Тестові завдання

Питання 1

Що є предметом релігійної віри:

Віра в вічне життя

Віра у власні сили

Віра в надприродне

Віра в реальність

Питання 2

Яка з релігій не відноситься до світових:

Християнство

Іудаїзм

Буддизм

Іслам

Питання 3

Яка з релігій не є монотеїстичною:

Зороастризм

Мусульманство

Іудаїзм

Християнство

Питання 4

Що з наведеного не є однією з основних складових структури релігії:

Релігійні відносини

Релігійні організації

Релігійна свідомість

Релігійне мистецтво

Релігійна діяльність

Питання 5

Яка з функцій не є характерною для релігії:

Гносеологічна

Світоглядна

Компенсаторна

Інтеграційна

Завдання і питання для самоконтролю

Чому неможливо дати універсальне визначення релігії?

Які спільні ознаки, властивості притаманні більшості релігійних систем?

Ваша оцінка спільних духовних практик, що притаманні великим релігіям.

Що є спільного і яка відмінність у поглядах на природу релігії філософа-прагматика У. Джеймса і засновника психоаналізу З.Фрейда?

В чому полягає обмеженість марксистських оцінок природи релігії?

Серед популярних філософсько-соціологічних концепцій релігії, як правило, виокремлюють вчення німецького філософа Е.Дюркгейма. Чию точку зору щодо природи релігії ви поділяєте і чому?

Дайте характеристику основних елементів релігії.

Чому людина потребує онтологічного опертя і за яких умов цю роль може виконати релігія?

Які аргументи ви б назвали на користь судження: "Сама людина є "місцем Бога"".

Як вирішує проблему сенсу людського буття релігія?

Чому ідея про безсмертя, як зазначав Ф. Достоєвський, є своєрідною підсумковою формулою життя?

Охарактеризуйте зміст світоглядної функції релігії.

Чому інтегративна функція релігії має свої історичні, соціальні межі?

Відомо, що найбільший регулятивний потенціал мають релігійні норми. Дайте характеристику їх основним різновидам.

Розкрийте гуманістичний потенціал релігії.

Словник

Тотемізм(від індіанськ. “от-отем” —його рід) — форма найдавніших вірувань, пов'язаних з уявленнями про над­природні кровні зв'язки даного роду чи племені з певним видом рослин чи тва­рин.

Магія(від грецьк. таgеіа —чаклунство) — віра в можливість впливу на довколишній світ через надприродне — фетишів, духів і т.п. шляхом чаклунського дійства. Сплав релігійної свідомості і дії, перевернутий практично-духовний спосіб оволодіння світом за допомогою заклинань, жертвопринесень, обрядів, табу, ритуальних піснеспівів тощо. В цьому відношенні магія — зародкова форма релігійного культу. Відповідно до змісту ранніх релігійних уявлень магія була фетишистською, тотемістичною, анімістичною та демоністичною; у комплексі «чуттєво-надчуттєвого» освоєння природи — контактною, в демоністичному комплексі — символічною; у функціональному відношенні — мисливською, лікувальною, любовною, лиходійною і т.п. Елементи первісної магії у трансформованому вигляді збереглися в усіх сучасних релігіях. У середні віки чаклунство було поширене у вигляді чорної (за допомогою пекельних сил) і білої (за допомогою небесних сил) магії.

Фетишизм(від португ. fetiсо — зачарована річ) — форма найдавніших вірувань, що полягали у мислено-фантазійному наділенні деяких предметів неживої природи «чуттєво-надчуттєвими» якостями. Як перевернутий спосіб олюднення природи, фетишизм виник у ранньородовому суспільстві за вкрай низького розвитку продуктивних сил і знань. Вважалося, що фетишизовані предмети — камінці, кістки, панцирі черепах, пір'я тощо — є живими істотами й можуть мати для людини охоронне значення (амулети, талісмани), завдавати шкоди ворогові, викликати чи припиняти дощ і т. п. Фетишам не поклонялися, їх шанували. Гносеологічно фетишизм мав своїм мотивом уявлення первісної людини про те, що зміни в природі, за аналогією з її власними вчинками, пов'язані з розумово-вольовою діяльністю і можуть бути спрямовані на людину та довкілля. Фетишистські уявлення, зазнавши численних видозмін, збереглися і в розвинутих релігіях та побутовому марновірстві (товарний фетишизм тощо).

Анімізм(від лат. апіта —душа) — форма найдавніших вірувань, пов'язаних з уявленнями про існування в тілі людини її двійника — душі, від якої ніби залежить саме життя особи, її фізіологічний і психологічний стани. Зібрав матеріали й описав анімістичні вірування англійський етнолог і релігієзнавець Е.Тейлор у книзі «Первісна культура».

Шаманство (від евенк, «шаман», «саман» — знахар) — первісна форма релігії, що ґрунтується на вірі у можливість спілкування людини з духом. Особливо поширене у народів Північної Азії (бурятів, хантів, мансі, чукчів та ін.). Шаманство характеризує широке коло анімістичних уявлень (переважно віра в злих духів), наявність служителів культу, здатних приводити себе в екстатичний стан і виступати нібито в ролі посередника між людиною і духами. Шаманам приписується здатність передбачення, впливу на довкілля, здатність супроводжувати померлого в потойбічному світі. Основний обряд шаманства — камлання, що використовується віруючими з метою лікування від різних хвороб, забезпечення успіху під час своєї виробничої діяльності.