39.Правове регулювання видатків на державне соціальне страхування і соціальне забезпечення.

40. Правове регулювання видатків на фінансування освіти, джерела фінансування.

Ураховуючи масштабність реформ, значні кошти, які держава вкладає в систему вищої освіти, стає зрозумілою необхідність у науковому обґрунтуванні їх проведення і проектно-методологічному забезпеченні. Держава життєво зацікавлена в тому, щоб реформування вищої освіти спиралося на результати фундаментальних наукових досліджень.

Видатки держави є необхідними, оскільки будь-яка функція держави може бути реалізована за умови її фінансування з бюджету. Видатки держави як вид фінансової діяльності є способом здійснення її внутрішніх економічних, культурно-виховних, соціальних і зовнішніх функцій. Крім того, виконання будь-якої дії, будь-якого управлінського рішення з боку держави вимагає витрачання коштів, бо інакше управлінські рішення не будуть реалізовуватися на практиці. Відповідно буде відсутнє й управління держави соціально-економічними процесами.

Питання розробки сучасної дієвої правової бази на сьогодні стало одним з пріоритетних для освітньої галузі, оскільки діюча схема фінансування вищих навчальних закладів не дозволяє розв’язати проблеми діяльності закладів освіти в межах чинного законодавства. Головним завданням є максимальне використання коштів приватних і юридичних осіб, оскільки держава нині не в змозі забезпечити утримання системи освіти.

Особливе значення має та обставина, що право громадян на освіту закріплено ст. 53 Конституції України. Ця стаття визначає повну загальну середню освіту як обов’язкову, а також гарантує з боку держави забезпечення її доступності та безплатності в загальнодержавних і комунальних навчальних закладах. Однак, зважаючи на важку економічну ситуацію у країні, помітне неозброєним оком погіршення становища закладів вищої освіти, можна сказати, що саме життя ставить перед нами питання аналізу правового регулювання фінансування освіти в Україні. Звичайно, зменшення видатків держави на освіту є чи не найвагомішою причиною зубожіння освіти, але не менш важливою причиною треба вважати й відсутність ефективного правового регулювання в цій галузі.

В Україні освіта фінансується урядом із загальних податкових надходжень, акумульованих за допомогою різних податків. Разом з тим, певний зв'язок між фондами системи освіти та конкретними податками простежується. Між бюджетами різних рівнів існує розподіл відповідальності за акумуляцію відповідних податків та їх використання.

Основними джерелами фінансового забезпечення освіти є:

- кошти державного та місцевих бюджетів;

- кошти юридичних і фізичних осіб, громадських організацій та фондів, у тому числі благодійні внески і пожертвування;

- кошти від надання навчальними закладами додаткових освітніх та інших послуг;

- гранти;

- кредити на розвиток навчальних закладів усіх рівнів та здобуття освіти;

- кошти від здійснення навчальними закладами економічної діяльності, регламентованої державою.

Видатки на освіту складають саму велику частину місцевих бюджетів, хоча величина її може значною мірою варіювати залежно від таких факторів:

- кількості навчальних закладів, що відносяться до юрисдикції даного району;

- обсягу бюджету, який в свою чергу визначається рівнем розвитку виробничої сфери району, обсягом податкових надходжень та тою їх часткою, що залишається у власному розпорядженні району.

В умовах фінансової скрути процес складання бюджету на освіту відбувається не стільки знизу (від навчальних закладів), скільки зверху - з обласного бюджету просто доводиться сума бюджету на райони. Бухгалтерії районних відділів освіти вже в межах цієї суми розподіляють видатки на школи, забезпечуючи в першу чергу обов'язкові витрати.

Офіційно заклади освіти мають право отримувати додаткові, позабюджетні кошти за рахунок надання таких платних послуг:

- освітні послуги;

- оренда;

- транспортні послуги;

- продаж виробленої продукції;

- інші.

Залучення додаткових ресурсів через надання платних послуг реально представлено лише у великих містах або в регіонах, де більш-менш розвинений виробничий сектор, в якому зайнята значна частина населення. Найбільш вагомим джерелом позабюджетних надходжень виступають додаткові освітні послуги. За рахунок коштів батьків та підприємств можуть вводитися навчальні курси понад обсяг, визначений державним стандартом для відповідного освітнього рівня. Так, в спеціалізованих школах, ліцеях і гімназіях, а також в звичайних загальноосвітніх школах утворюються проліцейні і ліцейні класи, в яких за рахунок коштів батьків збільшується кількість учбових годин по окремим предметам, або вводяться додаткові дисципліни.