ВСТУП
Предметом управлінського обліку є інформаційне забезпечення управління підприємством. Інформація, яку формують в системі управлінського обліку, має всебічно характеризувати як діяльність підприємства загалом, так і діяльність його структурних підрозділів, як окремі види діяльності, так і окремі види продукції, що виробляються підприємством, як внутрішні чинники впливу на виробничо-фінансову діяльність, так і чинники впливу зумовлені зовнішнім середовищем.
Об’єктами управлінського обліку є:
витрати, доходи та фінансові результати діяльності підприємства, попередньо відображені у фінансовому обліку, які в управлінському обліку перегруповуються за іншим цільовим призначенням;
системи, методи та прийоми обліку й калькулювання витрат;
методи формування ціни на продукцію та методи трансфертного ціноутворення;
методи та прийоми формування і подання внутрішньої звітності;
методи збирання і систематизації даних для прогнозування, планування, аналізу та контролю витрат, доходів і фінансових результатів;
методи збирання і систематизації інформації про чинники впливу зовнішнього підприємницького середовища на виробничо-господарську діяльність підприємства.
Метою управлінського обліку є формування інформаційного забезпечення для ефективного управління підприємством. Управлінський облік пов’язує обліковий процес із процесом управління.
Основними завданнями, які вирішує управлінський облік є:
нормування витрат на виробництво продукції;
облік витрат на виробництво паралельно за багатьма напрямками;
визначення об’єктів калькулювання та калькуляційних одиниць;
вибір методів обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції;
складання планових і звітних калькуляцій;
аналіз відхилень від нормативів;
групування відхилень за принципами і відповідальними особами;
забезпечення інформацією про відхилення для прийняття управлінських рішень;
визначення собівартості, прибутку, рентабельності;
аналіз собівартості і виявлення резервів її зниження;
автоматизація обліку, калькулювання і аналіз собівартості продукції, проведення економічних розрахунків.
Розділ 1 теоретичні аспекти управлінського обліку
1.1. Основні поняття і терміни управлінського обліку, класифікація витрат
Управлінський облік або управлінська бухгалтерія, ведеться виключно для задоволення внутрішніх інформаційних потреб підприємства. Дані управлінського обліку використовуються на всіх рівнях управління підприємством, що потребують бухгалтерської інформації
Одним із основних завдань управлінського обліку є розкриття за допомогою деталізації та конкретно-цільової конкретизації відповідність фактичних показників показникам, передбачених у планах.
Враховуючи те, що управлінський облік представляє собою систему зберігання і обробки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством, зміст предмета управлінського обліку розкривають об’єкти, які можна об’єднати у дві групи:
виробничі ресурси підприємства
господарські процеси та їх результати
До складу виробничих ресурсів входять: засоби праці, предмети праці, трудові ресурси.
Засоби праці – речі, за допомогою яких робоча сила впливає на предмети праці з метою одержання продукту праці, які забезпечують необхідні умови для здійснення господарських процесів. [5, с.8]
Предмети праці – речі, на які впливає робоча сила за допомогою засобів праці з метою одержання продукту праці. [5, с.8]
Трудові ресурси – наявний трудовий потенціал підприємства та структурних підрозділів у розрізі кваліфікаційних груп. [5, с.9]
Другу групу об’єктів предмета управлінського обліку становлять господарські процеси, які поділяються на: постачальницько-заготівельний процес, виробничий процес, процес реалізації та визначення фінансових результатів.
Постачальницько-заготівельний процес передбачає заготівлю підприємством засобів і предметів праці. Виробничий процес передбачає взаємодію засобів праці, предметів праці і трудових ресурсів підприємства в процесі створення продукції, виконання робіт та надання послуг. Об’єктами тут виступають виробничі витрати, а також калькулювання собівартості за змінними витратами, що дає можливість забезпечити керівників інформацією про витрати, які необхідно відшкодувати при реалізації продукції. Процес реалізації та визначення фінансових результатів виражається безпосередньо в реалізації продукції, робіт, послуг. Об’єктами тут виступають сегменти ринку, цінова конкуренція, маркетингові дослідження тощо.
Професор Бутинець Ф.Ф. стверджує, що процес праці – це поєднання трьох обов’язкових елементів: доцільної діяльності людей (живої праці), предметів та засобів праці. Два останніх елементи є матеріальними умовами праці – засобами виробництва, створеними раніше затраченою працею. Сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції складають дійсні витрати виробництва.
Згідно з П(С)БО 1, витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які зменшують власний капітал (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Для управління менеджерам потрібні не просто дані про витрати, а інформація про об’єкт витрат – продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
Інші автори наводять такі визначення витрат:
Витрати – це грошове вираження суми ресурсів, витрачених з певною метою. [7, с.41]
Витрати – це матеріальні і грошові кошти, витрачені з метою їх повернення у збільшеній кількості, тобто з метою одержання доходу. [4, с.31]
Для створення впорядкованої структури витрат здійснюють їх класифікацію. Класифікація витрат полягає у розподілі їх за групами так, щоб вони узагальнювали інформацію в корисній для управління формі.
В основу класифікації витрат в управлінському обліку покладено три основні підходи, які відповідають основним завданням управління:
оцінювання запасів і визначення фінансових результатів діяльності підприємства;
обґрунтоване прийняття стратегічних та поточних управлінських рішень;
здійснення контролю за витратами.
Класифікація витрат – це поділ витрат на економічно однорідні групи з метою планування, обліку й аналізу. [4, с.31]
Класифікуючи витрати для оцінювання запасів і визначення фінансових результатів основну увагу приділяють калькулюванню, обчисленню собівартості виробленої продукції, розподілу витрат між виготовленою і реалізованою продукцією та матеріальними запасами.
Ряд авторів пропонують таку класифікацію витрат в системі управлінського обліку:
Рис. 1.1 Класифікація витрат
Вичерпані (спожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду.
Невичерпані (неспожиті) витрати – це збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.
Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані витрати – у звіті про фінансові результати.
Витрати на продукцію – це витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації.
У виробничій сфері до таких витрат належать витрати (сировина і матеріали, заробітна плата виробничих робітників з відрахуванням від неї, амортизація верстатів тощо), пов’язані з функцією виробництва продукції, що формують її історичну собівартість.
Витрати періоду – це витрати, які не включаються до собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені.
Підприємства, що виготовляють продукцію до таких витрат відносять витрати на здійснення всіх інших своїх функцій (управління, маркетинг, дослідження, розробка тощо) вартісного ланцюжка.
Під прямими розуміють витрати, які пов’язані з виробництвом одного певного виду продукції. При цьому на підставі первинних документів вони можуть бути прямо віднесені на собівартість відповідної продукції.
Прямими витратами називають економічно однорідні витрати, що відносяться на собівартість конкретного виду продукції прямо, або безпосередньо у відповідності з обґрунтованими нормами і нормативами. До них відносяться витрати на сировину та основні матеріали, заробітна плата робітників основного виробництва, відрахування на соціальні заходи від заробітної плати.
Непрямими витратами називають витрати, які неможливо розрахувати по окремих видах продукції за ознакою прямої приналежності, оскільки вони пов’язані з виготовленням декількох видів продукції або з різними стадіями обробки. До них відносять: витрати на утримання і експлуатацію машин та обладнання, на підготовку та освоєння виробництва, втрати від браку загальновиробничі, адміністративні та інші виробничі витрати.
Непрямі витрати – це витрати, що не можуть бути віднесені до певного об’єкту витрат економічно можливим шляхом.
Основні витрати – це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом виготовлення продукції та неминучі при будь-яких умовах та характері виробництва, незалежно від рівня та форм організації управління. Вони поділяють на прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати.
Накладні витрати – витрати не пов’язані безпосередньо з технологічним процесом виготовлення продукції, а утворюються під впливом певних умов роботи по організації, управлінню та обслуговуванню виробництва.
Релевантні витрати – це витрати, величина яких може бути змінена в наслідок прийняття рішення.
Нерелевантні – це витрати, величина яких не залежить від прийняття рішення.
Дійсні витрати – це витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів. Ці витрати відображаються в бухгалтерських регістрах в міру їх виникнення.
Можливі витрати (втрати) – це вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення.
Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.
Середні витрати – це загальні витрати на виробництво додаткової групи продукції поділені на загальну кількість одиниці продукції.
Змінні витрати – витрати загальний розмір зростає або зменшується прямо пропорційно до зміни обсягу виробництва.
Постійні витрати – це витрати загальна величина яких залишається незмінною при зміні об’єму виробництва.
Контрольовані витрати – це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив.
Неконтрольовані витрати – це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них.
Отже, можна сказати, що витрати – це грошові, трудові і матеріальні затрати підприємства на формування собівартості продукції. З метою контролю за витратами їх групують за різними видами і ознаками, тобто класифікують.