- •Основні теорії виникнення держави і права(Ортинський в.Л.)
- •Поняття та ознаки держави(Олійник а.Ю.)
- •Поняття та функції держави (Олійник а.Ю.)
- •Класифікація держав за їх формою (Ведєрніков ю.А.)
- •Поняття й ознаки права (Ортинський в.Л.)
- •Поняття системи права (Кириченко в.М.)
- •Поділ права на галузі: правові інститути і норми (Кириченко в.М.)
- •Загальна характеристика основних галузей права України (Кириченко в.М.)
- •Поняття та види правопорушень (Ведєрніков ю.А.)
- •Поняття, ознаки та види юридичної відповідальності (Кириченко в.М.)
- •Підстави і цілі юридичної відповідальності (Ведєрніков ю.А.)
Поняття системи права (Кириченко в.М.)
Кожна держава має свою національну правову систему, яка є частиною її соціальної системи. Правова система тієї чи іншої країни має свою специфіку, структуру, мету, відносини, формується у визначений історичний період та характеризується притаманними лише їй національними особливостями.
Правова система — це сукупність взаємопов'язаних, взаємодіючих і взаємоузгоджених правових засобів, за допомогою яких держава здійснює регулювання суспільних відносин.
У юридичній науці існують поняття "правова система" і "система права", які не є тотожними, і тому їх слід розрізняти. Поняття "правова система" ширше ніж поняття "система права". Система права є складовим елементом правової системи. Вона відображує не всю сукупність правових явищ, а тільки внутрішню будову права як сукупність правових норм.
Система права — це обумовлена об'єктивними факторами внутрішня будова права, що характеризується єдністю і узгодженістю всіх її норм, розподілом їх на галузі, підгалузі та інститути права.
Структурними елементами системи права є:
1) норма права;
2) інститут права;
3) підгалузь права;
4) галузь права.
Норма права, поняття якої надано при викладенні попередньої теми, носить загальний характер, тобто вона не припиняє свою дію після одноразового застосування, а діє постійно і безперервно. Норма права також характеризується неконкретністю адресатів — вона поширює свою дію не на індивідуально визначених, а на будь-яких осіб, які вступають або можуть вступити в правовідносини на її основі.
Правові норми завжди існують у формально закінченому вигляді в нормативноправових актах, з яких складаються інститути, підгалузі та галузі права.
Основним структурним елементом системи права є галузь права.
Галузь права — це сукупність правових норм, що регулюють якісно однорідну сферу суспільних відносин специфічним методом правового регулювання.
В основі розподілу права на галузі лежать два критерії — предмет (матеріальний критерій) та метод (юридичний критерій) правового регулювання.
Предмет правового регулювання — це сукупність якісно однорідних суспільних відносин, які врегульовані нормами права.
Предмет правового регулювання вказує, на яку групу однорідних суспільних відносин спрямована дія норми права, тобто відповідає на питання: що саме, які суспільні відносини регулюються правовими нормами.
Предмет правого регулювання є головною підставою для поділу правових норм на галузі права, тобто кожній галузі права відповідає певний предмет правового регулювання. Наприклад, предмет земельного права складають суспільні відносини у сфері раціонального використання і охорони земель; предмет адміністративного права — суспільні відносини у сфері здійснення виконавчої влади та державного управління тощо.
Метод правового регулювання — це сукупність прийомів та способів, за допомогою яких здійснюється вплив права на суспільні відносини певного виду.
Метод правового регулювання відповідає на питання: як, яким чином право здійснює свій регулятивний вплив. Кожній галузі права характерний свій набір методів правового регулювання.
За предметом і методом правового регулювання галузі права поділяються на:
1) профілюючі (фундаментальні) — конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне, цивільне процесуальне, кримінальнопроцесуальне право;
2) спеціальні — трудове, сімейне, фінансове, земельне, водне, лісове право тощо;
3) комплексні — господарське, аграрне, житлове, екологічне, морське право тощо.