4. Етапи соціальної роботи з військовозобов'язаною молоддю
Перший етап соціально-психологічне вивчення особистості призовника, він є важливою частиною підготовки призовника до військової служби І передбачає оцінку моральних якостей і суспільної активності військовослужбовця, мотивів його поведінки і діяльності, військово-професійної спрямованості, особливостей спілкування і поведінки в колективі та інших індивідуально-психологічних якостей, формування яких обумовлене, головним чином, процесом виховання і виконання визначених видів діяльності в суспільстві.
Соціальио-психологічне вивчення особистості військовослужбовця проводиться спеціалістами ЦССМ, які працюють при військкоматах і призовних пунктах, і полягає у вивченні певних якостей особистості:
-
морально-вольові якості (почуття громадського обов'язку, відповідальність, чесність, мужність, самовладання і витримка, дисциплінованість та інші);
-
військово-професійної спрямованості (головні мотиви діяльності, професійні інтереси, схильності й захоплення);
-
особливості спілкування і поведінки в колективі (колективізм, товариськість, лідерські схильності, організаторські та педагогічні здібності, скромність і доброзичливість, ступінь конфліктності та інше).
Робота по вивченню особистості військовослужбовця передбачає вирішення кількох важливих питань. З цією метою використовуються різні методи.
-
Аналіз документів особової справи дозволяє отримати інформацію про біографічні дані, моральні та індивідуально-психологічні якості, військово-ирофесійну спрямованість і загальноосвітню підготовленість військовослужбовця. Аналіз документів дозволяє визначити головні напрямки подальшого, більш ретельного виявлення індивідуальних особливостей військовослужбовця за допомогою інших методів соціально-психологічного вивчення і психофізіологічного обстеження.
-
Застосування методу спостереження — це один із найбільш об'єктивних та надійних методів психології. Він дозволяє здійснювати цілеспрямоване і систематичне вивчення дій, вчинків, поведінки особистості в цілому, ставлення до служби і до різноманітних явищ навколишкьої дійсності з метою викриття, реєстрації та аналізу тих фактів, які можуть характеризувати спрямованість, характер, здібності та інші індивідуально-психологічні якості молодої людини. Усі дані спостереження повинні записуватися, систематизуватися, оброблятися з урахуванням інформації, отриманої за допомогою інших методів.
З метою більш чіткого визначення основних проблем, з якими стикається допризовна молодь, її ставлення до служби в армії, аналізу напрямів патріотично-військового виховання молоді проводиться анкетування молоді допризовного віку. Питання в основному стосуються професійної спрямованості (мотивів, інтересів, захоплень), моральних і психологічних якостей особистості, стилю спілкування і поведінки та характерологічних особливостей.
4. Біографічний метод. Головними джерелами біографічного методу є: офіційні біографічні документи (характеристики, автобіографії тощо); практичні результати діяльності; автобіографічні дані.
Основними компонентами інтерпретації (обробки) біографічного матеріалу є:
-
виявлення факторів розвитку даної людини (середовище розвитку власної діяльності людини та ін.);
-
виявлення індивідуальних фаз життєвого шляху;
-
аналіз структури факторів у кожній фазі;
-
виявлення зв'язку між фазами індивідуального розвитку людини.
5. Орієнтовна анкета — опитування, орієнтоване на визначення основних видів спрямованості людини:
-
особистої, тобто спрямованості на себе, коли має місце перевага мотивів особистого благополуччя, прагнення до лідерства, престижу;
-
колективістської, тобто спрямованості людини на взаємні дії, коли вчинки людини визначаються потребою в спілкуванні, прагненням підтримувати гарні відносини з товаришами по роботі;
-
ділової, тобто спрямованості на завдання, відображає перевагу мотивів, породжених самою діяльністю, захопленням процесом діяльності, безкорисливе прагнення до знань, до оволодіння новими навичками і вміннями.
6. Психодіагностичні методики, спрямовані на визначення основ них властивостей особистості людини:
-
вивчення рівня самоконтролю;
-
визначення ціннісних орієнтацій особистості;
-
оцінки комунікативних і організаторських схильностей (КОС-КОР); —• визначення типу поведінки особистості в конфліктній ситуації;
-
визначення тенденцій поведінки особистості в групі.
7. Індивідуальна співбесіда. Це один з найбільш діючих методів вивчення особистості і, як правило, він є заключним етапом соціально-психологічного вивчення військовослужбовця. Бесіда є цілеспрямованим засобами вивчення військовослужбовців і потребує певних умов і відповідної методики проведення. Однією з перших умов високої ефективності бесіди полягає у ретельній підготовці до її проведення. Бесіда дає більше користі, якщо до її початку відомі: сімейний стан молодої людини, деякі особливості поведінки, схильності й захоплення, найбільш виражені здібності.
Адаптація до військової служби. Протягом служби військовослужбовець неодноразово переживає критичні періоди, сутність яких залежать від зміни потреб і спонукань, що рухають поведінкою людини і визначають її ставлення до нового соціуму. Відбувається переоцінка цінностей особистості. Такі періоди є цілком закономірні. Командуючому складу військових частин необхідний аналіз того, наскільки адекватно військовослужбовці переживають і усвідомлюють критичні моменти і наскільки активно індивід пристосовується до умов соціального середовища.
Одним із методів вивчення рівня адаптації різних категорій військовослужбовців до умов армійського життя, що використовується спеціалістами ЦССМ, є анонімне опитування цільових груп. Опитування може проводитись у формі самозаповнення анкет [ 1 ]:
-
для новобранців "Проблема адаптації молодого поповнення" (АМП- 1.95);
-
для військовослужбовців І і II періодів служби (МП-2);
-
для солдатів та сержантів (БП-1.95);
для солдатів та сержантів "Стан морально-психологічної підготовки солдатів і сержантів строкової служби у з'єднанні (частині)";
— для членів сімей військовослужбовців "Соціально-правова захищеність військовослужбовців та членів їхніх сімей у з'єднанні (частині) та заходи щодо її посилення".
Обробка результатів опитування дозволяє визначити основні проблеми та негаразди, які турбують військовослужбовців, а саме: прояви нестатутних взаємин, рівень військової підготовки, ставлення офіцерів до виконання своїх обов'язків, рівень задоволення умовами життя і відпочинку тощо. Результати опитування доводяться до керівництва військовою частиною, що має сприяти поліпшенню умов проходження військової служби молоді, усуненню негативних явищ у колективі.
Діяльність щодо адаптації військовослужбовців до умов проходження військової служби є досить довготривалим процесом (від 2 до 7 місяців). Перший її етап передбачає проведення загальної діагностики особистості солдата на визначення готовності до проходження ним строкової служби та контролю за процесом адаптації до неї, а саме: особистісних якостей, емоційно-вольової сфери, пізнавальних властивостей.
Водночас за отриманими результатами з числа військовослужбовців визначаються групи ризику, з якою в подальшому проводиться індивідуальна робота, та формуються групи для корекційної роботи з метою налагодження спілкування в колективі, зняття психологічної напруги, сприяння згуртованості команди, сприяння особистісному росту тощо.
Одним із напрямів роботи з військовослужбовцями є надання соціально-психологічної підтримки в адаптації до військової служби. Оптимально ця робота може здійснюватися під час проведення соціально-психологічних тренінгових занять, що сприяє розвитку рефлексії і конструювання процесу спілкування у військовослужбовців строкової служби на етапі адаптації.
Тренінгові програми щодо адаптації молодого поповнення до військової служби мають вміщувати такі моменти:
-
адаптація нового поповнення до військової служби;
-
навички конструктивного спілкування;
-
згуртування військового колективу.
Визначення соціально-психологічного клімату в колективі. Соціально-психологічний клімат — стійкий психічний настрій, що виявляється у ставленні людей один до одного, до спільної справи [2]. До показників соціально-психологічного клімату відносять також самопочуття особистості в колективі, ставлення до самого себе як до члена колективу.
В умовах військового колективу формування соціально-психологічного клімату окремих груп і військової частини в цілому має важливе значення, оскільки цей чинник безпосередньо впливає на самопочуття і рівень бойової підготовки військовослужбовців. Вирішальним чинником формування стосунків у колективі є позиція командира стосовно підлеглих, рівень вміння командного складу впливати на формування стосунків у військовому колективі.
Враховуючи специфіку військових взаємин: певна ізольованість від суспільства, підпорядкованість підлеглих керівництву, чітка регламентація стосунків тощо, визначення рівня задоволеності людини від належності даному колективу — це можна розглядати як основний критерій успішної адаптації молодої людини до військового колективу, формування доброзичливих стосунків між військовослужбовцями.
Діяльність спеціалістів ЦССМ щодо вивчення соціально-психологічного клімату військового колективу стосується двох напрямів діагностики: а) взаємин військовослужбовців між собою, б) командирів і підлеглих різного рівня. Саме на визначення цих двох позицій спрямовані психодіагностичні методики, що використовуються в практичній роботі з військовослужбовцями [3]:
-
вивчення міри задоволення людини від приналежності даному колективу;
-
вивчення соціально-психологічного клімату в колективі;
— оцінка морально-психологічного клімату взводу або роти (МКП). Аналіз причин грубих порушень у підрозділі, частині. Умови життя
і спілкування у військових частинах мають специфічний характер. Молода людина, потрапляючи у військо, півтора року перебуває в ізоляції від зовнішнього, звичного оточення, підпадає під вплив внутрішньовійськових, нерідко негативних або неприйнятних для неї чинників. Це все супроводжується великими фізичними та моральними навантаженнями.
Важкий психологічний стан, в якому опиняється військовослужбовець строкової служби, врешті-решт може призвести до непередбачених наслідків: формування позастатутних відносин, суїцидальних вчинків, втечі з військових частин.
Діагностика причин, які спонукають військовослужбовців до порушення військової дисципліни, що базується на результатах опитування різних категорій військовослужбовців, спрямована саме на виявлення негативних чинників, які провокують таку поведінки військовослужбовців, що дозволяє провести корекцію умов армійського життя з метою зменшення ризику порушень у подальшому:
-
анкета для виявлення військовослужбовців» потенційно спроможних залишити частину (СЗЧ-4);
-
анкета для всіх солдатів і сержантів (СЗЧ-1);
-
анкета для тих, хто вже самовільно залишав частину (СЗЧ-2);
-
анкета для військовослужбовців, які відбувають покарання у дисциплінарному батальйоні за ухилення від військової служби (СЗЧ-3);
-
анкета для військових, що припустилися нестатутних взаємостосунків (НУВ-2.95);
-
анкета з проблем викорінювання нестатутних взаємин в армії (НВО - К-1).
Результати опитування дозволяють визначити основні причини порушень у військових частинах і спроектувати соціальну роботу у військовій частині на усунення причин.
Профілактика суїцидальних проявів. Проблема самогубств існує в Збройних силах вже давно. У військовому середовищі існує багато подій, які можуть ініціювати суїцидальні роздуми і навіть спроби суїциду. Це можуть бути учбові тривоги, марші, навчання, інші учбово-бойові завдання, пов'язані з раптовою напругою фізичних і духовних сил. Деякі військовослужбовці в таких випадках особливо гостро відчувають свою професійну непідготовленість, слабкість, безвихідь. Вони ретельно приховують свої почуття від товаришів по службі, соромляться попрохати в них підтримки, замикаються в собі, шукають спроби відволікатися від своїх думок і переживань. Але стрес не проходить, а, навпаки, посилюється, службові обов'язки виконуються все гірше і гірше, помилки і прорахунки стають більш серйозними і тяжкими. З цією метою пропонується структура програми профілактики суїцидальних проявів:
-
виявлення групи суїцидального ризику
-
орієнтація командування підрозділу у вирішенні проблеми профілактики суїциду;
-
оптимізація позитивної спрямованості, емоційних факторів середовища та життєдіяльності;
-
формування переконаності у вищій цінності людського житті,у принциповому подоланні перешкод;
-
проведення психологічних та психопрофілактичних заходів;
-
виявлення і вирішення суїцидогенних ситуацій;
-
індивідуальна бесіда з військовослужбовцями, включеними до суїцидогенних ситуацій;
-
допомога у подоланні перешкод, вирішення суперечностей.
Кваліфіковану допомогу щодо більш глибокого вивчення клієнта можуть дати медичні працівники. Проводячи амбулаторні прийоми, постійно спілкуючись з усім особовим складом, військовий лікар має можливість систематично спостерігати за поведінкою солдатів і матросів строкової служби, відзначати їхні особливості і виявляти причини тих або інших відхилень в їхній поведінці.
Багато потрібних даних можна отримати завдяки листуванню з батьками, зі школою, підприємствами, військкоматами. Достовірність методики підвищується завдяки розширенню джерел інформації і способів вивчення особистості.
Обов'язковою складовою робота з профілактики суїцидальних проявів серед громадян обов'язковою є профілактична бесіда, необхідність якої виникає з моменту виявлення клієнтів, які перебувають у передсуї-цидальному стані.
Для запобігання спроби самогубства важливо вчасно встановити з особою, яка потрапила у біду, людяний, довірливий контакт, вступити з ним у товариське спілкування.
Бесіди з клієнтом, який перебуває у стані психологічної кризи, — справа дуже тонка, специфічна і потребує старанної попередньої підготовки. Така бесіда складається з кількох послідовних етапів, кожний з яких має своє специфічне завдання і передбачає використання специфічних прийомів, про що йшлося вище.
Військово-иатріотичпе виховання молоді, підготовка призовної молоді до проходження служби у Збройних силах України, соціальна адаптація військовослужбовців строкової служби, профілактика негативних явищ у військовому середовищі, сприяння змістовному дозвіллю військовослужбовців, адаптація молодих людей, які звільнилися з лав Збройних сил, до цивільного життя є на сьогодні актуальними аспектами в системі реалізації соціальної молодіжної політики.
Соціальна робота центрів соціальних служб для молоді з призовною молоддю, військовослужбовцями та членами їхніх сімей є комплексною та інтегративною. Водночас із вирішенням специфічних проблем, пов'язаних із проходженням молоддю військової служби, соціальні працівники впроваджують систему заходів соціальної профілактики негативних явищ (схильності до девіантної, адитивної, деліквентної поведінки, розповсюдження хвороб, що передаються статевим шляхом, та ВІЛ/СНІДу), злочинності та правопорушень, пропагують здоровий спосіб життя, вирішують питання змістовного відпочинку, дозвілля, вторинної зайнятості допризовної та призовної молоді, військовослужбовців та юнаків, які звільнилися з лавЗбройпих сил, надають психолого-консультативну, інформаційну допомогу військовозобов'язаній молоді та членам їхніх сімей, а також науково-методичну та практичну допомогу офіцерам з питань виховної роботи.