8. Особисті немайнові права громадян та їх захист

Цивільне право регулює майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини. У процесі цивільно—правового регулювання особисті немайнові відносини набувають майнової форми. Між суб'єк­тами складаються правові зв'язки з приводу духовних благ, що нале­жать особі. Наприклад, право громадянина на честь, гідність, таєм­ницю особистого життя передбачає обов'язок інших осіб не порушу­вати це право.

Особисте немайнове право — це суб'єктивне право, яке надає особі можливість вимагати від оточуючих припинення будь-яких дій, що заважають правильно оцінювати її індивідуальні особливості.

Основними немайновими правами громадян є:

— право громадян на ім'я. Воно надає носієві юридично забез­печену можливість мати певне ім'я, вимагати від оточуючих, щоб його називали власним іменем. Інші особи не можуть користуватися цим ім'ям або привласнювати його;

— право громадянина на власне зображення означає, що ніхто не вправі зображати громадянина яким би то не було чином без його згоди, за винятком, прямо вказаним у законі;

— право громадянина на особисту недоторканність означає юридично забезпечену можливість громадянина без пере­шкод розпоряджатися собою на власний розсуд і припиняти будь-які протиправні дії, що обмежують особисту свободу. Цьому праву відповідає обов'язок осіб, що оточують громадя­нина, не зазіхати на його особистість шляхом фізичного, пси­хологічного, юридичного та іншого впливу;

— право громадянина на особисту свободу означає юридично забезпечену можливість вимагати припинення дій іншої осо­би, якщо ці дії обмежують свободу переміщення, свободу оби­рати рід занять і місце проживання тощо;

— право громадянина на охорону життя і здоров'я означає юри­дично забезпечену можливість вимагати припинення будь-яких дій осіб, які загрожують здоров'ю або життю громадянина;

— право на недоторканність особистого життя включає право на недоторканність житла, право на особисту документацію, пра­во на таємницю особистого життя та на таємницю спілкування.

Конституція та законодавство встановлюють способи захисту осо­бистих немайнових прав. Відповідальність за їх порушення може мати майновий та немайновий зміст. Загальним засобом захисту всіх осо­бистих немайнових прав є припинення дій, які порушують ці права, а також здійснення правопорушником дій, спрямованих на відновлен­ня порушеного права. Захист особистих немайнових прав здійснюєть­ся в судовому порядку.

9. Право власності. Форми власності в україні

Питання власності в Україні регулюється Конституцією України, Цивільним кодексом від 15 лютого 1963 р., Законом «Про власність» від 7 лютого 1991 р. та іншими нормативно—правовими актами.

Право власності — це врегульовані законом суспільні відноси­ни з приводу володіння, користування та розпорядження майном.

Володіння — це фактична наявність речі в господарстві власни­ка і його можливість впливати на річ безпосередньо. Володіння буваєзаконним (наявність речі у власника за правом власності) та неза­конним (наявність у власника речі, здобутої злочинним шляхом). Не­законне володіння, в свою чергу, буває добросовісним (особа не знає і не може знати, що володіє чужим майном) і недобросовісним (осо­ба знає або повинна знати, що володіє чужим майном).

Користування — це можливість вилучати з речі її корисні влас­тивості (наприклад, носити одяг, отримувати урожай із земельної ділянки тощо).

Розпорядження — це можливість визначати юридичну або фак­тичну долю речі (наприклад, продати, подарувати, знищити тощо).

Право власності передбачає, що власник володіє всіма названи­ми правомочностями, тобто володіє, користується і розпоряджаєть­ся майном. Право власності має абсолютний характер. Це означає, що власнику протистоїть необмежена кількість суб'єктів, які не по­винні порушувати його право власності. З іншого боку, Конституція України встановила, що власність зобов'язує і не повинна використо­вуватися на шкоду людині і суспільству.

Суб'єктами права власності в Україні є народ, держава, фізичні та юридичні особи.

Об'єктами права власності може бути будь-яке майно, що ста­новить певну цінність.

Чинною Конституцією України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, резуль­татами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для за­доволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права дер­жавної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Розрізняють власність народу України, приватну власність, колек­тивну власність, державну та комунальну власність.

Серед об'єктів власності необхідно виділити власність народу України, до якої належать земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) еко­номічної зони. Від імені Українського народу права власника здійсню­ють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності відпо­відно до закону.

Суб'єктами права приватної власності є фізичні особи — грома­дяни України, іноземці, особи без громадянства. За загальним пра­вилом, склад і кількість майна, що може знаходитися у приватній власності громадян, є необмеженим. Водночас, з цього правила є певні винятки.

1. Не можуть перебувати у власності окремих громадян:

— об'єкти права виключної власності народу України;

— зброя, боєприпаси (крім мисливської, пневматичної, спор­тивної та боєприпасів до них), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно—космічні комплекси;

— вибухові речовини і засоби вибуху;

— всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали і обладнання для його виробництва;

— бойові отруйні речовини;

— наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікувальні засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря);

— протиградові установки;

— державні еталони одиниць фізичних величин;

— спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації;

— електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що їх застосо­вують правоохоронні органи.

Перелік видів майна, що не може перебувати у приватній влас­ності громадян, затверджений Верховною Радою України.

2. Спеціальний порядок набуття права власності громадянами встановлюється на такі види майна:

— вогнепальна мисливська зброя, газові пістолети і револьве­ри, деякі види пневматичної зброї;

— пам'ятки історії та культури;

— радіоактивні речовини.

Це майно може бути придбане громадянами лише з дозволу органів внутрішніх справ, Міністерства культури та інших державних органів.

3. Іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть бути власниками земельних ділянок в Україні, щодо них застосовуються також обмеження, пов'язані з набуттям майна у власність шляхом приватизації.

Суб'єктами права колективної власності є певні колективи, на­приклад трудові колективи державних підприємств, колективи орен­дарів, господарські товариства, об'єднання громадян, інші організації, що є юридичними особами.

Об'єктами права колективноївласності є майно, яке належить даному колективу і є необхідним для його функціонування.

Суб'єктом права державної власності є держава в особі Вер­ховної Ради України.

Об'єктами права державної власності є майно, яке необхідне для виконання державою своїх функцій:

— земля, майно, що забезпечують діяльність Верховної Ради та утворених нею державних органів;

— майно Збройних сил, органів Служби безпеки, Прикордонних і Внутрішніх військ, оборонні об'єкти;— єдина енергетична, транспортна, інформаційна та інші системи;

— кошти державного бюджету, Національний банк тощо.

Суб'єктами права комунальної власності є територіальні гро­мади села, селища, міста, які безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у кому­нальній власності.

Об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпе­чує діяльність відповідних рад та утворюваних ними органів:

— кошти місцевих бюджетів;

— об'єкти житлово—комунального господарства;

— майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я;

— місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації тощо.

Об'єкти права державної та комунальної власності можуть за­кріплюватися відповідно за державними та комунальними організа­ціями на правах повного господарського відання чи оперативного управління. За підприємствами майно закріплюється на правах пов­ного господарського відання. Здійснюючи це право, підприємство володіє, користується і розпоряджається майном і здійснює стосов­но нього будь-які правомірні дії.

Майно установ, що знаходяться на державному чи комунально­му бюджеті, знаходиться в оперативному управлінні цих установ, які відповідно до цілей своєї діяльності здійснюють щодо нього лише право володіння та користування.