№44. Урок, його типи і структура

Основною формою навчання в сучасній школі є урок - обмеже­ний у часі організаційний елемент навчального процесу, функція якого полягає у досягненні завершеної, але часткової дидактичної мети.

Основні характеристики уроку:

• триває визначений час (як правило 45 хв.) і проводиться за розкладом;

• має чітку мету, яка передбачає реалізацію навчальних і вихов- пих завдань;

• займає певне місце в загальній системі уроків і є лише фраг­ментом навчально-виховного процесу: урок - не ізольована, само­достатня одиниця, а елемент циклу уроків, які разом забезпечують виконання дидактичних завдань;

• характеризується відносною цілісністю, має певну структуру: складається з логічно пов’язаних між собою послідовних етапів, на яких реалізуються окремі дидактичні завдання.

Типи уроків. Єдиної загальновизнаної класифікації уроків у сучасній педагогіці немає. С.В.Іванов, взявши за основу головні етапи навчального процесу, виділяє такі типи уроків: вступні; первинного ознайомлення з матеріалом; формування понять, за­своєння законів і правил; застосування отриманих знань на прак­тиці, формування навичок (тренувальні уроки); повторення і уза­гальнення; контрольні; змішані, або комбіновані.

І.М.Казанцев розрізняє уроки за способом їх проведення і виді­ляє сім типів: урок з різноманітними видами занять; урок-лекція; урок-бесіда; урок-екскурсія; кіноурок; урок самостійної роботи учнів у класі; лабораторне та практичне заняття.

Уроки класифікують також за дидактичною метою:

1. уроки вивчення нового матеріалу;

2. уроки вдосконалення знань, умінь і навичок;

3. уроки узагальнення і систематизації;

4. уроки контролю і корекції знань, умінь і навичок;

5. комбіновані уроки.

Головна дидактична мета уроку вивчення нового матеріалу - набуття учнями нових знань і умінь. Реалізація цієї мети передбачає засвоєння нових понять і способів діяльності, навичок і умінь і самостійної пошукової роботи. Урок цього типу включає всі етапи навчального процесу.

Урок вдосконалення знань, умінь і навичок спрямований на по­вторення і закріплення раніше засвоєних знань і умінь, їх застосу­вання на практиці з метою поглиблення і розширення, формуван­ня вмінь і навичок, контроль за опануванням навчального матеріалу. !

Уроки узагальнення і систематизації проводять після вивчен­ня певної теми або розділу навчальної програми з метою приве­дення засвоєних учнями знань у систему.

На комбінованому уроці розв’язуються завдання перших трьох типів уроків.

Контрольні уроки служать для оцінки процесу навчання і його результатів, рівня засвоєння системи понять того або іншого курсу, сформованості в учнів умінь і навичок навчально-пізнавальної діяльності. На контрольних уроках почасти реалізуються і функції і 11 ших типів уроку.

Структура уроку. Кожний урок має певну структуру, яка скла­дається з послідовно взаємозв’язаних елементів, етапів: вступної частини, оргмоменту, опитування, пояснення, закріплення тощо.

І Цодо структури уроку серед дидактів і методистів існують різні думки. Одні виступають проти шаблонної, раз і назавжди визначе­ної організації уроку, пропонують гнучку структуру, яку вибирає нчитель залежно від конкретних обставин, і яка дає йому можли- ність виявити свій творчий потенціал. Інші відстоюють постійну, незмінну побудову уроку, стверджуючи, що її відсутність може призвести до непослідовності, стихійності у роботі вчителя. Деякі дидакти радять виділяти в композиції уроку дві підструктури: постійну дидактичну і варіативну методичну, яка стосується методики розв’язання дидактичних завдань на кожному етапі уроку.

Логіка процесу навчання полягає в поетапному просуванні учнів під незнання до знання. Засвоєння нових знань неможливе без опори на раніше набуті знання і минулий досвід. Це означає, що будь-яке формування нових знань відбувається на базі актуалізації опорних знань учнів і систематичного застосування засвоєних шань та умінь у теоретичній і практичній навчальній діяльності.

Актуалізація опорних знань, формування нових понять та спо­собів дій і застосування засвоєного виступають як етапи проце­су навчання і як три узагальнених дидактичних завдання, що різною мірою розв’язуються на кожному уроці, незалежно від його типу. І Іе компоненти загальної дидактичної структури уроку і водно­час його основні етапи:

1. Актуалізація опорних знань і способів дій учнів.

2. Формування нових понять і способів дій.

Застосування — формування вмінь і навичок (включаючи

спеціальне повторення і закріплення).

Чи завжди однакова послідовність цих етапів? Ні, не завжди. Кожний компонент дидактичної структури пов’язаний з попере­днім (формування нових знань буде успішним лише з опорою на наявні знання, а вироблення навичок і умінь - після засвоєння нових знань). Однак їхня послідовність залежить від типу уроку. Урок вивчення нового матеріалу може починатися не з актуалізації, а з введення нового поняття шляхом пояснення вчителя або створення проблемної ситуації. Актуалізація опорних знань може здійснюва­тися в ході доведення гіпотези. На початку уроку може бути контрольна робота на застосування знань, вивчених на попередньо­му уроці, тощо. Не існує готових рецептів на всі випадки життя, тут виявляється методична майстерність вчителя, його творчість, мистецтво організації уроку.

Таким чином, дидактична підструктура уроку є загальним алгоритмом організації уроків. Вона розкривається і конкретизується в методичній підструктурі уроку (системі прийомів), елементами якої є різноманітні види діяльності вчителя і учнів: розповідь, вправа, читання тексту, бесіда тощо. Якщо кількість компонентів дидактичної підструктури постійна, то кількість елементів методичної підструк- тури - величина змінна. Це зумовлює і більшу варіативність методичної підструктури уроку. Число елементів в ній, їхній перелік і послідовність визначаються вчителем на основі загальної дидак­тичної структури уроку і його мети. Наприклад, на етапі формування нових понять учитель може пояснити їхній зміст, застосувати про­блемний виклад, евристичну бесіду, демонстрацію кінофільму, ви­користати телепередачу тощо.

У структурі комбінованого уроку виділяють такі етапи.

1. Організація учнів. Основна функція цього етапу полягає в мобілізації уваги учнів, їх психологічній підготовці до активної пізнавальної діяльності. Перед початком уроку слід простежити, щоб у класі не було зайвих подразників, які відвертають увагу учнів. Не слід, зокрема, завчасно виставляти на столі наочні посібники, вивішувати таблиці, карти. Початок уроку має бути динамічним і енергійним, займати не більше 1-3 хв.

2. Перевірка домашнього завдання, повторення раніше вивче­ного матеріалу може здійснюватися за допомогою різних методів:

усне індивідуальне і фронтальне опитування, письмові відповіді на питання, виконання вправ та ін. Важливо перевірити знання якомога більшої кількості учнів. У кінці цього етапу вчитель має коротко підвести підсумки: оцінити знання учнів, звернути увагу па виявлені помилки, дати рекомендації щодо їх виправлення.

3. Повідомлення теми і мети уроку, мотивація уміння.

4. Актуалізація опорних знань.

5. Вивчення нового матеріалу: організація його первинного сприймання і осмислення, а також наступного більш глибокого осмислення і запам’ятовування. Під час першого викладу матеріа­лу не слід перевантажувати його другорядними деталями, дрібни­цями, потрібно пояснити основне, а розширювати і конкретизува­ти знання пізніше. Виклад нового матеріалу можна здійснювати за допомогою різних методів: розповіді, лекції, пояснення, бесіди, роботи з підручником, демонстрації, проблемного викладу, частково-пошукового методу та ін.

5. Закріплення вивченого (застосування знань і умінь на прак­тиці) здійснюється шляхом виконання учнями усних, письмових і практичних вправ. Приступати до вправ можна лише після засво- < пня теоретичного матеріалу. Слід звертати увагу школярів на способи виконання вправ.

6. Підведення підсумків уроку і повідомлення домашнього завдан­ня.

Під час уроку необхідно раціонально розподіляти час на його етапи.