Контроль і ревізія

Основні вимоги,пред'явлені до акта ревізії. В акті ревізії результатів розрахунків з постачальниками та підрядниками,покупцями і замовниками повинні бути дотримані: об'єктивність, ясність,точність опису виявлених фактів порушень з посиланням на відповіднінормативні акти та закони [[5]].

Виявлені факти,однорідних, численних порушень групуються у відомість, якадодається до акту ревізії і підписується керівником та головним бухгалтером.В акті не повинна наводиться оцінка дій різних посадових осіб. Актревізії не следу6ет захаращувати описом структури підприємства, а такожзвітами і плановими даними, наявними в періодичної і річної звітності.

7.

Завдання, джерела інформації, нормативні акти та послідовність проведення ревізії розрахунків з підзвітними особами. При здійсненні контролю розрахунків з підзв. особами треба ознайомитись з організацією і видами розрахунків через підзвітних осіб, які зумовлені специфічною діяльністю ревізованого підприємства. Як джерела інформації та об'єкти ревізії використовуються підшиті в окремі справи помісячно (поквартально) журнал 3, відомість 3.2 за субрахунком 372 “Розрахунки з підзвітними особами” та первинні документи до них (накази та розпорядження по підприємству, авансові звіти з доданими до них виправдувальними документами Крім того, для повноти перевірки руху готівки через підзвітних осіб ревізор використовує журнал 1, відомість 1.1, касову книгу, інші документи. Під час перевірки розрахунків з підзвітними особами ревізор керується Постановою Кабінету Міністрів України “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон” від 06 травня 2001 р. №423, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. №59 (зі змінами і доповненнями), Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою НБУ 19 лютого 2001 р. № 72 та іншими нормативно-правовими документами.

Основні напрями контролю: 1)Контроль дотримання правил видачі авансів підзвітним особам здійснюється методом нормативної перевірки шляхом порівняння дат видачі грошей під звіт, вивченням цільового призначення виданих сум. 2)Контроль використання грошей, виданих на господарські потреби 3)Перевірка доцільності, правомірності та правильності оформлення відряджень окремих працівників здійснюється методом аналізу логічного взаємозв'язку профілю виробничої діяльності підприємства, виконуваної роботи та компетенції підзвітної особи, цільового завдання та строків відрядження, фактичного виконання завдання, яке підтверджується документами і затверджується компетентною особою, яка ініціювала відрядження. 4)Контроль авансових звітів на повноту та достовірність документів з витрат, які підлягають відшкодуванню підзвітним особам, оформлення документів та авансових звітів досягається візуальною, арифметичною, логічною та іншими перевірками. 5)Перевірка правильності визначення розмірів відшкодувань витрат на відрядження за авансовими звітами передбачає порівняння фактично вказаних у звітах витрат з нормами, визначеними чинними нормативними актами. Арифметичною перевіркою контролюються залишки та обороти за субрахунком № 372 як у розрізі окремих підзвітних осіб (особливо при перенесенні залишків в облікові реєстри наступного періоду), так і в цілому. Інформація журналу 3 і відомості 3.2. зіставляється з даними журналу 1 і відомостей 1.1, 1.2, 1.3 з метою перевірки відповідності сум видачі та повернення в касу готівкових коштів.

8.

Завдання, джерела інформації, нормативні акти та послідовність проведення ревізії розрахунків з персоналом з оплати праці. Перевірка операцій по нарахуванню зарплати та її виплаті є одним найважливіших питань комплексної ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства.

Під час ревізії необхідно перевірити такі основні питання:

1) організація кадрової політики підприємства

2) дотримання штатної дисципліни;

3) використання робочого часу;

4) виконання норм виробітку;

5) правильності та своєчасності розрахунків з робітниками та службовцями;

6) повноти та своєчасності розрахунків із бюджетом та з фондами.

Для цього перевіряються такі документи:

- штатний розпис;

- накази та розпорядження адміністрації стосовно руху особового складу;

- колективний договір, трудові договори, угоди, контракти;

- особові картки працівників;

- табель обліку відпрацьованого часу;

- наряди;

- листи обліку простоїв;

- акти про брак; виконавчі листи;

- листи непрацездатності;

- розрахунково-платіжні відомості;

- реєстр депонованої зарплати;

- розроблювальні таблиці;

- журнал-ордер по рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці»;

- Баланс; форми статистичної звітності.

У ході аналізу кадрової політики підприємства ревізор досліджує питому вагу робітників у загальній чисельності працівників. Проводиться також аналіз якісного рівня робітників, використовуючи при цьому показники професійного та кваліфікаційного складу, рівня освіти.

При перевірці слід пам’ятати, що досить часто кваліфікаційний рівень працівників залежить від терміну роботи на підприємстві, тобто від стажу. Тому проводять аналіз руху робочої сили, розраховуючи коефіцієнти вибуття, приймання та плинності робочої сили, порівнюючи із попередніми періодами.

Наступним етапом перевірки є дотримання штатної та кошторисної дисципліни. Передовсім рекомендується здійснити зіставлення фактичного штату працівників та службовців зі штатним розписом. Як наслідок може бути виявлення працівників, що утримуються понад штат.

В ході перевірки вивчають розподіл обов’язків працівників і службовців їх фактичне завантаження роботою.

Слід звернути увагу на ефективність використання робочого часу. Спочатку зіставляють фактично відпрацьований час з плановим. При цьому уважно табель обліку відпрацьованого часу. Дані табелі повинні вестись по категоріях працівників. Найбільш розповсюдженими порушення табельного обліку є поставлення робочих днів за період тимчасової непрацездатності або за період неявок на роботу без поважних причин.

При проведенні ревізії ревізор має проводити власні спостереження щодо своєчасність приходу працівників на роботу і закінчення робочого дня. Аналізу підлягають приховані цілоденні та годинні втрати робочого часу.

Для здійснення перевірки результатів праці робітників-відрядників перевіряється точність обліку виробітку. Облік виробітку на підприємстві ведеться у рапортах про виробіток, маршрутних листах, відомостях обліку виробітку, нарядах і т.д. В цих документах повинні бути вказані виробіток робітника або бригади і розцінки за одиницю продукції.

При ревізії заробітної плати перевірці також підлягають: допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності і пологах, а також виплати за виконання державних та громадських обов’язків у робочий час. Спеціальну увагу слід приділити перевірці законності правильності нарахування відпускних сум.

Допомога по тимчасовій непрацездатності при хворобі, каліцтві, тимчасовому переведенні на іншу роботу в зв’язку з захворюванням, при догляді за хворим членом сім’ї, карантині, санаторно-курортному лікуванні і протезуванні — в розмірі до повного заробітку в таких розмірах:

- з безперервним стажем роботи до 5 років — 60% середнього заробітку;

- з безперервним стажем від 5 до 8 років — 80% середнього заробітку;

- з безперервним стажем роботи більше ніж 8 років — 100% середнього заробітку.

Слід пам’ятати, що допомога не надається:

- працівникам, які навмисно заподіяли шкоду власному здоров’ю. Попередньо видані їм суми допомоги підлягають стягненню в судовому порядку;

- при тимчасовій непрацездатності від захворювань або травм, що настали внаслідок сп’яніння або дій, пов’язаних із сп’янінням, а також внаслідок зловживання алкоголем;

- працівникам, у яких тимчасова непрацездатність настала внаслідок травм, отриманих при споєнні ними злочинів (крім осіб, засуджених до виправних робіт, яким допомога надається на загальних підставах);

- за час примусового лікування за рішенням суду (крім психічно хворих);

- за час знаходження під арештом і за час судово-медичної експертизи.

Розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності провадиться виходячи з середнього заробітку за фактично виконаний обсяг робіт за два останні місяці, що передують події. Допомоги по вагітності та поло¬гах, суми за виконання державних та громадських обов’язків в робочий час — розра-ховуються аналогічно, але у всіх випадках виплачується 100% середнього заробітку.

9.

Завдання, джерела інформації, нормативні акти та послідовність проведення ревізії операцій з основними засобами. Основні зароби – це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у виробництві або постачанні товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Збереження основних засобів, забезпечення їх нормального стану та раціональне використання є основним завданням колективу підприємства. Звідси у програмі проведення комплексної ревізії основною є перевірка операцій, пов’я-заних із основними засобами. Важливими завданнями ревізії основних засобів є перевірка дотримання умов, що забезпечують зберігання основних засобів та нематеріальних активів; перевірка законності та правильності операцій, пов’язаних із рухом основних засобів, нематеріаль-них активів та їх документальним оформленням; перевірка правильнос-ті віднесення активів до основних засобів; перевірка правильності і своєчасності нарахування та включення у витрати виробництва амортизаційних витрат; перевірка правильності проведення переоцінки основних засобів; перевірка правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з рухом основних засобів; перевірка своєчасності освоєння виробничих потужностей, виконання показників ефективності використання обладнання; виявлення обладнання, що не використовується, обстеження його стану, умов збереження; перевірка операцій, пов’язаних з орендою основних засобів. Інформаційна база, використовувана під час перевірки основних засобів, містить основні нормативні документи, що регулюють питання організації бухгалтерського обліку й оподатковування основних засобів; наказ про облікову політику організації; первинні документи, які ві-дображають операції по основних засобах: акт прийому-передачі (№ ОЗ-1); акт здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (ф. ОЗ-2); акт на списання основних засобів (№ ОЗ-3), акт на списання автотранспортних засобів (№ ОЗ-4); акт на установку, пуск, демонтаж будівельних механізмів (№ ОЗ-5); інвентарна картка обліку основних засобів (№ ОЗ-6); опис інвентарних карток з обліку основних засобів (№ ОЗ-7); картка обліку руху основних засобів (№ ОЗ-8); інвентарний список основних засобів (№ ОЗ-9); розрахунок зносу основних засобів (№ ОЗ-14); протоколи інвентаризаційних комісій; інвентаризаційні описи та порівняльні відомості з інвентаризації; реєстри синтетичного й аналітичного обліку руху основних засобів, що використовуються в організації; облікові реєстри по рахунках 10, 11, 12, 13, 40, 41, 42, 46; Голов-на книга; бухгалтерська звітність: баланс (ф. № 1), звіт про власний капітал (ф. № 4).

10.

Завдання, джерела інформації, нормативні акти та послідовність здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями. Реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні потребує внесення докорінних змін у методологію контролю і ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями. Насамперед слід провести раціоналізацію управління комерційною діяльністю, основними елементами якої є економічна свобода, вільний рух товарів і послуг у сфері підприємництва, конкуренція, маркетинг, досконале знання ринку і цінового механізму, поняття ризику і оперативного реагування на ситуацію, що склалася на ринку, тощо.

Основними завданнями ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями є:

• аналіз виконання завдання з товарообороту, виявлення резервів збільшення його обсягу, зменшення витрат і забезпечення рентабельності;

• перевірка правильності документального оформлення й доцільності здійснення товарних операцій, своєчасне відображення їх в обліку;

• контроль за своєчасним і повним оприбуткуванням товарно-матеріальних цінностей;

• дослідження товарних запасів і контроль за дотриманням їх нормативу;

• контроль за дотриманням правил проведення інвентаризації, своєчасне виявлення її результатів;

• перевірка виконання договірних зобов'язань щодо поставки і збуту (реалізації) товарів;

• виявлення фактів приписок і понаднормованого списання втрат товарів тощо.

Ревізії на підприємствах торгівлі здійснюються відповідно до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993р. та Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 3 жовтня 1997 р. № 121.

Організація, техніка й документальне оформлення проведення інвентаризації встановлені Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей:, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом: Міністерства фінансів України від 11.08.94 № 69 зі змінами і доповненнями, внесеними 05.12.97 №268.

З метою документування розкрадання товарів слід проаналізувати такі документи:

• договір постачання;

• комерційний акт (акт приймання);

• товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, подорожній лист;

• рахунок – платіжну вимогу, виписки банку;

• товарний звіт, товарну книгу;

• звіт про рух тари.

Крім того, у разі необхідності проводять інвентаризацію товарів, що надійшли від постачальника, і здійснюють відвантаження: товарів.

Зіставляються також записи за кредитом рахунка 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та за дебетом: рахунка 281 «Товари на складі».

11.

Ревізія каси і касових операцій. Касові операції оформляються типовими міжвідомчими формами первинної облікової документації, встановленими постановами Держкомстату Росії від 18 серпня 1998 р. № 88 «Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку касових операцій». Прийом готівки у касу оформляється прибутковим касовим ордером (форма № КО-1), а видача видатковим касовим ордером (форма № КО-2) або за належно оформленими іншими документами (платіжними відомостями, розрахунково-платіжними відомостями), які реєструються в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (форма № КО-3). Усі надходження і видача готівки підприємств враховують у касовій книзі (форма № КО-4), записи в якій повинні здійснюватися в хронологічному порядку.

При реалізації товарів за готівку в роздрібній торгівлі передбачено порядок застосування контрольно-касових машин (ККМ), який регулюється нормативно-законодавчими актами.

Ревізія наявності грошових коштів, цінних паперів у касі та касових операцій починається з інвентаризації готівки в касі.

В операційних касах магазинів і їдалень інвентаризацію готівки здійснюють одночасно з інвентаризацією в них товарно-матеріальних цінностей.

Перед інвентаризацією грошових коштів і цінних паперів в касі слід встановити кількість кас в організації. За наявності двох кас і більше їх необхідно опечатати. Крім того, перед інвентаризацією необхідно встановити реальність знаходження частини грошових коштів у дорозі, що значаться на рахунку 57 «Переклади їсти дорогою». З цією метою перевіряють суми, віднесені на рахунку 57 «Переклади їсти дорогою», з копією супровідної відомості на здачу виручки інкасатором банку.

Недоліки в системі внутрішнього контролю можуть не відбитися на правильності відображення оборотів і сальдо по рахунках 50 «Каса», субрахунок «Каса організації» і субрахунок "Грошові документи», а порушення методології бухгалтерського обліку приводять до перекручувань звітних показників за даними рахунками. Для виявлення таких порушень слід виконати наступні процедури.

12.

Раптова ревізія каси. раптова ревізія каси з покупюрним перерахуванням усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою. Для проведення ревізії каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка складає акт. У разі виявлення ревізією нестачі або лишку цінностей у касі в акті зазначається сума нестачі або лишку і причини її виникнення.

Засновники підприємств, вищі організації (у разі їх наявності), а також аудитори (аудиторські фірми) відповідно до укладених угод під час проведення документальних ревізій на всіх підвідомчих підприємствах в обов'язковому порядку проводять ревізію каси і перевіряють дотримання касової дисципліни. Під час проведення ревізій особлива увага має надаватися питанню забезпечення схоронності грошей і цінностей.

У господарських товариствах, де це передбачено їх статутом, такі ревізії проводяться ревізійними комісіями.

Перевірки касової дисципліни здійснюються органами державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України, фінансовими органами та установами банків.

Відповідальність за додержання касової дисципліни покладається на керівників підприємств, головних бухгалтерів, керівників фінансових служб і касирів.

Порядок ведення касових операцій в установах банків, які здійснюють касове обслуговування клієнтів, встановлений Інструкцією № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України за № 129 від 7 липня 1994 р.

З метою поліпшення стану готівкового обігу, запобігання зловживанням під час здійснення операцій з готівкою, приховування доходів в Україні застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення норм з регулювання обігу готівки. В основі цих санкцій — принцип забезпечення єдиного державного підходу до встановлення відповідальності суб'єктів господарювання за порушення касової дисципліни і норм готівкового обігу. Так, відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за № 436/95 від 12 червня 1995 р. застосовуються штрафні санкції. Для наочності відобразимо це у вигляді схеми (див. схему 1).

Штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки застосовуються до юридичних осіб усіх форм власності, а також до фізичних осіб — громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок, подань комерційних банків, державної контрольно-ревізійної служби, органів Міністерства внутрішніх справ України, Національного банку України у встановленому законодавством порядку.

Порядок лімітування готівки та організація контролю за його додержанням визначається Національним банком України.

Штрафи, що передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» за № 436/95 від 12 червня 1995 р., стягуються до Державного бюджету України.

13.

Контроль і ревізія наявності та надходження основних засобів. Обліковують о. з. по кожному інвентарному об’єкту. Для індивідуального обліку інвентарні об’єкти нумерують, тобто присвоюють їм інвентарні номери. Аналітичний облік о. з. ведуть в інвентарних картках. На кожний об’єкт відкривають окрему картку (ф. 03-6), вказують назву та призначення об’єкта, його місцезнаходження, коротку характеристику, дані про капітальний ремонт та інші показники. Відкриті картки записують в опис, чим забезпечується контроль за наявністю карток.

Інвентарні картки, зареєстровані в описі, розміщують у картотеці згідно з класифікаційними групами, до яких відносять об’єкти.

Обліковують о. з. на рахунку 10 «Основні засоби». Це активний матеріальний рахунок, за дебетом якого відображають наявність та надходження об’єктів о. з., а за кредитом – їх вибуття. До рахунку 10 застосовують субрахунки згідно з прийнятою класифікацією. О. з. надходять на підприємство в порядку капітальних інвестицій, облік яких ведуть на рахунку 15 «Капітальні інвестиції». Оприбутковують об’єкти в склад основних засобів за актами Д-т 10 «Основні засоби» з кредиту 15 «Капітальні інвестиції», 42 «Додатковий капітал» та ін..

Ревізор перевіряє правильність ведення інвентарних карток шляхом звірки їх з актами на приймання о. з., інвентарним списком, записами у регістрах бухгалтерського обліку.

14.

Ревізія фінансових результатів підприємства. Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства – це балансовий прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації продукції, робіт і послуг, іншої реалізації, доходів і витрат від позареалізаційних операцій тощо. Фінансові результати діяльності підприємства характеризують також показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, товарів, надання послуг. Виручка від реалізації продукції характеризує завершення виробничого циклу на підприємстві, повернення авансованих у виробницт-во коштів підприємства і початок нового етапу в обігу коштів. Шляхом вирахування з виручки від реалізації продукції суми непрямих податків і витрат на виробництво реалізованої продукції визначається чистий результат (прибуток чи збиток) від реалізації. Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання на підприємстві. Разом з абсолютною оцінкою розраховують також відносні показники ефективності господарювання – показники рентабельності. Відношення балансового прибутку до середньої вартості основних засобів і оборотних коштів визначає загальну рентабельність підприємства. В умовах ринкової економіки основу економічного розвитку підприємства становить прибуток. Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснення розширеного відтворення і задоволення зростаючих соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок прибутку виконуються також зобов’язання підприємства перед бюджетом, банками та іншими контрагентами. Тому при ревізії прибутку вивчають фактори як його формування, так і розподілу.

Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається зменшенням валового доходу звітного періоду на суму валових витрат та суму амортизації. Валовий дохід – загальна сума доходів платника податку від всіх видів діяльності. Валові витрати виробництва і обігу платника податку – це компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані або виготовлені для подальшого використання їх у власній господарській діяльності. Амортизація основних фондів і нематеріальних активів – поступове віднесення витрат на відновлення їх вартості, спрямоване на зменшення прибутку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених податковим законодавством;

15.

Контроль за фінансовим станом та платоспроможністю підприємства. авданнями ревізії фінансового стану підприємств, які працюють в умовах ринкової економіки, є:

• оцінка платоспроможності підприємств за звітний період у динаміці;

• визначення суми оборотних коштів (оборотного капіталу), збільшення його (зменшення) і співвідношення з короткостроковими зобов'язаннями;

• вивчення структури джерел коштів;

• розрахунок дебіторської заборгованості і запасів;

• оцінка прибутковості підприємств;

• обчислення рентабельності підприємств і факторів, що на неї впливають;

• визначення довгострокової платоспроможності.

Аналіз фінансово-господарської діяльності та стану активів і зобов'язань відіграє в ринкових умовах важливу роль.

Важливим показником при аналізі фінансового стану є платоспроможність підприємства, яку визначають озрахункам коефіцієнтів ліквідності. Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко мобілізувати активи для погашення своїх зобов'язань.

Всі активи підприємства мають різну ліквідність - здатність швидко перетворюватись на грошові засоби.

Найбільш ліквідними активами є грошові кошти та їх еквіваленти, а також поточна дебіторська заборгованість. До високоліквідних активів відносять також цінні папери, що належать до поточних фінансових інвестицій. Менш ліквідними активами є товари, готова продукція, запаси, незавершене виробництво.

Враховуючи рівень ліквідності активів, виділяють такі види платоспроможності:

1) грошову;

2) розрахункову;

3) фінансову.