Не було закону - не було проблем

Ще не так давно в Україні налічувалося близько 40 лізингових компаній. Але починаючи з 1998 року (одразу після прийняття Закону "Про лізинг") їх кількість стрімко зменшилась - сьогодні на ринку лізингових послуг реально працює не більше 12-15 підприємств.

Як вважають фахівці, основні причини згортання лізингової діяльності криються перш за все в недосконалому законодавстві, а також у відсутності не надто дорогих фінансових ресурсів, необхідних гарантій для здійснення лізингових операцій та платоспроможних лізингоотримувачів.

Свого часу асоціація "Укрлізинг" розробила і запропонувала ВР свій варіант закону про лізинг, що повністю відповідав усім міжнародним нормам, проте була ухвалена інша версія законопроекту (зініційована лівими силами у парламенті, а основним мотивом слугували побоювання, що нібито закон про лізинг у варіанті асоціації сприятиме необмеженій експансії західного капіталу в Україну), яка майже повністю перекреслила міжнародні уявлення про лізинг. Результат не забарився: лізингова діяльність в Україні ледь жевріє, і хоч як це не дивно - коли закону не було, лізинговим компаніям працювалось краще, у кожному разі таких проблем, як зараз, вони не мали.

Найбільше нарікань з боку учасників лізингового ринку викликає відсутність законодавчих норм, які б надавали право прискореної амортизації об'єктів лізингу (до речі, в Росії коефіцієнт амортизації становить 3, в Україні - 0,6, що не дає змоги використовувати переваги лізингу повною мірою), а також ПДВ, що справляється при ввезенні об'єктів лізингу з- за кордону і тим самим спричиняє підвищення їх вартості.

На думку фахівців, чинне законодавство фактично унеможливлює розвиток фінансового лізингу в Україні. Але великої трагедії оператори ринку з цього не роблять, позаяк натомість вони частіше використовують у своїй практиці або оперативний лізинг, або продаж на виплат, або товарний кредит. Наприклад, оперативний лізинг може виявитися дуже вигідним для проведення сезонних робіт в аграрному секторі, для здійснення інновацій у тих секторах ринку, де особливо відчутний вплив науково-технічного прогресу, у випадку, коли передбачається прискорена амортизація техніки (легкові авта, комп'ютери тощо).

Порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих

Попри всі перешкоди, що мусять долати на своєму шляху піонери українського лізингу, деяким з них вдається триматися "на плаву". Як виявилося, складові подібного "дива" у кожному конкретному випадку специфічні.

Одні оператори ринку, наприклад, Українська фінансово-лізингова компанія або Фінансово-лізинговий дім банку "Україна", при побудові своїх лізингових схем роблять ставку на відносно дешеві фінансові ресурси закордонних банків. У цьому випадку лізингові послуги набувають особливої привабливості, оскільки не є надто обтяжливими для їх отримувача. Виходячи з того, що кредити закордонних банків можна отримати під 7-9% річних, плюс 3-5% - вартість гарантії банку, під яку закордонна установа погодиться надати кредит, плюс маржа лізингової компанії, то загальна сума вартості лізингової операції становитиме приблизно 17-20% річних. При використанні кредитних ресурсів вітчизняних комерційних банків подібних умов досягти практично неможливо, та й самих ресурсів - не густо.

Другі, наприклад, компанія "Євро-Сиваш", дійшли висновку, що за наявних умов лізингову діяльність особливо успішно можна провадити у спеціальній економічній зоні. Звільнення об'єктів лізингу при їх ввезенні від обкладання ввізним митом та ПДВ дозволяє зробити їх дешевшими для лізингоотримувача приблизно на 30%, що є дуже переконливим чинником у конкурентній боротьбі за клієнта.

Треті, і таких чи не найбільше, вбачають свій шанс у використанні товарного кредиту. Ця схема в основному орієнтована на не надто грошовитого клієнта і не дуже дорогу техніку (зокрема всілякий "секонд-хенд", що відпрацював 7 і більше років), яку завозять з Польщі, Чехії, Словаччини, Німеччини. Вона не вирішує проблеми технічного озброєння докорінним чином, хоча й дає змогу відразу стати власником бодай якоїсь "машинерії", відстрочивши остаточні розрахунки за неї на півроку-рік.

Четверті виживають завдяки наданню в оренду майнових надлишків підприємств, що змушені були скоротити обсяги своєї діяльності в умовах економічної кризи. Так, компанія "Електрон-Лізинг", що є дочірнім підприємством львівського концерну "Електрон", здає в тимчасове користування охочим виробничі та невиробничі приміщення, обладнання, транспорт останнього і має з цього неабиякий зиск.

П'яті за звичкою покладають надії на використання бюджетних коштів, що зосереджені у Державному лізинговому фонді (ДЛФ). Але про це - окремо.