3.1. Утворення суб’єкта підприємницької діяльності

Початковим етапом процесу створення суб’єкта підприємницької діяльності є прийняття відповідного рішення. Механізм його прийняття залежить від виду суб’єкта підприємницької діяльності, що створюється, порядку та способу створення.

Способи утворення суб’єктів підприємництва:

• заснування нової організації;

• реорганізація діючої підприємницької організації.

Порядок створення суб’єктів підприємництва:

• добровільний. Якщо суб’єкт підприємницької діяльності створюється в добровільному порядку, рішення приймається особисто засновником;

• примусовий. Створення підприємницької організації у примусовому порядку можливе за рішенням компетентних державних органів, шляхом поділу (виділення) вже існуючого суб’єкта підприємництва (наприклад, відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства).

Згідно з ч. 2 ст. 81 ЦК юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Створення юридичної особи приватного права проходить ряд стадій.

Першим етапом є прийняття засновниками рішення про намір створення суб’єкта підприємництва та розробку його установчих документів.

Другим етапом є організація та формування капіталів (фондів) суб’єкта підприємництва.

Третім етапом (під час створення корпоративних суб’єктів підприємництва) є проведення установчих зборів.

Четвертий етап – процедура легітимації.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 ЦК, тобто створення та діяльність юридичної особи – суб’єктів підприємництва будь-якої організаційно-правової форми – неможливе без розробки та затвердження установчих документів.

3.2. Поняття установчих документів

Установчі документи – це документи, необхідні для регулювання порядку, умов погодженої діяльності засновників, а також визначення правового статусу створеного суб’єкта підприємницької діяльності.

Ст. 57 ГК фактично виділяє два види установчих документів:

1. рішення про створення або засновницький договір;

2. статут (положення).

Залежно від організаційно-правової форми та особливостей створення й функціонування окремі суб’єкти підприємництва діють на основі статуту або засновницького договору. Проте згідно з ч. 4 ст. 56 ГК суб'єкт господарювання може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом.

Згідно з абз. 7 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» модельний статут – типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідних організаційно-правових форм, містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов'язки та відносини, які пов'язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб.

У ст. 82 ГК та ст. 87 ЦК вказується, що установчим документом є засновницький договір (для повного та командитного товариств або статут (для акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю). Ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» також називає два види установчих документів: статут і засновницький договір. АТ, ТОВ і ТДВ створюються і діють на підставі статуту, ПТ і КТ – на підставі засновницького договору.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про кооперацію» установчим документом виробничого кооперативу є статут. Також статут є установчим документом для фермерського господарства згідно з ч. 4 ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство».

Для установчих документів юридичних осіб характерні так звані загальні та спеціальні умови.

До загальних умов належать умови, які притаманні установчим документам суб’єкта підприємництва будь-якої організаційно-правової форми, а саме:

• відомості про вид товариства;

• предмет і цілі його діяльності;

• склад засновників та учасників;

• найменування та місцезнаходження;

• розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу;

• порядок розподілу прибутків та збитків;

• склад і компетенція органів товариства та порядок прийняття ними рішень;

• порядок внесення змін до установчих документів;

• порядок ліквідації й реорганізації товариства.

Спеціальні умови віддзеркалюють специфіку того чи іншого суб’єкта підприємництва, наприклад:

• у статуті акціонерного товариства повинна обов’язково міститися інформація про кількість і види акцій;

• у статуті товариства з додатковою відповідальністю – кратність погашення боргів товариства учасниками за рахунок власного майна тощо.