2. Суспільні функції релігії

Способи, рівень, напрямки релігійного впливу на соціум виявляються у функціях релігії.

До основних функцій релігії відносяться: світоглядна, компенсаційно-терапевтична, комунікативна, інтегративна, дезінтергративна, регулятивна.

Світоглядна– забезпечує формування системи поглядів і уявлень, які виражають ставлення віруючої людини до різних предметів і явищ дійсності, її життєву позицію, ціннісні орієнтації.

Компенсаційно-терапевтичнафункція релігії виражається в компенсації обмеженості, безсилля, залежності людей від об'єктивних умов існування, в загальній ціннісній орієнтації людей, наповнює новим змістом сенс їхнього життя.

Комунікативна функція полягає в тому, що релігія сприяє процесу релігійної комунікації - взаємодії, спілкуванню, релігійній соціалізації, передачі, обміну, засвоєнню релігійної інформації, закріпленню духовних зв'язків між віруючими.

Інтегративна функція - забезпечення безконфліктного зв’язку, певну злагоду, солідарність, згуртованість релігійної спільноти, певних соціальних груп, суспільства в цілому.

Дезінтегративна функція релігії полягає в протиставлені, на основі того чи іншого віровчення, культу, організації, одних спільнот іншим спільнотам, які сформувалися на основі іншого віровчення, культу тощо; це протиставлення може бути джерелом конфлікту між християнами і мусульманами, православними і католиками, католиками і протестантами тощо.

Регулятивна функція релігії виражається через систему норм, цінностей, примусів, установок, канонів, інститутів, які стають регулятором відносин, поведінки, вчинків, дій віруючих, діяльності релігійних організацій.

3. Класифікація релігій

а). Первісні форми вірувань

б). Етнонаціональні релігії

в). Світові релігії

Лекція 4. Ранні форми релігії

Сучасні дані археології, етнографії дають змогу стверджувати, що найпростіші форми вірувань виникали із появою людини розумної (Homo sapiens)приблизно 40 — 45 тис. років тому. У ході історії у різних народів утверджувались і розвивалися відмітні релігійні системи, водночас їх еволюція підпорядковувалась певним спільним закономірностям, спільності основних форм їхньої ранньої релігійної рефлексії. Так, у межах міфологічного комплексу практично в усіх народів світу виникає схожа система вірувань, своєрідна проторелігія, до якої належать анімізм, фетишизм, тотемізм, магія.

1. Анімізм

Анімізм(від лат.anima— душа) — це віра в існування духовних істот, душ або духів. Певною мірою, безперечно, анімізм властивий будь-який релігії. Але у даному випадку йдеться про особливий стан релігійних уявлень, який умовно можна назвати "безбожним" — за цими уявленнями існує не Бог як трансцендентна істота, навіть не боги, а духи, понадприродні сили, які контролюють людину, допомагають їй або перешкоджають, яких можна умилостивити або упросити.

Спочатку, очевидно, виникло уявлення про людську душу, яка з'єднується з матеріальним тілом, але після його смерті може продовжувати існування. Поступово формується уявлення про безсмертя душі, що проявляється в намаганні забезпечити життя людини після смерті всім необхідним. Душі предків стають чи не найголовнішим об'єктом культу.

Первинний синкретизм людської свідомості призводить до того, що душами наділяються інші живі, а також і неживі істоти. Весь оточуючий світ стає населеним духами — духами вулканів, скель, струмків, озер, лісів, тварин, птахів тощо. Вони збереглись і зараз в біразах русалок, водяних, лісовиків, фей, гномів, німф та ін. Пізніше з'являються уявлення про більш абстрактні істоти, як добрі, так і злі — демони, біси, відьми, вампіри, духи-покровителі людей (генії).