Культурологія Семінар №1

1. Культурологія як наука. Предмет, об’єкт, мета культурології

Культурологія - це гуманітарна дисципліна, що вивчає культуру як цілісну систему, різноманіття культур у просторі й часі, взаємодію культур, типи культур, закономірність розвитку соціокультурного життя, вираження в культурі людського буття, закономірності художнього процесу, історію ментальностей. Термін «культурологія» запропонував у 1909 р. німецький філософ і фізик В. Освальд.

Предметом культурологічного дослідження є, насамперед, вивчення змісту, структури, морфології, динаміки і типології культури, процеси її ґенези, а також мови культури. Культурологія вивчає культуру як складний феномен в сукупності його ціннісних, смислових, знакових, комунікативних характеристик.

Об’єктом дослідження виступає увесь світ штучних порядків.

До найбільш усталених культурологічних категорій можна зарахувати такі: культурні об’єкти, культурні процеси, культурні властивості, культурні функції, культурні норми , культурні позначення, міжкультурні взаємодії тощо.

Мета культурології: розуміння законів, утворення, оформлення, закріплення і передачі смислів життєдіяльності людства.

2. Поняття та функції культури

Культу́ра (лат. Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених людством протягом його історії.

Функції культури:

• Гуманізуюча;

• Соціальна (життя людей в суспільстві);

• Регулятивна (вироблення спільних норм);

• Комунікативна (мова, традиції, звичаї);

• Компенсаторна (можливість компенсувати);

• Толерантності. «дозволь собі бути собою, а іншому – бути іншим», - Вербер.

3.Категорії культурології - найбільш фундаментальні, Субстанціальні і субстратні поняття про культурні закономірності, явища, процеси і зв'язках, що виділяються дослідниками сутнісні властивості культури, на підставі яких брало здійснюється систематизація досліджуваних культурних феноменів і розробляються методології та методи їх пізнання. У культурологія, науках досі не розроблений і не систематизований скільки-небудь цілісний категоріальний апарат, тому формування корпусу К.к. відбувається в основному стихійно, шляхом запозичень з філософії, соціології, психології, лінгвістики та ін областей пізнання, у міру небходимости модернізованих відповідно до аналитич. потребами культурології. Разом з тим чимала частина базових К.к. не має прямих аналогів в інших науках (або такого роду аналоги не релевантні цілям культурологіч. пізнання; наприклад: категорії худож. форми і культурної форми відзначають досить різняться набори ознак) і потребує самокоштують, розробці та обгрунтуванні

У числі найбільш поширених і вживаних К.к. можуть бути названі:

культурні об'єкти ( культурні риси , артефакти , форми в їх речовин , і символічний. вираженні , культурні композиції , конфігурації і системи і, нарешті , панкультура в цілому) ;

культурні процеси ( генезис , формування , функціонування , поширення , мінливість , відтворення культури тощо) ;

культурні властивості ( функціональність , семантичність , утилітарність , комунікативність , цінність , технологічність , універсальність , локальність , унікальність , типовість і пр.);

культурні функції ( соціокультурна організація і регуляція , пізнання навколишнього світу , акумуляція , селекція і трансляція соціального досвіду , обмін інформацією тощо ) ;

культурні модальності (еволюція , модернізація , прогрес , деградація , деструкція , ціклізм та ін);

культурні значення ( культурні смисли явищ , оцінки і оціночні критерії , герменевтика культури);

культурні позначення (знаки , символи , образи , маркери , атрибути , імідж , семантіч . конструкти , культурні тексти та коди , семиозис , культурна семантика в цілому) ;

культурні цінності (вітальні , матеріальні , меморіальні , худож. , идеол . , нравств . , реліг . , соціальні блага , екзистенційні орієнтації і пр.);

культурні норми ( зразки , патерни , правила , стандарти , канони , традиції , мораль , етика , естетика , стиль , мода , нормативність функціональних проявів: культура праці і споживання , побуту і дозвілля , спілкування та взаємодії тощо ) ;

культурне середовище ( штучна предметно - просторів . середу життєдіяльності - окультурені території , населені пункти , споруди , споруди, приміщення , речі й інші матеріальні продукти діяльності , а також соціально- інформ . середу взаємодії в повсякденному житті і специализир. областях діяльності людей);

суб'єкти культури і їх стійкі колективи (особистості , сім'ї , родств . клани , соціально - функціональні групи і колективи , класи , касти, стани , соціуми , пові-ва , соціальні організми , етноси , нації , людство ) ;

процеси і рез- ти засвоєння культури індивідами ( соціалізація і инкультурация , культурна асиміляція і аккультурация , виховання і навчання , соціокультурна адекватність і девиантность і пр.);

культурна мотивація ( індивідуальні та групові інтереси , потреби та необхідності , адаптація , цілепокладання , самоорганізація і саморегуляція , самоідентифікація та самомаркірованіе , соціальні ролі та функції особистості , статус , престижність , «колективне несвідоме » і т.п.) ; культурообусловленное поведінку і свідомість людей (технології целеполагаюшей діяльності та взаємодії , церемоніальне поведінку , обряди і ритуали , вербальне і невербальне коммуніцірованія , творчість і інноватика , спосіб життя і дозвілля , міропредставленія , міфологія і вірування , ментальне , архетипи свідомості та ін ) ;

культурні аспекти спеціалізованих галузей діяльності ( культури: госп. , правова , політ. , військова , філос. , реліг . , худож. , наукова , освітні. , інформ . , природокористування , охорони здоров'я , фізич. відтворення , розвитку та реабілітації людей і т . п. , а також їх еквіваленти в Неспециализир . сфері повсякденного життя ) ;

культурні інститути (культурна політика , заклади культури та дозвілля , освіти і соціального патронажу , творч. організації , установи охорони спадщини та накопичення інформації , засоби масової інформації тощо) ;

культурно - інтеграційні і диференціальні процеси та явища ( кооперація , консолідація , солідарність , соціальність , етнічність , взаємодопомога , самобутність , локальність , розділення функцій , підвищення і зниження напруженості і пр.);

соціальна типологія культури ( культури : спеціалізовані і буденна , елітарна і народна , популярна і масова , соціально стратифіковані субкультури , образи життя тощо) ;

культурно - істор . типологія ( культурна самобутність етніч. та соціальних пові- в , конфесій та д-в , регіональних культурних спільнот , цивілізацій , історико - стадіальних типів соціокультурної організації - первісного , архаич . , доіндустріального , індустріального , постіндустріального ) ;

міжкультурні взаємодії (культурна дифузія , запозичення , толерантність , компліментарність , відторгнення , конфлікт цінностей , культурний синтез , лімітрофних і пр. ) , а також ряд інших К.к. більш приватного порядку.