ВСТУП

ОХОРОНА ПРАЦІ ЯК СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ЧИННИК

І ГАЛУЗЬ НАУКИ

Коли люди гинуть на війні або вмирають від невиліковних хвороб,

з цим злом хоча і важко примиритись, однак його неминучість ще можна

зрозуміти. Коли ж у мирний час у звичайній повсякденній праці люди

отримують каліцтва, від яких стають інвалідами або вмирають, якщо це

трапляється з сотнями, тисячами здорових людей найчастіше молодого

і середнього віку, то подібне явище сприймається не тільки трагічно,

воно просто не вкладається у свідомість.

Людство впоралося з епідеміями чуми, віспи, холери та інших хвороб,

знайшло способи боротьби з багатьма захворюваннями, шукає шляхи

продовження життя, стримування війн, але дотепер не навчилося надійно

захищати людину, її здоров'я в процесі повсякденної праці. Міжнародна

статистика свідчить, що в наш час травматизм може бути прирівняний до

епідемії. Так, за даними Всесвітньої організації охорони праці смертність від

нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних

і онкологічних захворювань, причому переважно гинуть працездатні люди

віком до 40 років. Аналіз причин смертності в V&paufl (1994—1998 pp.)

показує, що основною причиною смертності чоловіків у працездатному віці

є нещасні випадки, отруєння, травми (ЗО—35% усіх смертей у цьому віці).

Тому зрозуміло, що охорона праці відіграє важливу роль, як суспільний

чинник, оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки, вони не

можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя —

те і інше дається лише один раз. Необхідно пам'ятати, що через нещасні

випадки та аварії гинуть на виробництві не просто робітники та службовці,

на підготовку яких держава витратила значні кошти, а перш за все

люди — годувальники сімей, батьки та матері дітей.

Окрім соціального, охорона праці має, безперечно, важливе економічне

значення — це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату

Вступ ___________________________

лікарняних, компенсацій за важкі' та шкідливі умови праці тощо. За

розрахунками Німецької ради підприємців наслідки нещасних випадків

коштують у 10 разів дорожче, ніж вартість заходів щодо к попередження.

В Україні, враховуючи мізерні витрати на заходи з охорони праці, ця різниця

ще більша. Фахівці Міжнародної організації праці (МОП) підрахували, що

економічні витрати, пов'язані з нещасними випадками, складають 1%

світового валового національного продукту. На цікошти, орієнтовно, можна

забезпечити харчування протягом року близько 75 млн. людей.

Впродовж багатовікової історії людства проблеми здоров'я та безпеки

праці завжди посщали чільне місце в соціальному та економічному житті

суспільства і були пов'язані з розвитком суспільного виробництва та

формуванням суспільного буття. Цілком зрозуміло, що вивченню питань

охорони праці приділялась серйозна увага. Вчені, інженери, лікарі,

психологи, представники інших наук та фахів вивчали проблеми створення

безпечних та нешкідливих умов та засобів праці. Адже саме за таких

обставин людина здатна працювати високопродуктивне, створювати

необхідний матеріальний потенціал супільства, добробут усіх громадян.

Тому історично склалось, що охорона праці як галузь науки виникла на

перетині соціально-правових, технічних і медичних наук, науки про

людину. Головними об'єктами її досліджень є людина в процесі праці,

виробниче середовище, організація праці та виробництва. На підставі

цих досліджень розробляються заходи та засоби, спрямовані на

збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Питання щодо забезпечення безпечних умов праці завжди

супроводжували розвиток цивілізації людства.

Умови праці розглядалися в працях Арістотеля (387—322 pp.

до н. е.), Гіпократа (400—377 pp. до н. е.). Ще за 379 років до н. е.

Гіпократ звернув увагу на шкідливий вплив пилу на організм рудокопів,

який утворюється при видобуванні руди.

Лікарі епохи Відродження (Агрікола, Парацельс) докладно описали

важкі умови праці, якими вирізнялися гірничорудні та металургійні

підприємства того часу.

Вступ

У 1700 p. вийшла книга Бернардино Рамацині „Роздуми про

хвороби ремісників", в котрій були детально розглянуті питання

гігієни праці і патологічних змін, що виникають в осіб різних

професій.

М. В. Ломоносов (1711—1765 pp.) написав основоположні праці

про безпеку в гірництві.

Питання гігієни праці були висвітлені Ф. Ф. Ерисманом

(1842—1915 pp.) в його книзі „Професійна гігієна фізичної та розумової

праці" (1877 p.).

Значний вклад у розвиток гігієни праці вніс 1. М. Сеченов

(1829—1905 pp.), який у своїй праці „Нарис робочих рухів людини"

(1907 р.) науково обгрунтував цілу низку питань щодо ролі

центральної нервової системи та органів чуття людини

в процесі праці.

Багато зробили для наукового вивчення і вдосконалення гігієни та

безпеки праці в умовах інтенсивного розвитку промисловості вчені

Д. П. Нікольський (1855—1918 pp.), О. О. Прес (1857—1930 pp.),

В. О. Левицький (1867—1943 pp.), М. О. Вигдорчик (1875—1955 pp.) та ін.

Науково-технічний прогрес вносить принципові нововведення у всі

сфери сучасного матеріального виробництва, при цьому докорінним

чином змінюються знаряддя та предмети праці, методи обробки

інформації, що в свою чергу змінює умови праці.

В Україні питаннями подальшого вдосконалення охорони праці

в сучасних умовах, проведенням фундаментальних та прикладних

наукових досліджень з вищеназваних питань займаються: Національний

науково-дослідний інститут (НДІ) охорони праці, Державний НДІ техніки

безпеки хімічних виробництв, Інститут медицини праці, Український НДІ

пожежної безпеки, галузеві НДІ, проектно-конструкторські установи,

навчальні заклади.

СТАН ОХОРОНИ ПРАЦІ В УКРАЇНІ ТА ІНШИХ КРАЇНАХ

За статистичними даними МОП кількість нещасних випадків на

виробництві останнім часом зросла і становить 125 млн. чол. щорічно,

з них близько 220 тис. гине.

Вступ

Рівень травматизму і профзахворюваності значно вищий у країнах,

що розвиваються, ніж у промислове розвинених державах. Так, в країнах

Європейського Союзу щорічно жертвами нещасних випадків

і профзахворювань стають близько 10 млн. чол., з них майже 8 тис.

гине. В Україні у 1998р. на виробництві травмовано 47 тис. чол. (з них

1551— Смертельно), отримали професійні захворювання 3,7 тис. Чол.

Статистичні дані свідчать, що:

— кожні 3 хвилини внаслідок виробничої травми чи професійного

захворювання в світі помирає одна людина;

— в Україні внаслідок травм кожні 5 годин помирає одна людина;

— кожної секунди в світі на виробництві травмується 4 особи;

— в Україні кожні 8 хвилин травмується одна людина;

— кожного місяця в світі на роботі травмується така кількість людей,

яка дорівнює населенню Парижа.

Міжнародне бюро праці встановило, що в середньому на 100 тис.

працюючих щорічно припадає приблизно 6 нещасних випадків зі

смертельними наслідками. В Україні цей показник майже вдвічі більший

(11 загиблих на 100 тис.працюючих) і найвищий серед країн СНД.

В рівновеликій, але високорозвиненій Франції рівень виробничого

травматизму у 10 разів нижчий ніж у нас. Однак, слід зазначити, що

показники стану охорони праці суттєво відрізняються по окремих

галузях промисловості. Найбільш травмонебезпечною в нашій країні

є вугільна промисловість. Так, на кожний мільйон тон видобутого

вугілля гине 5 шахтарів. У США цей показник у 100 разів нижчий.

На думку іноземних фахівців, які за програмою МОП працювали

в Україні, велика кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками

пояснюється п'ятьма основними причинами: незадовільною підготовкою

робітників і роботодавців з питань охорони праці; відсутністю належного

контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням

встановлених норм; недостатнім забезпеченням працюючих засобами

індивідуального захисту; повільним впровадженням засобів та приладів

колективної безпеки на підприємствах; спрацьованістю (у деяких галузях

до 80%) засобів виробництва.

За даними журналу „Охорона праці" (різних років) можна скласти

таку статистику травматизму по Україні за останні 5 років (табл. 1):

Вступ

Таблиця 1

Статистика травматизму в Україні

за останні п'ять років

Травмовано,чол.

Рік Всього* Зі смертельними

наслідками вт.ч.

1994 90000 2439

1995 78000 2195

1996 65000 1900

1997 52000 1646

1998 47000 1552

* — цифри заокруглено

Вищенавєдені дані свідчать про те, що намітилась позитивна тенденція

до зниження виробничого травматизму, в тому числі (що дуже важливо) зі

смертельними наслідками. Частково це пов'язано з падінням обсягів

виробництва, а відтак—зменшенням несприятливих виробничих факторів,

що впливають на працівників, та скороченням чисельності останніх.

Витрати, пов'язані з нещасними випадками складають значну суму.

Так кожен випадок виробничого травматизму в індустріальній державі

(наприклад, європейській) обходиться приблизно в 500—1000

швейцарських франків на день. У яку суму точно обходиться нещасний

випадок в Україні — поки що невідомо (немає статистичного обліку усіх

витрат та методики їх визначення). Однак відомо, що у 1996 році

в Україні на заходи з охорони праці було витрачено 52 грн. на одного

працюючого, в той же час витрати на відшкодування шкоди

постраждалим на виробництві та ліквідацію наслідків нещасних випадків

становили 268,3 млн.грн., або 950 грн. у розрахунку на одного

постраждалого. У 1998 році виплати у зв'язку з відшкодуванням шкоди

заподіяної життю і здоров'ю працюючих досягли майже 400 млн. грн.

За кордоном підприємці підрахували і давно прийшли до висновку, що

більш економічно вигідно вкладати кошти в охорону праці, аніж прирікати

себе на постійну ліквідацію наслідків нещасних випадків і аварій на виробництві.

Вступ

Збереження життя і здоров'я людини не тільки на виробництві,

але й за його межами набуває особливого значення з огляду на

соціально-економічні та демографічні аспекти сучасного розвитку нашої

держави. Так, за період 1991—1998 pp. в Україні від нещасних випадків

невиробничого характеру загинуло 567,5 тис. чоловік, що

в 38 разів перевищує кількість загиблих на виробництві, сотні тисяч

людей стали інвалідами. На транспорті смертельно травмовано близько