Стаття 1066. Договір банківського рахунка

1. За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

2. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

3. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

4. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

За загальною характеристикою договори банківського вкладу і рахунку є:

- двосторонніми;

- договір банківського вкладу реальним (є укладеним з моменту передання грошей), а договір банківського рахунку (консенсуальним);

- відплатними (договір банківського рахунка може бути безвідплатним – ч.4 ст. 1068 ЦК).

Сфера застосування договорів банківського вкладу та рахунку визначається з урахуванням його суб’єктного складу (стороною, яка надає відповідний вид фінансової послуги є банк або інша фінансова установа) та виду рахунку, який відкривається.

За останнім критерієм у законодавстві України виділяються окремо:

1. договір банківського вкладу;

2. договір банківського рахунку.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки, за договором банківського рахунку – поточні рахунки рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До джерел правового регулювання договорів банківського вкладу і рахунку належать: нормативно-правові акти (акти цивільного законодавства):

• Цивільний кодекс;

• Господарський кодекс України;

• Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р.;

• Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р.

• Підзаконні правові акти Національного банку України, і зокрема, Інструкція НБУ Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою постановою правління НБУ 12.11.2003 р.