- •1551— Смертельно), отримали професійні захворювання 3,7 тис. Чол.
- •76 Тис. Чол., майже 82 тис. Чол. Загинули від отруєнь, 108 тис. Чол.
- •112 Основні положення закону україни
- •1.1.3. Найважливіші надбання закону україни
- •1.1.4. Охорона праці жінок
- •1.1.5. Охорона праці неповнолітніх
- •1.1.6. Фінансування охорони праці
- •1.1.7. Державні нормативні акти про охорону праці
- •1Л.8. Нормативні акти про охорону праці,
- •1.1.9. Відповідальність за порушення законодавства
- •1.1.10. Міжнародне співробітництво
- •1.2.2. Система управління охороною праці
- •1.2.3. Служба охорони праці підприємства
- •1.3. Навчання з питань охорони праці
- •1.3.1. Навчання з питань охорони праці при прийнятті
- •1.3.2. Вивчення питань охорони праці
- •1.3.3. Інструктажі з питань охорони праці
- •8 Типового положення).
- •1.3.4. Стажування (дублювання) та допуск
- •1.4.2. Громадський контроль за додержанням
- •1.5. Розслідування та облік нещасних випадків
- •1.5.1. Розслідування та облік нещасних випадків
- •1.5.2. Розслідування та облік хронічних професійних
- •1.5.3. Розслідування та облік аварій
- •1.7. Знаки безпеки та сигнальні кольори
- •2.1.2. Фізіологічні особливості
- •2.2.2. Вплив параметрів мікроклімату
- •38...40 °С. При гіпертермії, як наслідок, тепловому ударі,
- •2.2.4. Визначення параметрів мікроклімату
- •2.3.2 Нормування шкідливих речовин
- •2.3.3. Захист від шкідливої дії
- •2.4.2. Природна вентиляція
- •2.5. Системи опалення
- •2.6.2. Основні світлотехнічні поняття та одиниці
- •2.6.3. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •2.6.4. Види виробничого освітлення
- •2.6.5. Природне освітлення
- •2,5 Тис. Год); переважання жовто-червоних променів в порівняні
- •2.7. Вібрація
- •2.8. Шум, ультразвук та інфразвук
- •2.8.1. Акустичні величини
- •2.8.2. Дія шуму на організм людини
- •2.8.3. Методи та засоби колективного
- •2.9.3. Нормування іонізуючих випромінювань
- •2.10.2. Вплив електромагнітних полів
- •2.10.3. Нормування електромагнітних випромінювань
- •2.12. Засоби індивідуального захисту
- •500 М, III клас — 300 м, IV клас — 100 м, V клас — 50 м.
- •2Л3.2.Основні вимоги
- •1 Л води).
- •3.1.2. Безпечність технологічного процесу
- •3.1.3. Вимоги безпеки щодо розташування
- •3.1.4. Вимоги безпеки щодо організації і
- •3.3.3. Безпека внутрішньозаводського транспорту
- •3.4.2. Види електричних травм
- •3.4.4. Фактори, що впливають на наслідки
- •3.4.5. Класифікація приміщень за ступенем ураження
- •3.4.6. Причини електротравм
- •3.4.7. Умови ураження людини електричним струмом
- •1000 В. Сітчасті огородження мають двері, котрі закриваються на замок.
- •0,2 С), селективність роботи (здатність вимикати напругу лише від
- •3.4.10. Система електрозахисних засобів
- •3.4.11. Організація безпечної експлуатації
- •1000 В тривалістю не більше однієї зміни.
- •3.4.12. Вимоги до обслуговуючого персоналу
- •4.1.2. Небезпечні та шкідливі фактори,
- •4.1.3. Основні причини пожеж
- •4.1.4. Статистика та динаміка пожеж в україні *
- •4.2.2. Різновидності горіння
- •4.2.3. Показники пожежовибухонебезпечності
- •4.3.2. Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних
- •5% Загального об'єму приміщення (зони);
- •65 Г/м3 об'єму повітря, або вибухонебезпечного пилу, вміст котрого
- •4.4. Система попередження пожеж
- •4.4.1..Порядок сумісного зберігання речовин
- •4.5.1. Пожежна безпека будівель та споруд
- •4.5.2. Евакуація людей із будівель та приміщень
- •4.6.2. Державний пожежний нагляд
- •4.6.3. Завдання та види пожежної охорони
- •4.6.4. Вивчення питань пожежної безпеки
- •4.6.5. Порядок дій у разі пожежі
1.5.2. Розслідування та облік хронічних професійних
ЗАХВОРЮВАНЬ І ОТРУЄНЬ
Усі вперше виявлені хронічні професійні захворювання
і отруєння (далі — профзахворювання) підлягають розслідуванню,
причому віднесення захворювання до професійного проводиться
відповідно до списку професійних захворювань, затвердженого МОЗ
та Мінпраці.
Зв'язок профзахворювання з умовами праці працівника
визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної
характеристики умов праці, яка складається -санепідстанцією за
участю спеціалістів (представників) підприємства. Санітарногігієнічна
характеристика видається за запитом керівника
лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство,
або спеціаліста з профпатології міста (області), завідуючого
відділенням профпатології міської (обласної) лікарні. Професійний
характер захворювання визначається експертною комісією у складі
спеціалістів лікувально-профілактичних установ та закладів охорони
здоров'я, яким надано таке право, і спеціалістів (представників)
підприємства. Якщо на час складання санітарно-гігієнічної
характеристики умов праці потерпілий не підпадав під дію чинників
виробничого середовища, що могли викликати профзахворювання,
враховується його попередня робота, пов'язана з дією
несприятливих виробничих факторів.
У разі підозри на профзахворювання лікувально-профілактична
установа направляє працівника з відповідними документами на
ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ПИТАННЯ
консультацію до спеціаліста з профпатології міста (області). Для
встановлення остаточного діагнозу і зв'язку захворювання
з впливом виробничих факторів і трудового процесу спеціаліст
з профпатології Автономної Республіки Крим, області, міст Києва
і Севастополя направляє хворого до спеціалізованих лікувальнопрофілактичних
закладів згідно з переліком, що додається до Положення.
У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність
профзахворювання хворий направляється до інституту медицини праці
Академії медичних наук України (м. Київ), на який покладено функції
Українського профпатологічного центру.
На кожного потерпілого від профзахворювання клініками науководослідних
інститутів, відділеннями профзахворювань лікувальнопрофілактичних
закладів складається повідомлення за встановленою
формою. Протягом трьох діб після встановлення остаточного діагнозу
профзахворювання повідомлення надсилається підприємству, виробничі
чинники якого сприяли виникненню профзахворювання, санепідстанції
та лікувально-профілактичній установі (закладу), яка обслуговує це
підприємство.
Власник організовує розслідування причин кожного випадку
профзахворювання протягом десяти робочих днів з моменту одержання
повідомлення. Розслідування профзахворювання проводиться комісією
у складі представників: санепідстанції (голова комісії), лікувальнопрофілактичної
установи (закладу), підприємства, профспілкової
організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудового
колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки.
До розслідування в разі необхідності можуть залучатися представники
інших органів.
Власник зобов'язаний сприяти роботі комісії (забезпечити
приміщенням, транспортом, зв'язком) і компенсувати всі витрати,
пов'язані з її роботою.
Комісія з розслідування зобов'язана:
— скласти програму розслідування причин профзахворювання;
— розподілити функції між членами комісії;
— розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів;
— провести розслідування обставин та причин профзахворювання;
Розділ 1
— скласти акт розслідування за встановленою формою, в якому
намітити заходи щодо запобігання розвиткові профзахворювання,
забезпечення нормалізації умов праці, а також визначити осіб, які не
виконали норми (правила, гігієнічні регламенти).
Акт розслідування причин профзахворювання складається комісією
з розслідування у п'яти примірниках протягом трьох діб після закінчення
розслідування та надсилається власником хворому, лікувальнопрофілактичному
закладу, який обслуговує це підприємство,
і профспілковій організації, членом якої є хворий. Один примірник акта
надсилається санепідстанції для аналізу і контролю за здійсненням
заходів. Перший примірник акта розслідування зберігається на
підприємстві протягом 45 років.
Власник зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення
розслідування причин профзахворювання розглянути його матеріали
та видати наказ про заходи щодо запобігання профзахворюванням,
а також про притягнення до відповідальності осіб, з вини яких допущені
порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення
профзахворювання.
Контроль за правильним та своєчасним розслідуванням
профзахворювань, оформленням документації, а також здійсненням заходів
щодо усунення причин, які призвели до профзахворювання, здійснюють
органи та установи державної санітарно-епідеміологічної служби МОЗ.
Трудові колективи через обраних ними уповноважених з питань
охорони праці, а також професійні спілки в особі виборних органів та
представників здійснюють громадський контроль за розслідуванням
причин профзахворювань.
Реєстрація та облік випадків профзахворювань ведеться
у спеціальному журналі за встановленою формою:
— на підприємстві та в установах санітарно-епідеміологічної
служби на підставі повідомлень про профзахворювання та актів їх
розслідування;
— у лікувально-профілактичних закладах на підставі медичної
картки амбулаторного хворого.
Форми державної статистичної звітності про профзахворювання
затверджуються МОЗ.
ПРАВОВІ ТА ОРГАНрАЩЙНІ ПИТАННЯ