 1.2.

Таблиця 1.2

Класифікація дебіторської заборгованості [5]

Класифікаційна ознака	Види дебіторської заборгованості
1. За способом виникнення	а) товарна
	б) інша
2. За термінами погашення а) очікуваний термін погашення	а) короткострокова
	б) довгострокова
б) реальний термін погашення	в) термінова
	г) прострочена
	д) відстрочена
3. За забезпеченістю	а) забезпечена
	б) незабезпечена
4. За контрагентами	а) вітчизняних дебіторів
	б) іноземних дебіторів
6. За формою погашення	а) монетарна
	б) немонетарна

Така класифікація розкриває економічну природу різних видів дебіторської заборгованості й дасть змогу глибше провести фінансовий аналіз – основу управління [5, c.111].

Відмінності в підходах до оцінки, визнання і розкриття інформації про дебіторську заборгованість в бухгалтерській звітності відповідно до МСБО і українських нормативних актів узагальнені в (дод. А1) .

У цілому положення П(С)БО 10 відповідають вимогам відповідних МСБО та МСФЗ, зокрема в частині визнання дебіторської заборгованості.

Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість визнається активом у разі, якщо виконуються такі умови:

• існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод;

• сума дебіторської заборгованості може бути достовірно визначена.

Важливим питанням обліку поточної дебіторської заборгованості є її оцінка. Методи оцінки дебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання викладеного у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» одного з основних принципів підготовки фінансової звітності – обачності, згідно якого сума оцінки активів і доходів підприємства не повинна бути завищена [10].

Результати проведеної систематизації дають змогу визначити такі види вартостей, за якими здійснюється оцінка дебіторської заборгованості (табл. 1.3).

Дебіторська заборгованість має визнаватися і відображатися у Балансі і Звіті про фінансові результати у грошовій формі.

Таблиця 1.3

Особливості оцінки дебіторської заборгованості за її видами [4]

Види вартості	Особливості оцінки
на основі історичної собівартості	первісне (історичне) оцінювання, яке визначають за номінальним і спонтанним методами оцінювання;
на основі вартості реалізації (погашення)	факторингове, форфейтингове оцінювання, оцінювання під час дисконту векселя, для яких характерні видаткова оцінка, чисте реалізаційне оцінювання, що визначають за розміром сумнівних боргів, експертне оцінювання, у ході якого використовують оцінювання продажу;
на основі поточної вартості	оцінювання з урахуванням валютного курсу; оцінювання з урахуванням індексу цін; оцінювання з урахуванням поточної процентної ставки, яке базується на методі потоку, що дисконтувався, і для розрахунку якого запропонований порядок визначення загальної реалізаційної вартості заборгованості;
на базі теперішньої вартості	теперішня оцінка на основі первісної вартості (метод оцінювання – первісний), теперішня оцінка на основі поточної вартості (метод оцінювання – поточний).

Сума, за якою має визнаватися і відображатися дебіторська заборгованість, визначається з урахуванням таких чинників:

• оцінки дебіторської заборгованості у поточному обліку (на етапі зарахування її на баланс підприємства);

• оцінки дебіторської заборгованості у фінансових звітах (на дату балансу).

Оцінка дебіторської заборгованості у поточному обліку ґрунтується на первісній вартості. Початково дебіторська заборгованість приймається на баланс за історичною (фактичною) собівартістю, яка являє собою вартість переданих дебітору активів – товарів, нематеріальних активів, виконаних робіт, послуг, суму переданих грошових коштів, нарахованих до одержання відсотків та ін. [4, c.79]

Виходячи з норм П(С)БО 10 поточна дебіторська заборгованість пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг. Отже, завищення оцінки супроводжується завищенням доходів, які відображаються у звітності, що може вплинути на достовірність фінансової звітності оцінюється така заборгованість за первинною вартістю реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг [2, c. 165].

Таким чином, визнання, оцінка та порядок відображення в обліку розрахунків підприємства з покупцями і дебіторської заборгованості, що виникає при цьому передусім регулюється П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» та відповідними їм МСБО і МСФЗ. Визнання дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги здійснюється за первісної вартістю, оцінка на дату балансу – за чистою реалізаційною вартістю з урахуванням принципу відповідності доходів і витрат та принципу обачності.

2. Первинний облік розрахунків з покупцями

Всі факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан активів, капіталу, зобов’язань та фінансових результатів відображаються у бухгалтерському обліку методом суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах проводяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку [8].

Згідно цього Положення усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатися українською мовою.

Первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції – це факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Записи у первинних документів, облікових регістрах повинні здійснюватися тільки у темному кольорі чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації та іншими засобами, які б забезпечили збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання документів та запобігли внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень. Вільні рядки в первинних документах підлягають обов’язковому прокресленню [6, c. 45].

Керівник підприємства забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов’язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообороту терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.

Первинні документи, що пройшли обробку, повинні мати відмітку, яка виключає можливість їх повторного використання: при ручній обробці – дату запису в обліковий регістр, а при обробці на обчислювальній установці – відтиск штампу оператора, відповідального за їх обробку. Усі документи, що додаються до прибуткових і видаткових касових ордерів підлягають обов’язковому погашенню штампом або ручним надписом “Одержано” або “Сплачено” із зазначенням дати ).

Облікові регістри – це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру їх надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними документами про порядок їх застосування. Інформація про господарські операції підприємства за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідною інструкцією.

З метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства встановлюється графік документообороту, в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку до архіву. Працівники підприємства створюють та подають первинні документи, які відносяться до сфери їх діяльності, за графіком документообороту. Для цього кожному виконавцю видається витяг з графіка. У витязі наводиться перелік документів, що відноситься до функціональних обов’язків виконавця, терміни їх подання та підрозділи підприємства, до яких подаються ці документи [11, c. 115-116].

У тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки і необумовлені виправлення не допускаються. Помилки в первинних документах виправляються коректурним способом. Виправлення помилок повинно бути застережено написом “Виправлено” і підтверджено підписами осіб, які підписали цей документ з зазначенням дати виправлення.

Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов’язковій передачі в архів.

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по товарних операціях служать первинні документи з обліку розрахунків з покупцями.

Порядок та форми розрахунків між постачальником та покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена підстава виникнення зобов’язань, основна форма реалізації товарно-грошових відносин в ринковій економіці. Договір встановлює взаємні права і обов’язки, виконання яких забезпечується заходами державного впливу. Договір вважається укладеним з моменту набуття ним обумовленої форми (наприклад, простої письмової або нотаріально засвідченої). Договір може бути укладено як шляхом складання одного документу, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, які обов’язково повинні бути підписані стороною, що їх надсилає [14, c.211].

На суми оплати за відпущені товари, відвантажену продукцію, виконані роботи та надані послуги підприємство-покупець повинно отримати від постачальника розрахункові документи (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Первинні документи по розрахунках з покупцями [14]

Розрахунки з вітчизняними покупцями
Виникнення заборгованості	Погашення заборгованості
Накладні	Виписки банку
Рахунки-фактури	Платіжні доручення
Рахунки	Видатковий касовий орлер
Акти прийняття робіт, послуг	Прибутковий касовий ордер
Податкові накладні
Товарні накладні

Реалізація товару повинна здійснюватись при укладанні договору купівлі-продажу (Дод. Г1). Реалізація товару без укладання договору можлива в тому випадку, якщо покупець купує товар вроздріб на загальних для всіх покупців, як фізичних, так і юридичних осіб. Права та обов’язки сторін у цьому випадку визначаються на підставі вимог законодавства. Необхідно враховувати, що роздрібний продаж може здійснюватися і без наявності роздрібної торгової мережі. Простіше говорячи, навіть при відсутності в підприємства місця роздрібної торгівлі (магазина, кіоска, лотка тощо) роздрібний продаж може здійснюватися і через склад. У випадку реалізації товару чи продукції власного виробництва (далі - товар) на таких умовах завжди застосовується попередня оплата товару. Схема здійснення розрахунку в цьому випадку буде наступною:

• покупець вибирає необхідний йому товар.

• продавець магазина в супровідній записці вказує дані товару (його найменування, артикул, штрих-код, ціну та інші) і передає її особисто чи через покупця в бухгалтерію підприємства.

• бухгалтерія на підставі даних супровідної записки виписує рахунок на оплату товару і передає його представнику покупця на оплату.

• підприємство-покупець здійснює в зазначений у рахунку термін (у нашому випадку це три дні) перерахування зазначеної в рахунку суми на зазначений у ньому ж рахунок (дод. Б1) .

• представник підприємства покупця, маючи на руках доручення (дод. В2) і документ, що засвідчує його особистість, а також свідоцтво платника податку, направляється в бухгалтерію підприємства для оформлення податкової накладної (дод. Е1) і накладної на відпущення товару (дод. Д1) зі складу або безпосередньо з магазину.

• бухгалтерія підприємства-продавця, перевіривши надходження грошей на поточний рахунок від покупця в оплату зазначеного в рахунку товару, на підставі доручення і документа, що засвідчує особу представника підприємства-покупця, його довіреної особи (далі - представника підприємства-покупця) виписує, оформляючи належним чином, завіряє печаткою і підписує податкову накладну і накладну типової форми М-11, після чого видає їх на руки представнику підприємства-покупця.

• здійснюється відпущення товару. Два екземпляри накладної типової форми М-11 з підписом представника покупця, що підтверджує одержання товару і доручення, залишаються в підприємства-продавця, а один екземпляр накладної передається представнику підприємства-покупця.