2015-СК-біохімія-06-Вітаміни
.pdfНаціональний університет біоресурсів і природокористування України
Лекція 6 Вітаміни
Лектори :
Мельничук Д.О., д.б.н., професор, академік НАН України і НААН Мельничук С.Д., д.б.н., професор, член кореспондент НААН
Калачнюк Л.Г., д.б.н., професор,
Калачнюк Г.І., д.б.н., професор К. 409, 419, 421, 4-й поверх,
1
Корпус № 12 НУБіП України
1.Маршалл В.Дж., Бангерт С.К. Клиническая химия. 6-е изд.: Пер. с англ. М: Бином, 2011. – 408 с.
2.Фаллер Дж.М., Шилдс Д. Молекулярная биология клетки. Руководство для врачей. Пер. с англ. М: Бином-Пресс, 2011. –
Л256 с.
3.Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. 3-е изд.: Пер. с нем.
і М.: Мир, 2009. 469 с.
т4. Марри Р., Греннер Д., Мейс П., Родуэлл В. Биохимия человека –
еМ.: Мир, 2009. Т. 1. 381 с.
5.Марри Р., Греннер Д., Мейс П., Родуэлл В. Биохимия человека –
р М.: Мир, 2009. Т. 2. 414 с.
а |
6. |
Николаев А.Я. Биологическая химия. 3-е изд., перераб и доп. |
|
|
М.: Медицинское информационное агенство. 2007. 568 с. |
||
т 7. |
|||
Губський Ю.І. Біологічна хімія. Київ – Вінниця: Нова книга, |
у2007. – 655 с.
8.Nelson D.L., Cox M.M. Lehninger Principles of Biochemistry (Fourth
р Edition) – W. H. Freeman Publishers. 2004.-1124р.
а9. Berg J.M., Tymoczko J.L., Stryer L. Biochemistry. – New York: W H Freeman; 2002. 1515 p.
10.Губський Ю.І. Біоорганічна хімія. Київ – Вінниця: Нова книга,
2007. – 431 с.
11.Web-сторінки «Вікіпедії» та інші інтернет-джерела.
2
Лекція № 6 Вітаміни
Регулятори обміну речовин: вітаміни.
Загальна характеристика. Вітамінологія.
Жиророзчинні вітаміни: A, D і їх вітамери, E, K, F.
Водорозчинні вітаміни, на прикладі В1
(тіамін); В2 (рибофлавін); В3 (пантотенова кислота); В5 (нікотинамід або вітамін РР); В6 (піридоксаль); В8 (Н
або біотин); В9 (Вс або фолієва кислота), В12 (ціанокобаламін).
Попередники вітамінів (каротиноїди - попередники вітаміну А).
Джерела вітамінів.
Вітаміноподібні речовини: інозит; вітамін В4 (холін); вітамін В11, (Вт, карнітин); вітамін В13 (оротова кислота); вітамін В15 (пангамова кислота); параамінобензойна кислота (ПАБК, п-амінобензойна кислота).
Антивітаміни.
Авітамінози, гіпо-, гіпервітамінози сільськогосподарських тварин.
Коферменти (тіамінпірофосфат, ФАД, ФМН, коензим А, НАД, НАДФ, піридоксальфосфат, біоцитин, ліпоаміди, 5’-дезоксиаденозилкобаламін,
метилкобаламін) та їх роль у каталітичних процесах за дії ферментів |
3 |
|
*самостійне вивчення
Самостійна робота
Обмін окремих мікроелементів.
Вплив радіонуклідів на живий організм
Вітаміни: F, В3, В8 (Н); Вс (В9); В12 ; Р; U
Вітаміноподібні речовини.
Антивітаміни
4
Вітаміни представляють групу різноманітних за будовою хімічних речовин, які беруть участь у багатьох реакціях клітинного метаболізму.
Вітаміни (латинською мовою vita – життя) – це
низькомолекулярні органічні речовини різної хімічної природи, які є необхідними для існування живого організму в дуже малих кількостях у порівнянні з основними продуктами харчування. (цит. за О.І. Кононським Біохімія тварин. – Київ: Вища школа.–2006.–С. 205).
К. Функ (1884–1967рр.) з рисових висівок добув кристалічну речовину (в складі якої був Нітроген) і назвав її
вітаміном – аміном необхідним для життя.
5
Вітаміни – низькомолекулярні органічні сполуки різноманітної хімічної природи, які виконують функції регуляторів обмінних процесів. Ці функції пов’язані з їх участю в будові ферментів (кофактори).
Особливість вітамінів – їх надзвичайно висока активність
(цит. за Біологічна хімія з основами фізичної та колоїдної хімії (лабораторно-практичні заняття) укладачі Д.О. Мельничук та ін., Київ, 1998. – С. 68).
Вчення про вітаміни – вітамінологія – в даний час виділено в самостійну науку.
У ряді випадків до організму надходять попередники вітамінів – провітаміни, які потім у організмі перетворюються в активні форми вітамінів
6
М.І. Лунін (1853–1937рр.): в
експериментах з 2 групами дослідних мишей (І група тварин утримувалася на штучному раціоні (вода, казеїн, лактоза, жир, сіль), а ІІ – на молоці); піддослідні І групи через 20 – 30 діб гинули.
І |
і |
|
н |
||
с |
||
т |
ф |
|
о |
о |
|
р |
р |
|
и |
м |
|
а |
||
ч |
ц |
|
н |
і |
|
а |
я |
|
|
|
Висновок: Крім основних продуктів харчування потрібні додаткові (які?). Досліди М.І. Луніна підтвердив К.А. Сосін.
Х. Ейкман (голандський вчений, який працював у в’язничному госпіталі на острові Ява) у 1896 р. встановив, що захворювання ―бері-бері‖ можна вилікувати додаванням
уїжу хворим неочищеного рису.
У1906 р. Ф. Гопкінс: додаткові фактори харчування – це речовини, які запобігають захворюванням людини і тварин.
Українські біохіміки:
О.В. Палладін, Р.В. Чаговець, О.Г. Халмурадов, Г.В.Донченко
7
Джерелом вітамінів, передусім, є рослини.
Людина і тварини також отримують вітаміни через продукти тваринного походження (молоко, м’ясо, яйця).
Частково потреба тварин у вітамінах задовольняється особливим чином: наприклад, у жуйних – за рахунок їх синтезу мікроорганізмами у травному тракті (каналі), у тварин-копрофагів (кролі) – через поїдання власного калу, в якому є вітаміни синтезовані мікробами товстої кишки.
8
Дати відкриття вітамінів та їх харчові джерела
Рік |
Вітамін |
|
відкриття |
||
|
||
1913 |
Вітамін A (ретинол) |
|
1910 |
Вітамін B1 (тіамін) |
|
1920 |
Вітамін C (аскорбінова кислота) |
|
1920 |
Вітамін D (кальциферол) |
|
1920 |
Вітамін B2 (рибофлавін) |
|
1922 |
Вітамін E (токоферол) |
|
1926 |
Вітамін B12 (кобаламін) |
|
1929 |
Вітамін K1 (філокюнон) |
|
1931 |
Вітамін B3 (пантотенова кислота) |
|
1931 |
Вітамін Н, (B8; Біотин) |
|
1934 |
Вітамін B6 (піродоксин) |
|
1936 |
Вітамін B5 (РР, ніацин) |
|
1941 |
Вітамін B9 (фолієва кислота) |
Харчові джерела вітамінів
масло з печінки тріски рисові висівки
цитрусові, у більшості свіжих харчових продуктів
масло з печінки тріски м’ясо, яйця
олія зародка пшениці, нерафіновані овочеві олії
печінка, яйця, продукти харчування тваринного походження
листяні овочі зеленого кольору
м’ясо, цілі (неочищені) зерна хлібних злаків, у багатьох харчових продуктах
м’ясо, молочні продукти, яйця м’ясо, молочні продукти, м’ясо, яйця, зерна хлібних злаків
листяні овочі зеленого кольору
9
Порушення регуляції процесів обміну і розвиток патології часто пов’язані з недостатнім надходженням вітамінів до організму, їх повною відсутністю в їжі, або порушенням їх всмоктування, транспорту, чи зміною синтезу коферментів за участю вітамінів.
В результаті розвиваються авітамінози – хвороби, що виникають при повній відсутності, або повному порушенні засвоювання певного вітаміну.
10