00238-Лекції - медицина НС

окремій ділянці або поширений по всьому .животуЧасто гострий живіт супроводжується нудотою і блюванням, що виникають на протязі перших годин і навіть хвилин захворювання. При нагноювальних захворюваннях органів черевної порожнини (гострий апендицит, гострий холецистит, гостре запалення яєчника тощо) уже з перших годин часто спостерігається підвищення температури тіла до

38°С, інколи вище.

Травми живота (удар в живіт, падіння з висоти та інше) трапляються нерідко як

впобуті, так і в умовах надзвичайних ситуацій. Стан гострого живота виникає при проникаючих пораненнях (раневий канал проникає в черевну порожнину), які часто сполучені із пошкодженням внутрішніх органів, також при закритих травмах, коли внаслідок удару по передній чи бічній стінках живота, п дінні з висоти, відбувається розрив печінки, селезінки, нирки.

Розпізнати проникаюче поранення можна по витіканню з рани кишкового вмістимого, жовчі чи сечі, а також по випадінню із раневого отвору сальника чи петлі кишки. Поранення печінки, селезінки, підшлункової залози або нирки може супроводжуватися сильною внутрішньочеревною кровотечею. Поранення шлунка чи кишечника призводить до витікання їх вмістимого в черевну порожнину. До

основних ознак проникаючого поранення також відносять: розмитий біль в животі, напруження стінки живота, її болючість при прощупуванні, позитивний

пошкодженні живота розпізнати внутрішню кровотечу. Оглядаючи потерпілого слід звернути увагу на загальні ознаки гострої крововтрати: блідість шкіри і видимих слизових, холодний (інколи липкий) піт, часте поверхневе дихання, пульс частий слабкого наповнення, низький артеріальний тиск.

Потерпілих із станом гострого живота, травматичного походження, потрібно терміново доставити лікарям. Не давати пити воду. Не застосовувати знеболюючі ліки. На рану накласти асептичну (стерильну або знезаражену) пов’язку. Випавші в рану внутрішні органи прикрити асептичною марлевою серветкою, яку закріпити широкою циркулярною(круговою) пов’язкою. Вправляти її в черевну порожнину заборонено! Перевозити потерпілого на носилках в положенні лежачи із зігнутими в колінах ногами абов напівсидячому положенні. При цьому на живіт потрібно покласти сухий холод.

Гостра кровотеча із шлунково-кишкового каналу часто(біля 70% випадків) виникає як ускладнення(руйнування судин) виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Основні ознаки: домішки крові в блювотних масах та мелена – виділення фекалій у вигляді липкої маси чорного кольору. Якщо кровотеча помірна, то ознаки мелени з’являються в термін від 5 до 12 годин, а при сильній кровотечі такі випорожнення стають рідкими, прискореними і можуть супроводжуватися колапсом – різким падінням артеріального тиску.

Прорив виразки шлунка і дванадцятипалої кишки– одне із гострих ускладнень

В ранні строки розви захворювання його можна

Рис.... Визначення симптому Щьоткіна-Блюмберга

запідозрити по таких симптомах:

- симптом Сітковського – біль посилюється в низу живота праворуч при положенні хворого на лівому боці

(хворий вимушено лежить на правому боці);

-симптом Ровзінга – біль посилюється в ділянці сліпої кишки(низ живота праворуч) при поштовхоподібних натисканнях внизу живота зліва;

-симптом Щьоткіна-Блюмберга – посилення болю в животі при швидкому відніманні прощупучої руки від стінки живота після легкого натискання, ознака запалення в даному місці очеревини – локального перетоніту.

Хворі з підозрою на гострий апендицит повинні бути терміново доставлені в

Необхідно перевозити хворого на носилках в положенні лежачи. На низ живота справа покласти сухий холод.

Гіпертонічний криз

Різке (швидко і значно) короткочасне (хвилини, години, рідше дні) підвищення артеріального тиску називається гіпертонічним кризом.

Гіпертонічний криз є загостренням гіпертонічної хвороби(стійкого довготривалого підвищення артеріального тиску), яке може дати важкі життєво небезпечні ускладнення, зокрема інсульт головного мозку, гостру серцеву недостатність (серцева астма), стенокардію (серцева жаба), інфаркт міокарда.

Інсульт головного мозку – це раптове порушення кровообігу в головному мозку із розвитком стійких ознак ураження тканин, крововиливом в мозок (чи під його оболонки) або припиненням чи значним зменшенням кровозабезпечення ділянки мозку.

Гіпертонічний криз відносять до стану організму, який є безпосередньо загрозливим для життя чи здоров’я хворого і потребує негайної медичної, в тім числі і долікарської допомоги, щоб уникнути або зменшити ризик названих небезпечних ускладнень.

Запідозрити у людини стан гіпертонічного кризу можна по сукупності змін самопочуття, зовнішнього вигляду, порушенню функцій в організмі та умов чи обставин, які спричиняють чи сприяють його розвитку. Такий криз виникає

переважно у людей середнього і літнього віку, які мають гіпертонічну хворобу.

тривала вібрація тіла(наприклад транспортна), надмірне вживання алкоголю та тютюну.

Підвищують ризик розвитку гіпертонічного кризу і такі атмосферні фактори як перепади тиску і температури, підвищення вологості повітря, зміна активності сонячної радіації.

Індивідуально прояви кризу значно різняться, проте їх умовно можна поєднати в два основні види (варіанти): збудливий і гальмівний. Нерідко кризи перебігають

активність), сонливість. У них особливо виразні ознаки порушення діяльності головного мозку та серця.

Найбільше частою ознакою гіпертонічного кризу є головний біль, який нерідко супроводжується запамороченням, шумом у голові і вухах, нудотою і блюванням,

з’ясованим, чому у одних хворих гіпертонічний криз супроводжується сильним головним болем, а у інших – він мало інтенсивний або і зовсім відсутній навіть при одному й тому ж рівні артеріальному тиску. Основним чинником головного болю є підвищення внутрішньочерепного тиску та звуження просвіту мозкових артерій. Про це свідчать виникнення нудоти блювання під час приступу, а також запаморочення.

Під запамороченням розуміють уявні оберти навколишніх предметів або власного тіла в будь-якій із площин трьохмірного простору або відчуття обертів всередині голови. Запамороченням називають також і відчуття нестійкості, втрати рівноваги, “земля пливе під ногами”, “падіння в безодню”, подібно до того, яке виникає на гойдалці.

Гіпертонічний криз часто супроводжується типовими симптомами стенокардії, відчуттям серцебиття. Пульс напружений (при прощупуванні твердий), незначно прискорений або уповільнений, інколи з порушенням ритму.

Порушення зору при кризу має короткочасні прояви у вигляді появи перед очима “пелени”, “туману”, “сітки”, мерехтіння “мушок”.

Остаточно встановити стан гіпертонічного кризу хворої людини можна тільки після вимірювання артеріального тиску. У нормі артеріальний тиск на плечовій артерії (стандартне місце вимірювання) дорослої людини в середньому має

головним кінцем ліжка (фізичний спокій).

2.Виміряти артеріальний тиск.

3.Якщо припущення про стан гіпертонічного кризу підтверджується, то хворому потрібно забезпечити повний психічний спокій– усунути будь-

ін’єкційно) тискпонижуючі препарати.

В легких випадках перебігу гіпертонічного кризу доцільно скористатися такими відволікаючими кров від головного мозку процедурами як гірчичники на потилицю та литкові м’язи, до ніг теплу грілку, або гарячі ванни для ніг та(або)

рук, гірчичну ванну для ніг.

Гірчичники накладають на шкіру, попередньо змочивши їх у теплій воді(4045оС ), гірчичною масою на відповідні ділянки тіла тривалістю до10-15 хвилин, орієнтуючись на виразне почервоніння цього . місцяЕфірна олія гірчиці, подразнюючи рецептори шкіри, викликає рефлекторне розширення кровоносних судин органів, які розташовані глибше під шкірою даної ділянки чи поблизу від неї.

Для ванни ніг можна взяти відро чи глибокий , таздля рук – миску чи неглибокий таз. Температура води таких ванн в межах40-45оС (50оС і вище – можливі опіки!), тривалість 10-20 хв. При охолоджуванні води потрібно доливати гарячу.

Після гірчичної ванни для ніг (50 гр порошку на 10 л води температурою 3840оС) ноги хворого обмивають чистою теплою водою, а потім загортають простирадлом чи ковдрою.

Якщо вказані дії першої медичної допомоги не понижують артеріальний тиск протягом 30-40 хв., тобто за цей термін не знімають стан гіпертонічного кризу, то такому хворому потрібно забезпечити лікарську допомогу. Перевезти його в положення лежачи (фізичний спокій) з високо припіднятими головою та тулубом

– напівсидячи.

Стенокардія, інфаркт міокарда

Стенокардія (грудна жаба) - приступ гострого болю за грудиною, спричинений тимчасовою недостатністю вінцевого (артерії серця) кровотоку внаслідок гострого ослаблення притоку крові (ішемія) до серцевого м’язу (міокарда).

Встановлено, що приступ виникає при невідповідності між потребою серцевого м’язу в кисні і здатністю артерій серця забезпечити його надходження необхідній кількості. В такому, частково знекровленому м’язі виникає біль, який є сигналом про неблагополуччя, “криком” мерця про допомогу. Вбачають, що стенокардія та інфаркт міокарда– це гострі прояви ішемічної хвороби серця, основна причина якої атеросклероз вінцевих артерій серця. Такі артерії, по мірі розвитку атеросклерозу і ущільнення їх стінок, поступово втрачають здатність до

потрібного в даний момент розміру розширюватися або звужуватися д оптимального кисневого забезпечення змін в роботі серцевого м’язу. (рис. ...)

Рис. ... Схема ділянок серцевого м’язу із зменшенням кровозабезпечення (ішемія) внаслідок різкого звуження артерій спазмом (а) або розвитком атеросклерозу (б).

Приступ стенокардії практично не має безпосередньої загрози для життя і дуже рідко закінчується смертю хворого. Проте людині в стані такого приступу потрібна негайна медична допомога, щоб попередити або ослабити розвиток у неї такого ускладнення як інфаркт міокарда– омертвіння ділянки серцевого м’язу. В залежності від розміру змертвілої ділянки серця у хворого виникають порушення

необхідність надання першої медичної допомоги, її засоби і об’єм слід приймати негайно, при дефіциту інформації про стан хворого. За таких обставин завжди краще “виходити із гіршого” (супердіагностика) – припускати, що у хворого передінфарктний стан, який веде до інфаркту, або вже має місце інфаркт міокарда.

Інакше кажучи, при наявності ознак стенокардії необхідно прогнозувати неблагоприємне – виникнення передінфарктного стану та інфаркту міокарда і тому, якомога раніше розпочати заходи по припиненню стенокардії та розвитку стану загрозливого для життя.

Типові прояви стенокардії мають такі основні ознаки:

-біль за грудиною або в ділянці серця;

-поширення болю зліва в плече, під лопатку або руку;

-виникнення болю в ситуації психоемоційного збудження і(або) фізичного напруження;

-больовий синдром не тривалий, від декількох секунд до10-15 хвилин (в окремих випадках до півгодини і довше) і швидко зникає після приймання

припиненням. У більшості хворих біль досягає повної інтенсивності зараз же або протягом декількох секунд і не змінюється до кінця приступу. Найчастіше біль розташовується за грудиною (переважно за верхньою її частиною) або в ділянці серця (зліва від грудини), значно рідше – у надчеревній ділянці (зона живота між грудиною і пупком). По характеру відчуття біль буває переважно стискуючий, стягуючий грудну клітку, рідше розрізаючий, пекучий, колючий, тиск тягаря. Больове відчуття може поширюватися за межі хворого місця(ірадіація болю) в такі ділянки тіла зліва як ключиця, лопатка, плече або усю руку аж до пальців, половину шиї і голови, нижню щелепу. Ірадіація стенокардичного болю вправу частину тіла буває рідко.

Фізичне навантаження посилює стенокардичний біль, тому хворі під час приступу намагаються не рухатися. Приступ стенокардії може супроводжуватися

Перша медична допомога при приступі стенокардії спрямовується на знімання болю, що поєднано із покращенням порушеного кровозабезпечення серця і попередження розвитку інфаркту міокарда.

Хворому потрібно створити умови повного фізичного і психічного спокою. Положення лежачи на спині із припіднятою голов. Коюрисно дати йому подихати киснем та скористатися відволікаючими процедурами: грілки для ніг і кисті рук, гірчичники на груди в ділянці серця і спину проміж лопаток.

Для припинення приступу стенокардії на долікарняному етапі найчастіше використовують такі ліки як нітрогліцерин і валідол. Ці препарати, як правило, пропонують включати в склад будь-якої аптечки невідкладної допомоги на місці пригоди.

Спочатку, при появі перших ознак стенокардії, а також при легких формах її слід скористатися валідолом. Одну його таблетку кладуть під язик до повного розсмоктування. Із слизової оболонки порожнини ротавалідол рефлекторно

Приймають його під язик у вигляді однієї таблетки. Він швидко розсмоктується і починає діяти через 2-3 хвилини – усуває приступ стенокардії. Дія триває до 30 хвилин. Якщо через 5 хвилин після одноразового прийому нітрогліцерину стенокардитичний приступ не зникає, то препарат слід прийняти другий раз теж одну гранулу. Допустимо через 5 –10 хвилин прийняти і третю таблетку. Якщо і в

такому випадку біль не вщухає, то подальше приймання нітрогліцерину не корисне і навіть неблагоприємне, оскільки може розвинутися зомління у зв’язку із значною його судинорозширюючою дією. В такій ситуації потрібно вже думати про розвиток передінфарктного стану або інфаркту міокарда, що вимагає іншого

виявляється протягом 2- 5 хвилин після прийому.

Окрім більтамуючих засобів, при приступі стенокардії корисно дати хворому заспокійливі препарати, до яких відносять препарати валер’яниі малі транквілізатори (наприклад, еленіум, реланіум, седупсен тощо).

Якщо приступ стенокардії не вдається припинити на місці події, то хворого потрібно відправити до лікарні із підозрою на інфаркт міокарда.

Інфаркт міокарда – гостре захворювання обумовлене розвитком осередку змертвіння в серцевому м’язі внаслідок порушення його кровозабезпечення.

Лише у незначної частини хворих інфаркт міокарда розвивається раптово, без проміжку часу передвісників. В більшості випадків йому передує так званий передінфарктний стан, який подібний до стенокардії.

Найбільше частою і ранньою ознакою гострого інфаркту міокарда є: біль інтенсивний, тривалий (перевищує 30 хвилин) і не знімається нітрогліцерином, а

болю вони можуть стогнати та кричати, намагаються полегшити біль частою зміною положення тіла, метушаться, роблять спроби навіть бігти чи піднімати тягарі.

Згодом, після періоду збудження, зазвичай розвивається виразна слабкість і зменшення чи повне припинення рухової активності.

Невідкладна допомога при підозрі на розвиток гострого інфаркту міокарда в основному спрямовується на знімання болю, щадіння та нормалізацію діяльності серцево-судинної системи. Хворому насамперед потрібно забезпечити повний фізичний і душевний спокій. Якщо не було зроблено раніше, йому негайно дати таблетку нітрогліцерину під язик, при збудженні використати заспокійливі засоби (препарати валеріани, малі транквілізатори), використати гірчичники на ділянки, в яких біль найбільше виражений.

При наданні долікарської допомоги зняти біль гострого інфаркту міокарда можна, по можливості наркотичними(морфін, омнопон, промидол та інші) і ненаркотичними (анальгін та інші) знеболюючими, які найефективніші при ін’єкційному введені.

Частою причиною настання смерті при інфаркту міокарда є фібріляці (невпорядковане скорочення) шлуночків або зупинка серця. При раптовій зупинці серця і дихання (стан клінічної смерті) потрібно негайно розпочати реанімацію з

забороняється. На час перевезення обов’язково забезпечити постійний нагляд за станом потерпілого і в разі ускладнення надати йому допомогу.

Раптові пологи (роди)

Пологи – фізіологічний процес вигнання із матки через родові шляхи плоду, плаценти з оболонками і навколоплідних вод.

Причин виникнення пологів декілька. Пологи регулюються фізіологічними змінами що виникають в нервовій, ендокринній, статевій та інших системах організму вагітної. Про наближення пологів можна судити по ряду ознак під назвою провісників, до яких відносять такі:

1.В кінці вагітності(звичайно за 2-3 тижні до пологів) дно матки опускається, припиняється тиск на діафрагму і жінці стає легше дихати;

2.Більшість жінок починають відчувати скорочення матки(перейми) як тягнучий біль в ділянці крижа та нижньої частини живота. Ці перейми-провісники відрізняються від пологових перейм: вони слабкі, не регулярні, короткі.

-періодичні повторення скорочення м’язів матки – перейми;

-ритмічні скорочення м’язів– потуги, вони приєднуються до переймів.

На початку пологів перейми тривають 1015 сек, а під кінець пологів– в межах 60-80 сек. Паузи між переймами спочатку тривають в межах 10-20 хв, пізніше вони вкорочуються і під кінець вигнання плоду чергуються через кожні 2-3 хв та частіше.