14. Спадкування за законом і за заповітом

Спадкування — це перехід майна від померлого до інших осіб. Сукупність правових норм, які регулюють порядок переходу майна від померлого до інших осіб, називають спадковим правом.

У спадковому правірозрізняють такі основні поняття:

• спадкодавець — власник, після смерті якого залишилося майно;

• спадкоємець — особа, до якої майно переходить після смерті власника;

• час відкриття спадщини — день смерті спадкодавця або день набрання законної сили рішення суду про оголошення його померлим;

• місце відкриття спадщини — останнє постійне місце прожи­вання спадкодавця, а якщо воно невідоме — місцезнаходжен­ня майна або його основної частини,

Спадщина може складатися з прав і обов'язків спадкодавця, тоб­то до її складу можуть входити невиконані зобов'язання або неопла—чені кредити. Спадкоємець має право відмовитися від такої спадщи­ни, але він не може прийняти тільки права і відмовитися від обов'язків спадкодавця.

Спадкування буває двох видів — за законом та за заповітом. Інко­ли частина майна успадковується за законом, інша частина — за за­повітом.

Спадкоємцями можуть бути громадяни України, іноземці, осо­би без громадянства, юридичні особи і держава. Спадкоємцями мо­жуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті.

Спадкоємцями не можуть бути особи, які позбавили життя спад­кодавця або інших спадкоємців чи вчинили замах на їх життя, а та­кож особи (в т. ч. повнолітні діти), які злісно ухилялися від утримання спадкодавця, якщо це підтверджено у судовому порядку.

Спадкування за заповітом є поширеним видом спадкування.

Заповіт — це розпорядження власника своїм майном на випа­док смерті. Заповіт набуває чинності лише після смерті спадкодавця.

Вимоги до заповіту:

— може бути укладений лише дієздатною особою;

— укладається у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто спадкодавцем і нотарі­ально засвідчений;

— спадкоємцем за заповітом може бути будь-яка фізична осо­ба, юридична особа чи держава.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє май­но або частину його (не виключаючи предметів звичайної домаш­ньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що вхо­дять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Заповідач може в будь-який час змінити чи скасувати заповіт, як правило, шляхом складання нового заповіту.

Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не меншедвох третин частки, яка належала б кожному з них при спад­коємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Спадкування за законом настає в таких випадках:

• заповіту немає;

• заповіт визнано недійсним;

• спадкоємці, призначені в заповіті, померли до відкриття спад­щини або відмовилися її прийняти.

В коло спадкоємців за законом входять діти (в т. ч. й усиновлені), дружина, батьки (усиновителі), брати і сестри, дід, бабуся (як з боку батька, так і з боку матері), утриманці померлого, а також держава.

Спадкування за законом відбувається в порядку черги.

До першої черги спадкоємців належать: діти (у тому числі уси­новлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спад­коємців першої черги належить також дитина померлого, яка наро­дилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоєм­цями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх помер­лому родителю. Між спадкоємцями першої черги спадщина ділить­ся порівну.

До другої черги спадкоємців належать: брати і сестри помер­лого, дідусь та бабуся. Спадкоємці другої черги запрошуються до спадкування, якщо нема жодного спадкоємця першої черги. Між спад­коємцями другої черги спадщина також ділиться порівну.

До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні осо­би, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. У разі наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні зі спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку перехо­дять до спадкоємців за законом, які проживали спільно зі спадко­давцем, незалежно від їх черги і спадкової частки, якщо вони прожи­вализ спадкодавцем до його смерті не менше одного року.

Держава стає спадкоємцем у таких випадках:

• у спадкодавця нема спадкоємців ні за законом, ні за запо­вітом;

• всі спадкоємці відмовилися від спадщини;

• всі спадкоємці позбавлені права на спадщину;

• ніхто із спадкоємців не прийняв спадщини.

Спадкоємець повинен прийняти спадщину чи відмовитися від неї протягом 6 місяців з моменту відкриття спадщини.