- •Кримінальне право україни
- •1. Поняття, завдання та система кримінального права України. Конституція України як концептуальне джерело кримінального права.
- •2. Функції кримінального права, предмет і метод кримінально-правового регулювання
- •3. Принципи кримінального права
- •4. Закон про кримінальну відповідальність
- •5. Структура кримінального кодексу України. Співвідношення Загальної та Особливої частини кримінального права
- •6. Структура статей Кримінального кодексу України. Види диспозицій і санкцій
- •7. Тлумачення кримінально-правових норм та його види
- •8. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у просторі
- •9. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у часі
- •10. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність
- •11. Кримінальна відповідальність: поняття, види та ознаки
- •12. Поняття та ознаки злочину. Малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 кк). Відмінність злочинів від інших правопорушень
- •13. Поняття та практичне значення класифікації злочинів
- •14. Поняття та види стадій вчинення умисного злочину. Поняття закінченого злочину
- •15. Момент закінчення окремих видів злочинів
- •16. Готування до злочину. Відмінність готування до злочину від виявлення умислу
- •17. Замах на злочин та його види. Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття
- •18. Добровільна відмова при незакінченому злочині
- •19. Поняття, елементи, ознаки складу злочину. Види складу злочину та його значення для кримінально-правової кваліфікації
- •20. Функції складу злочину
- •21. Класифікація складів злочину
- •22. Поняття об'єкта складу злочину, його значення для визначення характеру суспільної небезпеки діяння. Класифікація об'єктів
- •23. Поняття, ознаки та значення об'єктивної сторони складу злочину. Вплив нездоланної сили фізичного та психічного примусу на кримінальну відповідальність
- •24. Факультативні ознаки об'єктивної сторони складу злочину та їх кримінально-правове значення
- •25. Поняття та ознаки суб'єкта складу злочину. Співвідношення понять "суб'єкт злочину" та "особа злочинця". Спеціальний суб'єкт складу злочину
- •26. Осудність як обов'язкова ознака суб'єкта злочину. Поняття осудності та її значення
- •27. Поняття, ознаки та значення суб'єктивної сторони складу злочину
- •28. Випадок (казус). Його відміна від злочинної недбалості
- •29. Поняття та значення співучасті у злочині. Об'єктивні та суб'єктивні ознаки співучасті
- •30. Форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, за попередньою змовою групою осіб, організованою групою та злочинною організацією
- •31. Поняття та види причетності до злочину. Кримінальна відповідальність за причетність до злочину
- •3) Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
- •32. Поняття, ознаки та види рецидиву злочинів. Правові наслідки рецидиву злочинів
- •33. Поняття необхідної оборони та умови її правомірності. Конституційні положення щодо захисту життя та здоров'я людини від протиправних посягань. Перевищення меж необхідної оборони та уявна оборона
- •34. Фізичний або психічний примус. Поняття та зміст цих обставин
- •35. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •36. Поняття покарання та його мета за кримінальним правом України. Система покарань та її кримінально-правове значення
- •37. Поняття та кримінально-правове значення судимості. Умови та строки погашення судимості. Зняття судимості
- •Запитання для самоконтролю
17. Замах на злочин та його види. Добровільна відмова від вчинення злочину та її відмінність від діяльного каяття
Замахом на злочин, згідно з ч. 1 ст. 15 КК, є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Об'єктивні ознаки замаху на злочин:
1) вчинення діяння (дії чи бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину;
2) в часі відбувається після готування до злочину;
3) є логічним продовженням створення умов для вчинення злочину;
4) діяння є суспільно небезпечними, тому що відбувається створення реальної загрози для заподіяння шкоди суспільним відносинам або така шкода завдається частково;
5) діяння частково чи повністю (при цьому відсутні наслідки в матеріальному складі злочину) охоплюються об'єктивною стороною задуманого злочину, передбаченого Особливою частиною КК;
6) діяння безпосередньо наближено до об'єкту злочину. Шкода об'єкту злочину замахом або не спричиняється, або спричиняється лише частково.
7) особливістю замаху є те, що він вчинюється шляхом діяння (дії чи бездіяльності).
8) при замаху на злочин злочинна діяльність не доводиться до кінця з причин, що не залежать від волі винного;
9) замах на злочин охоплює попередні дії по створенню умов для вчинення злочину (готування до злочину).
Замах на злочин має такі основні суб 'єктивні ознаки:
1) діяння вчинюється з прямим умислом. Раніше КК 1960 р. спеціально не передбачало, що при цьому має місце прямий умисел. Мова йшла про умисні дії без конкретизації виду умислу;
2) наявність у особи при вчиненні діяння мети - доведення злочину до кінця, тобто виконання в повному обсязі об'єктивної сторони задуманого злочину, передбаченого Особливою частиною КК.
З суб'єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом. Якщо особа не бажала вчинення злочину, вона не може і здійснити замах на нього, тобто зробити спробу вчинити його. При замаху на злочин особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає доведення початого нею злочину до кінця та настання вказаних наслідків. Так згідно п. 4 постанови ПВСУ від 7 лютого 2003 р. № 2 "Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи" замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).
Види замаху: закінчений, незакінчений та непридатний замах.
Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч. 2 ст. 15 КК).
Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (ч. 3 ст. 15 КК).
Непридатний замахподіляється на замах при помилці в об'єкті злочину і замах з непридатними засобами.
Замаху при помилці в об'єкті злочину властиво те, що безпосередньому об'єкту, на спричинення шкоди якому спрямовано умисел винного, шкода не спричиняється або навіть відсутня загроза спричинення шкоди (постріл у труп). Це відбувається у зв'язку з наявністю помилки в об'єкті злочину. За наявності помилки в об'єкті злочину дії винного слід кваліфікувати залежно від спрямованості умислу.
За замаху з непридатними засобами особа, яка здійснює замах, вважає, що засоби, які вона використовує, можуть спричинити злочинний результат (підкладання у машину несправної вибухівки). Але ці засоби є непридатними та об'єктивно не можуть спричинити бажані для винного злочинні наслідки.
Відповідальність за замах із неконкретизованим умислом настає за фактично спричинену шкоду.
Відповідальність за замах із альтернативним умислом повинен визначатися відповідно до умислу на найбільш тяжкий злочин, але реально, в судово-слідчій практиці, настає за фактично спричинену шкоду.
Добровільною відмовоює остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК).
За добровільної відмови особа звільняється від кримінальної відповідальності, а діяльне каяття є, зазвичай, обставиною, що пом'якшує покарання. Добровільна відмова може бути діянням, а діяльне каяття - завжди активна поведінка. Добровільна відмова можлива тільки за незакінченого злочину, а діяльне каяття - і за закінченого злочину. Добровільна відмова можлива від злочинів із прямим умислом, а діяльне каяття - і в необережних злочинах.