00238-Лекції - медицина НС

так і в умовах нагріваючого зовнішнього середовища(наприклад, висока температура повітря, сильне інфрачервоне опромінення, зменшення тепловіддачі). Нерідко вказані фактори діють на організм одночасно. В таких умовах добові водовтрати організму через шкіру і легені можуть складати 8 - 10 л, інколи і більше. Втрати води із потом інколи сягають2,5 л за годину. Прийнято вважати, що при дотриманні вимог безпеки та гігієни праці допустимі водовтрати - 4 - 5 л за добу.

Добова втрата води організмом до2,5 л може бути компенсована звичним режимом харчування та споживання напоїв. Більші водовтрати компенсуються спеціальним водохарчовим режимом. В таких обставинах трапляється надмірне споживання води, яке негативно впливає на водно-сольовий баланс організму та

великій кількості. В такому випадку преабсорбтивний механізм гамування спраги діє слабко і протягом короткого проміжку часупереважно під час пиття та кілька хвилин після нього.

Незважаючи на достатню кількість випитої води, почуття спраги виникає знову. При цьому вода ще не встигла надійти(всмоктатися) у кров та інші внутрішні середовища організму. Повторні порції води, яка вживається з нетерпінням, часто бувають зайвими, оскільки загальна кількість введеної води перевищує істинну потребу організму або його водоутримуючі можливості.

Інакше кажучи, спрага завжди надактивна, а сильна спрага до того ж і надто гіпертрофована (надмірно велика). Тому ми здатні випивати води значно більше дійсної потреби. Цим механізмом вищі тварини і людина"захищаються" від небезпечної для життєдіяльності нестачі води в організмі. "Захист" від надмірної кількості випитої води не такий виразний.

Надмірно введена в організм вода створює в ньому ряд нових порушень: зменшується вміст мінеральних сполук у крові та інших позаклітинних рідинах

З'являється водне навантаження на роботу серця, посилюється розпад білку в організмі та виводяться з потом вітаміни.

Надлишкова вода, введена в організм під впливом сильного почуття спраги, в крові затримується мало тому, що знижена водоутримуюча здатність як наслідок втрати мінеральних солей з потом. У цих умовах частина води із крові виводиться з потом (піт тече по тілу струмочками) та сечею. Така вода додатково

191

Інша частина води із судин надходить у міжклітинний простір і пот безпосередньо в клітини, які зберігають свої водоутримуючі властивості. На фоні низької водоутримуючої властивості крові, клітини в таких умовах здатні накопичувати в собі надмірну кількість водивиникає набряк клітин. Такі

виконанні відповідальних та пов'язаних з небезпекою робіт. Про ці явища люди знали ще із стародавніх часів, виконуючи військову, земельну та іншу тяжку роботу, яка супроводжувалась великими втратами води організмом. В таких умовах люди використовували заходи, що помітно зменшували або усували негативний вплив значних водовтратце поступове і обмежене введення води в організм і водночас введення в організм мінеральних сполук для компенсації втрачених.

Таке одноразове навантаження не викликає в організмі вказаних негативних наслідків, а спостерігається переважно в умовах тривалого надмірного введення води.

РЕЖИМ І НОРМИ ВОДОСПОЖИВАННЯ

Режим і норми водоспоживання залежать від рівня водовтрати, який визначають дослідницьким або розрахунковим методом.

Для дослідницького визначення необхідно проводити два або, для точності, три виміри маси тіла(див. Схему). На основі отриманих результатів(В.Д. Ванханен та ін., 1980) обчислюють сумарні позаниркові (піт, фекалії, видихуване повітря) і ниркові (сеча) водовтрати як різницю між масою тіла перед роботою і після неї. При цьому враховуються кількості випитої рідини і з'їденої їжі під час роботи.

Як відмічають В..ДВанханен і В.А. Шаптала (1977) зіставлення величин втраченої води і вжитої в умовах високої температури показало, що навіть при відсутності обмежень у водоспоживанні кількість, спожитоїїї за час роботи, складає лише від40% до 60% вихідної кількості. Можливо, за цих обставин припиняється пиття ("недовипивання") до того, як відновиться вихідний рівень концентрації електролітів за допомогою нез'ясованих преабсорбтивного гамування спраги або економії ресурсів організму. Відомо, що при посиленому потовиділенні недоцільно повністю поповнювати водовтрати організму безпосередньо в період роботи, оскільки це спричиняє неефективне надмірне виділення води з потом.

Виходячи із викладеного, потреба у воді під час роботи повинна бути забезпечена в межах 40% - 60% від водовтрати (40% - близько 2л водовтрати, а 60% - близько 5л).

192

Для попередження значного зниження працездатності та несприятливих зрушень в організмі, що виникають від його зневоднення в умовах інтенсивних водовтрат, вказані вище автори пропонують формули уточнених розрахунків потреби у воді з урахуванням прогресивного зростання справжнього дефіциту маси тіла.

Відтак, грунтуючись на приведених даних, можна розрахувати норми водоспоживання в залежності від величини водовтрати. Проте не усувається несприятлива залежність - чим вище температура умов праці і її тривалість, тим меншає маса ,тілатим швидше падає працездатність. З'ясовано, що працездатність починає прогресивно знижуватися з моменту, коли маса тіла стає меншою за визначену вранці натщесерце. Пояснюється це тим, що після витрати запасів води, які створені вживанням їжі і питва перед робот, поюдальші потовиділення призводять уже до прогресуючого зневоднення організму. Настає зменшення кількості води в тканинах м'язів, шкіри, печінки тощо - виникає справжній дефіцит маси тіла. Особливо несприятливим для організму цей дефіцит стає тоді, коли він більше 1,5 кг.

закономірністю, можна оптимізувати харчовий та питний режим працюючого в умовах інтенсивних водовтрат з метою впливу на водний баланс організму і уникнення несприятливих зрушень його гомеостазу.

Щоб уникнути надмірного споживання води і водного перевантаження організму під впливом посиленого почуття спраги, доцільно дотримуватись відповідних режимних заходів: обмежування кількості споживаної води під час інтенсивних водовтрат, дозування приймання через інтервали, а також добір якісного складу напоїв та їжі як під час праці, так і поза нею. Так, під час праці гамувати спрагу краще невеликими кількостями води або іншого напою(близько 100 мл) через кожні 25 - ЗО хв. При великих водовтратах (більше 5 л) доцільно

скоротити перерви між окремими вживаннями води або збільшити кількість кожної порції до150 - 200 мл. Дефіцит маси тіла, що виник до кінця роботи, неодмінно слід поповнити після роботи введенням води з їжею в комбінуванні з різними напоями.

193

Схема зміни водовтрати організмом за період роботи

м,- маса тіла після сну (натщесерце), м,- маса тіла після сніданку (до роботи), м, маса тіла перед обідом (після роботи).

1. м, -Мд - водовтрати за період роботи:

-до 2 л - не спостерігається справжній дефіцит маси тіла;

вмежах 2-5 л - водовтрати супроводжує справжній дефіцит маси тіла(допустимі

вкінці роботи); більше 5 л - великі водовтрати (не допустимі в кінці роботи).

2.м, -Мд - справжній дефіцит (від зневодження) маси тіла, максимально допустимий 1,5 кг в кінці роботи:

-до 1,5 кг - допустимі величини справжнього дефіциту маси тіла. В цьому діапазоні прогресивно знижується працездатність; більше 1,5 кг - недопустимий в кінці роботи. Можливі порушення функцій організму.

3.м, -м, - вихідна маса тіла (до початку роботи, після їди). Чим більше вихідна маса тіла до початку роботи переважає масу тіла натщесерце, тим менший справжній її дефіцит по закінченню роботи.

Ін'єкції

Підготовка ін'єкційного інструменту для кип'ятіння

Використанні для ін'єкцій шприци і голки повинні бути стерильними, тобто не мати на собі будь яких зародків життя. Для винищення мікробної флори використовують різні методи стерилізації які грунтуються переважно на дії таких фізичних факторів як нагрів і опромінення. Найбільше практичними виявилися стерилізація шприців та голок в автоклаві за допомогою водяного пару під тиском 2,5 кг/м2, температурі 138 °С, а також в сушильно-стерилізаційній шафі сухим гарячим повітрям.

В побутових умовах широко користуються кип'ятінням шприців і голок, яке, проте не забезпечує стерильності тому, що окремі бактерії і віруси при цьому не гинуть. Така обробка дозволяє знищити тільки хвороботворні мікроорганізми, тобто знезаразити інструмент, що не завжди буває ефективним. В цьому зв'язку ідеальним є використання одноразових шприців з голками.

194

Знезаражування інструменту кип'ятінням може бути безпечним д виконання ін'єкцій якщо дотримуватись відповідних правил і послідовності в обробці шприца та голки. Так, після виконання ін'єкції, шприц і голку тут же промивають холодною водою, проточною або змінною декілька разів. При цьому видаляються рештки ліків , іщо особливо важливо, прилипші до інструменту частки крові, які можуть бути інфікованими. Після засихання видалити ці забруднення значно тяжче. В подальшому голку і шприц в розібраному вигляді 15 хв., замочують в миючому розчині, а потім ретельно миють цим же розчином.

При цьому голки прочищають мандреном(тоненький дротик, що додається до

(нерідко в літературі його називають стерилізатором, що не точно), або в іншій чистій термічно стійкій посудині. Закладати для кип'ятіння шприц потрібно в

На решітку кладуть також пінцети і гачки для піднімання решітки. Заливають все це кип'яченою водою так, щоб її вистачило на 45 хвилин повільного кип'ятіння і закривають кришкою. Для підвищення температури кипіння і скорочення його терміну можна додати в розчин щипок харчової соди.

Асептичне збирання знезаражених шприца з голкою

Після кип'ятіння інструменту для ін'єкцій його охолоджують в закритому

решітку кип'ятильника і ставлять її впоперек кип'ятильника. Перед тим як збирати шприц, набирати ліки і виконувати ін'єкцію, виконуючий повинен знезаразити свої руки: коротко обстригти нігті, з пальців зняти прикраси, ретельно вимити руки миючими засобами Для миття рук доцільно використовувати господарче мило, яким намилюють двічі. Висушувати руки слід чистим рушником. Потім бажано протерти піднігтьове ложе, нігтьовий валик, нігті і пучки пальців70% спиртом або 5% розчином йоду. Після такої обробки рук виконуючий не повинен торкатися ними сторонніх предметів.

Знезаражені складові шприца слід збирати лише знезараженим пінцетом. Спочатку беруть пінцетом циліндр за його зовнішні поверхні і перекладають в пальці лівої руки. Потім пінцетом беруть за стержень поршня і вводят

195

знезараженим пінцетом насаджують і протирають другу голку, що призначена для ін'єкції. Для внутрішньом'язової ін'єкції використовують голку довжиною60 мм і діаметром 0,8-1,0 мм. Підготовлений шприц з ліками кладуть так, щоб голка ні до чого не торкалась.

До набирання ліків із флакона потрібно прочитати на ньому на препарату, дозу та строк його придатності. Якщо ці дані про ліки не вдається впевнено встановити, то з такого флакона чи ампули його не набирають. Центральну частину алюмінієвої кришки флакона відкривають нестерильним

голки, вводять розчин у флакон. Потім від'єднують флакон разом з голкою від шприца і, струшуючи флакон, повністю розчиняють порошок. Приєднують голку з флаконом до шприца і тримаючи флакон догори дном, набирають потрібну кількість ліків. Шприц від голки від'єднують не виймаючи її з флакона. Якщо у флаконі залишилися ліки, то їх можна набрати цією ж голкою для іншої ін'єкції.

внутрішньом'язову, внутрішньовенну і внутрішньоартеріальну ін'єкції. (рис. ...) Внутрішньосудинні ін'єкції мають значний ризик для здоров'я і життя людини,

поверхню стегна. В цих місцях немає великих судинних і нервових стовбурів. Шприц беруть об'ємом 5-10 мл, щоб одноразово вводити не більше 10 мл розчину.

Для виконання ін'єкції у ділянку сідниці, хворого вкладають на бік з напівзігнутими ногами в стегні і коліні для розслаблення

197

натискують на рукоятку поршня, а вказівним і середнім пальцями впираються в обід циліндра щоб забезпечити нерухомість шприца і голки. Виштовхувати ліки з шприца слід повільно для зменшення травмування тканин і больового відчуття. Після введення ліків третю кульку, змочену 70% спиртом, притискують до місця проколу і швидким рухом видаляють голку.

198

Тестові завдання

Тест №1

Вказати місця найбільше ефективного накладання джгута при артеріальній кровотечі на кінцівках:

1.На межі верхньої і середньої третини плеча.

2.На середній третині плеча.

3.На нижній третині плеча.

4.На межі верхньої і середньої третини стегна.

5.Місце не має значення, головне щоб розташовувався біля рани з боку серця.

Вірна відповідь: 1, 4. Інші місця менше ефективні і мають підвищений ризик ускладнень.

Тест №2

Джгут можна не знімати протягом:

1.Влітку до 30 хв.

2.Влітку до 2-х год.

3.Взимку до 1 год.

4.Взимку до 2-х год.

5.Тривалість накладання джгута не обмежується.

Вірна відповідь: 2, 3. Чим коротший термін накладання джгута, тим менший ризик ускладнень від нього. Перевищення термінів, вказаних пунктами 2 і 3 призводить до змертвіння знекровлених частин кінцівок.

Тест №3

Вказати можливі ускладнення від тривалої дії джгута:

1.Змертвіння тканини знекровленої ділянки кінцівки.

2.Сприяє розвитку шоку болючість цієї процедури.

3.Утворення згортків крові в венах місця притискання, які відірвавшись, можуть спричинити закривання окремих артерій після знімання джгута.

4.Спричиняє шок.

Вірна відповідь: 1, 2, 3. Джгут шок не спричиняє, а сприяє цьому при тривалій дії.

199

Тест №4

Вказати достовірні ознаки трупа:

1. Паралітично розширені зіниці.

2.Відсутність рефлексів: зіничного, рогівкового, больового.

3.Відсутність свідомості.

4.Відсутність дихання і кровообігу.

5.Трупне заклякання.

6.Трупні плями.

Вірна відповідь: 5, 6. Наявність ознак пунктів 1, 2, 3, 4 може бути станом клінічної смерті. Наявність ознак пунктів 1, 2, 3 може бути станом коми.

Тести №5

Найбільше частою причиною обтурації(закривання) входу до гортані внаслідок м’язової атонії, що настає при припиненні кровообігу, є западання:

1.Язика (корінь).

2.М’якого піднебіння.

3.Надгортанника.

Вірна відповідь: 3. При м’язовій атонії надгортанник у горизонтальному положенні (на спині) постраждалого частіше, чим інші вказані утворення перекриває вхід до гортані.

Тест №6

При визначенні припинення дихання визначальними не є такі ознаки: 1. Відсутність дихальних екскурсій грудної клітки.

2.Відсутність ознак руху повітря із дихальних шляхів постраждалого.

3.Відсутність рухів в ділянці живота вище пупа (епігастральна ділянка).

4.Блідо - синюватий колір шкірних покривів, губ.

Вірна відповідь: 4. Блідо – синюватий колір шкірних покривів може бути за різних формах гіпоксії при збереженні дихання.

Тест №7

Який симптом є первинним для визначення припинення кровообігу?

200