Структура господарського законодавства за регулятивною ознакою

1.6. Поняття підприємницьких правовідносин, ознаки та види

Підприємницькі правовідносини – це врегульовані нормами підприємницького права суспільні відносини, які виникають під час безпосереднього здійснення підприємницької діяльності та\або керівництва такою діяльністю.

Ознаки підприємницьких правовідносин:

• сфера виникнення – економіка (господарювання) різного рівня (державного, територіального, локального);

• зміст – безпосереднє здійснення підприємницької діяльності (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг) та/або організація/керівництво такою діяльністю;

• особливий суб'єктний склад (обов'язковим учасником цих відносин є суб'єкт підприємницької діяльності – фізична особа-підприємець або підприємницька організація; крім того, участь у цих відносинах також беруть (можуть брати) споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів підприємницької діяльності чи здійснюють щодо них організаційно-підприємницькі повноваження на основі відносин власності (ч. 1 ст. 2 ГК України);

• поєднання майнових та організаційних елементів. Так, створення підприємницької організації вимагає:

• сукупності організаційних дій засновників у формі укладення засновницького договору (якщо засновників двоє й більше), скликання та проведення установчих зборів (у передбачених законом випадках), розробки та затвердження установчих документів, здійснення державної реєстрації новостворюваної організації та інших етапів легітимації;

• наділення новостворюваної організації необхідною для започаткування та здійснення відповідної (окресленої установчими документами з урахуванням вимог закону) підприємницької діяльності майновою базою з визначенням правового титулу майна (право власності, право господарського відання чи право оперативного управління, а щодо відокремлених підрозділів – правом господарського використання із зазначенням конкретних майнових повноважень суб'єкта цього права);

• значний ступінь державного регулювання на рівні актів законодавства в поєднанні з локальним регулюванням, що здійснюється самими суб’єктами підприємництва.

Види підприємницьких правовідносин

Різноманітність підприємницьких відносин зумовлює необхідність їх класифікації. Розглянемо доктринальну класифікацію, що здійснюється за такими ознаками.

Ι. За критерієм характеру правовідносин розрізняють згідно із ст. 3 ГК:

1. Господарсько-виробничі відносини – це відносини, що складаються за безпосереднього здійснення підприємницької діяльності з виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, звичайно набувають форму підприємницьких зобов'язань (підприємницьких договорів). Зміст підприємницьких зобов'язань визначається не тільки угодою їх учасників, а й іншими актами, на основі яких вони укладаються (наприклад, за надання державних замовлень). Майновий елемент у відносинах цього різновиду проявляється в передачі або в русі певного майна. Найчастіше такі майнові відносини супроводжуються й організаційними відносинами.

Сам термін «господарсько-виробничі відносини» вказує на максимальну наближеність цих відносин до виробничої діяльності суб’єктів підприємницької діяльності.

2. Організаційно-виробничі відносини виникають, як правило, у сфері підприємницького управління. Підстави їх виникнення досить різноманітні – це, наприклад, акти державних органів, зокрема владні приписи виробничо-господарським суб'єктам від антимонопольного органу, органу ціноутворення, органу стандартизації та ін., договори між центральними органами державної влади, органами місцевого самоврядування та підприємствами (об'єднаннями підприємств), договори про утворення об'єднань, фінансово-промислових груп або холдингів підприємств, статутні документи складних виробничо-підприємницьких структур, у яких створюються субординаційні підприємницькі ланки.

3. Внутрішньогосподарські відносини – це той різновид підприємницьких відносин, які виникають безпосередньо у внутрішній виробничій сфері підприємств та інших підприємницьких організацій, їх суб'єктами стають саме внутрішні підрозділи підприємств (цехи, виробництва тощо). Вони вступають у відносини між собою, а також із господарюючим суб'єктом у цілому, до складу якого входять. Права та обов'язки учасників внутрішньо-підприємницьких відносин, як правило, визначаються локальними нормативними актами суб’єктів підприємницької діяльності. Не виключається також можливість укладення внутрішньопідприємницьких договорів.