12.Назвати структурні елементи тексту та розкрити методичні особливості у їх засвоєнні.

Зачин – початок тексту у якому найчастіше стисло висвітлюється про що буде йти мова , тема розповіді. Основна частина – найбільш поширена, розкриває весь зміст розповіді. Кінцівка – своєрідний висновок. Для аналізу структури краще добирати невеликі закінчені тексти розповідного характеру. Звертати увагу на своєрідність зачину і кінцівки у байках та казках. Розвивати уміння членувати текст на абзаци. Яскравим прийомом вивчення структури тексту є наочність – «будинок»

12. На прикладі іменника, як частини мови продемонструвати основні етапи засвоєння граматичних понять.

Діти вивчають іменник протягом 4 років навчання. У 1 класі школярі вчаться відповідати на питання хто? Що?, знайомляться з словами, що є назвами предметів, виконують логічні вправи на розрізнення назв істот і неістот. У 2 класі вводиться термін «іменник», що розкриває поняття «слова, які означають назви предметів», продовжується робота над диференціацією назв істот і неістот, без уживання термінів «однина - множина» формуються практичні навички розрізнення числа іменників. У 3 класі поглиблюється уявлення учнів про такі лексико-граматичні категорії іменника, як назви істот і неістот, власні й загальні назви; вводяться терміни для позначення тих понять, які раніше розглядалися практично

Формування у молодших школярів граматичного поняття «іменник» складається з кількох етапів.

Перший – підготовчий, який збігається з періодом навчання грамоти. Підготовка учнів до усвідомлення поняття «іменник» передбачає навчання розрізняти предмет і його назву, розвиток уміння класифікувати уміння класифікувати слова за певною смисловою ознакою (назви овочів, фруктів, транспорту тощо).

Другий – формування поняття «іменник» передбачає ознайомлення учнів із граматичними ознаками слів у єдності з їх смисловим значенням (відповідають на питання хто?що?, називають предмети) і закріплення їх у терміні «іменник». Ця робота потребує від учня більш високого ступення узагальнення, ніж це було на підготовчому етапі.

Третій – полягає у поглибленні знань про смислове значення іменників, засвоєння форм роду, числа, підготовці до усвідомлення відмінків, розширені знань про власні і загальні назви.

Четвертий – передбачає формування уміння відмінювати іменники, свідомо вживати відмінкові форми і правильно писати відмінкові закінчення.

13. Розкрити роль та значення мовних засобів зв’язку між частинами тексту.

У тексті може бути послідовний («ланцюжковий») і па­ралельний зв’язок.

Ланцюговий (послідовний) зв’язок – найбільш поширений, він виникає між реченнями неоднорідного складу. Елементи попередніх речень повторюються в наступних або заміщаються вказівними сло-вами – займенниками, займенниковими прислівниками.

Послідовний зв’язок речень використовується в усіх сти­лях мовлення. Він допомагає уникнути невиправданого по­вторення слів. Послідовний зв’язок з повторенням слів ши­роко використовується в науковому та діловому мовленні, забезпечуючи точність мовлення.

Паралельний зв’язок виникає між реченнями однорідного скла-ду. При паралельному зв’язку речення самостійні, не зв’язані грама-тично з іншими. Вони поєднані лише смисловими відношеннями, виплива-ють із значеннєвої структури зв’язного тексту. Найчастіше такий зв’язок ґрунтується на смислових відношеннях переліку, зістав-лення або протиставлення. Такі складні синтаксичні цілі при-значені для опису послідовно змінюваних подій, станів, картин.

Паралельна будова тексту надає мовленню урочистості, піднесеності. Якщо ж зміст тексту не відповідає урочистому тону, то паралельний зв’язок може спричинити монотонність текстур. Повтор слова при паралельному зв’язку є засобом під­силення, підкреслення чого-небудь. Узагальнююче речення в такому тексті виконує роль експресивного повтору. Засобом зв’язку між реченнями в тексті виступають займен­ники, прислівники, сполучники.).

Існує також контактний — це зв'язок між реченнями чи групами речень, розташованих безпосередньо одне після одного.

Дискантний — це зв'язок, що здійснюється на відстані (наприклад, об'єкт, що згадувався в першому абзаці, знову стає предметом уваги в наступних абзацах). Дискантні зв'язки пронизують увесь текст, пов'язують заголовок, зачин і кінцівку.

Перспективний зв'язок полягає в тому, що думка, висловлена в якомусь місці тексту, може бути розглянута через кілька абзаців або розділів.

Ретроспективний зв'язок виявляється тоді, коли якийсь фрагмент вимагає від адресата пригадування змісту попередніх частин тексту.