3.1 Причини виникнення права
Виникнення права значною мірою зумовлене тими самими причинами, що і виникнення держави. З розкладом родового ладу загострюються соціальні конфлікти, втрачаються єдність членів суспільства і існуючі мономи перестають забезпечувати порядок та стабільність. Певна частина найбільш значущих соціальних норм первісної общини потребує спеціального захисту. Право виникає об’єктивно на етапі становлення державно організованого суспільства як нормативний спосіб регулювання відносин між хліборобами-общинниками, скотарями, ремісниками. На наступному етапі відбувається закріплення норм у письмових джерелах. Перші письмові джерела права з’явилися приблизно в 3-2 тис. до н.е. в Месопотамії, Єгипті, Індії у формі агрокалендарів та інших спеціальних правил організації процесу праці та поділу її результатів. ( ст.68, Цвік, Петришин)
Право, як і держава, належить до числа найважливіших та найважчих суспільних явищ. З розвитком суспільства та держави у людей змінювалася й уява про право. З’явилося багато різноманітних правових ідей, теорій, суджень. (ст..1, Марченко, Том 2)
Будучі «регулюючою нормою політичного суспільства», право, як відмічав ще давньогрецький мислитель Аристотель, повинно слугувати «критерієм справедливості». (ст..2, Марченко, Том 2)
Відомий факт, що у соціальному плані право ніколи не буває абстрактним. Воно завжди виражає і закріплює перш за все волю та інтереси стоячих при владі соціальних класів, прошарків, груп. Нема права «взагалі». Воно завжди конкретно та реально. У чому це проявляється? Історія розвитку права свідчить, що в першу чергу воно освячує та закріплює майнові, соціальні та інші нерівності людей. Нерівність рабовласника та раба, поміщика та кріпака. Навіть розмір за вбивство людини раніше ставилися у залежність від суспільного стану. (ст.3, Марченко, Том 2)
Причини виникнення права багато у чому співпадають із причинами виникнення держави. Право виникло разом із державою, нерозривно пов’язано з ним, являється результатом його діяльності у будь-яких умовах реалізації державою своїх дій. З появою держави формуються нові правила поведінки, які до цього часу, були невідомі суспільству.(Комаров, ст..36)
Виникнення права являється наслідком ускладнення суспільних взаємовідносин, поглиблення конфліктів. Звичаї, що існували у первісному суспільстві, перестали забезпечувати порядок та стабільність у суспільстві, що слугувало причиною утворення нових правил, що б урегулювали суспільні відносини. На відміну від звичаїв, правові нормі фіксуються у письмовому вигляді та чітко регламентують дозволене та заборонене. (Перевалов, Корельский, ст..42)
3.2. Умови виникнення права
Формування права є складним процесом, обумовленим об’єктивними та суб’єктивними чинниками, що визначають і забезпечують утворення нових норм права. (Цвік, Петришин ст..175)
У першу чергу ідеться про формування відносин між людьми, в усіх сферах їхнього життя, що складаються завдяки щоденному повторюванню і набуванню нормативного характеру. На цій основі виникає потреба визнання загальної обов’язковості і охорони найбільш важливих і сталих суспільних відносин. У процесі становлення державу велику роль у формуванні права відіграють ухвалення рішень судами, а також практика укладення договорів між різними суб’єктами правовідносин. . (Цвік, Петришин ст..175-176)
Вирішальним етапом процесу плавоутворення є право закріплення, тобто надання певним правилам поведінки юридичної сили, встановлення міри можливої чи неможливої поведінки суб’єктів суспільних відносин. Правозакріплення відбувається шляхом санкціонування, надання захисту з боку держави найбільш загальним і важливим правилам, що об’єктивно народжуються у суспільстві. (Цвік, Петришин ст.176)
Певний вплив на формування права сприяє правонаступництво, тобто зберігання і перенесення у правову систему норм та інститутів, які застосовувалися на попередньому історичному етапі. За допомогою цього способу підтримуються національні правові традиції. Але разом з цим у більшості країн починає розвиватися тенденція запозичення норм та інститутів права інших держав. Прикладом цього може слугувати перенесення у правову систему України норм, що закріплюють принцип поділу влади. (Цвік, Петришин ст.176)
Право сильно відрізняється від соціальних норм первісного устрою. Протягом тисячоліть первісні люди виробляло для себе певні правила поведінки, так звані, звичаї. Звичаї, як правило закріплювали найважливіші суспільні відносини, такі, як: рівність усіх людей, кровна помста, колективна власність та колективний розподіл праці. Звичаї не поділялися на права та обов’язки, до яких ми звикли у наш час. Первісним суспільством звичаї сприймалися як колективна вимога, яка усвідомлювалася кожним членом суспільства і яку кожен з них мав виконати. Звичаї неодмінно пов’язувалися із релігійними віруваннями, адже, вони охоронялися релігійним табу, порушення якого, як вважали люди, може накликати гнів богів. (Комаров, ст.36)
Протягом формування та становлення держави, звичаї поступово ставали звичаєвим правом. Але протягом усього періоду розвитку держави, звичаєве право витісняється писаними законами держави, так як з’явилася потреба у вдосконаленні державою своєї законодавчої діяльності. (Комаров, ст..37)
Серед основних чинників, що вплинули на процес виникнення права, вирізняють економічні, політичні, розвиток особистості, обмеження і пом’якшення військового протистояння, підтримання єдиного порядку. Виникнення права – тривалий історичний процес. Провісниками юридичного регулювання були звичаї і табу – система безперечних заборон біологічного, природного, морального, релігійного характеру. Існували певні «контури» правосудної діяльності – на основі норм-звичаїв загальні збори і старійшини приймали відповідні індивідуальні рішення. В умовах переходу від первісної общини до державно організованого суспільства значення права спочатку надавалося індивідуальним, фактичним, повторюваним стосункам. Важливим етапом у формуванні права було перетворення звичаїв, що склалися в первісному суспільстві, на правові звичаї. Правовим звичай стає тоді, коли він набуває мовчазного або офіційного схвалення держави і захищається нею, а тому числі за допомогою примусу. Держава неоднаково ставиться до різних звичаїв: вона санкціонує тільки ті з них, які узгоджуються з її політикою, загальними засадами життєдіяльності суспільства. Більшість правових звичаїв втілюються в писані тексти, на які можна було посилатися в обґрунтування своїх прав. Якщо раніше збереження звичаїв було привілеєм жерців, то тепер вони одержують підтримку державної влади. На основі правових звичаїв складається так зване звичаєве право. З часом основною формою права стають держані нормативні акти. Це відбувається внаслідок динаміки суспільних відносин. Потреби правового регулювання вимагали вироблення і знання спеціальних понять, появи особливих механізмів, інститутів, таких як власність, позов тощо. Поступово ці акти в деяких країнах витісняють звичаєве право, посідають домінуюче місце серед форм права. Класова диференціація суспільства, боротьба різних соціальних груп за панівне становище сприяє політизації нормативних актів, на цій основі право стає способом управління суспільством. Нормативні акти збігаються з уявленнями влади про належну поведінку. Єдині правила, які б виражали інтереси всіх членів суспільства, зникають. Норми права, захищені на випадок порушення силою державного апарату, закріплюють можливість майнової нерівності, привілеїв для окремих груп населення, поділ на касти. Але водночас вони необхідні і для встановлення певного порядку суспільних відносин. Нормативні акти держави урізноманітнюються, поділяються на окремі види, оперативно реагують на потреби соціальної практики, чітко формулюють зміст прав і обов’язків. Розглянуті тенденції виникнення права проілюстровані у законах різних країн світу, але щодо Українського права, доречним буде привести приклад Руської Правди Ярослава Мудрого 1016 р. Це був перших ізвод законів, для якого було характерним поєднання норм звичаєвого права, викладених в узагальненому вигляді судових прецедентів та деяких законодавчих положень. ( ст.68-70, Цвік, Петришин)